У цій продукції ви не зустрінете жодних консервантів чи підсилювачів смаку. Усі сири виготовлені з екологічно чистої сировини, а головне – з любов’ю, яку ветеран Олександр Доброжанський щедро додає на кожному етапі виробництва

  Трансформація з топ-менеджера великих приватних компаній у сировара для Олександра Доброжанського відбулася через Майдан та війну на Сході України. Буремні події останніх років докорінно змінили життя корінного одесита.

  З початком окупації Криму Олександр займався волонтерством, але вже у 2014 пішов добровольцем УНСО. Після фронту, майбутній фермер ще деякий час викладав вогневу підготовку у центрі Національної академії сухопутних військ імені Сагайдачного. У 2016 остаточно повернувся до родини, яка з початком Революції оселилася у селі Кудрявка, що більш ніж за 100 кілометрів від Одеси.

 

  За словами ветерана, ідея відкрити власну справу мала цілком логічне пояснення – тривалий час Олександр Доброжанський обіймав відповідальні посади, які вимагали від нього максимальної концентрації зусиль. Після повернення з фронту відбулася переоцінка цінностей, змінилися пріоритети та бачення свого майбутнього.

  «Мене інколи називають дауншифтером. Дійсно, зі сторони це виглядає саме так – людина залишила все і поїхала «в нікуди». Але тут я щасливий, бо займаюся тим, що приносить мені не лише прибуток, але і задоволення, – розповідає захисник. – Особливість нашого сиру в тому, що він «живий», тобто повністю натуральний, створений за рецептами відомих шкіл сироваріння – альпійської, фламандської та англійської. Ми пропонуємо козині на коров’ячі сири з пліснявою та без, створені виключно зі свіжого молока, непастеризованого та ненормалізованого. Це, до речі, за українськими стандартами сироваріння вважається неприпустимим. Але наші сири не псуються під час транспортування навіть у спеку, бо вони надійно захищені власною бактеріальною флорою, чого не скажеш про молочну продукцію з магазину».

 

На щастя, ветеран мав можливість познайомитися з виробництвом сиру далеко за межами України. Доброжанський за допомогою свого друга дитинства, який наразі проживає у Швейцарії, влаштувався на роботу на одну з ферм у Альпах, де міг спостерігати за процесом приготування одних з кращих у світі сирів. Цей досвід він активно використовує на своїй органічній фермі – сир тут варять виключно власноруч, без жодного допоміжного обладнання.

  «Я – досвідчений маркетолог, тому успіх моєї справи – скоріше, закономірність, ніж випадковість. У Кудрявці було багато молока, яку скупали за безцінь. А ринок дійсно якісних продуктів в Україні набирає оберти. Єдине, з чим я помилився – не зовсім вірно спрогнозував вподобання покупців. Я вважав, що українцям будуть до вподоби звичайні тверді сири, а виявилось, що більшим попитом користуються плісняві. Також, на мою думку, основні покупці мого сиру живуть у великих містах, де більше попиту на вишукані продукти. Насправді, все виявилося навпаки, наші головні покупці – люди з сіл та містечок», – ділиться Олександр Доброжанский.

 

  Перш, ніж у «Ліхтенфельді» почав з’являтися дійсно гідний клієнтів сир, родина новоспечених фермерів зіпсувала понад тонну молока. А вже сьогодні до уваги гурманів коров’ячі сири: «Рамсес», «Монблан», «Альбіон», «Ярослав», «Лихтенфельд» «Чеддер», «Каберне», «Комбацола», «Вайнекаас»; козині: «Гарроча», «Копчена Гарроча», «Бебі Фумадо»,«Сереза», «Аркоіріс», «Кабралес». І це далеко не повний перелік. Також тут можна придбати натуральне масло та крафтові м’ясні вироби.

  Назви сирів – виключно політ фантазії їх автора. Хоча вони зварені за традиційними рецептами світових шкіл сироваріння, та використовувати у виробництві вже запатентовані назви заборонено. Це як історія з шампанським з провінції Шампань, коли все інше дозволено називати лише ігристими винами.

 

   «У відгуках багато покупців пишуть, що смак моїх сирів – справжній оргазм для смакових рецепторів. Мене це дуже тішить, адже я вкладаю у свою справу не лише сили, вміння, але і любов, – говорить сировар. – Загалом, війна поділила моє життя на «до» та «після». Олександр Доброжанський зараз і шість чи сім років тому – це принципово інші люди. На жаль, для багатьох участь у бойових діях стала переломним моментом, після його, навпаки, все пішло шкереберть. Я завжди радо навчаю ветеранів секретів сироваріння, вже навіть маю послідовників, та реалізую побратимам свою продукцію з шикарними знижками. Наша сила – у нашій єдності!»

