Перший віцепрезидент Національної академії наук України та екссекретар РНБО Володимир Горбулін заявив, що Україні необхідно створити Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Метою цього має стати формування військово-промислової політики держави – повідомляють “Факти”.
“У нас не було органу, який займався б питаннями військової політики. Такої ситуації немає ніде у світі. Ніколи Міністерство економіки, торгівлі, а тепер ще й сільського господарства, не зможе формувати військово-політичну та військово-промислову політику” – заявив Горбулін.
За словами чоловіка, своєю заявою він хотів підтримати дії міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського, зазначивши, що тільки Мінстратегпром здатний реалізувати реформи, які необхідні оборонному комплексу та ЗСУ.
На окупованій території в Луганській області, всього в 12 км від «лінії розмежування», було виявлено новітній російський комплекс «Наводчик-2». До його складу я входять 7 БПЛА типу «Гранат» різних модифікацій з радіусом дії 10, 15, 25 та 100 км. Комплекс призначений для виконання розвідувальних та спеціальних завдань, а також для забезпечення координатами цілей дивізіонів гарматної артилерії та РСЗВ.
Вперше інформація про наземні станції управління комплексу «Наводчик-2» з’явилися у звіті СММ ОБСЄ №272/2020 від 14 листопада 2020 року. Мова йшла про те, що за уточненими даними місії, зразок техніки, який днями раніше у звіті СММ ОБСЄ №268/2020 від 10 листопада вказали як «комплекс радіоелектронної боротьби РБ-341В «Леєр-3», при більш детальнішому аналізі був ідентифікований як пункт управління БПЛА «Наводчик-2».
Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm отримала візуальне підтвердження цієї текстової інформації, які і виклала на своєму сайті.
Завдяки фото з БПЛА вдалося підтвердити, що новітній російський комплекс «Наводчик-2» дійсно використовується на Донбасі. Поряд зі станцією управління також були помічені 3 ящики для зберігання та транспортування БПЛА.
Комплекс складається з: наземної станції керування; БПЛА типів «Гранат-1», «Гранат-2», «Гранат-3» і «Гранат-4» (у складі комплексу сім БПЛА).
Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm звертає увагу широкої аудиторії, експертів, дипломатів, журналістів, МЗС України та представників України у ТКГ з пропозицією максимально ефективно використовувати дані зі звітів СММ ОБСЄ та матеріали OSINT-досліджень InformNapalm для міжнародного дипломатичного тиску на агресора, для посилення санкцій та інших політичних заходів, які будуть сприяти досягненню справжнього миру, який можливий лише після виведення з території України російських військ, озброєння та техніки, солдат та найманців Російської Федерації, яка, безумовно, є ініціатором кривавого довготривалого міжнародного конфлікту в Європі.
Відомий український кардіохірург, доктор медичних наук, директор Інституту серця МОЗ Борис Тодуров емоційно звернувся до українців.
Відповідне звернення Борис Тодуров зробив під час ефіру на телеканалі “НАШ”. У своєму зверненні він сказав наступне:
“Нa жaль, сьoгoдні хвoріють всі, нe тільки люди пoхилoгo віку, нe тільки діaбeтики. У нaс дужe бaгaтo мoлoдих пaцієнтів, які знaхoдяться в критичнoму стaні.
Сeрeд цих мoлoдих пaцієнтів ужe кількa пoмeрли, нaвіть в стінaх нaшoї висoкoспeціaлізoвaнoї клініки, дe є супeррeaнімaція і супeрфaхівців.
Тoму нe нaрaжaйтe сeбe нa дoдaткoвий ризик! oдягніть ці чoртoві мaски і нoсіть їх нe знімaючи, якщo ви вихoдитe нa вулицю. Мийтe руки. Нe хoдіть ні в які суспільні місця. Ви нaрaжaєтe сeбe сьoгoдні нa смeртeльний ризик.
Ви зрoзумійтe, якщo ви зaхвoрієтe і oтримaєтe усклaднeння, вaс нікуди сьoгoдні пoклaсти.
Цe вжe нe жaрти! Сьoгoдні хoвaють людeй бeз пaнaхид і відспівувaнь в плaстикoвих пaкeтaх. І цe відбувaється нa кoжнoму крoці, ви прoстo нe бaчитe всієї дрaмaтичнoсті цієї ситуaції.
