Харківський Нацкорпус вшанував пам’ять жертв Голодомору біля меморіального комплексу, який напередодні відзначення трагедії харківський олігарх О.Фельдман вирішив спаплюжити «пристойною рекламою» свого «закладу».
Банери мітингуючих повністю закрили увесь “рекламний непотріб”, який встановив Фельдман для піару свого еко-парку.
Українська нація все пам’ятає. Не тільки померлих жертв, а й їхніх катів та вбивць. Прізвище одного з них за дивним збігом обставин таке ж, як і у Фельдмана, – написав на своїй сторінці @MaksymZhorin
Попередній скандальний рекламний напис був знесений «невідомими хуліганами».
Прогресивна громадськість неодноразово зверталася до Олександра Борисовича з проханням відмовитися від “розміщення провокативного рекламного напису”.
Але за наказом «власника» напис було поновлено і його тепер його «ретельно охороняють невстановлені особи». Як видно на останніх фото, «поновлений рекламний напис» охороняє від людей, які вважають його непристойним, ще й купа поліцейських.
Сьогодні вночі до чергової частини столичної поліції надійшло повідомлення про ймовірний вибух біля одного з приміщень на вул. Зої Гайдай. За викликом негайно виїхали слідчо-оперативна група Оболонського управління поліції та представники інших профільних служб, інформує kyiv.npu.gov.ua
На місці події правоохоронці встановили, що біля громадської приймальні лідера однієї з політичних партій стався вибух ймовірно гранати. Потерпілих немає. Внаслідок вибуху частково пошкоджений паркан та двері будинку.
Начальник Оболонського управління поліції Євген Худяков повідомив, що правоохоронці на місці події вже провели першочергові слідчі дії
Керівник центрального штабу “Нацкорпусу” Максим Жорін, на своїй сторінці у Телеграм, також повідомив про вибух біля офісу цієї політсили. Місяць тому у Києві під офіс “Нацкорпусу” також кинули гранату.
Суд на Росії присудив Олександру Марченку 10 років позбавлення волі. Російські силовики звинуватили Марченка в переміщенні через кордон продукції військового призначення і шпигунстві.
Про це в Facebook повідомила дружина політв’язня Катерина Марченко. Вона написала, що до останнього сподівалася на виправдувальний вирок. А тепер змушена звернутися з проханням про допомогу до президента Володимира Зеленського.
У 2014 р Марченки виїхали з міста, але там залишився автомобіль. У 2018 р товариш Марченка, який продовжував жити в Донецьку, повідомив про можливість повернути машину. Для цього, за його словами, потрібно особисто написати заяву в окупаційну адміністрацію. 17 грудня Марченко приїхав до Донецька, 18 грудня пішов писати заяву і після цього перестав виходити на зв’язок. Два місяці він провів у підвалах бойовиків під тортурами. У лютому 2019 р його перевезли через кордон і передали співробітникам ФСБ РФ.
У жовтні 2019 р мати Марченка зверталася до Зеленського з проханням про включення її сина в списки на обмін.
У грудні 2019 року російський правозахисний центр “Меморіал” визнав Марченка політв’язнем.
У тимчасово окупованій Горлівці на заводі «Енергомаш» сталося кілька потужних вибухів, загинули 12 російських військовослужбовців. Про це з посиланням на неназвані джерела повідомив в своєму Telegram журналіст Андрій Цаплієнко.
За його словами, серед загиблих російських військових був і майор Збройних сил РФ. Із Москви в Горлівку виїхала спеціальна слідча група генпрокуратури Росії.
Офіційної інформації щодо вибуху поки не було. Українська сторона поки перевіряє цю інформацію, зазначив журналіст.
Російський винищувач Су-27 у суботу над Чорним морем трохи політав неподалік літака-розвідника RC-135 ВПС США. Національний центр управління обороною РФії назвав цей політ “упізнанням і супровідом”. Про це повідомило ТАСС.
“Для впізнання повітряної цілі і недопущення порушення державного кордону РФ у повітря було піднято винищувач Су-27 зі складу чергових з протиповітряної оборони сил Південного військового округу. Екіпаж російського винищувача ідентифікував повітряну ціль як стратегічний літак-розвідник RC-135 ВПС США і супроводив його над акваторією Чорного моря”, – йдеться у повідомленні.
