Підполковник ЗСУ Михайло Ніколов: “Операція ГУР МО по штурму в’язниць в Донецьку зірвана в результаті зради в керівництві України. Вимагаю розслідування і справедливості – багатьох українців позбавили шансу на порятунок, а проти нас відкрито кримінальну справу”

Юрий Бутусов на своїсй сторінці у Facebook розмістив інтерв’ю з Підполковником ЗСУ Михайлом Ніколовим.  Далі за текстом.

08 липня 2020 року СБУ затримала оперативну групу співробітників ГУР МО України, по машині командира групи з позивним “Швед”, який виїжджав зі своєї квартири на Позняках, був відкритий вогонь, і ця інформація потрапила в ЗМІ. Одним із затриманих був підполковникMikhail Lermontov-Nikolov, (позивний “Лермонтов”), який розповів Цензор.Нет про причини цих подій – зриві секретної операції ГУР МО по звільненню полонених в Донецьку.

– Яке завдання ви виконували, чому ви були затримані і проти вас порушили справу?

– Те, що я розповім, було одним з найважливіших державних секретів України. Мені боляче говорити, але після того, як хтось із керівників України провалив нашу операцію, після того, як в нашого командира стріляли співробітники СБУ, після того, як проти мене і моїх товаришів СБУ відкрила кримінальну справу – ми змушені для свого захисту оприлюднити частину інформації про нашу операції та вимагаємо справедливості.

– Представтесь будь ласка.

– Я – підполковник Збройних сил Михайло Ніколов, пішов добровольцем на фронт в батальйон «Донбас» в 2014-му, брав участь в боях за Іловайськ. Потрапив в полон… Після полону воював, спочатку в армії, потім як доброволець. Останній запис у військовому квитку – начальник штабу 46-го батальйону ЗСУ «Донбас». На сьогодні – доброволець, до липня 2020 го – співробітник підрозділу Міністерства оборони.

– Яке завдання отримала ваша група?

– Це найблагородніше завдання в житті, яке тільки може бути на війні. Наше завдання – взяти штурмом місця утримання військовополонених в Донецьку. Ми готувалися рятувати українських полонених з найстрашнішої в’язниці на Донбасі та покарати їхніх катів.

– Але ж це самі захищені об’єкти в Донецьку, як можна туди зайти і врятувати людей?

– Іншого шансу врятувати людей в України немає – я розумію це як колишній полонений. Ми повинні врятувати тих, хто ще живий, позбавити ворога головного засобу шантажу і покарати катів, якщо ми по-справжньому себе поважаємо. Зі Сніжного наші спецслужби викрали Цемаху, і насправді, з тієї території вивели ще чимало інших важливих для нас суб’єктів. Евакуація була можлива і в нашому випадку. Ви робили інтерв’ю зі співробітником СБУ Сугєрєєм, який пройшов в’язницю «Ізоляція». (…) Так ось – він розповів шокуючі речі, але це тільки дуже невелика частина того кошмару, який чинять з людьми в казематах ДНР. Ми знаємо тільки історії тих, хто вижив. Але там люди нерідко просто  зникають через так зване «розпорошення», це коли живих полонених підривають на протитанкових мінах прив’язаних до їхніх тіл, а залишки вкатують в пил гусеницями танка.

– Коли ви приступили до підготовки?

– У грудні 2018 го року була створена бойова група. Ми провели тривалу і багатомісячну підготовку до операції, яку санкціонував особисто президент України, на той час – президент Петро Порошенко. Потім про операцію поінформували президента Володимира Зеленського. Підготовка тривала, і ніхто не говорив «Стоп». Справа в тому, що у нас були всі підстави розраховувати на успіх. Я входив тільки в одну з груп, знаю, що були й інші, які відпрацьовували свої об’єкти. Крім того, можу тільки здогадуватися, скільки всього людей було задіяно. Ми отримували всю необхідну інформацію про наш об’єкт. Свіжі фото та відео матеріали.