Я сьoгoдні звeртaюся дo всіх житeлів Укрaїни. Будь лaскa, пoбeрeжіть сeбe! Нe кoнтaктуйтe, нe підхoдьтe близькo дo нeзнaйoмих людeй, які знaхoдяться бeз мaски. І нe знімaйтe мaски в грoмaдськoму місці, oсoбливo в трaнспoрті. Якщo є мoжливість уникайте мeтрo і трaнспoрт, дe є бaгaтo людeй, нe хoдіть туди.“
А в Україні сьогодні черговий негативний рекорд – за минулу добу виявлено 14575 інфікованих COVID-19, а загальна кількість від початку епідемії сягнула вже 600 тисяч випадків.
“14 575 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 20 листопада 2020 року. Зокрема, захворіли 549 дітей та 613 медпрацівників”, – повідомив міністр охорони здоров’я Максима Степанова на своїй сторінці в Facebook.
З його слів, також за минулу добу: госпіталізовано – 1 728 осіб; летальних випадків – 229; одужало – 7 845 осіб; здійснено тестувань за добу – 70 752 (зокрема методом ПЛР – 45 957, методом ІФА – 24 795).
В даний час в військово-повітряних силах ряду країн експлуатуються легкі турбогвинтові штурмовики, які в першу чергу призначені для перехоплення легкомоторних літаків, патрулювання кордонів, боротьби з різного роду повстанськими рухами і незаконними збройними формуваннями. Такі легкі штурмовики за бойовою ефективністю цілком можна порівняти з бойовими гелікоптерами.
Турбогвинтові штурмовики демонструють кращу бойову живучість, ніж гвинтокрили. Незаперечним фактом є те, що турбогвинтовий літак має велику швидкість польоту, в нього важче влучити з скорострільної зенітної установки, і він може швидше покинути зону обстрілу. На літаку немає таких вразливих «елементів-мішеней», як хвостова балка з рульовим гвинтом і несучий гвинт, а значить, при однаковому рівні захищеності літак матиме кращу бойову живучість. У більшості випадків, в силу конструктивних особливостей легкий турбогвинтовий бойовий літак випромінює меншу теплову сигнатуру, в порівнянні з вертольотом. Ця обставина прямо пов’язана з ймовірністю враження ракетами з тепловою головкою самонаведення.
При виборі турбогвинтових штурмовиків багато країн-операторів керувалися критерієм «вартість-ефективність». Хоча для невеликих літаків потрібна злітно-посадкова смуга довжиною кілька сотень метрів, вартість однієї льотної години легкого бойового літака в кілька разів менша, ніж у ударного вертольота здатного нести аналогічне бойове навантаження. Важливе значення мають також тривалість і трудовитрати при підготовці до повторного бойового вильоту. За цим критерієм штурмовики, побудовані на базі легкомоторних літаків, беззастережно лідирують.
Завдяки більш високій паливній ефективності, турбогвинтові літаки здатні набагато довше перебувати в повітрі і краще підходять для виконання розвідувальних, патрульних і пошуково-ударних завдань. Також при більшому «корисному навантаженні» реактивні штурмовики, створені для боротьби з бронетехнікою і руйнування укріплених позицій у «великий війні», діючи проти повстанських груп чи партизанів, часто витрачають це навантаження нераціонально.
Надії на те, що дистанційно керовані літальні апарати при проведенні протипартизанських операцій витіснять бойові літаки, виявилися марними. Порівняно з літаком безпілотник фізично не здатний «притиснути» вогнем і скувати дії великої групи бойовиків, що, наприклад, здійснює напад на блокпост або опорну базу в віддаленому районі. БПЛА більше є засобами розвідки і спостереження, адже будь-який великий дрон, оснащений засобами ураження, серйозно поступається турбогвинтовому штурмовику по швидкості польоту, вертикальній і горизонтальній маневреності.
У зв’язку з прагненням зробити безпілотник гранично легким, його планер має меншу міцність, що є причиною нездатності БПЛА виконувати різкі маневри. Це робить їх дуже вразливими при обстрілі і чутливими навіть до невеликих пошкоджень.
Втім, основні труднощі при створенні дійсно ефективного розвідувально-ударного дистанційно керованого літального апарату здебільшого пов’язані не з планером, а з можливістю використання передових систем дистанційного керування і передачі даних. Наприклад, в Росії через її технологічну та кадрову відсталість досі на озброєння не прийнятий жоден безпілотник, співставний за можливостями з американськими MQ-1 Predator.
