Фракція всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт, який передбачає безоплатне виділення земельних ділянок площею 2 гектари кожному військовослужбовцю, а також родинам загиблих і зниклих безвісти захисників. Про це пише онлайн видання VOLNOREZ.
Документ ініціювали як інструмент соціальної справедливості та частину комплексної стратегії післявоєнного відновлення держави.
«Ми навчилися шанувати загиблих героїв. Але настав час навчитися шанувати живих. Українські воїни мають не лише захищати державу, а й отримати гідне право на щасливе життя в ній», — зазначила Юлія Тимошенко, презентуючи ініціативу.
У партії підкреслюють, що це не просто «акт вдячності», а спроба забезпечити реальні механізми повернення ветеранів до мирного життя.
Голова Одеської міської партійної організації ВО «Батьківщина» Дмитро Жеман назвав ініціативу «своєчасною і справедливою».
«Це не популізм, це про гідність. Ми роками бачили, як землю роздавали під елітну забудову. Але тепер настав час говорити про землю як про нагороду за службу. Це перший крок до того, щоб наші військові повернулися не в порожнечу, а в державу, яка знає, що їм винна — і готова віддячити».
Укрзалізниця завершила модернізацію першого експериментального вагона, повністю адаптованого для подорожей пасажирів з інвалідністю. Вагон створили на виробничих потужностях вагонного депо Бахмач. Усі роботи тривали три місяці й були виконані силами фахівців залізниці.
Рух «ЧЕСНО» та Школа публічного управління Українського католицького університету оголосили набір на освітню «Програму ветеранського лідерства». Навчання проходитиме у Львові з вересня 2025 року для 25 ветеранів і ветеранок з усієї України. Про це повідомили у русі «ЧЕСНО», передає Вільне Радіо.
Подати заявку на участь можна до 21 липня 2025 року.
Навчання розраховане на тих, хто має активну громадянську позицію та прагне брати участь у політичному або суспільному житті. Учасникам обіцяють дати базу знань про державне управління, інструменти для залучення до громадських ініціатив і можливість встановити контакти з експертами, дипломатами, політиками та представниками медіа.
Програма включає чотири очні модулі у Львові:
4–6 вересня 2025 року
23–25 жовтня
27–29 листопада
22–24 січня 2026 року
Організатори покривають витрати на проїзд, проживання та харчування. Серед спікерів — викладач Львівської бізнес-школи УКУ Андрій Рождественський, народні депутати Роман Лозинський і Ярослав Юрчишин.
Участь у програмі можуть взяти ветерани та ветеранки без досвіду у громадському чи політичному секторі, але з мотивацією та готовністю навчатися. Відбір проходитиме у два етапи: заповнення анкети з мотиваційними питаннями та онлайн-співбесіда з фіналістами.
Financial Freedom Academy (FFA) запускає соціальний освітній проєкт для ветеранів війни «Твоє Майбутнє». Метою цього проєкту є надання освіти нашим захисникам у професіях в напрямку криптовалюти.
Старт навчання запланований на 30 липня 2025 року, реєстрацію можна пройти до 23 липня 2025 року. Участь для ветеранів — безкоштовна. Для подання заявки необхідно заповнити форму: https://forms.gle/TiGmGtCU33Cuyks4A
У програмі курсу:
Принципи роботи з криптовалютами, біржами та гаманцями
Основи блокчейн-безпеки
Сучасні інструменти Web3, DeFi, трейдинг
Програма спрямована на розвиток практичних навичок, що дозволяють здійснювати перші кроки в крипті усвідомлено: від участі в дропах і фармінгу до запуску власних угод та оцінки ризиків. Особливістю курсу є використання інфраструктури Discord-сервера для організації спільного навчання, інтеграція освітньої платформи та спільноти однодумців, а також наявність інструментів гейміфікації для підвищення мотивації учасників.
Навчання проходитиме у дистанційному форматі на спеціальній LMS-платформі з записаними відеоуроками та практичними завданнями. Під час проходження навчання учасників супроводжуватимуть ментори курсу та куратори потоку.
Біля двох років в Україні активно обговорюється тема про запровадження спеціальних судів для ветеранів. Я б навіть сказав, не обговорюється, а мусолиться. Тому що інтерес до неї з боку владних структур то посилюється, то згасає, а результатів як не було, так і немає. У будь-якому випадку для пересічного ветерана про них і нечутно, й не видно.