Читайте також:

Арестович назвав єдиний спосіб повернення українських територіїй: якщо Росія «проявить добру волю»

Наш об’єкт був побудований у вигляді макету, на якому відпрацьовувалися різні ситуації, захід, робота, евакуація. Знаю про те, що одна з груп, нелегально проникала в реальне місце попереднього ув’язнення, на території підконтрольній Україні, яке схоже з об’єктом в окупованому Донецьку. Головне, на нашому боці була абсолютна раптовість – ніхто нічого подібного не проводив у Донецьку, при цьому була забезпечена абсолютна секретність. Були відібрані мотивовані люди, перевірені на війні і в багатьох екстремальних операціях. Тренування були якісні і дуже важкі, ми були забезпечені всім необхідним озброєнням і екіпіровкою для успішного виконання завдання, держава вклала великі ресурси в наше забезпечення. І ось, нарешті, ми досягли готовності.

Ми розуміли, що як тільки Росія знову заведе переговори в глухий кут, в руках українського керівництва повинен бути самий останній козир – наша операція. Ми не сумнівалися, що людей треба рятувати, що це наш обов’язок – не просто нас особисто, це борг перед народом України.

– Чому штурм не відбувся?

– 08 липня 2020 року штурм був проведений. Але, на жаль, не нами. Штурмували нас, наш секретний базовий табір в Донецькій області. І тільки внаслідок випадковості обійшлося без жертв, все вирішували долі секунди.

У Києві на Позняках була зроблена спроба затримання командира нашої групи, позивний «Швед». Співробітники контррозвідки чомусь відкрили вогонь по машині «Шведа» прямо серед житлових будинків, просто дивом ніхто не постраждав. Навіщо? «Швед» звинувачується росіянами в організації успішних ліквідацій відомих ватажків терористів на Донбасі. Його можна було спокійно викликати на зустріч в СБУ, де він бував багато разів, і він би і так дав усі необхідні свідчення. Навіщо було по ньому стріляти? Це наводить на серйозні підозри.

Я відповідально заявляю, що СБУ в курсі цілей нашої операції ще з серпня 2019 го року.

Змушений назвати речі своїми іменами – операція зі звільнення полонених в ОРДЛО була зірвано керівництвом України. Багатьох людей тим самим позбавили, на мій погляд, будь-яких шансів вийти на свободу. І більш того – нас, учасників, затримали, нам пред’явили звинувачення, і ми тепер проходимо за звинуваченнями в порушенні законів України. Кримінальні справи порушено проти всієї групи – і це незважаючи на те, що Міноборони подало в СБУ доповідь про нас, підтвердило наші повноваження, видачу нам зброї.

Кримінальну справу проти нас відкрито за статтями «тероризм» і «створення організованої злочинної групи».

– Може бути, керівництво прийняло рішення не ризикувати, не проводити операцію, яка пов’язана з ризиком і великими втратами?

– Якщо у керівництва є зауваження по операції, або приймається рішення про недоцільність її проведення, то хіба це робиться у вигляді кримінальних справ проти власних співробітників? Треба висловити зауваження, які вимагають виправлення або прийняти рішення про припинення операції. І все. Замість цього влаштували скандал, щоб максимально засвітити всю операцію, щоб розкрити особисті дані  розвідників. Це зрада, це провал спецоперації, і слід з’ясувати кому це вигідно.

І тепер дивіться, що відбувається. Переговори безрезультатні, люди в полоні помирають, їх позбавляють людської подоби. Ризик був великий, але це був ризик врятувати людей, а зараз їх просто кинули без будь-якої надії. Операція будувалася із розрахунку саме на ризик, але це був прекрасно продуманий ризик, це не було самогубством. Не буду озвучувати деталі, але це знає керівництво країни.

– На якій підставі вас затримали?

– У мене виникло враження, що мета просто розкрити операцію і зв’язати нам руки. Це може бути вигідно тільки ворогові. Хоча Міноборони повністю підтвердило наші повноваження, СБУ не закриває справи. Незаконне володіння зброєю, участь у злочинному угрупованні, тероризм. При цьому самі слідчі прекрасно розуміють абсурд звинувачень – як бачите, ми залишаємося на свободі. Ми здали куратору документ прикриття, які нам оформили на період виконання завдань.