Тут слід зауважити, що американська влада накладає серйозні обмеження на поставки бойових безпілотників і систем управління навіть своїм найближчим союзникам. У цих умовах і з урахуванням недоліків БПЛА, командування ВПС багатьох невеликих і не дуже багатих держав вибирає не настільки високотехнологічні, але набагато простіші в застосуванні легкі турбогвинтові бойові літаки.
Виключенням не стала й Україна, щоправда, вибір цей остаточно так і не був зроблений. Восени минулого року в пресі вкотре з’явилися повідомлення про те, що наші військові льотчики провели у Португалії тестові польоти на легких бразильських штурмовиках фірми Embraer EBN-314 Super Tucano. А вже 24 жовтня президент Бразилії після зустрічі з українським колегою Зеленським у Японії написав у Twitter: «Україна хоче військову авіацію», писало BBC.
EMB-314 Super Tucano – один з найкращих продуктів ВПК Бразилії, його розробляли як легкий літак для підтримки сухопутних частин та боротьби з повстанцями. З 1999 року країною було вироблено понад 250 таких штурмовиків, які постачали у понад 15 країн (серед яких і США). В результаті Super Tucano розглядається нині як варіант на заміну реактивних літаків підтримки в армії Сполучених Штатів.
“Коли піхота не може обійти захищений пункт, танки чи штурмує глибоко ешелоновану оборону – вони передають координати цілі і чекають, поки прилетить умовний реактивний F-16. Тільки коли таким літакам доводиться чекати, щоб вступити в бій, десь неподалік від поля бою – починають виникати проблеми.
Є навіть такий термін, loiter time – час, протягом якого літак може перебувати «в режимі виклику». У легких літаків з економічним двигуном цей показник набагато кращий, ніж у важких літаків з потужними двигунами, що витрачають багато палива. Турбогвинтовий штурмовик може довго супроводжувати піхоту, швидко реагуючи на її запити про підтримку”, – пояснює військовий оглядач Павло Аксьонов.
Водночас, у частини військових оглядачів виникає питання, чи справді бразильські Super Tucano – слушний варіант для української армії. Зокрема, в умовах війни на Донбасі, де російська армія та її проксі мають потужні системи протиповітряної оборони.
“Машина проектувалася для боротьби з партизанами. А яке озброєння доступне бандформуванням – зенітні кулемети, автоматичні гармати, максимум ПЗРК. Тому Super Tucano хоча і має достатню велику висотність, проте явно недостатню для дій проти ешелонованої по висоті протиповітряної оборони (ППО) – а це саме те, що ми спостерігаємо в окупаційних корпусів на Донбасі.
Жодна країна в світі не має досвіду застосування турбогвинтових машин проти російських систем ППО. А значить треба писати свої методички – а як правило це досвід, і досвід кривавий”, – пише ще один військовий оглядач Михайло Жирохов.
Водночас, на думку інших експертів, саме турбогвинтові літаки ефективні для локальних війн.
“У плані авіоніки, в порівнянні з нашим Су-25 – це просто небо і земля. Сучасна навігація, зв’язок. Там є бортовий комплекс оборони. Він має систему попередження про опромінення радіолокаторами, систему попередження про пуск ракети, він має інфрачервоний сенсор для пошуку цілей. Він може літати вночі – там система нічного бачення”, – розповідає Юрій Збанацький, військовий експерт.
Таким чином, для існуючого авіапарку літаків ЗСУ турбогвинтові Super Tucano можуть стати як мінімум непоганим доповненням, як максимум – заміною для все тих же вкрай застарілих Су-25, що активно застосовувалися на початку війни на Донбасі. Однак проблему застарілої авіатехніки слід вирішувати комплексно, і, безумовно, Україна не має відмовлятися від зазіхань на більш технологічні реактивні літаки.
Замість висновку зазначимо, що попит на легкі антиповстанські і патрульні літаки нині у світі досить великий. І Україні як державі слід було б розглянути не лише питання можливого використання такої техніки у війні з Росією, а й її виробництва на власних потужностях. Адже популярність цих машин стимулює в багатьох розвинених країнах не тільки переробку навчально-тренувальних та сільськогосподарських літаків під військові потреби, а й створення з нуля спеціально спроектованих турбогвинтових машин, які в підсумку стають корисними і для власної армії, і успішно продаються на зовнішнього ринку.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Про жінок-ветеранок, долі яких безжально обпекла війна на Донбасі, пишуть не дуже часто. Принаймні, порівняно з фронтовиками сильної статі. Хоча сьогодні лише у Збройних силах України служать на різних посадах понад 30 тисяч жінок. Але вони навіть на війні, як і мирному житті, все ще залишаються в тіні чоловіків, задовольняючись, як правило, другорядними ролями. Але далеко не всі. Так, чимало фронтовичок, котрі випробували себе в зоні АТО/ООС, об’єдналися в ГО «Жіночий ветеранський рух», і тепер проводять не гірше за чоловіків активну громадську діяльність. Зокрема, проголосивши своєю місією «передати Україну нащадкам у кращому стані, ніж ми її успадкували!».
