Міністр у справах ветеранів Віталій Кім заявив, що нинішнє фінансування ветеранської політики в Україні є недостатнім. За його словами, це можна побачити, якщо порівняти витрати на одного ветерана в Україні та інших країнах.
“Відповідаючи на ваше запитання, чи достатньо коштів, я відповім цифрами. Так не можна рахувати, але смисл буде зрозумілий. США витрачає 40 тисяч доларів у рік на ветерана, у них 18 мільйонів ветеранів. Канада, по пам’яті, 27 тисяч, Австралія – 31 чи 35 тисяч доларів на одного ветерана.Якщо поділити наш бюджет на кількість ветеранів, ми отримаємо 1400 гривень у рік на ветерана. Звісно, недостатньо абсолютно”.
Водночас Кім додав, що пряме порівняння бюджетів різних країн не зовсім коректне через відмінності у системах підтримки та підходах до підрахунків.
Він також назвав ветеранську політику сферою, у яку можна постійно збільшувати видатки. Він зазначив, що держава має забезпечити ветеранам базові послуги, а після завершення війни, на його думку, фінансування цієї сфери доведеться суттєво збільшувати.
Наразі ж, за словами міністра, пріоритетом залишаються зброя та потреби діючої армії.
“Це бездонна бочка, куди соціально можна вкладати все, що завгодно. Тому ніколи не буде достатньо. Можна завжди робити краще. Але базові послуги ми маємо забезпечити ветеранам. І я вважаю, що треба буде збільшувати, відверто кажучи, після закінчення війни в рази бюджети. Тому що зараз пріоритет все ж таки зброя і діюча війна”, – говорить міністр.
Проєкт державного бюджету на 2027 рік передбачає збільшення фінансування Міністерства у справах ветеранів на 3,2 млрд гривень, або 17,8%, порівняно з 2026 роком.
Загалом на програми Мінветеранів у проєкті бюджету передбачено 20,8 млрд гривень.
Спільний проєкт зі створення медичного центру для реабілітації ветеранів з інвалідністю опинився під загрозою ще до початку будівництва. Про це у відеозверненні повідомили представник ветеранської спільноти, голова ГО «Спілка інвалідів-учасників АТО «Непереможні» Руслан Агібалов.
Ветерани обурені тим, що Київська обласна прокуратура вживає заходів щодо земельних ділянок, які належать ветеранам війни з інвалідністю. Саме на цій землі планували створити реабілітаційний центр, де ветерани зможуть отримувати допомогу, проходити реабілітацію та відновлюватися після травм і поранень.
Наразі проєкт перебуває лише на етапі підготовки документації. Робота над проєктуванням уже розпочалася, однак до будівництва самого центру справа ще не дійшла. А тепер взагалі реалізація даної ініціативи опинилася під загрозою й може так і залишитися лише ідеєю.
Автори звернення наголошують, що саме дії прокуратури можуть створити перешкоди для реалізації проєкту.
Представники проєкту заявляють, що мають намір відстоювати право ветеранів на земельні ділянки та можливість реалізувати задум із будівництва реабілітаційного центру. Ветерани вимагають правової оцінки ситуації та прозорого розгляду обставин, через які земля опинилася під загрозою.
Позиція Київської обласної прокуратури щодо цих заяв наразі невідома.
Після повернення з військової служби перед ветеранами постає просте, але непросте питання: що ж робити далі. Хтось повертається до професії, яку мав до війни, а хтось через поранення чи зміну життєвих обставин уже не може працювати так само, як раніше. До того ж частина захисників пішла на війну ще зовсім молодими й узагалі не встигла здобути цивільну професію.
Про те, чого очікувати ветеранам після повернення до цивільного життя, чому багато з них не хочуть працювати за наймом і що варто змінити роботодавцям, розповіла керівниця напрямку «Можливості для ветеранів» Одеського осередку Громадсько-військового руху Світлана Балинська.
В Одесі організація проводить зустрічі для ветеранів, військових, їхніх родин і представників бізнесу. Такі заходи дають можливість поспілкуватися, обговорити проблеми та знайти нові професійні контакти. За словами Балинської, одна з головних проблем полягає в тому, що ветерани часто не хочуть повертатися до звичайної роботи за наймом. Причина не лише у зарплаті чи зміні професійних планів. Багато підприємств поки не готові змінювати умови роботи та враховувати потреби людей, які повертаються з війни.
Ветеранам, за словами фахівчині, простіше працювати з побратимами або у компаніях, які вже мають досвід повернення своїх співробітників із військової служби. Важливими для них є нормальні відносини в колективі, повага до бойового досвіду та зрозумілий професійний розвиток.
Також ветеранам може бути потрібен куратор або людина, яка допоможе адаптуватися на новому місці роботи та пояснить, як можна розвиватися далі.
Є й інша проблема — фізичні наслідки війни, які не завжди видно з першого погляду. Наприклад, ветеран може зовні виглядати здоровим, але мати поранення спини чи ноги та не могти багато годин перебувати за кермом або виконувати важку фізичну роботу. Тому роботодавцям доведеться враховувати такі обставини та адаптувати робочі місця, а не просто шукати ветерана на конкретну вакансію.
Балинська наголошує, що брати ветерана на роботу лише через те, що його менше перевірятимуть на блокпостах чи не мобілізують із робочого місця, неправильно. Працевлаштування має враховувати можливості та потреби конкретної людини.
Водночас, за її словами, роботодавцям уже зараз варто готуватися до того, що ветеранів на ринку праці ставатиме більше. Для роботодавців в цьому є і фінансові можливості, адже Державна служба зайнятості пропонує програми компенсацій за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю, зокрема ветеранів. Розмір компенсації може становити до 120 тисяч гривень для людини з інвалідністю І групи та до 80 тисяч гривень — для ІІ групи.
Хоча наразі значна частина ветеранів розглядає не найману роботу, а власний бізнес. За словами Світлани Балинської, багато ветеранів говорять про бажання відкрити власну справу, а можливостей для цього зараз є чимало: гранти, програми Центру зайнятості, «Дія.Бізнес» та інші навчальні й фінансові програми. Але отримати грант — не означає, що бізнес автоматично запрацює. Одна з головних порад ветеранам, які хочуть отримати грант, — не перекладати написання заявки повністю на когось іншого. Підприємець має сам розуміти свою ідею, знати, на що витратить гроші, і бути готовим пояснити, як працюватиме його бізнес.