Портал «Новини ветеранів» свого часу звертався до цієї теми, але було це ще в минулому році, тому не зайвим буде нагадати про сенс того, що за океаном звуть «ветеранськими судами», а на вітчизняному юридичному ґрунті отримало назву «судово-реабілітаційної процедури».
СПЕЦІАЛЬНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
Моя співрозмовниця – Леся Кляровська, голова правління ГО «Юридична сотня», співзасновниця організації «LEAD Foundation». Вона понад два роки займається вивченням системи ветеранських судів та запровадженням міжнародних напрацювань в Україні.
– Зараз у нашій країні, тим більше, під час війни, немає сенсу створювати нові суди, – говорить Леся. – На мою думку, всі напрацювання в цьому напрямку слід підлаштовувати під існуючу судову систему. Ветеранські суди – це не обов’язково окремі суди, це програма, яка враховує, що відповідач є ветераном і користується певним спеціальним розглядом своєї справи.
І тут виникає питання: як все це узгодити з існуючою юридичною аксіомою, що перед законом усі рівні? Причому рівні перед законом український ветеран і продавчиня в магазині, яка дуже не любить українську й відмовляється нею обслуговувати. Рівний перед законом сусід-алкоголік, що в стані сп’яніння горлає: «Слава расіі!» І лаборант університету, який робить саморобну вибухівку, щоб здійснити теракт у рідному місті на замовлення ворожих спецслужб. А ще перед законом, разом із ветераном, рівний покидьок з окупованої території, що взяв у руки московську зброю і вбиває своїх співвітчизників…
Що, щось не так із рівністю перед законом? Є речі несумісні, особливо під час війни? То може дійсно вже час означити статус ветерана і в судочинстві та створити у нас щось на кшталт закордонних ветеранських судів?
– Коли ветеран вчиняє злочин, – продовжує Леся, – слід зрозуміти першопричину злочину. Якщо такою першопричиною є бойова травма, посттравматичний синдром чи їхні наслідки, тоді слід встановити, що особа є дійсно ветераном, провести комплексну психолого-психіатричну експертизу. А далі, окрім залучення захисника, слід залучати ще й відповідні структури, щодо яких зараз існують різні варіації. Приміром, це можуть бути органи пробації, фахівці супроводу, професійні психологи й психіатри. Причому такий підхід стосується не лише розгляду справи в суді, а й під час досудового розслідування. І саме слідчий має зафіксувати бажання особи на проходження судово-реабілітаційної процедури. А вже суддя або призначить цю процедуру, або відмовить у залежності від скоєного правопорушення. У результаті ветеран отримує можливість пройти реабілітацію та реінтегруватися в суспільне життя.
На моє питання, чи багато експертці відомо випадків, які потребували б запровадження в Україні судів у справах ветеранів, Леся Кляровська відповіла наступне:
– Окрім тих ситуацій, які я знаю особисто, колеги постійно надають все нову й нову інформацію, що стосується правопорушень ветеранами й судів над ними. І дуже часто суди не зважають на те, що є бойова травма, що підсудний ветеран і його потрібно лікувати, а не карати. Ідеться про випадки, пов’язані з носінням зброї, легкими чи середньої тяжкості тілесними ушкодженнями, зберіганням наркотичних засобів без мети збуту.
СІЗО ЯК ЗАСІБ ВІД ХВОРОБИ
Позаминулого тижня в мережі FaceBook з’явилося повідомлення Вікторії Шинкаренко, в якому вона розповідала про випадок із військовим, що трапився в Рівному. Людина на війні з лютого 2022-го. Тобто, понад три роки! А у грудні минулого року став почувати себе значно гірше. Коли у травні перебував у відпустці, звертався до лікарів, але допомоги не отримав, бо в нього не було направлення з частини…
У результаті, замість того, щоб потрапити на лікування й отримати допомогу, людина опинилася в СІЗО із кримінальним провадженням та обраним судом запобіжним заходом на 60 діб…
Але найбільше вразила одна фраза з повідомлення Вікторії. Наведемо її дослівно: «Це дзвіночок. І таких буде дуже багато». Звичайно, хотілося б, щоб таке пророцтво не здійснилося. Але сама його наявність примушує замислитися й жахнутися від того, що нас може чекати попереду.
Кореспондент порталу «Новини ветеранів» зателефонував керівнику Комунального закладу «Будинок ветеранів» у Рівному і члену Ради ветеранів України Вікторії Шинкаренко, щоб отримати відповіді на питання, які викликало її повідомлення.
– Ветеран, про якого йдеться, – розповіла Вікторія, – мав вагому підставу не йти на війну. У нього четверо дітей. Але це патріотично налаштована людина, котра вважає, що захист Вітчизни є його обов’язком… А далі трапилося те, що трапилося. Спочатку він нібито ходив із гранатою й ніби комусь погрожував. Потім мама вимушена була викликати поліцію, бо він зі зброєю знаходився вдома й не хотів її віддавати…
Суддя, що обирала запобіжний захід, була позбавлена можливості направити ветерана на лікування. Бо закон їй не визначає такої функції. Тому, вважає Вікторія, слід вносити зміни до законодавства, щоб людину з суду могли відправити на психіатричну експертизу й визначити, що саме стало причиною її неадекватної поведінки.
– Коли я писала цей пост у соцмережах, – говорить далі співрозмовниця, – то мала на увазі, що ця подія є зразком того, що нас чекає. І не важливо, що саме буде в руках у ветерана – граната чи рушниця, сокира чи вила. Проблема в тому, що людині не надали допомогу, якої вона так потребувала. І тут ми, в будь-якому випадку, приходимо до тієї моделі, яка в тій же Америці існує давно й носить назву «ветеранських судів». Сенс її, якщо коротко, ветерана, перед тим як судять, її лікують. А в нашому випадку, якби військовий вчасно отримав медичну допомогу, то може б не було, за що його судити.
Вікторія Шинкаренко переконана, що повністю скопіювати й запровадити в Україні ветеранські суди на кшталт американських неможливо, але частково запозичити їхні напрацювання ми зобов’язані. Уже більше року тому ця проблема піднімалася й обговорювалася на рівні Міністерства у справах ветеранів, але й досі до її вирішення чомусь так і не дійшли.
ГРОМАДСЬКІСТЬ ЗАМІСТЬ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ
Понад два роки питання про запровадження судів у справах ветеранів піднімають юристи, більше року ним намагається опікуватися профільне міністерство. А де результати?
– Спочатку треба написати законопроєкт, – говорить Леся Кляровська, – щоб можна було впровадити цілий інститут нового для нас правосуддя, який повністю змінить весь механізм судової системи. Для цього мають бути задіяні кілька державних структур, зокрема Міністерство у справах ветеранів, а також міністерства охорони здоров’я, соціальної політики, внутрішніх справ, юстиції, Вища рада правосуддя. Ініціатором тут виступає не держава, а громадський сектор. Державні органи нам не відмовляють, вони радо співпрацюють із громадськістю, а кого з працівників уповноважили на роботу за вказаним напрямком, мені невідомо…
Уявімо собі цю ситуацію: сидять державні посадовці на державних посадах, у них є чітко вибудувані плани й програми, які мають працювати в державі. Але питання необхідності запровадження ветеранських судів виникають в активістів, а не наділених повнотою влади державних службовців. А не доречно було б поміняти місцями тих, що на посадах, із тими, в кого є ідеї й наснага їх реалізовувати? Бо з обговорюваного виникає найголовніше питання: якщо всі відкриті для діалогу, ніхто не перешкоджає, а радо йде на зустріч, то коли ми будемо мати хоч якийсь результат у справі запровадження ветеранських судів?
Леся Кляровська відповіла, що для написання законопроєкту експертам потрібен приблизно рік. Причому ще невідомо, буде це окремий закон чи внесення змін у кілька вже діючих законів. Через рік написаний проєкт буде спрямований до Верховної Ради. На саме прийняття закону ініціатори не впливають, скільки буде тривати ця процедура наперед спрогнозувати важко…
Ми сподівалися, що хоч якесь світло на цю проблему проллє профільне міністерство. Однак на офіційний запит отримали відповідь начальника відділу інформаційної політики, і з неї дізналися, що виявляється в Україні зараз немає інституту «ветеранських судів»! А також, що міністерство «працює над питанням дослідження даної проблематики і можливим запровадженням ветеранських судів». Дуже вдячні за надіслану відповідь, але куди краще було б поспілкуватися особисто, приміром як з Лесею й Вікторією, із представником міністерства, який достеменно володіє цим питанням і може розповісти значно більше, того, що нам і так відомо.
Власною думкою про ветеранські суди поділився ветеран і голова ГС «Республіка ветеранів» Влад Якименко, у якого виявилося дуже цікаве порівняння з історичними подіями:
– Як не дивно, але в цій сучасній проблематиці можна знайти деякі паралелі з нашим минулим. Однією із причин повстання Хмельницького й козацьких війн були наполегливі вимоги козаків щодо розгляду їхніх судових справ спеціальними козацькими судами. На жаль, ця ситуація повною мірою відображається й зараз: відсутність ветеранських судів призводить до неминучої криміналізації ветеранів. Саме така тенденція, яку держава не має права ігнорувати, стала основною причиною створення системи ветеранських судів у США…
Тут хотілося б наголосити, що портал «Новини ветеранів» працює не для конкретного міністерства чи певної політичної сили, не для законодавчої чи виконавчої гілок влади. «Новини ветеранів» – це для ветеранів і про ветеранів. І головними для нас замовниками були й залишаться наші читачі. Ось до них і хотілося б звернутися…
Давайте будемо відверті й відразу зазначимо, що ветерани – це не лише патріотично налаштовані герої, жертовні й безстрашні. Ветеранська спільнота, як і будь-яка інша, містить і буде містити й психічно хворих людей, алкогольно- й наркозалежних. Не можемо не припускати, що будуть серед ветеранів злодії й грабіжники, убивці й ґвалтівники. Але сам факт їхньої біографії, пов’язаний із захистом Батьківщини, жертвуванням життям і здоров’ям, надає право користатися системою судів, призначених саме для ветеранів. І в цих судах вони отримуватимуть покарання, пропорційне здійсненому злочину та згідно з нормами чинного законодавства. На жаль, писати про це доводиться в майбутньому часі, з перспективою та вірою, що колись таке дійсно станеться…
Олександр ОЛЕКСІЄНКО
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Тут представлена позиція автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»
Ветеранів запрошують на липневу програму DoLadu Camp. Захід триватиме з 14 по 17 липня і передбачає відпочинок у мальовничому місці неподалік Києва. Проїзд, проживання, харчування та всі активності покриваються організаторами. Програма є безкоштовною, однак кількість місць – обмежена.
“DoLadu Camp” – це інноваційна програма емоційного відновлення та психосоціальної підтримки захисників/захисниць та ветеранів/ветеранок, розрахована на чотири дні. Мета ініціативи – надати можливість людині з бойовим досвідом відчути себе в безпеці у колі рівних, відпочити, відновити власні ресурси, знизити рівень стресу. Також учасникам пропонується по-новому подивитися на набуті навички та усвідомити нові життєві цілі, отримати мотивацію бути економічно спроможними та ефективними після повернення з фронту.
Липнева програма на Київщині передбачає:
– адаптивний спорт, прогулянки, живе спілкування у колі “своїх”;
– індивідуальні та групові терапії;
– арт-, музичну та зоотерапію;
– карʼєрне консультування та розвиток підприємництва;
Родини українських ветеранів мають право на пільги при сплаті житлово-комунальних послуг. У Мін’юст роз’яснили, як оформити пільги та які документи для цього потрібні.
Пільги надаються на оплату:
послуг з управління багатоквартирним будинком;
комунальних послуг: газу, електроенергії, теплопостачання, гарячої та холодної води, водовідведення, вивезення побутових відходів;
придбання твердого палива і скрапленого газу.
Із січня 2023 року допомога надається виключно в грошовій формі через Пенсійний фонд України:
щомісяця – на оплату комунальних послуг;
один раз на рік – на тверде паливо або скраплений газ.
Звернутися по пільги можуть:
чоловік або дружина ветерана;
непрацездатні батьки;
законний представник дитини до 18 років;
неодружені повнолітні діти з інвалідністю I чи II групи;
особи, які перебувають під опікою ветерана.
Розмір пільги залежить від середньомісячного сукупного доходу сім’ї.
Як подати документи
Подати заяву разом з пакетом документів (зокрема витягом із Єдиного державного реєстру ветеранів війни) можна:
особисто до органів Пенсійного фонду, місцевих рад, військових адміністрацій або ЦНАПів;
поштою;
онлайн — через портал «Дія», мобільний застосунок Пенсійного фонду або сайт Мінсоцполітики.
Пільги надаються з місяця звернення до кінця опалювального сезону. На придбання палива — один раз на рік. Повторно подавати документи щороку не потрібно — пільги продовжуються автоматично.
Про це повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов.
Після інциденту з Василем Лазоришинцем в області провели нараду за участі заступника Міністра охорони здоров’я Євгена Гончара, керівниці НСЗУ Наталії Гусак, очільників інститутів Національної академії медичних наук, ветеранських організацій та військовослужбовців.
“Ветерани порушили важливі проблеми, з якими стикаються, зокрема, в інститутах НАМН України на Харківщині: неповажне ставлення до пацієнтів; завищення вартості ліків, які має покривати НСЗУ; вимагання коштів за безоплатні для військових процедури. Це неприпустимо, особливо в умовах війни”, — заявив Синєгубов.
Найближчим часом НСЗУ проведе перевірку інститутів НАМН у Харківській області на відповідність дотримання умов договорів та установлених правил, а до медустанов направлять фахівців із супроводу ветеранів війни, щоб контролювати якість надання медичних послуг.
Учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та ветерани мають право на безкоштовний проїзд громадським транспортом. Проте нерідко трапляються випадки, коли водії приватних маршруток відмовляються возити пільговиків. Юрист Євген Буліменко розповів про те, яким транспортом можуть безкоштовно користуватися УБД та що робити, якщо їм відмовляють у наданні послуги.
Згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни», безоплатний проїзд передбачено для:
учасників бойових дій та прирівняних до них осіб;
осіб з інвалідністю внаслідок війни;
осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи.
«Пільга діє за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження електронного обліку — також електронного квитка, який видається безкоштовно», — пояснює юрист.
Пільговики можуть користуватися безоплатним проїздом:
усіма видами міського пасажирського транспорту;
автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості;
залізничним і водним транспортом приміського сполучення;
автобусами приміських і міжміських маршрутів, зокрема у межах району, області та між областями.
За словами юриста, відмова водія у перевезенні пільговика — порушення закону. Це часто трапляється через те, що держава або місцева влада не компенсує перевізникам вартість пільгових поїздок.
Якщо водій вимагає оплату або виганяє з маршрутки, слід подати скаргу:
перевізнику;
органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, який уклав договір із перевізником;
Укртрансбезпеці, Нацполіції або Держпродспоживслужбі.
За 11 років російсько-української війни, зокрема понад три роки повномасштабної, в Україні зʼявилася велика спільнота її ветеранів. Ці люди мають різний досвід, освіту, амбіції та перебувають на різних етапах реінтеграції в суспільство.
Щоб дослідити участь ветеранів у формуванні політики, Рух «ЧЕСНО» надіслав запити щодо кількості працевлаштованих ветеранів у всіх 19 міністерствах України, зокрема і ветеранів на керівних посадах. Інформацію вдалося отримати від 13 міністерств.
Закон № 3552-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відносить до цієї категорії учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників війни. Наразі в Україні статус ветерана мають понад 1,2 мільйона людей, а після закінчення російсько-української війни їхня кількість може зрости до 6 мільйонів.
Залучення ветеранів до впливу на регіональну або національну політику, впливу на прийняття рішень є також однією зі складових реінтеграції тих ветеранів, які прагнуть лідерства. Вплив може відбуватися завдяки роботі громадських організацій, консультаційних органів та долученню до розробки політик. Адже їхній досвід може посилити такі важливі сфери, як охорона здоровʼя, особливо в контексті відновлення фізичного та ментального здоровʼя, патріотичного виховання молоді, соціального захисту тощо.
Це сприятиме не лише реінтеграції конкретних ветеранів та ветеранок, а й врахуванню інтересів їхніх побратимів та членів їхніх сімей, згуртованості суспільства. Навички ветеранів можуть бути адаптовані до цивільного життя і використані для вирішення соціальних, економічних та організаційних проблем у громадах та державі.
Спільне дослідження Міністерства у справах ветеранів, Українського ветеранського фонду та robota.ua показало, що найбільш бажаними сферами працевлаштування для ветеранів і ветеранок є державна служба (для 35,4% респондентів) та місцеве самоврядування (27,6%).
У цьому контексті показовим є дослідження, яке на замовлення Руху ЧЕСНО проводили в серпні 2024 року. Воно показало, що 70% українців позитивно ставляться до участі ветеранів російсько-української війни в політиці.
За словами заступника командира 241-ої окремої бригади територіальної оборони з психологічної підтримки персоналу (ППП) та керівника ГО “Ветерани 241 бригади” Олексія Фандецького, держава має трансформуватися у країну ветеранів.
«Нам не треба, щоб держава “допомагала ветеранам”. Треба, щоб країна стала державою ветеранів. Де люди, що повертаються з фронту, можуть вчитися, працювати, будувати бізнес і бути при владі. Без жалю і патетики. Просто як повноцінні громадяни, які вже довели, що вміють брати відповідальність», – наголосив він.
Він підкреслив, що повага до ветеранів ґрунтується на тому, що їхні голоси чують і створюють можливості для того, щоб впливати на процеси в державі та реалізуватися. Крім того, формувати ветеранську політику без участі самих ветеранів неправильно.
Ймовірно, повага суспільства до ветеранів може сприяти і підвищенню довіри до державних інституцій, якщо вони залучені до державної служби.
“Повернувшись додому, перед кожним ветераном та ветеранкою рано чи пізно постає питання: “А що далі?”. Хтось повертається на попереднє місце роботи, інші обирають новий фах чи навіть започаткують власну справу, – зазначала голова Національного агентства України з питань державної служби Наталія Алюшина в 2024 році. – Залучення ветеранів та ветеранок на публічну службу – не лише питання соціальної відповідальності. Це насамперед шанс. Шанс для тих, кому ми завдячуємо кожним новим днем, знайти своє місце у суспільстві”.
Вона також наголошувала, що особливі навички ветеранів, а саме їхня висока відповідальність, дисципліна, рішучість і стійкість, а також здатність приймати рішення у складних умовах відкриває можливості для системних змін зсередини, зокрема впровадження нових ідей та підходів.
Ключовими органами у формуванні політик, а саме законів та підзаконних актів, стратегій та дорожніх карт з їхньої реалізації, програм та концепцій, є міністерства. Здебільшого діяльність будь-якого міністерства ототожнюють із його очільником, проте основною роботою займаються профільні спеціалісти, аналітики та керівники структурних підрозділів за допомогою залучених експертів, консультантів і громадськості.
За наданими від 13 міністерств даними, найбільша кількість учасників війни, учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни працює в Міністерстві оборони України — 100 з 497 співробітників, причому 37 із них на керівних посадах. Також у Мінветеранів наразі працює 38 ветеранів, зокрема 18 на керівних посадах, враховуючи, що штат налічує загалом 214 осіб. Зазначимо, що за останній рік кількість ветеранів у міністерстві збільшилася, адже станом на серпень 2024 року їх було 17%, тобто приблизно 30 осіб.
Загалом у 13 міністерствах 3% працівників на різних посадах мають статус ветерана.
Штат Міністерства соціальної політики вартий окремої уваги — тут усі 5 ветеранів мають керівні посади, зокрема один із них є радником міністра. А в Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості 9 з 15 ветеранів, на штат із 175 працівників, обіймають керівні посади. Однак у міністерствах енергетики, національної єдності, а також молоді та спорту ветерани не обіймають керівних посад.
Найменша кількість ветеранів працює в міністерствах енергетики (3 людей), захисту довкілля та національної єдності (по двоє в кожному), а також молоді та спорту (1 людина). В міністерстві культури та стратегічних комунікацій, попри його широку залученість у ветеранську політику, наразі не працює жоден ветеран, а один із працівників загинув, захищаючи Україну під час повномасштабної війни. Також з лютого 2022 року загинули 5 працівників Мінветеранів.
Крім того, з 208 ветеранів, що працюють у міністерствах, 168 мають статус учасників бойових дій (УБД), а 43 – осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Крім роботи у штаті міністерств ветерани долучені й до громадських рад. Наприклад, до громадської ради при Мінсоцполітики входять 33 представники громадських, благодійних організацій та фондів, з яких 10 мають статус ветерана, а у громадській раді Мінветеранів 29 членів мають такий статус.
Попри необхідність залучати ветеранів на вакансії державної служби, особливо в умовах кадрового голоду, на думку міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова, запроваджувати для них преференції під час участі в конкурсах не варто.
Ветерани та ветеранки серед іншого можуть стати фундаментом і необхідним ресурсом для побудови сучасного та ефективного суспільства, яке базується на справедливості, посилити державне управління, місцеве самоврядування та громадський сектор. За словами лідерки Руху ЧЕСНО Віти Думанської перед початком запуску програми ветеранського лідерства, доступ ветеранів до інструментів лідерства – це стратегічне інвестування в майбутнє України.
Залучення ветеранів до державної служби є позитивною тенденцією, яка, проте, потребує підсилення, а також створення доступу до посад, ефективної системи адаптації, менторства та підтримки. Адже без їхньої участі в процесах прийняття рішень Україна навряд зможе адаптуватися до реалій тривалої повномасштабної війни та ризикує втратити не лише людський ресурс, а й шанс на трансформацію.