Одна із загону таких активісток-фронтовичок, уродженка Черкащини, а тепер киянка Вікторія Ткач. Її бойова біографія, в принципі, типова для ветеранок, котрі сповна зазнали лиха в зоні бойових дій. Як сьогодні згадує дівчина, для неї нове життя, яке докорінно змінило не тільки погляди, але й характер, «почалося з Майдану і плавно перейшло у війну…». Спробувавши себе в ролі волонтера в буремний для України 2014 рік, Вікторія тоді ж започаткувала курси тактичної медицини для військових, а 2015 року і сама добровольцем пішла на фронт.
«Разом з іншими добровольцями працювала парамедиком у медичних бригадах, які забирали поранених з поля бою і евакуювали до госпіталю, де їм вже надавали кваліфіковану медичну допомогу, – згадує свій військовий шлях дівчина. – Першою точкою, де я «наживо» побачила війну, була Авдіївка. Потім були Попасна, Троїцьке, станиця Луганська, Світлодарська дуга, Мар’їнка, Красногорівка, Новотроїцьке, Богданівка…».
Після трирічного перебування на фронті, перед дівчиною, яка повернулася до мирного життя, постало питання: – Чим займатися далі? На війні все було зрозуміло і знайоме, а от в цивільному житті довелося знову звикати до простих, на перший погляд, речей. Не секрет, що сьогодні, коли скрізь панує безробіття, в українських жінок, котрі шукають своє місце в житті, вибору не багато. Принаймні, значно менше, ніж у чоловіків. Вікторія вирішила, що знову, як і на Майдані, і на війні, покладатиметься на власні сили. Зокрема, спробує себе в бізнесі. Вірніше, розпочне із відкриття власної справи. Вийде – добре, не вийде – картатиме сама себе… Тому адаптуватися до мирних буднів і нової професії почала із занять у Київській школі бізнесу.
«Це був ризикований крок, адже я майже не мала уяви з чого починати і яким саме підприємництвом зайнятися, – зізнається фронтовичка. – Мої знайомі та друзі, теж учасники АТО, порадили, а, вірніше, затягли до Київської школи бізнесу. 2018 року там саме реалізовували проект з підприємницької діяльності для ветеранів. Азам підприємництва навчалася три місяці…».
Під час навчання Вікторія остаточно вирішила, що пристане на пораду своєї матері, яка присилала їй на фронт сушені фрукти, і власну справу розпочне з виготовлення і реалізації так званих сушеників. На рішення виплинуло й те, що на фронті дівчині, як і її побратимам, дуже часто доводилося харчуватися нашвидкуруч. Переважно вермішеллю швидкого приготування або консервами. Саме тоді вона оцінила можливості і важливість так званого «швидкого» харчування. Яке, звісно, не замініть традиційних страв, але стає в нагоді в екстремальних ситуаціях. Остаточно В. Ткач зробила вибір на користь сушеників, коли захопилася альпінізмом і в походах разом з друзями, як правило харчувалися висушеними фруктами та м’ясом, що зберігалися у вакуумній упаковці. Щоб захистити в школі свій бізнес-проект потрібно було представити не лише теоретичне обґрунтування і мотивацію свого вибору, але й пред’явити вже готову продукцію. Тобто, сушенки. Але для цього потрібні були гроші, бо без сировини і спеціального технологічного обладнання виробити якісний продукт у привабливій і екологічно безпечній надійній упаковці практично неможливо.
«Бізнес розпочала разом з матір’ю, яка мала чималий досвід сушки фруктів. Допомагав і батько: його ми жартома називали технічним директором. А насправді він брався за все, де потрібна була чоловіча сила, – розповідає про свої перші кроки в своїй справі Вікторія. – Для започаткування справи вклала 10 тисяч гривень. На ці гроші придбала середнього класу сушарку, пристрій для нарізки продуктів, який називають слайсером. Хоча спочатку фрукти і м’ясопродукти нарізали вручну. Але це виявилося справою нелегкою і небезпечною. Готову продукцію пакували за допомогою прибору для вакуумної упаковки, який теж довелося купити…».
Продукцію ветеранки – випускниці Київської бізнес-школи, помітили і вже незабаром вона виграла грант проекту KSE. Грантові гроші вклали у розробку дизайну упаковок для продукції, дещо докупили з обладнання тощо.
«Сьогодні свою продукцію ми пакуємо у спеціальні пакети: із застібкою, вакуумні та звичні покупцям звичайні целофанові пакети тощо, – ділиться В. Ткач. – Тобто, намагаємося задовольнити будь-який попит на сушеники. Засушені фрукти, овочі і м’ясо користуються майже однаковим попитом. Готуємо і під замовлення. Приміром, коли група туристів збирається в похід, то можуть замовити в нас сушені продукти відповідно до раціону. До речі, моєю цільовою аудиторією і покупцями є активні люди, туристи, військові тощо. Тобто, наші сушеники купують люди, котрі живуть активним життям і, як правило, не мають часу готувати собі наїдки в робочий час…»
Як і багатьох підприємців-початківців В. Ткач не оминула проблема оформлення свого статусу ФОП. Теорія, якій навчали в школі бізнесу, дуже відрізняється від українських реалій, де власне підприємство начебто зареєструвати не складно, але процес може розтягтися на роки через необхідність збирати силу силенну всіляких документів. Але загартований на фронті характер і прагнення відкрити свою справу, стали вирішальними для того, щоб сьогодні продукцію фронтовички, активної учасниці жіночого ветеранського руху, любителі сушеників «від Вікторії», які виготовляють у її фірмі SLICE&DRY’S, залюбки купували в магазинах. https://www.facebook.com/slicedrys/
За два роки заняття бізнесом наша героїня переконалася в тому, наскільки ця справа вразлива і її успіх залежить від багатьох обставин, які впливають на результат. Сьогодні, зізнається Вікторія, коли в світі лютує коронавірус і карантин обмежив можливості торгівлі, підприємцям дуже сутужно. Щоб залишитися на плаву доводиться шукати нових форм збуту продукції. Довелося опановувати мистецтво торгівлі дистанційно, вчитися збувати сушеники через соціальні мережі тощо. Але і за таких умов засновниця SLICE&DRY’S не забуває про соціальну складову свого бізнесу. В магазинах, де торгують сушениками, надають, зокрема військовослужбовцям, знижку на 10%. Сушеники передають лікарням тощо.
У планах ветеранки «просувати» сушеники вже і за межі України. Вікторія розповіла «НОВА», що її друзі-альпіністи з-за кордону, які приїздили до України, дуже схвально оцінюють продукцію SLICE&DRY’S. Це дає надії, що сушеники від «Сметани» знайдуть попит і за кордоном. Але для цього необхідно дуже багато зробити.
Та все ж, про «Сметану». Це позивний Вікторії, під яким її знали в зоні АТО. Чому саме «Сметана»?
«Моє псевдо з’явилося доволі банально. У соцмережах часто бігала картинка з котиком, який казав, що « ти жирненька і біленька, як сметанка». А в юні роки я була справді доволі пухкенькою, і навіть соромилася свого тіла. Навіть на пляж засмагати я не ризикувала ходити, залишаючись «біленька і жирненька». Але згодом я зменшила вагу з 72 до 60 кг і стала себе прекрасно почувати, займатися активно спортом. Але, як в юні роки, продовжую бути Сметанкою. Правда, друзі інколи жартують, що тепер я «обезжирена сметанка». До речі у моєї матері дівоче прізвище Бринза. Ось така у нас кисломолочна сімейка…», – сміється В. Ткач. Активістка жіночого ветеранського руху, фронтовичка, спортсменка, підприємниця…
Фото із сторінки у ФБ В. Ткач
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Упродовж минулої доби, 19 листопада 2020 року, зафіксовано два порушення режиму припинення вогню з боку збройних формувань Російської Федерації. У районі населеного пункту Авдіївка противник застосував автоматичний станковий гранатомет та стрілецьку зброю, а неподалік Мар’їнки виявлено роботу ворожого снайпера.
Внаслідок ворожих пострілів один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав вогнепальне осколкове поранення.
Сьогодні з ранку, 20 листопада 2020 року, російські окупанти здійснили одну збройну провокацію проти українських захисників біля Шумів, застосувавши стрілецьку зброю. Втрат та поранень серед наших військовослужбовців немає.