За словами Балинської, власна справа потребує не лише фінансів, а й часу, сил та постійної участі самого власника.
Серед напрямів, які зараз обирають ветерани, Балинська називає логістику, перевезення та енергозбереження. Фахівчиня зазначає, що цей досвід переважно стосується спілкування з чоловіками, тому серед ветеранок популярними можуть бути інші сфери. Але якісна бізнес-ідея може мати шанси на грантову підтримку незалежно від сфери, та працювати над її реалізацією все одно доведеться. В Одесі для ветеранів уже створюють можливості не лише отримати консультацію, а й навчатися разом із молоддю. Одеський осередок Громадсько-військового руху, Простір громадських спільнот «На Часі» та Одеський національний економічний університет запустили навчально-практичну програму Veteran Business Lab. У її межах ветерани та студенти разом працюють над бізнес-ідеями, а студенти допомагатимуть учасникам підготуватися до запуску власної справи.
Ще один важливий момент — спілкування та нові знайомства. У Громадсько-військовому русі проводять заходи для ветеранів приблизно один-два рази на місяць, де вони можуть зустрітися з іншими ветеранами, представниками бізнесу та громадськістю. За словами Балинської, для людини після повернення зі служби навіть перший вихід на таку зустріч може стати початком нового етапу.
Частина ветеранів після повернення воліє залишатися вдома й не відвідувати жодних заходів. Певний час на відпочинок після служби справді потрібен, але згодом важливо поступово повертатися до спілкування та суспільного життя. В Одесі ветерани можуть починати з ветеранських спільнот, де легше зробити перший крок у нове коло знайомств.
Одеський осередок Громадсько-військового руху допомагає не лише ветеранам, а й військовослужбовцям та членам їхніх родин. Тут можна звернутися з юридичними питаннями, щодо психологічної підтримки, професійного розвитку, спілкування та участі в різних активностях. Кожен запит розглядають окремо, а якщо безпосередньо відповісти на нього не можуть, підказують, куди звернутися по допомогу.
Мобілізація або контракт із ЗСУ або іншими складовими Сил Оборони не означають, що ФОП потрібно закривати, а компанію — ставити на паузу. Бізнес може продовжувати працювати, отримувати кошти, виконувати договори, виплачувати зарплату та сплачувати податки.Але є важлива умова: власник має заздалегідь побудувати систему, яка здатна працювати без його щоденної участі.Якщо цього не зробити, проблеми можуть початися вже з першого банківського платежу, підписання договору, податкової накладної або звітності.
Окремо держава передбачила суттєві податкові пільги для ФОП-військовослужбовців. Проте вони не поширюються автоматично на ТОВ і не означають звільнення бізнесу від усіх податків. Розбираємо головні правила.
Якщо дуже коротко
ФОП: закривати необов’язково. За встановлених законом умов військовослужбовець може не сплачувати низку податків за себе, навіть якщо бізнес продовжує отримувати дохід.
Власник ТОВ: його мобілізація сама по собі не впливає на існування компанії.
Директор ТОВ: якщо він іде служити, необхідно забезпечити людину, яка законно управлятиме компанією, працюватиме з банком, договорами, ДПС та електронними документами.
Працівники: їхні зарплатні податки не зникають через службу власника.
КЕП: передавати іншій людині свій особистий електронний ключ не можна.
ФОП і ТОВ — це дві різні ситуації
Головне правило: військова служба власника не зупиняє бізнес автоматично. Але ФОП і ТОВ працюють за абсолютно різною юридичною логікою. ФОП юридично невіддільний від самої фізичної особи. Окремого статусу «призупинений ФОП» в Україні немає: державна реєстрація підприємця або діє, або припинена.
Тому після мобілізації чи укладення контракту ФОП може залишатися зареєстрованим підприємцем, а його діяльність — продовжуватися через працівників або належним чином уповноважених осіб. ТОВ, навпаки, є самостійною юридичною особою. Якщо його засновник іде служити, компанія нікуди не зникає і продовжує виконувати свої податкові, трудові та договірні зобов’язання.
Проблема виникає тоді, коли одна людина одночасно є і власником, і директором.
Власник ≠ директор ≠ працівник
Ці статуси потрібно розрізняти. Власник або учасник ТОВ володіє корпоративними правами. Директор здійснює оперативне управління компанією та діє від її імені. Працівник перебуває з підприємством у трудових відносинах.
Одна людина може поєднувати всі три ролі, але мобілізація має для кожної з них різні юридичні наслідки. Саме тому мобілізація директора не повинна вирішуватися одним формальним наказом «звільнити себе». За ст. 119 Кодексу законів про працю України за мобілізованим працівником зберігаються місце роботи і посада, хоча обов’язкового збереження середнього заробітку закон зараз не передбачає.
Водночас компанії необхідно окремо вирішити питання, хто фактично керуватиме бізнесом. Залежно від статуту та структури ТОВ, це може бути інший директор, тимчасово виконуючий обов’язки або інша особа з чітко визначеними повноваженнями. За необхідності зміни потрібно відобразити в ЄДР, банку та інформаційних системах ДПС.
Податкові пільги для ФОП-військовослужбовця
Важливі зміни запровадив Закон України від 18 червня 2025 року №4505-IX.
Він поширив спеціальні податкові гарантії як на мобілізованих підприємців, так і на ФОП, які пішли на військову службу за контрактом у передбачених законом випадках.
За період військової служби ФОП може бути звільнений від нарахування, сплати та відповідної звітності щодо низки податків, які він сплачує за себе.
Залежно від системи оподаткування йдеться, зокрема, про:
єдиний податок;
військовий збір;
ПДФО з підприємницької діяльності для ФОП на загальній системі;
ЄСВ за себе — з урахуванням окремих правил законодавства про ЄСВ.
Пільговий період визначається з першого числа місяця, у якому підприємця призвано або прийнято на військову службу, до останнього дня місяця його демобілізації або звільнення зі служби.