Зважаючи на “гучні фанфари ТАСС”, а також на те, що територія Кримського півострова повністю відстежується країнами НАТО, коли жоден літальний апарат не може піднятися в повітря непоміченим, можна припустити, що цього разу російський літак прилетів з одного із аеродромів Північного Кавказу чи Поволжя.
Основні характеристики RC-135: довжина: 42 метри, розмах крила: 44 метри, злітна вага з вантажем: 135 тон, максимальна висота польоту – 15 км. Команда: 27 осіб, з них троє пілотів та два навігатори.
Тулуб Зінаїда Павлівна народилася 29 листопада 1890 р. у м. Києві в сім’ї юриста і відомого на той час російського поета Павла Тулуба. Дитинство минало в Брацлаві та згодом батьки переїхали у Таганрог. З 1904 р. майбутня письменниця знову в Києві, де й закінчила історико-філологічний факультет місцевих Вищих жіночих курсів.
В літературу входила як поетеса, друкувала вірші російською мовою в газеті «Киевские вести», в журналах «Киевская мисль», «Вестник Европи», «Русское богатство». 1916 р. опублікувала повість «На роздоріжжі», написану російською мовою.
У 1919—1921 рр. очолювала лекторську секцію в одній із частин Червоної Армії. З 1921-го працювала в різних радянських установах: завідувала літчастиною в Київському кінофотокомітеті, служила у відділі місцевого бюджету. З 1926 р.— на творчій роботі.
Зінаїда Тулуб — автор широкопанорамної дилогії «Людолови» (тт. 1—2, 1934—1937), в якій зображене життя України за часів гетьманування Конашевича-Сагайдачного.
Портрет Роксолани. Матео Пагані. 1550 рік.
1964 року побачив світ роман «В степу безкраїм за Уралом» про життя Тараса Шевченка на засланні. Писала також кіносценарії, п’єси, перекладала російською мовою твори українських та французьких письменників.
…Заарештували Зінаїду Тулуб 4 липня 1937 р. В обвинуваченні, яке склав співробітник IV відділу УДБ НКВС УРСР лейтенант Держбезпеки Хват, зазначалося, що вона «є активною учасницею контрреволюційної організації «Виборчий центр», котра здійснює підривну роботу перед наступними виборами до Рад».
5 вересня того ж року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила письменницю до тюремного ув’язнення строком на 10 років (із поразкою в політичних правах — на 5 років) і конфіскацією всього приналежного їй майна.
Ув’язнення Зінаїда Тулуб відбувала в ярославській тюрмі, а з літа 1939 року — на Колимі, де й була звільнена 4 липня 1947 р. у зв’язку з відбуттям строку. Невдовзі через інвалідність була вислана в Джамбульський район Алма-Атинської області, де працювала шкільним бібліотекарем. 16 травня 1950 р. їй був оголошений новий вирок Особливої наради при міністерстві Державної безпеки СРСР: «…за приналежність до антирадянської есеро-меншовицької організації зіслати на поселення в Кокчетавську область Казахської РСР». Отже, друга тяжка покара за старим обвинуваченням.
У липні 1954 р. з настанням у країні політичної відлиги Зінаїда Тулуб звертається до Голови Президії Верховної Ради СРСР:
«Судову кару я відбула, і ось уже пішов п’ятий рік, як я томлюся в засланні, серед напівпустельних казахських цілинних земель, без можливості побачитись із близькими, повернутися до улюбленої праці письменниці, застосувати на практиці свої знання історика і створити хороший історичний роман про астронома Джордано Бруно, для якого я ще в 1936—1937 роках встигла зібрати багато цінного і рідкісного матеріалу…
…І як не тяжко буде мені, коли майно конфісковане, знову розпочинати життя, але прошу Вас вернути мене до любимої праці, без якої життя для мене позбавлене радості, всякої мети і сенсу. Я прошу не перегляду справи, а індивідуальної амністії, права повернутися в рідний Київ, знову працювати на любимій ниві. Жити мені залишилося недовго… Невже ж на порозі смерті потрібний цей мій відрив від життя, ця ганьба, така незаслужена і безмежна?!
…Я вірю, що Ви відгукнетеся! Ви — моя остання надія!»
Але Климент Єфремович Ворошилов, який тоді очолював найвищий законодавчий орган країни, жодним словом не відповів письменниці.
Лише 23 червня 1956 року Військова колегія Верховного Суду СРСР ухвалила: «Вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 5 вересня 1937 р. і постанову Особливої наради при МДБ СРСР від 10 лютого 1950 р. щодо Тулуб Зінаїди Павлівни скасувати за нововиявленими обставинами і справу про неї припинити за відсутністю складу злочину…»
Активну участь у громадській реабілітації письменниці взяли побратими по перу Максим Рильський, Леонід Смілянський, Іван Кологойда.
Померла Зінаїда Тулуб 26 вересня 1964 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
2 березня 2013 року у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського (НБУВ) відбулась презентація книги спогадів «Моя жизнь»
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
В суботу, 28 листопада 2020 року, окупаційні збройні формування Російської Федерації та її найманці дев’ять разів обстріляли позиції ЗСУ, повідомляє пресслужба Операції об’єднаних сил.
Неподалік Луганського ворог обстрілював наших захисників із великокаліберного кулемета;
поблизу Південного обстріли здійснювалися із ручного протитанкового гранатомета та стрілецької зброї;
в районі населеного пункту Водяне рашисти “намагалися спровокувати наших воїнів” із 120 мм та82 мм мінометів, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Коли стемніло, з боку тимчасово окупованої Ужівки у напрямку Водяного, російські окупанти здійснили дистанційне мінування позицій наших військ забороненими мінами ПОМ-2.
На Приазов’ї задокументовано проліт БПЛА противника типу «квадрокоптер» із перетином лінії розмежування.
Сьогодні з ранку, 29 листопада 2020 року, порушень режиму припинення вогню поки ще не зафіксовано і вздовж всієї “лінії розмежування” спостерігається тиша. повідомляє прессслужба Об’єднаних сил.
Верховний суд України остаточно позбавив командира добровольчого батальйону “Донбас” офіцерського звання. Про це повідомляє “Українська правда” з посиланням на рішення інстанції.
Тимчасово виконуючий обов’язків командувача Нацгвардії ще у 2015 році позбавив офіцерського звання Семена Семенченка через те, що той став депутатом Верховної Ради.
Комбат з 2015 року оскаржував таке рішення у судах різних інстанцій, але в результаті Верховний суд його касаційну скаргу остаточно залишив без задоволення.
Сторона ветерана у суді домагалася визнання протиправним та незаконним наказу тимчасово виконуючого обов’язки командувача Нацгвардії України від 22 грудня 2015 року №212 о/с (по особовому складу) щодо позбавлення його військових звань “капітан резерву” та “майор резерву”.
Джо Байден запросив Світлану Тихановську на свою інавгурацію. Про це повідомляє “Белсат”.
За її словами, Байден надіслав Тихановській запрошення на церемонію інавгурації. “Ми плануємо зустріч з Джо Байденом, у нас вже є запрошення на таку зустріч” – розповіла вона. Що цікаво, з боку Білого дому анонсів майбутньої зустрічі з Тихановською поки не було.
Як раніше повідомлялося, через коронавірус в цей раз не буде масштабної церемонії інавгурації, буде використана “скорочена версія існуючих традицій”.
Для військових у зоні операції Об’єднаних сил провели практичне заняття з підготовки маскування дій застосуванням аерозолів під час виконання бойових завдань. Про це повідомляє прес-служба ООС.
У заняттях взяв участь особовий склад одного з підрозділів РХБ. Він здійснив марш у визначений район, провів рекогносцировку, визначивши напрямок та швидкість вітру і почав створювати димову завісу.
“Під час виконання такого роду завдань головне – правильно врахувати метеоумови, адже саме від швидкості та напрямку вітру багато в чому залежить якість аерозольного маскування. Крім того, потрібно не забувати й про географічні чинники: дерева, кущі, особливості рельєфу місцевості тощо” – резюмував керівник заняття.