Саперами ДСНС розміновано понад 14 гектарів території у прифронтовому районі, знайдено та знщено 177 вибухонебезпечних предметів.
“Порядок денний: забезпечення пересування громадян України через КПВВ. Завдяки твердій позиції керівника гуманітарної підгрупи народного депутата Галини Третьякової (на фото) та сприянню координатора підгрупи Тоні Фріша на переговорах вдалося узгодити нові технічні деталі щодо розблокування російською стороною роботи КПВВ “Золоте” та “Щастя”, – повідомила делегація ТКГ на своїй сторінці у Facebook.
З 10 листопада 2020 року Україна відновила пропуск осіб і транспортних засобів через лінію розмежування. В Донецькій області функціонують КПВВ «Гнутове», «Новотроїцьке», «Мар’їнка», та «Майорське», на Луганщині – КПВВ «Станиця Луганська» та новостворені контрольні пункти в’їзду-виїзду «Щастя» та «Золоте».
Але, російські окупанти не пропускають жодного через «лінію розмежування», а «бажаючих» потрапити на “непідконтрольну територію” завертають на підконтрольну Україні територію. Та це не завадило представниці МЗС РФ Марії Захаровій звинуватити саме Україну в зриві відкриття КПВВ у Золотому та Щасті.
В той самий час, з Європи пролунав заклик до Росії «вплинути» на терористів і змусити їх відкрити КПВВ у Щасті й Золотому. В заяві Франції та Німеччини підкреслюється, що Україна здійснила всі необхідні кроки для покращення умов на занедбаних пунктах пропуску до настання зими.
Про обмін полоненими під час засідання ТКГ так і не домовились.
Днями на одному з військових полігонів Шепетівський ремонтний завод здійснив випробування новітньої реактивної системи залпового вогню «Буревій», яка має прийти в ЗСУ на заміну РСЗВ «Ураган».
Вогневі випробування нової РСЗВ ексклюзивно зафільмував Defense Express.
РСЗВ «Буревій» виконана у калібрі 220-мм та може використовувати всі наявні реактивні снаряди для «Урагану», а також нові, зі збільшеною з 35 до 65 км дальністю враження цілей, які розробляє КБ «Південне» в рамках програми «Тайфун-2».
Нова реактивна система оснащена цифровою системою управління вогню, включно із системою обміну інформацією на полі бою. Це дозволяє включити «Буревій» у єдиний розвідувально-ударний контур, що мінімізує до лічених хвилин час від виявлення цілей до їх знищення.
«Буревій» розміщено на шасі Т815-7Т3RC1 8х8 чеської Tatra, що належить до останнього покоління військових транспортних засобів компанії та відрізняється високою прохідністю, максимальною швидкістю понад 100 км/год, рівнем економічності та ергономічності.
“New York Times” стало відомо про бажання Дональда Трампа завдати удар по ядерному об’єкту в Ірані минулого тижня, 12 листопада.
Видання припускає, що Трамп міг мати на увазі об’єкт в іранському місті Нетензе, де розташований комбінат, на якому ведеться збагачення урану. Завод є одним з найважливіших елементів іранської ядерної програми. Напередодні Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило, що уранові запаси Тегерана в 12 разів перевищують дозволені ядерної угодою, з якої Вашингтон вийшов в 2018 році.
За даними журналістів, оточення Трампа все ж змогло відмовити президента від військового удару, попередивши, що такий крок може призвести до широкомасштабного конфлікту в останні тижні його президентства. Однак на думку “NYT”, незважаючи на те що консультанти президента вважають тему з потенційним ударом по ядерному об’єкту вичерпаною, Трамп все ще шукає способи нанести удар по іранським активам і союзникам Тегерана в Іраку.
У ефірі Українського радіо заступник Міністра у справах ветеранів Ігор Безкаравайний заявив, що відомство якраз зайняте удосконаленням нормативно-правових актів з надання послуг психологічної реабілітації та санаторно-курортного лікування атовців.
“Наразі не має ефективних важелів контролю над надавачами послуг з психологічної реабілітації, які працюють з ветеранами війни. На часі створення Реєстру фахівців та суб’єктів надання послуг та затвердження Стандартного протоколу надання послуг. Надалі це – допоможе покращити якість надання послуг психологічної реабілітації ветеранам” – відзначив заступник міністра.
При цьому у 2020 році станом на сьогодні санаторно-курортне лікування отримали понад 5 914 учасників бойових дій та пройшли психологічну реабілітацію понад 4 339 ветеранів.