Отримав гроші на ФОП — пільга зникла? Ні Це одна з найважливіших практичних норм. Сам факт отримання підприємницького доходу під час служби не позбавляє ФОП права на військову податкову пільгу.
У 2026 році ДПС окремо роз’яснила, що ФОП — платники єдиного податку другої та третьої груп можуть користуватися відповідним звільненням навіть тоді, коли в період служби на рахунок надходять доходи та продовжується господарська діяльність.
Тобто правило: «Є дохід — мусиш платити єдиний податок» для такого військовослужбовця-ФОП не працює автоматично. Але тут є принципове застереження. Податкова пільга військовослужбовця-ФОП не означає звільнення всього бізнесу від податків. ПДВ, акциз, податки та ЄСВ за працівників, майнові податки, плата за землю та інші платежі регулюються окремими нормами.
Чи потрібно повідомляти ДПС про службу?
Закон №4505-IX передбачає обмін інформацією між державними реєстрами, тому в ідеальній ситуації ДПС повинна отримати дані про проходження військової служби автоматично.
Але покладатися лише на автоматизацію я б не радив. Після мобілізації або підписання контракту варто зайти до Електронного кабінету платника та перевірити:
стан розрахунків із бюджетом;
наявність податкового боргу;
чи продовжує ДПС нараховувати податки;
чи правильно відображається пільговий період.
Якщо інформація про службу відсутня або податки продовжують нараховуватися, можна звернутися до ДПС та додати підтвердні документи — військовий квиток, контракт або інший документ про проходження служби.
Якщо податок за пільговий період уже сплачений, переплату можна повернути у встановленому порядку або залишити в рахунок майбутніх платежів.
Якщо ФОП третьої групи вже подав декларацію та самостійно визначив зобов’язання за період, який підпадає під пільгу, показники можна виправити уточнюючою декларацією.
ЄСВ за себе: окреме правило
ЄСВ регулюється окремим законом, тому його не варто механічно змішувати з єдиним податком або ПДФО. Станом на 31 серпня 2026 року для ФОП-військовослужбовців діють спеціальні механізми звільнення від сплати ЄСВ за себе.
Крім того, з 1 жовтня 2025 року законодавство враховує ситуацію, коли за підприємця одночасно сплачується страховий внесок як за військовослужбовця. Це особливо важливо під час перевірки старих нарахувань, оскільки правила ЄСВ протягом воєнного стану неодноразово змінювалися.
ФОП має працівників: що з їхніми податками?
Тут потрібно не плутати дві речі: пільгу підприємця за себе і обов’язки роботодавця за працівників. Якщо у ФОП працюють люди, їхня зарплата, ПДФО, військовий збір та ЄСВ нікуди не зникають через те, що власник пішов служити.
Закон передбачає спеціальний механізм для мобілізованих підприємців: відповідну звітність можна подати протягом 150 календарних днів після демобілізації або звільнення зі служби, а належні суми сплатити протягом 180 календарних днів без передбачених законом штрафів і пені. Але право відкласти сплату ще не означає, що це вигідно бізнесу. Якщо кілька років накопичувати зарплатні податки, після повернення підприємця зі служби може виникнути значне фінансове навантаження.
Є й інша проблема: несвоєчасна сплата ЄСВ та подання персоніфікованих даних можуть впливати на те, як відповідні періоди відображаються у страховому стажі працівників. Тому для працюючого бізнесу більш здоровою моделлю є не накопичення боргу, а організація роботи бухгалтера або уповноваженої особи, яка продовжує:
нараховувати зарплату;
сплачувати податки;
подавати звітність;
вести кадровий облік.
Чи може військовослужбовець залишатися підприємцем?
У багатьох випадках — так. І тут є багато плутанини. Закон України «Про запобігання корупції» встановлює обмеження щодо підприємницької діяльності для окремих категорій осіб, зокрема військових посадових осіб.
Проте для підприємців, які потрапили на військову службу в умовах війни, існує спеціальний виняток.
НАЗК роз’яснює, що відповідне обмеження не застосовується, якщо людина:
була зареєстрована ФОП до призову або укладення контракту;
потрапила на військову службу у передбачений законом період;
саме внаслідок цього набула статусу військової посадової особи.
І це важливий момент: мова не лише про «пасивне отримання грошей».
За виконання встановлених законом умов саме продовження підприємницької діяльності не означає автоматичного порушення заборони на сумісництво.
Але залишаються інші обмеження. Військовослужбовець не може використовувати службові повноваження, державне чи військове майно у приватних інтересах, а потенційний конфлікт інтересів повинен врегульовуватися відповідно до антикорупційного законодавства.
А якщо військовослужбовець був директором ТОВ?
Це вже інша ситуація. Сам факт того, що за мобілізованим директором відповідно до трудового законодавства зберігається посада, не означає автоматичного порушення антикорупційних обмежень. Але є принципова різниця між: формально зберігати посаду та фактично управляти компанією під час військової служби.
Тому практично найбезпечніший варіант — ще до початку служби забезпечити, щоб оперативне управління здійснювала інша належним чином уповноважена особа. Особливо якщо директор:
підписує всі договори;
є єдиним підписантом у банку;
подає податкову звітність;
підписує податкові накладні;
видає кадрові накази;
працює з ключовими контрагентами.
Земельна пільга для УБД
Окремі податкові пільги виникають не через статус підприємця або військовослужбовця, а через статус учасника бойових дій. УБД мають право на звільнення від земельного податку в межах площ, установлених Податковим кодексом. Зокрема:
Вид земельної ділянки
Пільгова площа
Особисте селянське господарство
до 2 га
Житловий будинок у селі
до 0,25 га
Житловий будинок у селищі
до 0,15 га
Житловий будинок у місті
до 0,10 га
Садівництво
до 0,12 га
Дачне будівництво
до 0,10 га
Індивідуальний гараж
до 0,01 га
Але тут є поширена помилка. Статус УБД не означає автоматичного звільнення від податку на будь-яку кількість землі. Якщо людина має декілька земельних ділянок одного виду використання і їхня загальна площа перевищує пільгову норму, потрібно визначити, щодо яких ділянок застосовуватиметься пільга, та повідомити ДПС.
