У Білорусі пройшли перші польові випробування роботизованого комплексу «Вістл» з некерованими ракетами С-5. Він являє собою безпілотну наземну малопомітну бойову машину, яка оснащена поворотною платформою з пакетом з 18 напрямних для некерованих авіаційних ракет С-5 калібром 57 мм. Бойовий робот було створено в ініціативному порядку фахівцями ТОВ «BSVT-New Technologies» та продемонстровано в травні 2020 року на військовому параді у Мінську.
Комплекс призначений для ефективного вогню з місця по живій силі противника, броньованим і неброньованих цілях. В ході випробувань пройшли перевірку системи управління вогнем і інші бойові можливості безпілотної машини. Про це повідомляє Державний військово-промисловий комітет Республіки Білорусь.
«Завдяки наявності оптико-електронної станції «Грач» і системи обробки даних із застосуванням штучного інтелекту, «Вістл» здатний виявляти цілі на відстані до 3500 метрів», – зазначає виробник. Також повідомляється, що система самостійно розраховує кут напрямку стрільби та багато інших параметрів.
Комплекс має високу маневреність і прохідність, що забезпечує виконання завдань в складних умовах місцевості при будь-яких погодних умовах. Управління здійснюється дистанційно по захищеному радіоканалу із запатентованою технологією протидії засобам радіоелектронної боротьби.
Стрільба здійснюється некерованими авіаційними ракетами “С-5”, призначеними для знищення техніки та живої сили противника. Даний тип ракет оснащені різні літальні апарати. Головною відмінністю від попередніх моделей радянських некерованих авіаційних ракет є складна опора, яка забезпечила компактне розміщення ракет у напрямних трубах, зібраних в одному блоці.
Київський райсуд Одеси засудив до випробувального терміну чоловіка, який у соцмережах регулярно закликав підтримувати “ДНР” і “ЛНР”та агітував за створення на південному сході України такої собі “Новоросії”.
Рішення суду опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформує Цензор.НЕТ.
С уд встановив, що чоловік з січня 2014 року через соцмережі регулярно поширював неправдиву інформацію про те, що українська влада “знищує росіян” та закликав жителів Одеси та області підтримати терористичні організації “ДНР” і “ЛНР” і створити на території області “Новоросію”. Також він неодноразово закликав підтримати НЗФ “ДНР” фінансово. Обвинувачений у суді визнав свою провину і заявив, що розкаюється.
Суд присудив йому п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, але від відбування покарання звільнили на три випробувальні роки. Впродовж цього часу “повернувший на шлях виправлення” агітатор “рускага міра” має періодично з’являтися в органи пробації для реєстрації.
Вночі, 22 жовтня 2020 року, на спецлінію 102 від представника волонтерської групи надійшло повідомлення про те, що в телеграм-каналі одного з інформаційних порталів розміщено відео, де невідомий чоловік справляє нужду на Алеї Героїв Небесної Сотні. Невдовзі зловмисника затримали. Ним виявився Іларіон Борисенко, 21-річний житель окупованого рашистами Донецька, який у Києві навчається в Державному університеті комунікацій. Свої дії він пояснює тим, що був п’яний.
Заступник міністра МВС Антон Геращенко на своїй сторінці у Фейсбуці повідомив, що студента Іларіона Борисенка, який осквернив меморіал Небесної сотні в Києві, вже відраховано з Державного університету телекомунікацій.
“Студента Борисенка І. О., того самого, що осквернив пам’ятник Героям Небесної сотні, спра вивши на нього нужду, наказом ректора Державного Університету Телекомунікацій Володимира Толубка – номер 03-88 ст. від 23.10.2020, відраховано з Університету”, – написав Геращенко.
Поліція завершила слідство у справі про вчинення 21-річним Іларіоном Борисенком хуліганських дій на Алеї Героїв Небесної Сотні в Києві. У понеділок справу вже передадуть до Печерського районного суду Києва. Про це повідомила речниця Національної поліції Оксана Блищик, інформує УНІАН.
