У прес-службі Командування Операції об’єднаних сил заявили, що 10 та 11 вересня 2020 року в Маріуполі відбудуться превентивні заходи з протидії терористичним і диверсійним загрозам.
«Усі дії відбуваються в рамках чинного законодавства України та санкціоновані командувачем Об’єднаних сил генерал-лейтенантом Володимиром Кравченком» – відзначили військові.
Відомство закликало мешканців міста не покидати без нагальної потреби своїх домівок, дотримуватися правил особистої безпеки та поводження з підозрілими предметами та вибухонебезпечними речовинами.
Більше того, у ці дні маріупольцям потрібно обов’язково мати при собі документи, що посвідчують особу, тобто, наприклад, паспорт, посвідчення водія чи довідку про навчання.
Одразу сто бійців 93-ї бригади «Холодний Яр» здали кров для потреб Дніпровської обласної станції переливання крові. Прийняти цінний подарунок погодилася група трансфузіологів – фахівців із заміщення рідин – разом із медиками бригади на базі медичної роти холодноярців у Дніпропетровській області.
«Ми сподіваємося, що кров, яку здають наші військовослужбовці, стане у нагоді, й за її допомогою лікарям вдасться врятувати не одне життя» – заявили у прес-службі з’єднання.
Переливання донорської крові необхідне, наприклад, бійцям, що отримали опіки під час ліквідації масштабної пожежі на Луганщині й нині лікуються якраз у Дніпрі.
Представники ДНР інспектуватимуть позиції ЗСУ в зоні ООС біля населеного пункту Шуми. Про це домовилися сторони Тристоронньої контактної групи на засіданні в режимі відеоконференції, повідомляють у ТГК і у так званому «МЗС ДНР».
«Українська сторона взяла на себе зобов’язання забезпечити питання логістики і надати гарантії безпеки всім учасникам інспекції» – заявили у ТГК.
Причина такого рішення – погрози бойовиків. Раніше вони погрожували обстріляти цю позицію через начебто облаштування там українських інженерних споруд.
«У спільній інспекції, яка відбудеться під час спостереження СММ ОБСЄ завтра, 10 вересня, о 14:00, візьмуть участь представники Донецької Народної Республіки і представники України в СЦКК» – заявили представники бойовиків.
На минулій прес-конференції президент США відкрито вступив у конфлікт з представниками військово-промислового комплексу. Трамп зазначив, що рядові солдати його люблять, тому що він не починає ніяких нових воєн. А ось військове керівництво за це якраз ненавидить чинного президента.
Обуренню мейнстрімових лібералів не було меж. Мовляв, як він сміє звинувачувати наших кращих в світі генералів і командувачів»! В цьому погляди Трампа схожі на позицію Ейзенхауера. 34-й президент США невтомно боровся з впливом ВПК і попереджав про те, що військова промисловість затягне Америку в пучину нескінченних конфліктів. Що в підсумку і сталося.
Пентагон вже давно перетворився на лобіста ведення воєн. Там панує практика так званих «обертових дверей»: офіцери і генерали наймаються в військові корпорації, потім повертаються назад. Лобіюють закупівлі озброєння в своїх колишніх фірмах і отримують за це щедрий «гешефт».
Представники збройних формувань Російської Федерації вкотре перешкоджають роботі спеціальної моніторингової місії ОБСЄ та не пропускають їх через лінію розмежування на тимчасово окуповану територію України!
Про це повідомляють у прес-службі Командування Операції об’єднаних сил.
«Окупанти продовжують блокувати пересування спостережних патрулів ОБСє до непідконтрольної території» – заявляють у відомстві.
08 вересня 2020 року в Києві розпочався цикл тренінгів для представників регіональних підрозділів Мінветеранів, працівників соціальної сфери та медичних закладів. Заняття відбуваються у рамках проекту Координатора проектів ОБСЄ в Україні «Соціальна та психологічна реабілітації населення, що постраждало внаслідок конфлікту».
Повідомлення про початок тренінгів розміщено на сайті Міністерства ветеранів.
Участь у відкритті серії тренінгів взяв заступник міністра у справах ветеранів України Ігор Безкаравайний.
– Обмін інформацією про проблеми наших ветеранів дозволить покращити якість надання послуг. Зараз ми говоримо про ветеранів, але в подальшому це може поширитись на всіх, хто постраждав від війни, – сказав Ігор Безкаравйний.