Місцеві пільги: приклад Харкова
Не варто обмежуватися лише загальнодержавними пільгами. Органи місцевого самоврядування також можуть встановлювати власні податкові стимули. Показовий приклад — Харків. Під час повномасштабної війни Харківська міська рада запроваджувала масштабні пільги щодо місцевих податків: земельного податку, податку на нерухомість для окремих категорій платників, орендної плати за комунальну землю та єдиного податку для платників IV групи.
У грудні 2025 року дію відповідного пакета пільг було продовжено до 31 березня 2026 року. А рішенням Харківської міської ради від 29 березня 2026 року №1038/26 — до 30 червня 2026 року.
Станом на 31 серпня 2026 року нового загального рішення про продовження цього пакета після 30 червня у перевірених відкритих офіційних матеріалах не виявлено. Тут важлива ще одна деталь. Для податку на землю та нерухомість варто стежити не просто за рішеннями громади, де зареєстрований ФОП або ТОВ, а насамперед за рішеннями тієї громади, де фактично розташовані земельна ділянка або об’єкт нерухомості.
ФОП чи ТОВ: у чому різниця під час служби?
Питання
ФОП
ТОВ
Чи потрібно закривати бізнес через мобілізацію?
Ні
Ні
Чи може бізнес продовжувати працювати?
Так
Так
Чи є спеціальні податкові пільги через службу власника?
Так, для ФОП за себе
Ні, для самого ТОВ автоматичних пільг немає
Чи може надходити дохід?
Так
Так
Хто керує під час служби?
Сам ФОП у дозволених законом межах або представник
Директор / інша уповноважена особа
Що з працівниками?
Податки за них залишаються
Податки за них залишаються
Чи можна передати свій КЕП?
Ні
Ні
Головний ризик
Податки, звітність, представництво
Відсутність людини з реальним правом управління
Чек-лист перед відбуттям на службу
Підприємець, який іде служити, повинен поставити собі не питання:
«Що буде з моїм бізнесом?», а «Чи може мій бізнес хоча б кілька місяців працювати без мене?»
Перед початком служби варто перевірити щонайменше вісім речей:
1. Хто підписуватиме договори
У компанії має залишитися людина, яка законно може діяти від її імені.
2. Хто працюватиме з банком
Не можна просто передати комусь свій пароль від банкінгу. Необхідно оформити окремі банківські повноваження.
3. Хто подаватиме податкову звітність
Бухгалтер або інша уповноважена особа повинна мати власний КЕП та відповідні права.
4. Хто виплачуватиме зарплату
Якщо є працівники, має бути зрозуміло, хто нараховує зарплату, подає звітність та сплачує податки.
5. Чи потрібно змінити директора ТОВ
Якщо мобілізований власник одночасно є єдиною людиною, яка реально управляє товариством, це питання краще вирішити до відбуття у військову частину.
6. Що записано у статуті
Статут може містити обмеження щодо призначення директора, підписання договорів або передачі повноважень.
7. Чи є податковий борг
Пільга, пов’язана з військовою службою, не означає автоматичного списання старих податків, штрафів або інших зобов’язань.
8. Чи застосувала ДПС військову пільгу
Після початку служби варто перевірити Електронний кабінет і переконатися, що нові податкові зобов’язання за себе не продовжують нараховуватися помилково.
Головне правило
Мобілізація власника — це не причина закривати життєздатний бізнес.
Для ФОП законодавство створило досить сильний механізм підтримки: підприємець може залишатися зареєстрованим, за встановлених законом умов не сплачувати низку податків за себе і продовжувати отримувати підприємницький дохід.
Для ТОВ логіка інша. Мобілізація власника чи директора не звільняє саме підприємство від ПДВ, податку на прибуток або єдиного податку, зарплатних податків, виконання договорів та інших зобов’язань. Тому для компанії головне питання — не податкова пільга, а управління.
Хто завтра підпише договір? Хто проведе платіж? Хто виплатить зарплату?
Хто зареєструє податкову накладну? Хто відповість контрагенту або банку?
Якщо до відбуття на службу на ці питання є чіткі відповіді — бізнес має шанс працювати без власника місяцями. Якщо всі ключі, підписи та рішення залишаються в руках однієї людини, яка завтра опиниться у військовій частині, — проблема виникне не через мобілізацію. Вона вже закладена в самій системі управління бізнесом.
Сильний бізнес — це бізнес, який здатен працювати навіть тоді, коли власник тимчасово не може бути біля керма.
Матеріал актуальний станом на 31 серпня 2026 року. Конкретне рішення для ФОП або юридичної особи залежить від системи оподаткування, статусу військовослужбовця, наявності працівників, статуту товариства та фактичної моделі управління.
Кирил Кузьмінов
Проєкт здійснюється за підтримкиNational Endowment for Democracy(NED)
У проєкті Державного бюджету України на 2027 рік на підтримку ветеранів передбачили 20,5376 млрд гривень. Це на 3,03 млрд гривень, або 17,3%, більше, ніж у плані на 2026 рік. Проєкт бюджету уряд схвалив 15 вересня та подав до Верховної Ради на розгляд.
Кошти планують спрямувати на:
житло для ветеранів;
повернення до цивільного життя;
відновлення та реабілітацію;
розвиток ветеранського підприємництва;
роботу фахівців із супроводу та інші програми;
вшанування пам’яті загиблих захисників і захисниць України.
Загалом фінансування Міністерства у справах ветеранів має здійснюватися за чотирма бюджетними програмами та трьома субвенціями.
Найбільші суми передбачили на житло та безпосередню підтримку ветеранів і їхніх родин. 6,897 млрд гривень планують спрямувати на забезпечення житлом ветеранів війни з інвалідністю I–II групи, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також членів їхніх сімей. Порівняно з 2026 роком фінансування цього напряму має зрости на 1,227 млрд гривень, або 21,6%.
Ще 7,514 млрд гривень передбачили на програми та заходи для ветеранів війни, членів їхніх сімей та родин загиблих. Це на 3,879 млрд гривень більше, ніж у 2026 році, тобто фінансування цього напряму планують збільшити майже вдвічі. За ці кошти, зокрема, передбачена одноразова грошова допомога у разі загибелі або смерті та встановлення інвалідності окремим категоріям громадян відповідно до законодавства про статус ветеранів війни.
У межах цієї ж програми планують компенсувати учасникам бойових дій та людям з інвалідністю внаслідок війни витрати на страхову премію за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автомобілів.
Також кошти мають піти на психологічну допомогу ветеранам і членам їхніх сімей, професійну адаптацію, фізкультуру та спорт. Передбачені й витрати на переобладнання автомобілів, послуги для ветеранів із порушеннями зору, паліативний догляд, лікування опіків і рубців та інші заходи з відновлення і реабілітації.
Окремо у проєкті бюджету заклали значне збільшення фінансування ветеранського підприємництва. На бюджетні гранти Українського ветеранського фонду планують спрямувати 800 млн гривень. Для порівняння, у 2026 році на ці цілі передбачено 304,3 млн гривень.
Ще 2,178 млрд гривень у проєкті бюджету передбачили на публічні інвестиційні проєкти у ветеранській сфері. З них 1,1 млрд гривень планують витратити на створення та функціонування Національного військового меморіального кладовища. Ще 1,078 млрд гривень мають спрямувати на створення державних ветеранських просторів.
На роботу фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих громадян, а також компенсацію витрат на оренду житла планують виділити 2,588 млрд гривень. Ще 561,2 млн гривень передбачено на діяльність підприємств, установ та організацій у сфері управління Мінветеранів. До цієї суми, зокрема, входять витрати на утримання Національного військового меморіального кладовища та роботу Українського ветеранського фонду.
Важливо зауважити, що йдеться саме про показники проєкту Державного бюджету на 2027 рік, а не про остаточно затверджені видатки. Законопроєкт №16000 зареєстрували у Верховній Раді 15 вересня 2026 року, і наразі він перебуває на розгляді парламенту.
19–20 вересня у Львові відбудуться всеукраїнські змагання з петанку серед ветеранів та ветеранок. Турнір проведуть на Платановій алеї у Стрийському парку.
Участь візьмуть 144 людини у складі 48 команд із різних регіонів України.
До змагань долучаться ветерани та ветеранки, учасники бойових дій, а також члени родин Героїв. Турнір триватиме два дні та складатиметься з відбіркового і фінального етапів.
За підсумками першого дня визначать команди, які продовжать боротьбу за перемогу.
У суботу, 19 вересня, о 09:30 запланували урочисте відкриття змагань. Відбірковий етап триватиме з 10:00 до 19:00, протягом якого команди зіграють п’ять турів за швейцарською системою.
Такий формат передбачає, що команди з близькими результатами зустрічаються між собою в наступних турах.
Фінальні змагання відбудуться у неділю, 20 вересня. Із 09:01 до 16:00 команди гратимуть у плей-офф на виліт, а до цього етапу потраплять 32 найкращі команди за результатами відбору. Після завершення матчів відбудеться нагородження переможців та урочисте закриття, заплановане на 16:00–16:30.
Організаторами турніру виступають Міністерство у справах ветеранів України та Громадська спілка «Федерація петанку України».
Захід проходить за підтримки Офісу спорту Львівської міської ради.
На Полтавщині протягом 2025 року кількість ветеранських просторів зросла з одного до десяти. Тобто за рік кількість місць, де ветерани можуть отримувати підтримку та послуги, збільшилася у десять разів.
Такі дані наведені у гендерному профілі Полтавської області.
Змінилася не лише кількість ветеранських просторів. Просторів соціальної адаптації в області стало шість замість чотирьох, а центрів життєстійкості — 12 замість восьми. Ці установи є частиною інфраструктури, яка допомагає ветеранам та їхнім родинам отримувати соціальну, психологічну та іншу необхідну підтримку. Також в області збільшилася кількість фахівців із супроводу — до 96 спеціалістів.
У 2026 році ветеранську інфраструктуру області продовжили розвивати. На комплексну програму підтримки ветеранів на 2026–2030 роки передбачили 77,1 мільйона гривень.
За даними, які наводять в області, у 2026 році на Полтавщині також повідомляли про 19 центрів для ветеранів. Окремий великий ветеранський простір будують у Кременчуці. Він має стати частиною національної мережі центрів відновлення.
Ще один окремий напрям підтримки — фізичне відновлення та спорт. У Горішніх Плавнях працюють два адаптивні спортивні клуби для ветеранів та людей з інвалідністю. Займатися там можна безоплатно, зокрема для фізичного відновлення.
Таким чином, за останні роки на Полтавщині розширилася мережа установ, орієнтованих на потреби ветеранів. Від одного ветеранського простору у 2024 році область перейшла до десяти у 2025-му, а у 2026 році продовжила розвивати цю інфраструктуру.
Перехід від військової служби до цивільного життя часто починається не з нової роботи чи навчання, а з лікування, оформлення документів та звернень до різних установ. У цей період людина може витратити багато сил ще до того, як отримає можливість скористатися програмами підтримки.
Про три проблеми ветеранської політики написав у колонці для 24 Каналу Ігор Ілюшкін — представник Запорізької області в Раді ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів та військовослужбовець.
На його думку, йдеться про три пов’язані між собою проблеми: складний перехід від військової служби до цивільного життя, нестачу даних для ухвалення рішень та сприйняття ветерана переважно як людини, яка просить допомоги. Автор зазначає, що навчання, працевлаштування чи гранти можуть залишитися невикористаними, якщо людина вже витратила всі сили на лікування, бюрократію та оформлення необхідних документів.
Перша проблема виникає ще до повернення військового до цивільного життя. За словами Ілюшкіна, труднощі можуть починатися з проходження ВЛК, оформлення документів про поранення, взаємодії з військовою частиною, отримання статусів та звільнення зі служби. Людині доводиться звертатися до різних установ, і часто вона залишається сам на сам із цією системою. Особливо складною ситуація стає після тяжкого поранення, коли військовому потрібен постійний догляд. Родині в такому випадку доводиться одночасно займатися лікуванням, побутом і документами, а хтось із близьких може бути змушений залишити роботу заради догляду. Тому автор вважає, що підтримка має враховувати становище всієї родини, а не лише самого ветерана.
Серед необхідних рішень Ілюшкін називає програми довготривалого та тимчасового догляду. Зокрема, йдеться про послуги, які дозволяють родичам, що постійно доглядають за важкопораненим, на певний час отримати перепочинок. Автор зазначає, що потреба в таких програмах може зростати через збільшення кількості людей із тяжкими бойовими травмами.
Друга проблема — недостатня кількість інформації про ветеранів та їхні потреби. Як приклад Ілюшкін наводить Запорізьку область, де складно визначити точну кількість ветеранів через окупацію частини територій, виїзд людей, службу в інших регіонах та перебування військових на лікуванні.
Без таких даних важко планувати реабілітацію, соціальні послуги, працевлаштування та програми догляду.
Водночас звернення самих ветеранів можуть показувати, де саме виникають проблеми. За словами автора, деякі питання вдається вирішити одним дзвінком до потрібної установи, але це не означає, що система працює нормально. Якщо для отримання допомоги людині постійно потрібен хтось, хто знає правильний номер телефону або може особисто звернутися до чиновників, проблему варто шукати вже в самій системі. Повторювані звернення можуть допомагати визначати такі проблемні місця. Якщо одна й та сама скарга надходить від багатьох ветеранів із певного підрозділу чи установи, це може бути підставою для перевірки її роботи. А коли одна проблема повторюється у різних регіонах, питання вже потребує уваги на державному рівні.
Третя проблема стосується ставлення до ветеранів після повернення з війни. Ілюшкін вважає, що ветерана не варто сприймати лише як отримувача соціальної допомоги, адже його досвід може бути корисним для місцевого самоврядування, державного управління, освіти, бізнесу та громадського сектору.
“Вважаю, що “податок кров’ю”, який сплачує кожен, хто став на захист України, повинен бути визнаний не лише державою, а й суспільством. Статус ветерана має бути предметом гордості, поваги та вдячності. Досвід, який людина отримала на війні, потрібний у місцевому самоврядуванні, державному управлінні, освіті, бізнесі та громадському секторі. Проте статус ветерана точно не замінює компетентності. Якщо ми хочемо, щоб ветерани впливали на рішення, потрібна система професійної підготовки захисників і захисниць. Фаховість має залишатися визначальним критерієм”, – зазначає автор.
Автор пов’язує всі три проблеми між собою. Якщо військовий або ветеран залишається сам на сам із лікуванням, документами та бюрократією, це ускладнює повернення до цивільного життя, а без достатньої кількості даних державі важче планувати потрібні послуги.
Водночас ставлення до ветерана виключно як до людини, яка потребує допомоги, не враховує його можливості брати участь у житті суспільства та розвитку країни.
У соцмережах поширилося відео, на якому жінка заявила, що працівники ТЦК побили її чоловіка — ветерана. За її словами, чоловік вийшов із дому викинути сміття, після чого його нібито посадили у службовий автомобіль ТЦК і там били. У Волинському обласному ТЦК та СП заперечили ці звинувачення та розповіли свою версію подій.
Як повідомили у групі комунікацій Волинського ОТЦК та СП, військовослужбовці перевірили у чоловіка документи. Він показав інформацію в застосунку «Резерв+» та повідомив, що раніше проходив військову службу, а зараз має відстрочку як людина з інвалідністю. За даними ТЦК, цю інформацію підтвердила система «Оберіг». Після перевірки документів чоловік сказав, що хоче потрапити до лікарні в Ратному. Працівники ТЦК, за їхніми словами, не посадили його у службовий автомобіль, оскільки цей транспорт використовують виключно для супроводу військовозобов’язаних до ТЦК. Після цього чоловік сам пішов у напрямку лікарні.
У ТЦК також заявили, що після перевірки документів група оповіщення залишила місце та продовжила виконувати свою роботу. Там категорично заперечують, що чоловік перебував у службовому автомобілі.
Також у відомстві заявили, що інформація про його побиття та нібито відібраний телефон не підтверджується.
Окремо у Волинському ТЦК зазначили, що відео, яке поширювала дружина чоловіка, нібито стосується іншої ситуації та не має стосунку до її чоловіка. На підтвердження своєї версії військовослужбовці надали відеозаписи з бодікамер. Саме ці записи, за словами представників ТЦК, мають показати, що відбувалося під час перевірки.
Таким чином, наразі є дві різні версії події: дружина ветерана говорить про побиття чоловіка працівниками ТЦК, тоді як у Волинському ТЦК це заперечують. У наданій інформації немає даних про те, що правоохоронці підтвердили факт побиття або відкрили кримінальне провадження за цим випадком.
Остаточні висновки щодо обставин ситуації можна робити лише після перевірки всіх наявних матеріалів.
15 вересня 2026 року на платформі Укрінформу в Києві відбулася прес-конференція «Доступне розмитнення авто для ветеранів: вже на часі!». Захід організували ГО «Спілка Ветеранів Сил Оборони України» та ГС «Рух Ветеранів України». Головна тема зустрічі — як перетворити багаторічну дискусію про пільгове розмитнення автомобілів для ветеранів на конкретний законодавчий механізм.
Для ветерана авто — далеко не завжди про комфорт. Для когось це можливість дістатися до роботи, лікування чи реабілітації, а для когось — помічний інструмент відкриття власної справи, професійної діяльності й утримання родини. Після завершення служби мобільність часто стає однією з передумов повернення людини до активного цивільного життя.
Саме тому питання доступного придбання автомобіля уже кілька років залишається одним із найгостріших у ветеранському середовищі. Тож у фокусі уваги учасників прес-конференції – не лише питання автівок і митних платежів; дискутували про справедливість, державну політику, економічні розрахунки, законодавчі процедури — і, зрештою, про політичну волю.
Автомобіль як інструмент повернення до цивільного життя
Дискусію розпочали з простого запитання: чому тема, яку ветерани порушують роками, досі не отримала системного рішення?! Заступник голови ради ГО «Спілка ветеранів Сил оборони України» Юрій Корсунов нагадав, що його організація почала говорити про пільгове розмитнення ще у 2017 році. Відтоді змінилися обставини, законодавчі ініціативи та масштаб війни, але сама проблема нікуди не зникла.
«Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів піднімалося нашою організацією ще з 2017-го року. Однак, на жаль, ініціатива не отримала ані вирішення, ані навіть продовження.Сьогодні проблема набула ще більшої ваги. Тисячі військовослужбовців, які з 2022 року захищають Україну, поступово повертаються до цивільного життя. І для багатьох із них автомобіль — це не просто транспорт», – зазначив Корсунов і додав:
«Сьогодні, розуміючи нагальні проблеми ветеранів, зроблено висновок, що питання придбання автомобіля на певних пільгових умовах є достатньо гострим. Автомобіль для ветерана – це не тільки засіб пересування, а й засіб отримувати пасивний дохід чи займатися власною справою. Більше того, це реальна можливість повернутися до активного життя».
Але тут виникає інша проблема — ціна. Сучасний автомобіль для значної частини ветеранів залишається фінансово недосяжним. І навіть якщо людина прагне працювати, започаткувати власний бізнес або забезпечувати мобільність родини, придбання машини може виявитися непосильним навантаженням:
«Враховуючи реальні ціни на сучасні автомобілі, багато ветеранів не можуть собі цього дозволити. Це залишається на рівні їхньої нездійсненної мрії. Але ми розраховуємо, що вирішення цього питання може стати дієвим кроком у наданні реальної допомоги ветеранській спільноті. Ми чуємо багато популістських гасел, але зі свого боку закликаємо до реальних дій!».
Саме ця фраза — про реальні дії замість гучних гасел — неодноразово звучала впродовж дискусії.
Низка законопроєктів — і жодного руху
Якщо питання справді актуальне, чому воно досі не вирішене на законодавчому рівні? Народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко змалював ситуацію без дипломатичних прикрас: законодавчих ініціатив є кілька, але руху за ними немає.
«Наразі в Парламенті України вже зареєстровано близько п’яти різних законопроєктів, які стосуються питання пільгового розмитнення авто для ветеранів. Ці законопроєкти перебувають у відповідному комітеті Верховної Ради і, на жаль, не мають жодного руху», – зазначив Тарасенко.
Озвучена народним обранцем теза стала однією з центральних у дискусії. Адже фактично проблема полягає вже не у відсутності ідей чи пропозицій. Певні законодавчі напрацювання існують. Є зареєстровані документи, є пропозиції щодо змін до законодавства, є зацікавлені сторони. Однак між наявністю законопроєкту і реальним законом — величезна дистанція. А, можливо, і прірва.
У цьому контексті народний депутат наголосив: говорити потрібно не лише про пільгу як таку, а й про її економічну модель: «При вирішенні питання пільгового розмитнення авто для ветеранів варто брати до уваги економічне обґрунтування – яку суму коштів держава не доотримає в бюджет».
Водночас, на його думку, економічні розрахунки можуть показати й інший бік проблеми: «Буде доречним об’єднати зусилля і показати на конкретних розрахунках, що завезення авто на пільгових умовах не позбавлятиме державу певного платежу до бюджету, а навпаки — рухатиме економіку».
Тобто дискусію пропонують перевести з площини загальних аргументів у площину конкретних цифр: скільки коштуватиме державі запровадження механізму, які категорії ветеранів матимуть право на пільгу, які обмеження необхідні, які платежі можуть залишитися, а головне — який економічний ефект матиме така політика.
«Особисто я готовий підтримувати існуючі ініціативи, аби ми могли напрацювати чіткий алгоритм того, як можна запровадити ефективну систему звільнення авто від митних та інших платежів», – запевнив Тарасенко. Фактично депутат запропонував перейти до наступного кроку — організованої спільної роботи: «Після сьогоднішньої зустрічі можна ініціювати звернення до голови профільного комітету щодо створення робочої групи та напрацювання законопроєкту».
Справедливість,на якуветерани чекають роками
Голова ГС «Рух ветеранів України» Дмитро Шатровський під час свого виступу окреслив проблему через призму справедливості. Він зазначив, що держава в умовах війни об’єктивно має обмежені можливості забезпечити всіх учасників бойових дій усім необхідним. Водночас, на його переконання, щодо окремих категорій ветеранів держава має взяти на себе конкретні зобов’язання:
«Після спілкування з колегами і побратимами, було окреслено дві чіткі позиції. Позиція перша. Ми розуміємо, що держава перебуває у стані війни; відповідно, держава не може належним чином забезпечити всіх учасників бойових дій. Але інвалідів війни вона має забезпечити».
Друга позиція, за словами Шатровського, стосується однакових правил і можливостей для ветеранів: «Ми маємо встановити справедливість: як мінімум, право на придбання авто на пільгових умовах повинно бути надане хоча б один раз усім учасникам бойових дій. Гроші на це, думаю, держава знайде».
Водночас він застеріг від ситуації, коли обговорення роками залишатиметься лише обговоренням: «Якщо нічого не робити – нічого й не буде. Упевнений, що треба створювати політичне лобі».
При цьому Шатровський запропонував дещо іншу тактику — не прив’язувати майбутнє рішення виключно до вже зареєстрованих законопроєктів: «Варто рухатись шляхом найменшого супротиву — не спиратись на конкретні вже зареєстровані законопроєкти, а звертатися до Мінвету, залучати безпосередньо міністерство».
Саме тут дискусія стала особливо предметною: що робити з уже наявними законодавчими ініціативами, як об’єднати різні напрацювання та хто має стати центром координації цього процесу?!
Від Податкового і Митного кодексів — до конкретного механізму
Практичний досвід регіонів представив заступник голови постійної комісії Хмельницької обласної ради з питань реалізації Національної стратегії ветеранської політики Олександр Розізнаний.
За його словами, на регіональному рівні вже намагалися систематизувати пропозиції та перевести їх у законодавчу площину: «Ми систематизували усі напрацювання з питань пільгового розмитнення авто для ветеранів, направили ініціативи до Верховної Ради. Напрацювання стосуються відповідних змін у Податковому та Митному кодексах України».
За основу, як пояснив Розізнаний, були взяті законопроєкти народного депутата Мар’яна Заблоцького: «Ці законопроєкти, у своїй основі, стосуються діючих військовослужбовців, а ми додали інші категорії – зокрема, ветеранів-учасників бойових дій та ветеранів з інвалідністю».