– Ви спілкувалися з новим начальником ГУР МО Буданова?

– З якоїсь причини він не проявляє інтересу до нашої роботи і до нашої інформації. Можливо, події на Донбасі вже не є пріоритетом, не знаю … Але мені здається дивним, що люди з таким чималим бойовим досвідом, які готові діяти в тилу противника, не цікавлять керівництво ГУР.

Читайте також:

Мінветеранів пообіцяли на державному рівні навчити ветеранів грати у комп’ютерні ігри

– 20 червня 2020 року президент Зеленський призначив начальником комітету з розвідки Руслана Демченка – одного з найактивніших проросійських політиків. І от 08 липня  2020 року самі українські спецслужб провалюють підготовлену операцію, відбувається витік інформації. А 25 липня 2020 року відбувається провал операції із затримання «вагнерівців». Все це без якоїсь об’єктивної мотивації, через зливу інформації. Ви не знаходите взаємозв’язок між цими провалами?

– Так, відбувається системний «злив» інформації, причому це робиться публічно, і, нібито «випадково». Нашу групу розкрили вже після нашого затримання. Групі захоплення «Альфа» СБУ сказали, що ми терористи. Вони не повірили, що ми співробітники Міноборони. Коли побачили документи і дізналися чим ми займаємося, то «альфовці» сміялися:«Як ви можете безкоштовно йти в Донецьк, ми і за гроші туди не підемо, країна це не оцінить»!Якщо чесно, я побачив, що у нас в СБУ є сепаратисти, які не збираються воювати з ворогом.

Дивіться на загальні риси – як в нашому випадку, так і у випадку з «вагнерівцями» операції провалені в результаті «зливу» і захоплення нібито злочинців. Нібито ніхто не винен. Ніхто не говорив – «це не спрацює, це ризик, припиняємо». Насправді, ця серія провалів, не всі з яких ще озвучені, показують не випадковість, а саме закономірність. Будь-який контррозвідник може подивитися на провали наших спецоперацій в 2020-му році і побачить, що у них спільні риси. І є всі підстави підозрювати, що ці провали були організовані кимось, хто отримав доступ до інформації особливої секретності.

– Ви когось підозрюєте? Яка мета вашого інтерв’ю?

– Операція по штурму в’язниць в Донецьку зірвана в результаті зради в керівництві України.

Вимагаю розслідування і справедливості, чому багатьох українців позбавили шансу на порятунок, чому проти нас СБУ відкрило справу?

Чому з нас не знімають абсурдні звинувачення?

Якого рівня люди дають накази зривати спецоперації та переслідувати співробітників Міноборони?

В результаті нічого не вдається зробити дипломатичним шляхом, і нічого не робиться силовим шляхом. Повний глухий кут. Адже цим підривається довіра до керівництва наших спецслужб. Хто буде витрачати час і готуватися до операцій в тилу ворога, якщо можна отримати удар в спину?

Сподіваюся, що наша справа отримає публічну оцінку, я готовий більш детально розповісти про все народним депутатам, слідчим, прокурорам, прошу припинити переслідування людей, які внесли свій вагомий внесок в оборону України, це принизливо насамперед для нашої держави.

Нагадуємо:

 Президенти Азербайджану, Вірменії та Російської Федерації уклали угоду про припинення бойових дій. До Нагірного Карабаху мають увійти «військові миротворці» Російської Федерації та Туреччини.

 Тепер стає зрозумілим, що то за “колона російської військової техніки”  рухалася вчора пізно ввечері з території Ірану до Вірменії. І загибель екіпажу російського гвинтокрила, який  Кремль, скоріше за все, свідомо підставив під азербайджанське ПЗРК, теж посприяв появі в керівництва Азербайджану “бажання негайно укласти перемир’я”.

В ситуації, що склалася, в виграші залишилася тільки Росія!

1. “Прозахідні” політичні сили Вірменії дискредитовані якщо не на завжди, то надовго.
2. Росія отримала “законне право” розмістити свої війська, замасковані під “миротворців”, у Степанакерті. А це означає, що Росія “триматиме на мушці” не лише Вірменію, а й Азербайджан. Тим більше, що в “умовах перемир’я” є досить вдала “шпарина” для рашистів: “…7.Азербайджан гарантує безпеку пересування Лачинським коридором в обох напрямках.” Коли потрібно, то частина російських “миротворців” може на деякий час перевтілитися в “азербайджанських фашистів”, (…) – далі за добре відпрацьованим сценарієм.
3. Ефективність “спільного патрулювання” російсько-турецьких військ можна побачити на прикладі Сирії. Повторення такого “патрулювання” в Нагірному Карабаху буде мало чим відрізнятися і “до добра не доведе”. Конфлікт між Російською Федерацією і Туреччиною – лише питання часу.

Пункти угоди про завершення війни:

1. Припинення бойових дій та оголошення режиму припинення вогню з 23:00 09 листопада 2020 року за київським часом.

2. Вірменія до 20 листопада 2020 року повертає Азербайджану Агдамський район та території, які вона утримує в Газахському районі.

3. Вздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабаху та вздовж Лачинського коридору розгортається російський “миротворчий контингент” на 5 років, а Вірменія паралельно виводить свої війська з територій Нагірного Карабаху. “Миротворча місія” буде автоматично продовжена, якщо жодна зі сторін не буде проти. Росія відправляє 1960 військовослужбовців, 90 бронетранспортерів, 380 одиниць автомобільної та спеціальної техніки для контролю за припиненням вогню.

4. Розгортається миротворчий центр з контролю за режимом дотримання вогню.

5. Вірменія до 15 листопада 2020 року повертає Азербайджану Кальбаджарський район, а до 01 грудня 2020 року Лачинський район, залишаючи за собою Лачинський коридор для забезпечення зв’язку Степанакерта з Вірменією.

6. Впродовж трьох років створюється новий маршрут зв’язку Степанакерта з Вірменією, після чого туди передислокують російських миротворців.

7. Азербайджан гарантує безпеку пересування Лачинським коридором в обох напрямках.

8. Біженці та переселенці повертаються на попереднє місце проживання в Нагірному Карабаху.

9. Обмін полоненими та тілами загиблих.

10. Розблоковуються всі економічні та транспортні зв’язки в регіоні. Вірменія забезпечує транспортний зв’язок між Азербайджаном та Нахічєванською Автономною Республікою з метою безперешкодного пересування в обох напрямках. “Контроль за безпекою пересування” буде здійснювати ФСБ Російської Федерації.

“Підписав заяву про припинення карабаської війни з президентами Росії і Азербайджану з 01:00. Текст заяви неймовірно болісний для мене і нашого народу. Іншого виходу окрім підписання заяви не було”, – повідомив президент Вірменії Пашинян.

 Відразу ж, після відповідної заяви останнього, у Єревані спалахнули протести через угоду щодо Карабаху. Протестувальники прорвалися та зайняли будівлю уряду, вчинили погром, побили спікера Арарата Мірзояна, вимагають зустрічі з Пашиняном.

Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

 09 листопада, саме у День української писемності та мови, з міста Бахмут, що на Донеччині, надійшла тривожна звістка: єдиний у 80-тисячному  міст магазин української книги «Еней», після шести років роботи, доживає останні дні. Вже розпочато розпродаж книг, персонал книгарні готується до найгіршого розвитку подій, адже наприкінці листопада вона зачиняється…

 Власник магазину 69-річний Володимир  Дериведмідь сподівається, що йому та міській спільноті бахмутців, які виступають за збереження крамниці, що стала ледь не єдиним містком, який зв’язує місто у  буремному регіоні з українською літературою і мовою, таки відстоїть  свого «Енея». Сил та наснаги колишньому «афганцю» та «атовцю» у боротьбі за збереження магазину, вистачить, переконані його друзі та однодумці. Людина цікавої долі, яка поклала собі за обов’язок захищати все українське у регіоні, за який сьомий рік точаться бої, В. Дериведмідь, вчора відзначив свій день народження. Правда, свято вийшло з гірким присмаком через метушню, пов’язану з боротьбою хазяїна «Енею» з місцевою владою. 

 «Мені легше було і в Афганістані, де я воював в 1980-1981 роках, і в зоні АТО, куди пішов у 62 роки захищати Україну, ніж останні роки воювати з чиновниками, котрим байдужа доля української книги. Як, до речі, і всього українського…, – розповів «НОВА» власник «Енею». – Книгарню я відкрив шість років тому в пам’ять про моїх побратимів, полеглих в зоні АТО. А назвав крамницю на честь бійця батальйону «Донбас», де я служив, полтавця Антона Цедіка, який загинув на Донбасі з книгою в руках. Він саме читав «Енея» свого земляка І.П. Котляревського…».

 Змінивши благополучний Київ, де він жив до вступу добровольцем в батальйон «Донбас» на неспокійний Бахмут, обпалений війною, майор у відставці, котрий служив у зоні АТО на посаді… старшини, В. Дериведмідь, з великими потугами взяв у оренду кімнату площею у 25 кв. метрів і облаштував там дім книги «Еней».

Читайте також:

 «Знаєте, було дуже важко починати цю справу, бо на перешкоді стояли не тільки організаційні, але і матеріальні проблеми, – пригадує сьогодні «атовець». – Тоді у мене пенсія була 4,5 тисячі гривень, а плату за оренду мені встановили 100 грн. за кв. метр. Перший рік я взагалі був у великому програші: навіть не було грошей на харчування… Добре, що підтримали знайомі, які  влаштували мене в гуртожиток і купували харчі… А зважте, що ще потрібно було наповнювати книгарню «товаром». Книги українські видавництва почали мені давати на реалізацію лише після того, як переконалися, що я прийшов «всерйоз і надовго». Потроху ситуація виправлялася і українська книга почала продаватися в Бахмуті…».

  Проте, зазначає  ветеран, міська влада не тільки не виявила інтересу до книгарні, але робила вигляд, що взагалі не помічає «Енея». Більш того, під різними приводами намагалася  чинити перешкоди торгівлі книгами.  За підрахунками власника лише електрику в книгарні відключали  три рази, а чиновники відділу освіти та культури виконкому міської ради за ці шість років, які в Бахмуті працює українська книгарня, жодного разу її не відвідали. Як, до речі, і сам міський голова.

  А тим часом «Еней» спинався на ноги і ставав єдиним в прифронтову місті осередком української культури. В книгарні з’явилася навіть окрема полиця, де виставлено книги українських авторів з дарчими написами – Ліни Костенко, Василя Шкляра тощо. Бахмут розташовано за 27 км. від лінії зіткнення, але з обох сторін люди перетинають КПП. Приходять, зокрема,  до Бахмуту не тільки провідати рідних чи отримати пенсію, але і … купити в  магазині В. Дериведмідя  українську книгу.  Таких, підрахував його власник, щодня приходить 20-27 чоловік. Коли ситуація стабілізувалася,  фронтовик навіть заснував  спеціальний приз «Сіль землі», який в «Енеї» присуджували найвідданішим шанувальникам української книги. Уже 27 прихильників красного українського слова отримали цю відзнаку.

 «Я завжди кажу нашим можновладцям, котрі ледь не щодня вигадують все нові і нові варіанти повернення Донбасу: – Давайте наступати на культурному фронті, що значно ефективніше, ніж припиняти тимчасово обстріли…, – ремствує В. Дериведмідь. –  За умов, коли війна на Донбасі набуває останнім часом характеру гібридної, пропаганда всього українського, в тому числі і української книги, стануть вирішальними. За таких умов слід не знищувати поодинокі острівці українського слова в регіоні, за який бореться Україна. А, навпаки, вести наступ на культурному фронті…».

 Стривожений перспективами закриття «Енею» його власник налаштований рішуче і  готовий їхати до столиці, щоб там довести посадовцям важливість мати на буремному Донбасі осередок української культури.  Правда, розповідає він, все попередні зустрічі з міністрами культури і освіти результату не дали. Урядовці не хочуть втручатися в ситуацію навколо книгарні, вважаючи це прерогативою місцевої влади.

 «Поїду до Києва, щоб на самому вищому рівні спробувати довести помилковість політики згортання осередків культури на Донбасі. Регіоні, у боротьбі за який вже загинули тисячі наших захисників, – ділиться планами фронтовик. – В адміністрації президента повинні зрозуміти, що не тільки зброєю можна повернути цей регіон…».

Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

Минулої доби, 09 листопада 2020 року, знову не вдалося досягти «повного та всеохоплюючого режиму припинення вогню», досягнутого під час засідання ТКГ 22 липня 2020 року.

Було зафіксовано два порушення досягнутих домовленостей.

Збройні формування Російської Федерації двічі порушили режим припинення вогню на Приазов’ї. З тимчасово окупованих населених пунктів Ужівка та Пікузи противник побстрілював наших захисників біля н.п. Водяне зі стрілецької зброї.

Пресслужба Об’єднаних сил стверджує, що постріли були неприцільними, і тому наші військовослужбовці вогонь у відповідь не відкривали.

Бойових втрат і поранень серед особового складу Об’єднаних сил вдалося уникнути.

 Сьогодні російський вертоліт був збитий на кордоні Вірменії та Азербайджану, – про це спочатку повідомило МНС Вірменії. Згодом інформацію підтвердили в МО РФії ФА ТАСС. У відомстві уточнили, що вертоліт був збитий з переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК).

 Інцидент стався біля села Ерасх, яке знаходиться на кордоні Вірменії та Нахічеванської автономної республіки, за більш ніж в 100 кілометрів від Нагірного Карабаху. Від села Ерасх до територій Туреччини і Ірану менше 10 кілометрів. Вертоліт супроводжував автоколону, що рухалася в бік російської військової бази, розташованої на території Вірменії.

 За попередніми даними, загинули дві людини. Ще один отримав поранення середньої тяжкості і був евакуйований.  “Командуванням 102-ї російської військової бази (дислокованої в Гюмрі – ред.) здійснюються заходи по встановленню тих, хто стріляв по російському вертольоту”, — йдеться в повідомленні відомства.

 Азербайджанське МЗС, а також місцеве видання Report, повідомили, що російський вертоліт Мі-24 збили військові Азербайджану.

“За інформацією, отриманою в Міністерстві оборони Азербайджанської Республіки з Міністерства оборони Російської Федерації, 9 листопада о 18:30 на Нахічеванській ділянці вірмено-азербайджанського державного кордону був збитий військовий вертоліт Мі-24 Російської Федерації”, — зазначено в повідомленні.

 Азербайджанська сторона просить вибачення у РФії в зв’язку з даними трагічним інцидентом, “який носить характер випадковості і не був спрямований проти російської сторони. Азербайджан висловлює щирі співчуття сім’ям загиблих членів екіпажу і бажає якнайшвидшого одужання постраждалим”. Баку заявило про готовність до виплати відповідної компенсації.

Дипломати в Баку заявили, що “необхідно підкреслити наступне”:

1. політ гвинтокрила проходив в безпосередній близькості до вірмено-азербайджанського державного кордону, в той час, коли в зоні Нагірно-Карабахського конфлікту тривають активні бойові дії;
2. політ проходив в темний час доби, на малій висоті, поза зоною радарного виявлення ППО Азербайджану;
3. вертольоти ВПС РФ раніше не літали в зазначеному районі.

Саме виходячи із всього переліченого черговим бойовим розрахунком і було прийнято рішення знищити  ціль.

 Днями Президент Азербайджану Ільхам Алієв в інтерв’ю BBC заявив, що його країна може розглянути варіант звернення до Туреччини за наданням військової допомоги в разі агресії. Але якщо ситуація буде і надалі розвиватися так, як зараз, приводів для звернення до Туреччини не буде, сказав президент Азербайджану.