 

Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

  Пресслужба Об’єднаних сил повідомляє, що 20 вересня 2020 року був зафіксований лише один обстріл позицій ЗСУ російськими окупанами.

Про це повідомляє пресслужба Об’єднаних сил.

  Неподалік населеного пункту Новоолександрівка окупаційні збройні формування Російської Федерації зі стрілецької зброї трохи обстріляли позиції наших захисників. Пресслужба Об’єднаних сил  повідомляє, що «постріли були неприцільними», і тому необхідності відкривати вогонь у відповідь у наших воїнів не було.

  Бойових втрат і поранень серед особового складу Об’єднаних сил немає. Про небойові втрати нічого не повідомляється.

 

  З метою усунення наслідків артилерійських обстрілів з боку російських окупантів  попередніх років рятувальники Об’єднаних сил продовжують роботи з відновлення пошкоджених житлових будинків та об’єктів інфраструктури. Ними відремонтовано ще 13 будинків, а на 26 об’єктах роботи продовжуються.

 

  Сапери ДСНС продовжують пошук і знешкодження боєприпасів та мін. У прифронтовій зоні ними розміновано майже 3 гектари території, знайдено та знищено 51 вибухонебезпечний предмет.

 

  Українські військовослужбовці продовжують сумлінно виконувати свої завдання за призначенням і неухильно дотримуватися «повного та всеосяжного режиму припинення вогню», досягнутого на перемовинах 22 липня 2020 року в рамках Тристоронньої контактної групи, яке почало діяти з 27 липня і, як бачимо зі зведень пресслужби Об’єднаних сил, поширюється виключно на підрозділи та бійців ЗСУ.

На Харківщині стартували збори з підрозділами територіальної оборони, що проходять у рамках стратегічного командно-штабного навчання “Спільні зусилля − 2020”.

 

 

“Усі хлопці є справжніми патріотами та захисниками Батьківщини. У відведений термін із ними запланована насичена програма занять та полігонна практика” – прокоментував це журналістам “АрміяInform” зазначив Харківський військовий комісар полковник Юрій Калгушкін.

 

 

Резервісти вже отримали військову форму одягу, бойове спорядження та отримали базовий інструктаж.

 

Їх навчатимуть тактиці щодо пошуку ДРГ противника, вести спостереження, надавати першу медичну допомогу пораненим та виявляти й долати інженерні й мінно-вибухові загородження.

 

Нагадаємо:

 

У Німеччині українська десантура знищила елітну зенітку (ФОТО+ВІДЕО)

На міжнародних маневрах “Combined Resolve XIV” перед підрозділом Сил спеціальних операцій Збройних Сил України поставили завдання – пошук та знищення зенітного ракетного комплексу противника.

 

 

В рамках активної фази навчань, завдання було виконане успішно. Після цього підрозділ
евакуювали повітряним шляхом.

Для евакуації залучили чотири гелікоптери авіаційного компоненту сил “BLUFOR”.

 

Читайте також:

 

Пончиковий театр від ветерана: у Вінниці учасник бойових дій відкрив унікальний культурний фаст-фуд

 

 

Мова йде про два UH-60 “Black Hawk” та один CH-47 “Chinook”, а також бойовий вертоліт AH-64 “Apache” для здійснення вогневої підтримки.

 

 

“Операція відбувалася в нічний час. Український підрозділ успішно евакуювали та доставили в інший район для виконання подальших завдань” – заявили у прес-центрі ЗСУ.

 

Нагадаємо:

 

А що після гармати? Про перспективи розвитку головного озброєння сучасних танків

   До загону ДПСУ надійшло чотири придбані мобільні тепловізійні комплекси спеціального призначення на базі автомобіля підвищеної прохідності TORSUS PRAETORIAN.

  Використання тепловізійного комплексу розширяє можливості охоронців кордону, за допомогою комплексу вони зможуть виявляти приховане переміщення як дорожньою інфраструктурою, так і бездоріжжям.

 

  Комплекси придбані за проєктом «Удосконалення системи спостереження на українсько-польському кордоні (Південний сектор)».

 

Про це повідомляє Державна прикордонна служба України.

 

  Зазначається, що реалізація проєкту відбувається в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Польща-Білорусь-Україна 2014–2020».

 

  З метою опанування правильного та ефективного використання комплексу в охороні кордону, представники АТ «Банкомзв’язок» організували навчально-методичний збір з фахівцями підрозділів.

  Автономність комплексу – не менше 72 години. У цей час прикордонники мають змогу вести спостереження за місцевістю та окремими об’єктами за допомогою відео- та тепловізійних камер з фіксацією подій, підтримувати зв’язок з підрозділами охорони державного кордону і прикордонними нарядами, здійснювати передачу даних цифровими каналами за допомогою станції супутникового зв’язку.

   Апаратура дає можливість виявляти осіб на відстані у понад 4 кілометри, а транспортні засоби – за 12 кілометрів від місця несення служби. Ідентифікувати виявлених осіб можна на відстані понад 500 метрів, а легкову автівку – за півтора кілометра.

  До того ж техніка дозволяє долати навіть лісисто-болотисту місцевість та водні перешкоди, і навіть у темний час доби з вимкненим штатним освітленням.

  “За минулу добу на COVID-19 захворіло ще 2966 осіб. Було госпіталізовано 548 людей,зафіксовано 41 летальний випадок, одужало 758 пацієнтів “, — про це під час брифінгу повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

  “За весь час пандемії в Україні захворіло 175 678 людей. З них 11 тис. 494 дитини, а також 13830 медичних працівників”, — додав Максим Степанов.

  За його словами, загалом одужало 77.512 пацієнтів, а летальних випадків зафіксовано 3.557.

  За минулу добу на коронавірусну хворобу COVID-19 захворіло 200 дітей, а також 111 медичних працівників.

  У 22 областях та м.Києві захворюваність за 14 днів на 100 тис. населення перевищує допустиму у 40 осіб. Про це повідомляє пресслужба МОЗ.

  Мова йде про Вінницьку, Волинську, Дніпропетровську, Донецьку Житомирську, Закарпатську, Запорізьку, Івано-Франківську, Київську, Луганську, Львівську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Харківську, Хмельницьку, Черкаську, Чернівецьку та Чернігівську області та місто Київ.

  Серед них найвищий показник захворюваності у Тернопільській області — 388,3 людини на 100 тисяч населення.

В суботу, 19 вересня, окупаційні збройні підрозділи Російської Федерації тричі «порушили домовленості, що вступили в дію 27 липня 2020 року».

Неподалік населеного пункту Піски під час «неприцільного обстрілу» з боку позицій рашистів один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав кульове наскрізне поранення в ногу.

Наших захисників російські окупанти обстріляли поблизу Павлополя із стрілецької зброї, та в районі населеного пункту Водяне. На цій ділянці рашисти трохи побавилися БПЛА типу «МЕВІК-2». Після того, як вороже «чудо техніки» випадково перетнуло «лінію розмежування», засобами РЕБ  було унеможливлено його подальше застосування.

Пресслужба Об’єднаних сил повідомляє, що ворог вкотре намагався спровокувати наших воїнів на відкриття вогню і зафіксувати цей факт. Але українські захисники на провокації не піддалися, вогонь у відповідь не відкривали.

Сьогодні зранку, 20 вересня 2020 року, по всій лінії розмежування спостерігається тиша.

  В урочистостях з нагоди старту навчань взяли участь міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко, Новокаховський військовий комісар підполковник Дмитро Самойлов, члени міської громадської організації ветеранів АТО/ООС «Біла стріла», настоятель храму Святого Миколая ПЦУ отець Миколай, юні учасники Новокаховського військово-патріотичного клубу «Джура десант».

 

Про це повідомляє Online НК 

 

  По-солдатськи небагатослівним був командир 196 батальйону 124 окремої бригади тероборони Херсонщини Віктор Недашківський. Він пригадав історію. Кілька днів тому, коли тільки розгортався табір, до нього підійшла маленька дівчинка і сказала «Дякую». Командир побажав всім учасникам зборів почути це, здавалося б, просте, але таке щире слово!

 

  Як повідомляє прес-служба міністерства оборони України, під час проведення стратегічних навчань «Об’єднанні зусилля 2020» за участю сил і засобів країн-членів НАТО і країн-партнерів, планується розгорнути всю систему територіальної оборони від стратегічного до тактичного рівня та командно-спостережного пункту включно. Також планується розгорнути майже у всіх областях України штаби зон територіальної оборони та штаби районів ТрО на чолі з головами обласних державних адміністрацій та головами районних адміністрацій.

 

  Головне завдання навчань – відпрацювати та перевірити всю систему управління територіальної оборони Збройних Сил України. Виявити слабкі та сильні місця. Планується долучити до відпрацювання практичних дій близько 7000 резервістів. Вони будуть виконувати завдання спільно з іншими складовими сектора безпеки оборони. Також буде перевірена взаємодія штабів зон територіальної оборони з бригадами ТрО. Голови обласних адміністрацій виступатимуть у ролі керівників штабів зон ТрО. А бригади, що будуть залучені спільно з підрозділами поліції та Національної гвардії, будуть комплексно відпрацьовувати поставлені завдання, щоб досягти оперативної взаємодії і сумісності для виконання завдань.

 

  Отець Миколай благословив воїнів на святу справу захисту своєї Вітчизни.

 

  Герой цього матеріалу, учасник АТО Денис Жуковський, коли його запитають про бойові нагороди чи  відзнаки від командування, називає себе рядовим війни. Мовляв, воював не за нагороди, а за совість. Колишній боєць 79-ї десантно-штурмової бригади до солдатських лав став наприкінці 2015 року. Високих посад не обіймав: служив водієм – електриком. 13 місяців «безвилазно» перебував в зоні АТО. Про поранення допитливим відповідає, що «Бог вберіг». І додає, що має контузію. Причому, не одну.  Але, це так би мовити вади професії, адже в контужених «ходила» вся його батарея. Артилеристам інакше не можна, бо від безперервного грохоту  гаубиць навіть абсолютно здорова людина через певний час починає відчувати проблеми зі слухом і шумами в голові…

 

  Служба в армії, зокрема в зоні бойових дій, наклала відбиток не лише на характер чоловіка, але й допомогла з вибором справи, якою Д.Жуковський зайнявся після повернення до мирного життя. Правда, вибору особливого і не було, пригадує нині чоловік. Аби влаштуватися в мирному житті необхідно було виявити характер і наполегливість у досягненні мети, яку поставив перед собою. Конкретної цілі колишній солдат перед собою не ставив, розраховуючи на те, що все якось владнається, коли повернеться до дому. А коли повернувся, пригадав, що побратими, які залишилися на позиціях, просили його дістати хоча б одну-дві… душові кабінки. Так, саме звичайні і прості у побуті душові, бо з помивкою особового складу батареї в зоні АТО було завжди дуже складно.

 

  «Звісно, зовсім немитими ми не ходили і свиней не нагадували. Але помитися й щось випрати з білизни, було дуже складно, – пригадує Д.Жуковський. – Ми якось звикли  до такого стану речей, а от ті, хто прийшов після нас, в немитих ходити не хотіли. Тож і попросили мене, знаючи, що я звільняюся, десь роздобути пару душових і передати на передову…».

 

  Прохання побратимів-фронтовиків, яке він поклав собі обов’язково виконати, відіграло вирішальну роль у виборі заняття після демобілізації. Коли після кількох невдалих спроб знайти душові кабінки, чи замовити їх в когось, вирішив зробити  їх сам.  

 

  «Коли я звертався до когось з грошовитих людей з проханням допомогти бійцям на передовій і придбати душові кабінки, ті крутили носа і відверто казали, що це занадто дорого, – пригадує колишній артилерист. – Справді, знайти недорогі і прості душові, розраховані, приміром, для дачі, та ще такі, які розбираються, щоб їх можна було транспортувати, важко. Всі знають про дуже недешеві душові кабінки, які встановлюють у ванних кімнатах, а про мобільні душові, як для дач, не чули…».

 

  Коли зрозумів, що потрібних кабінок знайти не вдасться, зв’язаний словом з побратимами фронтовик вирішив зробити душові самотужки.

 

  «Принципово нічого складного в їхній конструкції не має, – пояснює Д. Жуковський. – Не варто було гнатися за оригінальністю, а просто впорядкувати ті саморобні варіанти душових, які я бачив на передовій. Там душові робили з підручних засобів і вони свою роль відігравали сповна…».

 

  Зібравши кілька друзів-однополчан, Денис почав експериментувати. Кабінку слід було виготовити розбірною, щоб можна було возити з собою при частих змінах місця дислокації, без чого військовим не обійтися.  Вона мала бути не занадто важкою і простою в експлуатації. Коли всі ці технічні «умови» обміркували, команда стала до справи. Замовлення для однополчан солдат виконав: душові кабінки відправили на передову. Цей момент також став і відправною точкою у біографії колишнього фронтовика, який вирішив продовжити роботу з металом.  Велику допомогу вчорашньому солдату надали миколаївські активісти, котрі запросили його до створеного ними бізнес-інкубатора, де навчили основам підприємництва. Коли Д.Жуковський захистив свій бізнес-план, йому надали пільговий кредит у 50 тисяч гривень на відкриття своєї справи. Після чого «атовець»  заснував у Миколаєві навчальне-виробниче об’єднання інвалідів антитерористичної операції «Булат».