На переконання Олександра, наступний крок очевидний: зібрати напрацювання в одному місці, залучити фахівців і почати системну роботу: «Вважаю, що треба створити фахову робочу групу і активно рухати це питання. Іншими словами, перейти від теорії до практичної реалізації».
Пільга чи інвестиція в економічно активного ветерана?
Ще один важливий вимір дискусії окреслив голова правління ГО «Український ветеранський центр» Дмитро Гнатюк. Він запропонував подивитися на проблему ширше — не лише як на складову митної пільги: «Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів – це питання рівності і справедливості».
На його думку, принципово важливо, щоб правила були однаковими для ветеранів незалежно від регіону проживання: «Це питання має вирішуватися на рівні держави, аби ветерани на Київщині і Миколаївщині мали однакові можливості».
Але найцікавіше — економічний аргумент. Гнатюк закликав державу рахувати не тільки потенційні недоотримані митні платежі, а й економічну віддачу від ветерана, який повернувся до активного життя: «Держава повинна прорахувати не лише вартість самої пільги, а й цінність кожного конкретного працюючого ветерана — економічно активного ветерана, який приносить державі кошти, сплачує податки, створює робочі місця та є активною частиною суспільства».
Таким чином, автомобіль у цій дискусії постає не кінцевою метою, а інструментом. Інструментом мобільності, працевлаштування, підприємництва, соціальної адаптації та економічної активності.
Мабуть, найемоційнішою частиною прес-конференції стала сесія запитань від ветеранів. У залі дедалі виразніше звучала вимога конкретики. Адже загальні слова про підтримку ветеранської спільноти добре звучать у публічних виступах, однак ветерани прагнули зрозуміти, що відбуватиметься після завершення прес-конференції.
Серед запитань, які пролунали, були дуже конкретні: Скільки часу потрібно для створення робочої групи? Яким має бути конкретний і вимірюваний результат її роботи? Яка кількість парламентських фракцій наразі підтримує практичну реалізацію ініціативи щодо пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів? І, зрештою, прозвучало питання, яке фактично об’єднало усі меседжі дискусії: Чи є політична воля йти назустріч ветеранам?
Цієї миті розмова перестала бути суто експертною. Емоції часом брали гору над раціо: ветерани говорили про роки очікування, про відчуття несправедливості, про різницю між публічними обіцянками та реальними рішеннями. Представники влади та громадських організацій, своєю чергою, говорили про бюджетні обмеження, законодавчі процедури та необхідність економічного обґрунтування.
І саме ця гострота, схоже, була однією з головних ознак зустрічі. Адже питання давно вийшло за межі дискусії про автомобілі. Для ветеранів воно стало питанням того, наскільки держава готова виконувати власні обіцянки не словами, а конкретними рішеннями.
Від законодавчих ініціатив— доодного спільного знаменника
Юрій Корсунов наголосив: проблему необхідно розглядати одночасно у трьох площинах: «Питання пільгового розмитнення авто для ветеранів має у своєму складі три аспекти – економічний, соціальний і моральний».
Саме тому, за його словами, важливо не допустити подальшого розпорошення зусиль. «Соціальна справедливість по відношенню до ветеранів має відновитися. І щоб це питання не розпорошувалося, підсумком сьогоднішньої зустрічі має стати рішення про створення робочої групи, до якої увійдуть представники ветеранських об’єднань, депутати, представники Міністерства у справах ветеранів і інші зацікавлені особи», – резюмував Корсунов.
Йдеться не про створення ще одного майданчика для дискусій, а про спробу зібрати вже наявні напрацювання в єдиний документ: «Вважаємо, що вже існуючі напрацювання (які розроблені різними депутатами і перебувають на різних стадіях законодавчого процесу) доцільно об’єднати в один законопроєкт, котрий би містив усі необхідні соціальні норми і вимоги».
Озвучену позицію фактично підтримали й інші учасники заходу. Тарас Тарасенко говорив про можливість ініціювати створення робочої групи при профільному комітеті. Олександр Розізнаний — про необхідність фахового опрацювання. Дмитро Шатровський — про політичне лобі та активне залучення Міністерства у справах ветеранів України.
Так поступово окреслився спільний знаменник. Необхідно перестати продукувати окремі ініціативи, які залишаються кожна сама по собі, і створити майданчик, де депутати, представники держави та ветеранських організацій зможуть спільно напрацювати дієвий механізм.
Чи стане ця зустріч точкою відліку?
Прес-конференція завершилася без готового закону. Не було оголошено й остаточної моделі пільгового розмитнення. Але, можливо, головний результат зустрічі — саме в тому, що дискусія отримала конкретний наступний крок.
Йдеться про створення робочої групи, до якої мають увійти представники ветеранських об’єднань, народні депутати, представники Міністерства у справах ветеранів України та інші зацікавлені сторони. Перед групою стоятиме непросте завдання: систематизувати вже наявні законодавчі напрацювання, провести економічні розрахунки, визначити категорії отримувачів, умови та обмеження, а головне — сформувати узгоджену законодавчу пропозицію.
Це означає спробу перевести тему, яка роками перебуває у стані «заморозки», у практичну площину. І тут важливо, що самі учасники прес-конференції не приховували складності процесу. Адже законодавче рішення потребуватиме не лише підтримки ветеранської спільноти, а й готовності державних інституцій працювати над ним, економічного обґрунтування та політичної підтримки.
Водночас ветерани чітко дали зрозуміти: нескінченне очікування для них більше не є прийнятним. Автомобіль для ветерана — це можливість сісти за кермо і дістатися до роботи. Відвезти дитину до школи. Приїхати в лікарню. Розпочати власну справу. Відновити свою мобільність та незалежність. І зрештою — повернутися до нормального життя після років війни. Тому проблема доступного розмитнення — значно ширша, ніж митна процедура.
Питань прозвучало немало, й деякі з них лишились на рівні риторичних… Втім, учасниками прес-конференції було досягнуто одностайності в наступному: варто не зволікати, а переходити від теорії до практичної реалізації. А для цього потрібні реальні дії, згуртованість спільноти й політична воля. Причому ключовою складовою є саме політична воля. Адже якщо держава хоче підтримувати статус ветерана на високому рівні, то вона має це робити не через популістські гасла, а через реальні дії.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримкиNational Endowment for Democracy(NED)