Реалізація проекту надасть Мінветеранів інструменти для розбудови національної системи реабілітації населення, яке постраждало від війни на сході країни, зокрема, ветеранів.
Під час сьогоднішнього тренінгу його учасники ознайомляться з зарубіжними та вітчизняними практиками роботи з постраждалими внаслідок конфліктів (з фокусом на особливостях роботи з ветеранами АТО/ООС), розглянуть окремі складні ситуації з практики та поділяться власним досвідом.
Проект ОБСЄ в Україні «Соціальна та психологічна реабілітації населення, що постраждало внаслідок конфлікту» розпочався у січні поточного року. У рамках проекту передбачається навчальний візит групи українських посадовців та фахівців до Ізраїлю, розробка інформаційного онлайн-довідника з наявної допомоги населенню, що постраждало внаслідок конфлікту та серія тренінгів для персоналу.
Найрізноманітніші автори в XX столітті стверджували, що найманство зовсім не властиве російській ментальності. Мовляв, для росіян ідеал солдата – воїн, що захищає батьківщину, а не найманець, що служить за гроші. XX століття довело, що немає причин в цьому сенсі якось особливо ідеалізувати росіян. Сто років тому емігранти – офіцери-білогвардійці та козаки – намагаючись у вигнанні прогодувати себе, масово йшли на службу до Французького іноземного легіону.
І зараз в Легіоні майже чверть військовослужбовців говорять російською – це вже вихідці з колишнього СРСР. Після його розпаду тисячі колишніх громадян Радянського Союзу пройшли через Легіон. В Африці залишаються затребуваними сотні російськомовних льотних екіпажів, знайомих з радянською технікою, що залишилася з часів поставок в кредит дружнім країнам. А з початком операцій коаліції на чолі з США в Афганістані і Іраку, до фахівців з Росії стали проявляти інтерес і західні ПВК.
У 1991 році Росія отримала в спадок від Радянського Союзу не тільки економічні проблеми, національні суперечності і зовнішній борг, а й найбільшу армію в світі: в рядах Збройних сил нараховувалося понад три мільйони осіб. Щодо населення СРСР – не так багато, близько 1% населення, але для пострадянської Росії, де разом з жінками, дітьми та людьми похилого віку налічувалося всього 148 мільйонів чоловік, утримання такої армії було завданням непідйомним.
Армія, розрахована на масову мобілізацію і масштабну конвенціональну війну, була титанічної махиною: частини, перенасичені технікою та спорядженням, контингенти за кордоном, утримання і переміщення яких на батьківщину були недешеві, згадана величезна чисельність особового складу і бродіння всередині, викликані парадом суверенітетів. Крім того, як і вся країна, ВС відчували економічні труднощі, що було окремим деморалізуючим фактором.
Як стверджує Андрій Нечаєв, перший заступник міністра економіки і фінансів в уряді Єгора Гайдара, «армія була величезною, але сотні тисяч людей працювали в апараті управління, численних відомствах при Міноборони і Генштабі, військових наукових інститутах, академіях і училищах, військкоматах, були зайняті в різноманітних спеціальних і допоміжних частинах – будівельних, залізничних, госпіталях і т. п.».
У 1992 році з ініціативи першого уряду вільної Росії почалося непопулярне серед військових скорочення армії – за пару років її чисельність була знижена з майже 3 до 2 мільйонів чоловік.
На той час з армії, що відчуває, як і вся країна, величезна недофінансування, вже самостійно масово звільнялися офіцери і компетентні фахівці. Реформи початку 1990-х створили соціальну групу людей з різними прикладними військовими або технічними спеціальностями, знання і навички яких виявилися непотрібні в нових реаліях «дикого капіталізму» дев’яностих, але були вельми затребувані в різних частинах світу.
Повітряні найманці
Крім відтоку з армії професійних льотчиків, на початку дев’яностих на колишньому пострадянському просторі різко впав обсяг пасажирських і вантажних перевезень. Випущені радянськими льотними школами цивільні і військові пілоти в нових ринкових реаліях не були затребувані в такій кількості: на закордонній техніці вони не літали, а до перепідготовки, необхідної для роботи в західних компаніях, були не готові з банальної причини – багато хто не володіли англійською.
«Безробітним льотчикам після розпаду СРСР тільки і залишалося, що шукати вербувальника. На початку 90-х років в Москві було кілька пунктів «чорного найму», про яких знали присвячені. Одним з найпопулярніших місць був готель «Космос». Спритні незнайомці, які називали себе емісарами закордонних авіакомпаній, пропонували пілотам роботу. Документ представника якої-небудь General Air незрозумілого походження, може бути, і не вселяв довіри, але вербувальник пропонував завдаток до $ 1000. готівкою і зарплату від $ 1,5 тис. На місяць », – розповідав у 2001 році газеті« Коммерсант »президент Асоціації льотного складу Росії Анатолій Кочур.
У ті роки хороша зарплата другого пілота регіональної авіакомпанії в Росії становила в кращому випадку 300-400 доларів. Сотні екіпажів різних видів повітряного транспорту з Росії, України, Казахстану і Молдови вирушили на заробітки в «країни, що розвиваються», де було багато роботи, але не було або майже не було власних кадрів: хтось офіційно, по «білому» контрактом між авіакомпаніями , хтось «дикуном».
В різний час в Африці одночасно працювали до 500 російськомовних екіпажів. Їх затребуваність в таких регіонах зрозуміла: радянська військова техніка, що поставляються «дружнім» СРСР режимам – Ан-24, Ан-26, Ан-12 і Ан-32, хоч і була досить проста в освоєнні, вимагала присутності фахівців. Пілоти з пострадянського простори не вередували через умови проживання, стану техніки, аеродромів, не вимагали високих гонорарів.
08 вересня 2020 року, в 77 річницю вигнання з Донецька нацистських загарбників було урочисто перепоховано останки 135-ох загиблих воїнів 12-ї та 6-ї армій, 3-ї та 8-ї Гвардійської радянських армій, які загинули в боях під Слов’янськом в роки Другої світової війни: в 1941-1943 роках.
Про це повідомляє сайт Міністерства ветеранів.
Асоціація дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» змогла ідентифікувати лише трьох, та ще чотирьох – частково: відомо або прізвище, або ініціали, або військове звання, із 135 загиблих.
Капелан ЗСУ отець Василь Іванюк прочитав заупокійну літію за загиблими, бійці військової частини 3035 здійснили ритуал перепоховання та поклали квіти до пам’ятника воїнам загиблим у Другій світовій війні.
В рамках заходу, було проведено постановку-реконструкції частини бою тих часів, які були найкривавішими та найжорстокішими в історії людства.
До вшанування пам’яті загиблих воїнів долучилися начальник відділу у Донецькій області Мінветеранів Анна Адам, заступник командувача Операції об’єднаних сил Олег Коваленко, представники органів місцевої влади, військовослужбовці та учнівська молодь.
Завершено досудове розслідування щодо замаху на вбивство підприємця Івано-Франківщини, у якому підозрюють ветеранку АТО Інну Грищенко (псевдо “Пума”) та її чоловіка ветерана АТО Владислава Грищенка (псевдо “Буча”). Про це «НОВА: новинни ветеранів» дізналися із повідомлення пресслужби Національної поліції України.
Слідчі завершили досудове розслідування і та встановили цілу групу осіб, підозрюваних у вчиненні вказаного злочину. Серед затриманих: організатор злочину, який має шість судимостей, і якого вважають замовником вбивства. Він підприємець, який заборгував потерпілому понад 100 тисяч доларів США. Його співучасників підозрюють тому, що вони мають професійну підготовку у поводженні з вибуховими пристроями. Крім того, під час проведення обшуків у зловмисників виявлено та вилучено бойову зброю без відповідних дозвільних документів і накладено арешт на майно підозрюваних на суму понад два мільйони гривень, — зазначається в повідомленні.
Київський апеляційний суд залишив у силі носіння електронного браслета та розмір застави у понад 160 тисяч гривень для ветеранки АТО Інни Грищенко, позивний якої “Пума”.
Колишній Генеральний прокурор Руслан Рябошапка свого часу висував припущення, що подружжя Грищенків також може бути причетним до убивства у 2016 році журналіста Павла Шеремета.
Але тоді «підозра впала» на висококваліфіковану лікарку, композитора і волонтерку.