Екс-нардеп і колишній «спікер парламенту Новоросії» Олег Царьов заявив, що жителі окупованого Донбасі стали заручниками Росії. Про це пише «62.ua».
«Я думаю, що стан невизначеності триватиме. Я не чув жодної заяви від жодного посадовця в Російській Федерації, які говорили б про те, що возз’єднання з Росією можливе. Тому, швидше за все, ситуація буде і далі перебувати в ситуації, в якій і є, і це не радує », – розповів Царьов.
За його словами, жителі самопроголошених республік, зробивши вибір на користь Росії, вийшли заручниками. Також, на його думку, економічна ситуація на Донбасі жахлива, підприємства ріжуть на металобрухт, а зарплати низькі, і не завжди вчасно виплачуються. У той же час продукти харчування дорогі.
Сьогодні, 24 жовтня 2020 року, набрав чинності Закон України “Про розвідку” № 912-IX, який був опублікований у газеті Верховної Ради “Голос України” від 23 жовтня 2020. Проект закону “Про розвідку” Верховна Рада ухвалила 17 вересня 2020 року.
Закон визначає правові та організаційні засади функціонування розвідки, правовий статус і соціальні гарантії співробітників розвідувальних органів України та осіб, залучених до виконання розвідувальних завдань, а також порядок здійснення контролю за розвідкою.
Згідно із Законом, розвідувальними органами України є:
– Служба зовнішньої розвідки,
– розвідувальні органи Міністерства оборони і органу виконавчої влади з охорони державного кордону.
Частина норм закону почне діяти з 1 січня 2021 року.
Представники “Харківської обласної спілки ветеранів АТО” вирішили завітати у гості до «атовців», які півроку тому стали щасливими власниками земельних ділянок під забудову. Сподівалися потрапити «на входини», а виявилось, що земля, якою так щедро наділили харківські чиновники понад дві сотні ветеранів, це звичайнісіньке… болото.
“Болото, очерет та вода – це все, що дісталося захисникам України!”,– заявив співзасновник “Спілки” Юрій Корсунов, проінспектувавши ділянки видані місцевою владою на Північній Салтівці. Проте виявилося, що проблема набагато глибша, ніж здається на перший погляд.
За даними організації, “атовці”, яким віддали ці ділянки, навіть не знаходилися в офіційній черзі, в яку 5 років записувалися усі бажаючі отримати землю ветерани. Представники “Спілки” пояснюють: на запит до міськради, чиновники відповіли, що для того аби отримати землю достатньо “просто клопотання”.
У таких умовах виглядає дивним те, що протягом п’яти останніх років Департамент житлобудування Міської ради Харкова змушував атовців ставати у офіційну чергу та приносити довідки. Виявилося, що жодної потреби у цьому немає: прийшов, написав заяву і … одразу отримав.
“Ми вбачаємо у цьому або недолугість… або і відверту корупційну схему!”,– говорить голова організації Віктор Волчелюк.
Радянський (а багато в чому – український, харківський) Т-80 став першим в світі серійним танком з єдиною газотурбінною силовою установкою. Його поява випередила аналогічний (в плані двигуна) американський танк “Абрамс”. Деякий час Т-80 був швидшим і маневренішим, ніж багато його західних конкурентів. Але ті часи далеко позаду: у 2020 році країни Заходу мають незрівнянно технологічніші танки, у той час як країна-спадкоємиця Радянського Союзу РФ досі залишає Т-80 на озброєнні та ще й намагається модернізувати його попри очевидну абсурдність задуму. Розглянемо танк детальніше – адже Збройні Сили України також мають певну кількість таких моделей.
Головною передумовою створення Т-80 вважається прийняте ще в 1967 році рішення про розробку газотурбінного двигуна для танка Т-64. Подібна силова установка повинна була розвивати потужність в 1000 кінських сил, мати стандартний гарантований моторесурс в 500 годин і забезпечувати прийнятну витрату палива для запасу ходу на 450-500 кілометрів.