 Наскільки випадково російський вертоліт опинився в прицілі азербайджанського ПЗРК, і чи не послали “російські командири” на вірну смерть своїх пілотів заради того, щоб РФія отримала «законні підстави» для «раптового погіршення відносин за Азербайджаном»  – це ми побачимо в самі найближчі дні.

Нагадуємо:

Президент Росії Володимир Путін повинен віддати команду на виведення російських військ з окупованого Донбасу. Це єдиний спосіб повернути українські території. Про це 09 листопада 2020 року в ефірі телеканалу “Україна 24” повідомив радник української делегації в ТКГ Олексій Арестович.

Політик нагадав, що російський президент взяв на себе “певні зобов’язання” перед міжнародною спільнотою з врегулювання конфлікту. Він підписав відповідний протокол у Парижі у 2019 році. Але росіяни виконують «взяті на себе зобов’язання» лише частково і дуже неохоче.

Арестович зазначив, що лише за місяць українська сторона легко примусить російського агресора виконувати усі вимоги. Радник української делегації додав, що відповідний план буде обговорюватися на наступній зустрічі. Такі кроки реальні, якщо Росія «проявить добру волю».

Росія і якісь «обов’язки» (та ще й їх виконання!), «добра воля» – з ними у ТКГ точно все гаразд?

Нагадуємо:

Пресслужба Об’єднаних сил повідомляє, що починаючи з 8.00 10 листопада 2020 року, відновлюється пропуск осіб і транспортних засобів через лінію розмежування в усіх КПВВ у районі проведення операції Об’єднаних сил відповідно до рішення Командувача об’єднаних сил.

На території Донецької області через КПВВ «Гнутове», «Новотроїцьке», «Мар’їнка», «Майорське», а на Луганщині – через КПВВ «Станиця Луганська» та новостворені контрольні пункти в’їзду-виїзду «Щастя» та «Золоте».

Пропуск громадян і транспортних засобів буде проводитися щоденно з 8.00 до 18.00.

Під час в’їзду на підконтрольну уряду України територію проводитиметься температурний скринінг громадян. Обов’язковою умовою також є перебування в захисній масці (респіраторі) та дотримання соціальної дистанції з урахуванням нанесеної розмітки.

Для пропуску через КПВВ громадяни повинні дати згоду на проведення заходів обов’язкової самоізоляції з використанням єдиного електронного сервісу «Дій вдома» або обсервації, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020.

Нагадуємо:

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що його тест на коронавірус дав позитивний результат.

“Немає у світі щасливчиків, для кого б #COVID19 не становив загрози. Попри усі карантинні заходи, я теж отримав результат. В мене 37,5, а всім бажаю 36,6! Втім, почуваюся добре. Обіцяю ізолюватися і продовжую працювати” – повідомив він у своєму Телеграм-каналі.

Також президент додав, що більшість людей долає COVID19, тож і він теж “це пройде”. “Все буде добре!” – резюмує президент.

 19 травня 2020 го генеральний прокурор за розпорядженням президента України Володимира Зеленського  відкрила кримінальну справу для розслідування зв’язків екс-президента Петра Порошенка та Джозефа Байдена.

 «Кримінал» угледіли в тому, що під час телефонної розмови Байден «тиснув» на Порошенка, а той «піддався тиску», чим «щось порушив». Джо Байден досі ухилявся від дачі показань ДБР. Вчора голова ОП Андрій Єрмак привітав Байдена з обранням на пост Президента США та запросив його відвідати Україну. Цікаво, а чи можна Байдену взагалі з’являтися в Україні, де проти нього ведеться слідство і можуть бути висунуті підозри?

 Залишається сподіватися, що президент України В.Зеленський максимально швидко поінформує громадськість про хід розслідування, а ГПУ нарешті дасть правову принципову оцінку тиску Джозефа Байдена на Петра Порошенко в телефонній розмові.

Нагадуємо: