Вчора, 11 жовтня 2020 року, у чотирьох районах відповідальності наших підрозділів всупереч домовленостям, що вступили в дію 27 липня 2020 року, було зафіксовано порушення «повного і всеохоплюючого режиму припинення вогню» з боку російських окупаційних військ.
Поблизу населеного пункту Мар’їнка російські окупанти обстрілювали позиції ЗСУ з ручного протитанкового гранатомета.
Неподалік Майорська та Зайцевого вогнева активність ворога обмежилася стріляниною у бік позицій ЗСУ зі стрілецької зброї.
В районі населеного пункту Ломакине зафіксовано вогневу активність рашистів зі стрілецької зброї та автоматичного станкового гранатомета.
Сьогодні з ранку, 12 жовтня 2020 року, в районі Авдіївки російські загарбники здійснили обстріл позицій ЗСУ з ручного протитанкового гранатомета та підствольного гранатомета, за інформацією пресслужби Об’єднаних сил «здійснивши «кілька неприцільних пострілів».
На інших ділянках «по всій лінії розмежування» спостерігається «тиша». Порушень досягнутих мирних домовленостей не зафіксовано, – повідомляє пресслужба Об’єднаних сил.
Бойових втрат і поранень серед українських військовослужбовців немає.
Так як ворожі обстріли не становили загрози життю та здоров’ю наших воїнів, тому наші захисник не отримали дозволу відкривати вогонь у відповідь. Наші захисники і надалі неухильно дотримуються умов домовленостей, що вступили в дію 27 липня 2020 року. Українські воїни продовжують сумлінно виконувати завдання за призначенням та готові миттєво реагувати на будь-які зміни оперативної обстановки.
У російських спецпризначенців, які воюють на Донбасі є сучасна снайперська зброю, яку виробляють у Великій Британії. Докази цього у спеціальному розслідуванні оприлюднив канал “Sky News”.
“Немає жодного способу відстежити зброю, якщо її продають, попри те, що британський уряд неодноразово заявляв, що у нього є одна з найбільш “надійних” і “прозорих” систем ліцензування зброї в світі” – зазначає “Sky News”.
Голова спеціального комітету з оборони Британії повідомив виданню, що він занепокоєний цим фактом. Саме тому його комітет планує провести розслідування щодо продажів зброї з боку країни.
Нагадаємо:
Американська армія планує закупити зразки радянської зброї та зробити з них макети для тренувань
Протести у Хабаровську розпочалися після затримання 9 липня губернатора краю Сергія Фургала за звинуваченням в організації убивств. Усі звинувачення Фургал відкинув. Сам політик є членом партії ЛДПР, був депутатом Держдуми, а у 2018 році переміг на губернаторських виборах.
Місцевий журналіст, представник регіонального штабу Олексія Навального – Андрій Пастухов повідомив “МБХ медіа” про те, що 10 жовтня 2020 року російська поліція затримала 40 протестувальників, серед яких виявився координатор штабу засновника ФБК Олексій Ворсін. Також серед затриманих, за даними “МБХ медіа”, кілька співробітників ЗМІ і блогерів. Акція не була узгоджена з владою, – повідомляє російська служба “Радіо Свобода”.
Видання зазначає, що поліція вперше розігнала мирний виступ на підтримку Фургала.
Вказується, що близько 15 години люди вирішили розгорнути намети. Далі “…з’явилася поліція, яка наказала прибрати намети, інакше застосують фізичну силу. Мітингувальники відмовилися слухатися поліцію, після чого з будівлі уряду вийшли співробітники ОМОНу і почали силою розганяти, забирати людей, згортати намети”, – розповів Пастухов. За його ж словами, внаслідок жорсткого розгону деякі учасники акції отримали травми, двох людей госпіталізували.
“У пресслужбі міської адміністрації повідомили, що після ходи і мітингу, які традиційного починаються о 12 годині за місцевим часом, “учасники протесту демонстративно розбили намети прямо на газонах головної міської пам’ятки”. У мерії також заявили, що до наметів протестувальники принесли потужні динаміки, через які запустили трансляцію гасел, чим нібито заважали “перехожим і гостям міста”, – йдеться у повідомленні.
11 жовтня 2020 року в Хабаровську відбувся ще один мітинг на підтримку колишнього губернатора краю Сергія Фургала і проти президента Росії Володимира Путіна, про це також повідомляє Радіо Свобода.
Цього разу мітинг пройшов мирно. “Один поліцейський, який стояв біля входу в будівлю уряду, підійшов до протестувальників і сказав їм, що вони порушують правила проведення публічних заходів. У разі непокори – пригрозив застосуванням сили. Присутні городяни стали скандувати: “Ганьба!”, – додає видання.
Відзначається, що пізніше з’явилися виступаючі з мегафонами, вони критикували президента Росії Володимира Путіна, вимагали його відставки. “Вони в тому числі говорили про президента Володимира Путіна – що він “розвалив країну”, “продав тайгу”, “а в телевізорі все розповідають навпаки”. Учасники скандували: “Путіна у відставку!”. Виступаючі нагадали, що їм скасували регіональні надбавки, і висловили обурення тим, що уряд Росії допомагає не росіянам, а іншим державам”, – підсумовує видання.
Арешт Фургала пов’язували ще і з голосуванням щодо поправок до конституції, які дозволяють Володимиру Путіну залишатися на посаді президента ще на два терміни: явка у краї була однією з найгірших по країні. Акції на його захист набули характеру виступів проти федерального центру і Володимира Путіна.
Нагадуємо, що протести у Хабаровську тривають з липня 2020 року. В серпні відбувся 50-тий мітинг протесту.
Учасник бойових дій Тарас Обоїста – клоун і справедливо може цим пишатися. Його не зустріти під куполом цирку, зате до початку карантинних обмежень легко можна було знайти у лікарнях, хоспісах та госпіталях. Він – один з перших засновників лікарняної клоунади в Україні, а ще – учасник бойових дій та активний громадський діяч.
Театр захопив Тараса Обоїсту ще зі школи. У 2002 році чоловік працював вчителем історії та керував театральним гуртком, інколи підпрацьовуючи аніматором. Вже у 2012, за словами захисника, він мав весь необхідний набір вмінь та знань, щоб почати займатися лікарняною клоунадою.
Ідея допомогти хворим подолати тривогу та позбутися пригніченого стану виникла в Америці у 1980-х роках. Згодом цей рух став популярним у Європі, і Україна не стала виключенням.
Лікарняні клоуни “Червоні носи” з Рівного. У центрі – Тарас Обоїста
“Для мене це стало моїм варіантом служіння суспільству. Я з командою “Червоні носи” з 2012 року навчав людей лікарняної клоунади в Києві, Харкові, Запоріжжі, Черкасах, Миколаєві, Луцьку, Львові та інших містах. В планах після карантину – Тернопіль, Чернівці, Ужгород. Ми виходимо не лише до дітей. ми регулярно виходимо до дорослих в хоспіси та госпіталі. До дорослих виходити інколи найважче, адже спробувати змінити емоційний стан людини, що розчарована, або опустила руки, буває дуже тяжко. До карантину ми регулярно їздили в хоспіси Київської міської лікарні №2, Дядьковицьку районна лікарня №2, Клеванський військовий госпіталь”, – ділиться Тарас Обоїста.
Вміння знайти спільну мову з різними людьми та налагодити контакти з дітьми та дорослими суттєво допомагало захиснику під час несення служби в зоні бойових дій, куди він потрапив за власним бажанням у 2015 році.
Ветеран згадує, що, куди б не прибув його підрозділ, він завжди швидко знайомився з місцевими жителями, показував їм, що, попри існуючі у них стереотипи, люди з Західної України – щирі та відкриті.
У 2016 році Тарас Обоїста отримав поранення, виконуючи завдання поблизу лінії розмежування. На щастя, ураження було не критичним, тож боєць швидко відновився та повернувся до мирного життя.
Сьогодні Тарас Обоїста – кандидат в депутати Рівненської міської ради від політичної партії “Європейська Солідарність”. Чоловік говорить, що рішення йти в політику прийняв цієї весни, коли зрозумів, що для системних змін бути просто людиною, чи активістом – МАЛО. Ситуацію, можна змінити, якщо отримати політичний інструмент впливу на чиновників.
“Чому йду в від “ЄС”? У нас в Рівному відбулось перезавантаження партійного осередку, прийшли люди, які були активні в громадському секторі та яких я знав до цього. У нас з ними одні базові цінності, а коли ти починаєш якісь зміни, то плече поряд надзвичайно важливе. Тим паче – плече професіонала чи експерта”, – пояснює свій вибір ветеран.
Тарас Обоїста з активістами ЄС
За словами кандидата в депутати, головна проблема Рівного – неефективна організація роботи комунальних служб та використання фінансів. Після можливого обрання атовець планує уважно слідкувати за дотриманням законності та прозорості при прийнятті різних рішень – земельних, фінансових та інших. А найголовніше – зосередити свої зусилля на допомозі учасникам бойових дій скористатись своїми правами в отриманні житла чи земельної ділянки під будівництво.
Але поряд з цими задачами Тарас Обоїста має глобальну ціль – за допомогою міста, держави та приватних інвесторів збудувати ветеранський квартал.
“Я мрію про те, щоб кожен з 1992 учасників бойових дій, що стоять в черзі на ділянку, отримав можливість покращити свої житлові умови. Є земельний масив, де хлопці отримали ділянки, але це, як валіза без ручки. Адже, як скористатись своєю ділянкою, вони не знають, чи не мають можливості. Чому? Відсутність детального плану території, електрифікації та інших комунікацій. Ця ситуація потребує змін”, – ділиться своїми амбітними планами учасник бойових дій.
Сподіваємося, що мрія Тараса Обоїсти обов’язково стане реальністю, а доля буде до нього прихильною. Адже “на рахунку” клоуна Тяпи (під таким ім’ям ветерана знають пацієнти) сотні “дякую” від дітей та дорослих, які змогли посміхнутися у, можливо, найтяжчі хвилини свого життя.
Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
За інформацією блогерів і засобів масової інформації, горілку з символікою, пов’язаною з радянсько-китайським прикордонним конфліктом 1969 року можна придбати в магазинах лікеро-горілчаних виробів повіту Жаохе.
«Виявляється, в Жаохе є лікеро-горілчана компанія під брендом «Острів Даманський» (珍宝岛)», пише портал fuyuan.ru. Остров Даманський в 1991 році перейшов під юрисдикцію Китаю, зараз він перебуває під адміністративним контролем міста Хулін провінції Хейлунцзян, але розташований недалеко від повіту Жаохе.
Горілку «Острів Даманський» виробляє Хейлунцзянська лікеро-горілчана компанія «Острів Даманський» (黑龙江 珍宝岛 酒业 有限公司). Як випливає з інформації компанії Raohe Heifeng Group (饶河 黑 蜂 集团), винно-горілчаний завод є його дочірньою компанією зі статутним капіталом в 1 млн юанів (понад 147.000 доларів США). Підприємство, як дочірня компанія Raohe Heifeng Group, була зареєстрована в 2010 році.
Радянсько-китайський прикордонний збройний конфлікт відбувся у березні 1969 року за контроль над невеличким спірним островом Даманський (кит. 珍宝, Zhēnbǎo dǎo — Чженьбао-дао), розташованому на радянсько-китайському кордоні на річці Уссурі.
Це був перший в історії збройний конфлікт між двома соціалістичними країнами та найбільше збройне протистояння в історії радянсько-китайських відносин.
Зацікавленість Китаю в Білорусі, схоже, охолоджується, незважаючи на теплі слова на адресу президента України Олександра Лукашенко, який намагається протистояти безпрецедентним протестам та інтенсивному геополітичному тиску. Про це првідомляють експерти авторитетному тижневику Nikkei Asia.
За останні кілька років Китай став головним покровителем маленької східноєвропейської нації, де проживає 9,5 мільйонів людей, і позичив сотні мільйонів доларів на інфраструктурні проекти в рамках Ініціативи “Пояс і шлях”.
Китай також створив Індустріальний парк “Великий камінь” – діловий центр площею 112 кв. км. за межами Мінська, який з 2012 року приніс інвестиції в 1,2 млрд. Доларів.
Але хоча політичні заворушення штовхають Лукашенко до більш тісних зв’язків з Китаєм, це змушує Пекін переоцінити глибину своєї прихильності до Білорусі, стверджують експерти.
“Китай є однією з небагатьох країн, яка визнала Лукашенко, але очевидно, що Пекін повинен враховувати ризики, пов’язані з ситуацією в Білорусі, і що в результаті співпраця на цілому ряді фронтів може застигнути”, – заявив Арсеній Сівіцький, директор Центру стратегічних та зовнішньополітичних досліджень у Мінську.
Лукашенко править Білорусі з 1994 року, отримавши прізвисько “останній диктатор Європи” за свій автократичний стиль. І все ж після суперечливих президентських виборів 9 серпня, на яких, за його словами, він отримав переконливу перемогу, сотні тисяч протестуючих зібралися по всій країні, щоб оскаржити результати. Незабаром до них долучилися працівники деяких найбільших державних підприємств країни, які оголосили загальнонаціональний страйк, спрямований на фінансове каліцтво уряду Лукашенко.
Однак через два місяці Лукашенко продовжує твердо контролювати ситуаціб. Масові акції протесту продовжуються, але більшість лідерів опозиції були ув’язнені або вимушені за кордоном. Білоруські силовики намагалися вгамувати акції протесту, без розбору заарештувавши демонстрантів, повідомляючи про тортури.
Проблема для Лукашенко може полягати в тому, що Китай йому потрібен більше, ніж він Китаю. Незважаючи на свою риторичну підтримку, Пекін навряд чи піде на шлях підкріплення обложеного білоруського лідера, пояснив Чжан Сінь, науковий співробітник Центру російських досліджень Шанхайського східнокитайського нормального університету.
Інтереси Китаю в Білорусі “залежать від загальної стабільності країни, а не від одного політика”, – сказав він.
“Отже, я дуже сумніваюся, що для Білорусі відбудеться різке збільшення інвестицій або позик лише для підтримки Лукашенко як лідера” – заявив експерт.
Чжан додав, що фінансування проектів “Пояс і дорога” було меншим через пандемію коронавірусу та подальше уповільнення світової економіки, що робить ще більш малоймовірним, що Китай надасть Білорусі нову велику економічну допомогу.
“Ця політична криза негативно впливає на плани Китаю щодо перетворення Білорусі на регіональний вузол у Східній Європі та ворота на європейський ринок”, – сказав Сівіцький з Центру стратегічних та зовнішньополітичних досліджень.
“Поки Білорусь не нормалізує відносини із Заходом, це буде мало цікавити великі китайські компанії, для яких вихід на західні ринки сьогодні є головним пріоритетом” – додав експерт.
Інтерес до антиматеріальних рушниць повертається до конструкторів в багатьох країнах. Україна не стала винятком. Компанія Snipex другий рік поспіль радує громадськість крупнокаліберними новинками власної розробки. У минулому році інженери компанії презентували антиматеріальну гвинтівку T-Rex, яка була прямим спадкоємцем знаменитих ПТР середини XX століття. Гвинтівка під патрон 14,5х114мм дехто назвав продовжувачем справи протитанкових рушниць Драгунова (ПТРД) і Симонова (ПТРС). У цьому році компанія представила чергову новинку в тому ж калібрі –гвинтівку Alligator.
Компанія і бренд Snipex були засновані в 2014 році. Організаційно Snipex входить до складу великої компанії «XADO-Холдинг» з Харкова. До україно-російської війни компанія спеціалізувалася на випуску машинних мастил та автомобільної хімії. До розробки і випуску великокаліберної високоточної стрілецької зброї в Харкові прийшли відносно недавно. Однак за шість останніх років конструктори компанії вже встигли представити кілька гвинтівок. Першими з яких стали моделі «Снайпекс» М75 і М100, виконані під патрон 12,7х108 мм та доступні для натівського калібру 12,7х99 мм. Заявлена ефективна дальність стрільби для моделей Snipex M склала до 2300 метрів в залежності від довжини ствола.
Однак досить ходовий калібр 12,7 мм для харківських конструкторів видався недостатньо потужним – подейкують, з підказки наших військових, які були не проти збільшення калібру. І вже в останні пару років на ринку були представлені моделі антиматеріальних гвинтівок під патрон 14,5х114 мм. Офіційний сайт виробника повідомляє про максимальну прицільну дальність стрільби у 2000 метрів. При цьому максимальна дальність польоту 14,5-мм кулі вражає в будь-якому випадку: 7000 метрів.
Першою моделлю в «протитанковому» калібрі стала гвинтівка T-Rex, демонстраційний зразок якої був вперше показаний в Києві на виставці «Зброя та безпека» в 2017 році. Це була однозарядна великокаліберна снайперська гвинтівка з поздовжньо-ковзаючим поворотним затвором, виконана за схемою булл-пап. Відмінною особливістю є те, що вона спочатку розроблялася з урахуванням вимог до зброї для високоточної стрільби.
Наступним кроком гвинтівок під брендом Snipex стала великокаліберна снайперська гвинтівка Alligator, в якій всі ідеї, закладені в моделі T-Rex, отримали певний розвиток. Головною відмінністю «Алігатора» від попередниці можна назвати перехід до багатозарядності. Дана модель стрілецької зброї отримала магазин на п’ять патронів.
Як і всі моделі антиматеріальної зброї, харківські гвинтівки призначені для ураження живої сили, а також техніки супротивника. З їх допомогою можна ефективно вражати нерухомі і рухомі цілі, в тому числі легкоброньовані. Калібр 14,5 мм цьому сприяє. Така зброя може становити серйозну небезпеку для всієї колісної військової техніки, а також класичних радянських БТР і БМП.
Антиматеріальна високоточна гвинтівка «Алігатор» – це класичний зразок «болтової» стрілецької зброї з магазинною подачею патронів. Гвинтівка з магазином, на відміну від попередниці T-Rex, забезпечує підвищену скорострільність. При цьому обидві гвинтівки з поздовжньо-ковзаючим поворотним затвором мають велику кількість спільних конструктивних елементів.
Ствольна коробка виконана зі сталі, при цьому напрямні поверхні затвора хромовані, також хромовані патронник і канал ствола гвинтівки. На верхній частині коробки конструктори передбачили місце під установку планки Пікатіні, при цьому напрямна планка отримала кут нахилу 50 МОА, що натякає на те, що гвинтівка призначена для стрільби на дальні дистанції. Також гвинтівка отримала надійний кнопковий запобіжник.
При загальній довжині зброї 2000 мм довжина ствола гвинтівки становить 1200 мм. Ствол має 8 нарізів з кроком 419 мм. Загальна маса гвинтівки без магазину з патронами становить 22,5 кг, стільки ж важила і попередня модель T-Rex. Гвинтівка комплектується п’ятизарядним коробчатим магазином під патрони 14,5х114 мм, при цьому сам магазин має дві точки кріплення: передній зацеп і задній фіксатор-засувку. Початкова швидкість кулі становить 1000 м/с, ефективна дальність стрільби – 2000 метрів, максимальна дальність польоту кулі – 7000 метрів.
Конструктори з Харкова розробляли гвинтівку «Алігатор» зі спробою підігнати її під вимоги для високоточної зброї. Для цього в моделі були реалізовані наступні конструктивні рішення: рухомий ствол, збалансована вага, гумовий потиличник прикладу, масивне дулове гальмо-компенсатор. Також для полегшення стрільби зі зброї модель комплектується сошками, які регулюються по висоті і мають чотири позиції фіксації. Для зручного транспортування зброї сошки можна скласти. Крім цього, гвинтівка оснащена ручкою для перенесення з можливістю зміни її положення. Перекидна ручка призначена для перенесення зброї безпосередньо на вогневому рубежі. Для зручного транспортування зброї стрілок може використовувати досить компактний кейс, в який гвинтівка поміщається після зняття ствола.
Для зручності стрілка гвинтівка має регульований по висоті упор під щоку, який при необхідності можна легко переставити праворуч або ліворуч. Також приклад даної моделі оснащений задньою опорою спеціальної конструкції (монопод), яка забезпечує стрілку можливість точного налаштування положення приклада під себе і сприяє надійній фіксації зброї. Щока і потиличник прикладу, а також всі рукоятки виконані зі спеціальних сучасних полімерних матеріалів, стійких до зношування.
“Оскільки зброя дуже потужна, в ній ми пропонуємо кілька рішень для зменшення віддачі. Це дульний компенсатор, м’який підплічник і еластичні елементи приклада, які під час постріли зжимаються, розтягуючи віддачу, роблять її більш комфортною.
Вартість таких гвинтівок ми поки не розголошуємо, це комерційна інформація” – розповідають представники компанії XADO.
Виробник не розкриває також і характеристики точності нової гвинтівки. Але до цього часу в різних ЗМІ можна було зустріти інформацію про попередню модель T-Rex, для якої була заявлена вкрай висока кучність стрільби (особливо для стрільби більш якісним, некулеметним патроном). Цікаво, що виробник дає на свій виріб гарантію на три роки, обіцяючи при цьому забезпечити оперативну технічну підтримку моделі протягом всього терміну експлуатації зброї.
Зазначимо, що українським військовим такі рушниці точно би не завадили. Зараз роль таких гвинтівок в ЗСУ найчастіше виконує кулемет ДШК калібру 12,7 міліметра, але це вимушена «заміна». Такі кулемети є фактично на кожному нашому ВОПі на Донбасі, апарат укомплектовують сошками та прикладом – так він і перетворюється на гвинтівку. Але попит на професійні далекобійні гвинтівки постійно зростає – як в українській армії, так і в інших, і багато країн уже взяли аналогічні моделі на озброєння.
“За допомогою цих гвинтівок можна знищувати пункти зв’язку та управління, автомобілі, легкоброньовану техніку і навіть ракети на стартових майданчиках. При цьому сила віддачі у них не більша, ніж за стрільби звичайними боєприпасами – цьому сприяє конструкція гвинтівки.
Нашим військовим ми надали усе необхідне не лише для полігонних стрільб, щоб отримати фідбек щодо повноцінного використання зброї… Звісно, користувачі хотіли покращити деякі елементи – так, наприклад, з’явилася опція регулювання висоти моноподом, «третьою ногою».
Окремо слід сказати, що у нас у Харкові є повний цикл виробництва цих гвинтівок, в тому числі й виробництво стволів на власних потужностях” – кажуть розробники. Зі зрозумілих причин у подробиці бойового застосування цих гвинтівок вони не вдаються.
Відомо, що великокаліберна гвинтівка Snipex калібру 14,5 дуже зацікавила наших військових. Припускаємо: головним чином тому, що боєприпаси такого калібру нині застосовуються в ЗСУ як основні для кулеметів КПВ і КПВТ, що встановлюються на бронетехніку: від БРДМ-2 та БТР-60ПБ до БТР-80. Відтак, використання звичайного кулеметного патрона економічно більш вигідне, хоч і погіршує точність. І все ж попри те, що модель Snipex T-Rex була виготовлена спеціально на замовлення наших військових, у відкритому доступі поки немає жодної інформації про її застосування в бойових умовах. Будемо сподіватися, антиматеріальні гвинтівки наша армія таки використовує – але лише там, де така потужна та специфічна зброя і справді є незамінною.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
10 жовтня 2020 року «на лінії розмежування було зафіксовано лише одне порушення режиму припинення вогню. Поблизу Водяного російські загарбники здійснили лише один неприцільний постріл з підствольного гранатомета. – повідомляє пресслужба Об’єднаних сил.
Так як «ворожий постріл» не становив загрози життю та здоров’ю наших військовослужбовців, тому вогонь у відповідь вони не відкривали.
Бойових втрат і поранень серед українських воїнів немає.
Від початку поточної доби порушень «повного та всеохоплюючого режиму припинення вогню» поки що не зафіксовано. По всій «лінії розмежування» спостерігається тиша.
Вчора військовослужбовцями Збройних Сил та вогнеборцями ДСНС ліквідовані пожежі поблизу Новоолександрівки, Майорська та Катеринівки, локалізовано осередки загорань неподалік Болотеного.
Про роль і значення добровольчого руху в Україні, зокрема, в сумнозвісний 2014 рік, коли на захист цілісності держави за покликом душі стали тисячі патріотів, вітчизняні історики, напевне, ще дискутуватимуть довго. І не тільки тому, що добровольчий рух, як вияв справжнього патріотизму нашими співвітчизниками, досліджено ще далеко не в повному обсязі. Але й тому, що й нині, майже сім років від початку війни на Донбасі, коли добровольці масово ставали до зброї, в історії добровольчого руху все ще є чимало білих плям. Тому спогади його безпосередніх учасників, зокрема, бійців Добровольчого українського корпусу (ДУК) і Української добровольчої армії (УДА), стають безцінними для всіх, хто хоче дослідити феномен українського патріотизму в найтяжчі часи її багатостраждальної історії.
Як відомо, добровольчі підрозділи почали формувати в липні 2014 року з ініціативи націоналістичних організацій. Вони вписали свою, яскраву сторінку в історію боротьби проти сепаратистів на Сході України, яку вели разом з армійськими частинами і підрозділами Нацгвардії в зоні АТО. Обпалені війною долі сотень добровольців, котрі сповна пізнали гіркоту поразок і радість перемог, зокрема, першого року війни, у подальшому складалися по-різному. Чимало з них продовжили службу в зоні АТО в складі підрозділів МВС, або стали до лав армійських частин тощо. Інші, вважаючи, що виконали свій обов’язок і допомогли армійцям надати відсіч ворогу, повернулися до звичного мирного життя. Але повернулися вже іншими людьми з іншим сприйняттям дійсності, адже бойовий досвід навчив їх на процеси у суспільстві дивитися дещо по-іншому. І не просто дивитися, але й спробувати щось змінити, передати свій досвід іншим, привнести свій вклад у, зокрема, військове-патріотичне виховання молоді тощо.
Жителя Тернополя Дмитра Гайдуцького, одного з колишніх командирів Тернопільського осередку підрозділу окремого легко піхотного загону «Волинь» УДА, поправу можні віднести до когорти тих добровольців, котрі й нині не розгубили бойового запалу і породженого війною особливого власного погляду на події в країні.
«Я воював у добровольчому підрозділі окремого легкопіхотного загону «Волинь» УДА. Перша моя ротація відбулася в лютому 2017 року. По прибутті через тиждень був призначений командиром одної з наших позицій. Потім кожну ротацію командував іншою позицією, поки не дослужився до командира самої передової позиції, де мене закріпили вже на решту ротацій, – стисло розповідає про свій шлях добровольця Д. Гайдуцький. – Воював в місті Мар’їнка Донецької області, на території колишнього інтернату. На в’їзді до наших позицій був напис « Нас тут нема»… Це запам’яталось назавжди. Крайня моя ротація була травень-червень того року…».
Знайомлячись з життєвим шляхом добровольця мимоволі спадає на думку, що ці люди потрапили на фронт не випадково. Ще задовго до цього часу всередині більшості з них уже формувався своєрідний життєвий стрижень, спираючись на який і визрівало рішення взяти до рук зброю і стати на захист своєї країни. Так було і з героєм цього матеріалу. Ще до Майдану Дмитро вступив до громадського об’єднання «Дорожній контроль Тернопіль». Нині він згадує, як активісти на початку «помаранчевої» революції їздили колонами авто містом, організовували агітаційні автопробіги, закликаючи людей на Майдан, допомагали охороняти будівлю облдержадміністрації від мародерів, патрулювали по ночах вулиці. Тоді ж, почалася і його активна волонтерська діяльність. Через яку його навіть не хотіли відправляти на фронт, адже він разом із однодумцями налагодив дуже ефективну роботу волонтерського загону у обласному центрі.
«Ми допомагали корвету «Тернопіль», кримським татарам, переселенцям, військовослужбовцям тощо. Саме тоді сформувався на Тернопільщині потужний волонтерський рух, – пізніше розповідав місцевим журналістам Д. Гайдуцький. – Справу поставили так, що вдавалося відправляти по три-чотири мікроавтобуси з волонтерською допомогою на місяць. Сам я тоді фактично жив у дорозі. Нас зібралася дуже хороша команда. Одного разу, коли ми виїхали у Дебальцеве, нам телефонують і кажуть: «Не їдьте туди, бо так гатять, що не проїдете». Але ми розуміли, що нашу допомогу там чекають. Я сів за кермо, зціпивши зуби, і їхав… Ніхто тоді з нашої команди не відмовився від поїздки, попри реальну небезпеку. Траплялося навіть й таке, коли ми під’їздили до блокпосту, налаштовували мобільні телефони і через камеру наближували зображення, аби дізнатися: вороги це – чи ні. Загалом на фронт ми виїздили понад півсотні разів. Передали нашим воїнам безліч потрібних для них речей. Зокрема, понад десять автомобілів…».
Сьогодні в Тернополі Дмитра Гайдуцького знають не лише, як добровольця і волонтера, але й як людину, котра будь-якого часу прийде на допомогу іншим, передасть свій досвід тим, хто хоче долучитися до шляхетної справи допомоги нашим військовим на фронті. Цього року разом з однодумцями-побратимами він заснував Громадське об’єднання « Рух ветеранів та волонтерів Захисти Україну», який об’єднав свідомих патріотів регіону. На переконання Д. Гайдуцького, захистити Україну можна не тільки безпосередньо на фронті із зброєю в руках. Не менш важливо отримати перемогу над свідомістю наших співвітчизників. Перш за все, молоді, з якою необхідно постійно вести роботу по її національно-патріотичному вихованню. Цей напрямок, до речі, є одним з головних в роботі Громадського об’єднання, створеного добровольцем.
«В нас дуже велика проблема через те, що суспільство сьогодні поділено. Є чимало людей з проросійськими поглядами, є люди, котрі взагалі ще не вийшли з комунізму… Є також багато людей, котрі свято вірять в тезу, що Росія нам не ворог. І ці люди сповідують погляди про те, що ми маємо з кимось примирятися. Для них все українське-чуже, – констатує Д. Гайдуцький. – В країні мають відбуватися правильні речі, тоді ми можемо впливати на свідомість молоді, адже подальша доля України, без перебільшення, залежатиме від того, як ми виховуємо молоде покоління…».
Не в останню чергу до створення ГО « Рух ветеранів та волонтерів Захисти Україну» його засновників спонукали останні події в країні, коли певні політичні сили спробують переосмислити значення волонтерського і добровольчого руху, переглянути роль активістів в здобуванні незалежності країною тощо. Саме тому нині необхідно згуртувати волонтерську і ветеранську спільноту, залучити до її лав нових людей, зробити так, щоб патріотизм виявлявся покликом душі, а не принагідно до певної ситуації.
Розуміння цього та інших процесів в суспільстві стало вирішальним і при прийнятті іншого важливого для волонтера-активіста рішення. Д. Гайдуцький вирішив балотуватися кандидатом у депутати Тернопільської обласної ради. Його рішення схвально зустріли всі, хто знає цього небагатослівного чоловіка, якого знають в регіоні не за кількістю нездійснених обіцянок, чим уславлені дехто з його конкурентів, а по практичних справах. Доброволець пропонує громаді свої послуги, як депутат облради, маючи в своєму життєвому багажі чимало реалізованих добрих справ. Які найкраще характеризують Д. Гайдуцького, як людину слова і діла. Трибуну облради і її сесійну залу, де триватимуть дуже часто запеклі дебати щодо вирішення питань, які болять обласній громаді, він розглядає, як стартовий майданчик для реалізації подальших своїх планів. Головним лейтмотивом яких є чесність і порядність у стосунках із своїми виборцями, врахування їхніх інтересів при прийнятті рішень депутатами, власний приклад доброчесності і готовності будь-коли відгукнутися на заклики про допомогу тощо.
«Добровольці – це ті люди, для яких Україна живе в серці і звідти її вже ніхто не забере. Попри всі негаразди, попри те, що відбувається зараз, попри дискримінацію, яка зараз відбувається стосовно добровольців і волонтерів, ми все одне залишаємося захисниками своєї вітчизни!, – наголошує Д. Гайдуцький. – Ми – українці! І це головне! Нам є що втрачати, і нам є заради чого жити. Насамперед, ми захищаємо країну, щоб потім передати її в руки наших дітей, щоб вони збудували сильну, могутню, незалежну Україну! Ми безстрашні і безсмертні, посміхаємось кутиком губ, а в душі у кожного таке відбувається, що описати важко, однак вигляду, що страшно, ніхто не подає…».
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Американська компанія AeroVironment розповіла подробиці про створення нею перспективного бронебійного дрону-камікадзе Swithcblade 600. Новий апарат здатний знаходитися в повітрі втричі довше базової версії безпілотника і може мати бронебійну бойову частину.
Базова версія боєприпасу Switchblade була розроблена на початку 10-х років 21 століття.
Маса апарату разом з бойовою частиною становить близько 2,5 кілограмів. Після запуску безпілотник розкладає крила, включає електромотор і починає трансляцію відео на пульт управління оператора. Тривалість польоту апарату становить від 20 до 40 хвилин в залежності від того, оснащений він бойовою частиною чи ні. Switchblade може здійснювати польоти на швидкості до 60 кілометрів на годину під управлінням оператора або самостійно за попередньо наміченою програмою. Під час польоту оператор може скасувати команду на знищення цілі. В цьому випадку Switchblade повертається на початкову позицію і очікує команду для враження нової цілі.
Попри те, що дрон проходить випробування з бронебійною бойовою частиною, він спочатку розроблявся під різні типи «корисного навантаження». Розглядається можливість розробити компактну систему радіоелектронної боротьби, здатну подавляти радіолокаційні станції й зв’язок противника на невеликій відстані.
Боєприпаси планується випускати у двох версіях: портативної для перенесення одним бійцем і мобільного з пусковою установкою на шість Switchblade 600 для установки на бронемашини.
Сьогодні Switchblade 600– це одноразовий пристрій. після запуску його вже неможливо підібрати та використовувати повторно, незалежно від того чи був апарат використаний для нанесення удару по цілі чи ні. Та розробники намагаються доопрацювати дрон-камікадзе, щоб його можна було використовувати повторно. Зокрема, для цього в апарат планується додати систему забезпечення посадки.