Перші розробки газотурбінного двигуна для танка в Радянському Союзі проводилися ще в кінці 1940-х років. Перші з них довгий час показували недосконалість подібних моторів, хоча і втілилися у створенні першого прототипу такого – «Об’єкту 278».
Головною проблемою танкобудівників була адаптація підвищених енергетичних можливостей нового типу двигуна до танкової конструкції, що в кінцевому підсумку призвело до суттєвих доопрацювань ходової частини. При цьому застосування нового двигуна в танках дозволило істотно підняти їх бойові і експлуатаційні характеристики, в тому числі середні швидкості руху і енергоозброєність. Оскільки газотурбінний двигун, на відміну від дизельного, не вимагав розігріву перед запуском, його застосування повинно було значно підвищити боєготовність танка в зимових умовах, скоротивши час на його підготовку до виходу. Планувалося, що це стане великою перевагою радянських танкових частин, які теоретично могли б бути задіяні в абсолютно різних частинах світу – воювати в пустелях, в джунглях, горах і т.п.
Насправді ж реальний досвід бойового застосування Т-80 виявився дуже далеким від колись запланованого стрімкого кидка швидкісних радянських танків по Західній Європі до Ла-Маншу. Після не надто тривалого і масового використання цих танків в ряді локальних конфліктів вони в своїй більшості були поставлені на тривалу консервацію.
Основний танк Т-80 мав класичну схему компонування, порівняно з поперениками у нього помітно зросли швидкість і маневреність. Для заправки Т-80 можна було використовувати бензин, авіаційний гас, дизель та інші види палива. Внутрішня будова танка і умови роботи для екіпажу були ретельно продумані і значно підняли в цьому плані рівень радянського танкобудування.
Офіційно заводом-розробником Т-80 вважається Кіровський завод в Ленінграді, оскільки розроблені в КБ при цьому заводі дослідні зразки стали основою для серійної моделі. Але важливо пам’ятати, що роботи над танком з газотурбінною силовою установкою активно проводились на Харківському заводі транспортного машинобудування (ХЗТМ). Розробки цього підприємства в більшій мірі були спрямовані на модифікацію танка Т-64, але з середини 1970-х років переорієнтувалися на окремі аспекти вдосконалення конструкції Т-80. Надалі, вже після розпаду СРСР, Т-80 отримав окрему, українську гілку розвитку.
Зроблені в Росії модифікації танка експортувалися не настільки масово: двома партіями по 41 машині для грецької частини Кіпру і близько 80 машин (в рахунок погашення радянського зовнішнього боргу) для Південної Кореї. А от власні версії Т-80, вироблені в Україні, в куди більш значній кількості надійшли на озброєння армій Анголи (50 машин) і Пакистану (320 машин).
У числі основних технічних характеристик танка Т-80 вказується один з найбільш значущих його параметрів: максимальна швидкість руху по шосе, що досягає 70 км/год. Швидкість пересування по сухій ґрунтовій дорозі становить від 40 до 45 км/год, швидкість заднього ходу – до 11 км/год. Танки Т-80 всіх модифікацій здатні долати броди глибиною до 1,2 метра з ходу. З деякою підготовкою цей показник може бути підвищений до 5 метрів.
Загальний запас палива в заброньованому обсязі Т-80 становить 1110 літрів. Зовнішні баки дозволяють вмістити ще 700 літрів, а також додатково можуть бути встановлені бочки з 400 літрами палива. Розрахункова витрата палива на 100 кілометрів суттєво відрізняється залежно від обраного темпу руху і становитьвід 450 до 790 літрів для сухої грунтовій дорозі і 430-500 літрів для шосе. Основним озброєнням всіх версій танка Т-80 є 125-міліметрова гладкоствольна гармата.
Як показала практика ведення бойових дій на Донбасі, бійцям високомобільних десантних військ Збройних Сил України для успіхів на передовій вкрай необхідні штатні танкові роти чи батальйони. Тому 2015 року в Генеральному штабі ЗС України прийняли рішення щодо включення до складу одного з аеромобільних з’єднань підрозділу танкових військ. Через більшу швидкість та маневреність порівняно з Т-64 обрали Т-80. В липні 2015 року 8 відновлених та модернізованих на ДП «Харківський бронетанковий завод» машин передали до 95 ОДШБр.
А в лютому 2019 року стало відомо про деякі подробиці програми серійної модернізації Т-80БВ, що надходить на озброєння підрозділів Десантно-штурмових військ та Морської піхоти України.
Так, модернізоваий танк Т-80БВ отримав тепловізійний приціл, новий динамічний захист, додатковий захист бортів, нову цифрову радіостанцію, сучасні нічні прилади спостереження з електронно-оптичним перетворювачем третього покоління, а також засоби супутникової навігації, що дозволяють в режимі «онлайн» обмінюватись надійно зашифрованими даними про місцезнаходження кожної машини на всіх ланках управління від командиру взводу до керівництва всією бойовою операцією.
“Наша модернізація робить танк на порядок досконалішим, хоча для потреб армії в цілому вистачає і Т-64. Але з огляду на успішне вдосконалення 64-ок, вирішили так само покращити і 80-ки…
Встановили тепловізор, тепер це дозволяє проводити стрільбу з гармати до 4 кілометрів в нічний час. Є камери заднього спостереження, а монітор знаходиться у механіка-водія. І він може наблюдати, що знаходиться в тиловій частині – робити маневри заднім ходом так набагато легше.
Кожна машина оснащена навігаційної апаратурою, і командир може з планшета переміщати ці танки на необхідну позицію під час ведення бою” – розповідають конструктори Харківського заводу, які працюють над модернізацією.
В цілому, модернізація Т-80БВ відбувалась із врахуванням досвіду модернізації танків Т-64БВ зразка 2017 року.
Водночас, слід погодитися і з тим, що якби не спадок від Радянської армії, ЗСУ навряд чи був потрібен такий танк. Все тому, що розвинути успіх Т-64, розробленого зусиллями суто харківських конструкторів, у їхніх колег з Росії тоді, у 80-их, не вийшло. Модель Т-80 отримала дуже неоднозначні відгуки безпосередньо у танкістів, деякі з них і донині вважають, що в Україні ці моделі зовсім не обов’язкові для застосування.
Читайте також:
http:///paradnyi-rosiiskyi-bumeranh-video/
“Головний недолік газотурбінного танка – це те, скільки палива «їсть» його двигун. Якщо екіпажі добре підготовлені і машина добре відкатана, то вона може й покаже свої заявлені характеристики (використання пального – ред). Але в реальних умовах ці танки «жерли» соляри в 2-3 рази більше ніж написано в документації.
Наприклад, під час війни в Чечні танки у росіян регулярно зупинялись просто під час маршів, тому що в них закінчувалося пальне. І вони несли через це втрати – їх навіть гробами дехто називав. Але ж там і використовували Т-80 як попало – вони взагалі для маршів не були призначені, це умовно кажучи, «одиночні» танки мали бути за задумом.
Звісно є і переваги, але вони якось не такі суттєві щоб забути про мінуси. Управління приємне в ньому, експлуатація проста – ті ж передачі менше переключати треба, водій не так втомлюється… Але все одно його частіше порівнюють з Т-72 і Т-90, ніж з нашими 64-ками” – розповідають військові однієї з сухопутних бригад ЗСУ.
Непридатність Т-80 до сучасної війни визнали й самі росіяни: у 2009-му році вони ухвалили концепція розвитку бронетанкової техніки, з якої газотурбінні Т-80 взагалі викреслили. Однак реалії економіки північного сусіда змусили від такого кроку відмовитися – Т-90 запустити у масове тривале виробництво не вийшло, не кажучи про «Армату». Відтак, РФ знову повернулася до ідеї «перспективного» Т-80, але…
Під час навчань російської армії у серпні цього року модернізовані танки Т-80БВМ не змогли вразити цілі. Це сталося під час демонстраційних стрільб на оборонному форумі «Армія-2020» на підмосковному полігоні «Алабіно». Оновлений танк Т-80 повинен був вразити цілі на великій відстані, за допомогою керованих протитанкових ракет 9M119, проте через деякі проблеми екіпаж танку не зміг цього зробити.
Очікувалося, що модернізований Т-80БВМ продемонструє свої можливості знищувати цілі на відстані до 2700 метрів. Але керовані лазером ракети 9М119, запущені з ствола гармати танку Т-80, не змогли знайти свою ціль. Більше того, не впоралися із завдання з першого разу й екіпажі танків Т-90, і їх ракети також пропустили ціль. Усе це свідчить про те, що підготовка російських танкових екіпажів знаходиться на вкрай низькому рівні – адже якщо на демонстраційні стрільби запросили найкращих танкістів, що казати про решту? А також про те, що Т-80 хоч і продовжує нести службу, в Росії його досі не навчилися використовувати належним чином. В той час як українська армія зі згаданих причин надає перевагу перевіреним Т-64 та його модернізаціям.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
У документі зазначається, що випадки порушення режиму тиші фіксувалися лише у Донецькій області. Більшість з них сталися в радіусі 5 кілометрв від Донецької фільтрувальної станції.
Здебільшого спостерігачі ОБСЄ фіксували застосування стрілецької зброї та артилерії. Про “поодинокі постріли” з гармат повідомляли і представники “депутатської сотні”, які відвідали “лінію розмежування” на заклик президента Зеленського. Але у щоденних звітах пресслужби ООС про “поодинокі постріли з гармат” нічого не повідомлялось.
У Луганській області СММ констатувала відсутність порушень режиму припинення вогню.
Спостерігачі додали, що свобода їх пересування все ще залишається обмеженою.
Всього з початку перемир’я 27 липня моніторингова місія зафіксувала 1 787 порушень режиму припинення вогню в Донецькій і Луганській областях.
“Упродовж минулої доби, 23 жовтня, у смугах відповідальності наших бригад зафіксовано два порушення режиму припинення вогню з боку збройних формувань Російської Федерації. Так, неподалік населеного пункту Шуми противник застосував стрілецьку зброю, а в районі Катеринівки – підствольний гранатомет та стрілецьку зброю.
Бойових втрат і поранень серед українських захисників унаслідок пострілів не було.
Окрім того, вчора військовослужбовці Збройних Сил та вогнеборці ДСНС ліквідували пожежу поблизу Станиці Луганської та локалізували осередки загоряння неподалік населеного пункту Лопаскине.
Від початку поточної доби, 24 жовтня, на усіх ділянках лінії розмежування спостерігається тиша, вогневих провокацій із боку збройних формувань Російської Федерації не зафіксовано”.
Як відомо, з “передової” повернулися депутати Верховної Ради України, які відгукнулися на заклик президента України Володимира Зеленського і поїхали на пару діб на фронт. Повернувшись додому вони стверджують, що позиції ЗСУ на Донбасі обстрілюють набагато частіше і зовсім не зі стрілецької зброї, як про це повідомляє пресслужба ООС.
У прес-службі Міністерства оборони заявили, що начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба відсторонили від обов’язків. Причина – розслідування катастрофи АН-26.
“До остаточного офіційного встановлення всіх обставин та причин катастрофи літака АН-26Ш генерал-майора Олександра Турінського наказом Міністерства оборони України усунуто від виконання службових обов’язків начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба” – заявили у відомстві.
Наразі спеціалізована комісія Міноборони проводить технічне розслідування катастрофи літака АН-26Ш у Харківській області. Разом з нею працює Урядова комісія на чолі з віце-прем’єр-міністром та міністром з питань стратегічних галузей промисловості Олегом Уруським.