 

   «Спочатку робили, переважно, душові кабіни, удосконалювали їх Потім зайнялися пандусами для інвалідів, – пригадує свої перші кроки у підприємництві фронтовик. –  Дізнався, як складно декому з побратимів виїхати на вулицю на інвалідному візку, тож почали експериментувати. Зробили, на мій погляд, вдалу модель, яка ідеально підходить для під’їздів наших багатоповерхівок. Відкидний пандус, полегшеної конструкції, або суцільний тощо. Інвалід навіть може і сам його відкинути в разі потреби…».

 

  Важливу роль у становленні «Булату» відіграла вдало підібрана команда спеціалістів – в недавньому минулому учасників АТО. Робота по металу вимагає не лише неабияких зусиль, але й високої кваліфікації. За умов чималої конкуренції в обласному центрі на все це потрібно було зважати.  Потроху асортимент продукції, яку випускав «Булат», розширювався. Побільшало і замовлень. Спочатку 70% продукції замовляли бюджетні установи Миколаєва і області – лікарні, соціальні служби, військові тощо, і тільки 30% – приватні. Згодом паритет змінився і наразі більшу частину металевих виробів замовляють приватні замовники. «Булат», створений вчорашнім «рядовим війни» розширював виробництво і географію збуту своєї продукції, про підприємство дізнаються все більше і більше людей вже і за межами Миколаївщини.

 

  «Сьогодні асортимент нашої продукції значно розширився. Крім пандусів для мало мобільних груп населення та душових кабінок, ми почали виробляти вироби з тонкого листового металу, водостічні і кровельні елементи, обладнання для печей, душові кабіни для дачі, броньовані двері, контейнери для сміття з кришками, металеві ворота, вуличні урни, садові та паркові лавки, відливи для вікон, димоходи, підставки для взуття, поручні для людей з обмеженими можливостями, підйомні площадки для інвалідів, решітки віконні тощо, – не без гордості перелічує Д. Жуковський  види продукції, яку освоїла команда «Булату».

 

  Цьому слід було б радіти, але сам засновник підприємства дуже обережно ставиться до перспектив розвитку виробництва, адже вести сьогодні бізнес в Україні дуже складно. За словами фронтовика,  особливо це відчуваєш, якщо починаєш з нуля, адже без стартового капіталу і ділових зв’язків на ноги не станеш.

 

  «Звісно, якщо в тебе є «криша» – приміром, дядька заступник  міністра тощо, то всі ці питання вирішуються швидко. А якщо нікого немає, то самотужки іти вперед дуже складно… Особливо, якщо вирішив зайнятися практичним виробництвом.   А не смаженням горішків чи сухариків тощо десь у підвалі, чи навіть розливом горілки сумнівної якості, – пояснює Д. Жуковський. –  У тому «бізнесі» великі гроші прийдуть дуже швидко. Перепродавати завжди легше, ніж створювати свою виробничу базу…».

 

  Утім, констатує фронтовик, і з цим можна погодитися.  Але, як не крути-верти, а вижити підприємцю нині можна лише тоді, коли знайдеться покупець на твій товар. Із замовниками сьогодні справи кепські: купівельна спроможність населення стрімко падає, люди купують тільки найнеобхідніше. «Булат» виживає, переважно,  за рахунок замовлень на пандуси, бо без них дуже важко інвалідам і вони потрібні  скрізь. Серйозного удару поряд з економічною ситуацією в країні, яка дедалі погіршується, завдав малим підприємствам і карантин. Через що більшість їхніх власників призупинили діяльність. Але оренду за виробничі площі все одне доводиться сплачувати вчасно. Влада може щось компенсувати, але лише державним підприємствам. А приватні в часи кризи борсаються самі по собі…

 

  «Вже руки нібито опустилися, думаю, що вже не буду займатися цим бізнесом, бо все це так важко…, – з гіркотою у голосі говорить «атовець». – Але побратими підбадьорюють, говорять, що в мене виходить непогано тощо. Від цих слів я одразу розправляю крила, з’являються нові сили і бажання й далі робити щось корисне для суспільства і своїх побратимів, які залишилися на фронті і потребують нашої підтримки. Тож,  ми працюємо, виробляємо продукцію, яка потрібна людям, беремо участь у соціальних проектах тощо. Важко, але цікаво! І я завжди пам’ятаю, що сталь, з якою я працюю, підкорюється лише сильним…».

 

Олександр Брусенський,

НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС.