Керівництво Донецьких маріонеткових республік заявило, що готово відпустити частину полонених «просто так», без обміну. Але росіяни не були б росіянами, якби у їхніх благих намірах не було б якоїсь підлості. І, схоже, що нам варто чекати «чогось подібного».
Ольга Мусафірова на своїй сторінці у Facebook, із посиланням на знайомого адвоката, повідомила про можливі нюанси «медведчуківського жесту гуманізму і милосердя».
Зараз по камерах Донецького СІЗО шастають вербувальники. Пропонують угоди засудженим за кримінальними статтями (а за такими статтями проходять і жінки, і важко хворі, і, між іншим, колишні «герої ДНР», які відзначилися в розбоях або грабежах.) Ставимо, мовляв, вас, громадяни, в список на звільнення і повернення в Україну. Але в кульмінаційний момент вимаєте офіційно заявити, що : «Не хочу залишати межі республіки! Буду жити і працювати тут, на її благо, всі «заблужденія» – все в минулому!»
З української сторони, під час обмінів полоненими, відмови повертатися на окуповані території не раз траплялися. І Кремль своїм керівним шавкам в ЛуганДонії давав за це по шапці. А раз так – має бути «симетрична відповідь»!
І все це робиться з метою, щоб ми задумалися: а чи варто взагалі вимагати звільнення наших полонених і боротися за людей, вражених «стокгольмським синдромом»?
Та з «синдромом» теж не все однозначно. От, наприклад, жінка з «політичної» статтею. Взяли за доносом сусідів, просто за розмови – для масовості, так би мовити, для «обмінного фонду». У неї з усієї родини тільки старенька мати. І вона, зрозуміло, готова підписати будь-які папери, дати будь-які обіцянки, тільки б випустили, не мучили. А їхати з Донецька з нетранспортабельною матір’ю їй просто нема куди …
Ось справжня мета ініціативи Медведчука – знецінити в наших очах, оббрехати тих патріотів, хто залишається в підвалах. Деморалізувати громадську думку українців”, – пише Ольга Мусафірова.
Однією із цікавих подій минулого тижня стало інтерв’ю ексканцлера ФРН Герхарда Шредера німецькому тижневику Der Spiegel, опублікованому в суботу, 16 січня 2021 року.
Ексканцлера ФРН Герхард Шредер в даний момент обіймає пост голови ради директорів “НК “Роснєфть” і голови ради директорів компанії Nord Stream 2, яка належить “Газпрому”. Фактично перебуваючи «на зарплаті у Кремля», Шредер раптом вирішив «трохи покритикувати» свого «роботодавця». Він трохи розкритикував Кремль, визнавши, що ряд дій російського керівництва порушують міжнародні правові норми, а також вперше визнав факт анексії Криму.
Така різка зміна риторики не могла не зацікавити громадськість.
Під час бесіди журналіст Der Spiegel нагадав Шредеру про фразу, яка прозвучала в його книзі “Останній шанс” (яка ще тільки готується до публікації – ред.) про те, що Путін “переступив межу, яку не слід переступати”.
Шредер пояснив, що дана фраза відносилася не конкретно до Путіна, а взагалі до Росії. “Ми знаємо, що Путін є важливою силою в Росії, але ми не знаємо, чи дійсно він несе відповідальність за все, що пов’язують з Росією”, — підкреслив він.
“Анексія Криму була явним порушенням міжнародного права”. І на цьому «Шредер-бунтар» закінчується. А далі починається те, заради чого і був влаштований увесь отой цирк із «привселюдною критикою Росії». Все, що сказав ексканцлер далі, у повній мірі відповідає «тезам Кремля», які вони вже не один рік активно намагаються втовкмачити в голову «європейським обивателям».
Герхард Шредер, наголосив, що констатація факту анексії Криму не дає відповіді на питання, які причини стояли за діями Москви. Далі він увімкнув стару кремлівську пісню про те, що Росію намагаються оточити базами НАТО, розглядаючи при цьому Україну, не як незалежну суверенну країну, а як якусь територію, яка має знаходитися під чиїмось контролем.
“Припустимо, що Україна дійсно вступила б в НАТО, як того хотіли американці. Тоді б Севастополь, один з найважливіших військових портів Росії, виявився б на території західного альянсу”, — пояснив Шредер. “Це було не що інше, як стратегія по оточенню Росії, яка в той час була куди більш відкритою для співпраці з Європою і НАТО”, — додав ексканцлер.
Наступний меседж був про те, що хоч анексія Криму це і не відповідає міжнародним правовим нормам, але нічого не поробиш, бо на його думку, “жоден президент Росії вже не поверне Крим”. Раз так, то санкції проти Росії є безглуздими, бо явно б’ють по кишені таких як Шредер, і через це він не вважає санкції правильною реакцією на порушення міжнародного права. А значить, санкції з Росії потрібно зняти. “Їх я вважаю безглуздими, оскільки не бачу, чого можна домогтися за їхньою допомогою”, — заявив ексканцлер ФРН.
Ну, і щоб зовсім «не спалитися», прикладом того, що Росія “перейшла недозволені межі”, крім дій Москви проти України, Шредер назвав хакерські атаки, в тому числі на сервери бундестагу, свою причетність до яких офіційна Москва заперечує і досі.
Але гавкнувши у бік Москви Шредер відразу схаменувся і тут же «лизнув» зазначивши, що ці комп’ютерні злами не дають відповіді на запитання про те, як потрібно ставитися до Росії. “Ми ж не змінюємо ставлення до США, коли вони прослуховують мобільний телефон канцлера”, — підкреслив він.
Що стосується замахів на вбивства колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля та опозиційного політика Олексія Навального, то вони, з точки зору Шредера, “природно”, теж впливають на ставлення до Росії. “Однак реакція (на ці замахи — ред.) залежить від декількох питань, таких як однозначність доказів і безумовна ідентифікація підозрюваних”, — додав Шредер, уточнивши при цьому, що він висловив Навальному співчуття.
Коментуючи факт нещодавньої зустрічі міністра закордонних справ РФії Сергія Лаврова з главою правопопулістської партії “Альтернатива для Німеччини” (АДГ), Шредер сказав, що вважає цей «офіційний обід» помилкою і не може пояснити цей крок Росії.
Підсумовуючи все, що наговорив ексканцлер Німеччини Шредер в інтерв’ю німецькому тижневику Der Spiegel, можна стверджувати, що Кремль використав його для просування свого бачення «облаштування Європи» в найближчі десятиліття. І як можна переконатися, Москва пропонує Берліну розглядати Україну не як об’єкт міжнародного права, а як суб’єкт, над яким Росія має «повне право» встановити свій контроль. А раз так, то негайно зніміть із Росії санкції, бо дуже вже вони «всіх» дістали. І найголовніше: якщо закони заважають «сильному», він може їх ігнорувати, а всі інші мають на це просто «закити очі», якщо їм це економічно вигідно.
Олександр Вікторович, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Основним бронетранспортером армії Радянського Союзу до початку 1980-х років був БТР-70. Досвід використання цієї моделі швидко показав, що безліч головних недоліків попередника (БТР-60) він успадкував майже без виправлень. Це і складна та ненадійна конструкція силової установки з спарених карбюраторних двигунів, і підвищена витрата палива, і складна висадка/посадка десанту та екіпажу. Пізніше Афганська війна довела ще й погану захищеність машини.
Було вирішено створити нову модель: за кілька років в конструкторському бюро Горьківського автозаводу був представлений бронетранспортер ГАЗ-5903. Він мав один дизельний двигун більшої потужності, для посадки і висадки десанту були обладнані великі люки в бортах корпусу. Сам корпус став вищим, довшим, і ширшим. Після успішно пройдених державних випробувань, в 1986 році ГАЗ-5903 було прийнято на озброєння ЗС СРСР, де він отримав назву БТР-80.
За загальним компонуванням модель вийшла схожою на своїх попередників. Відділення управління розташоване в передній частині корпусу, тут же встановлено оглядові прилади спостереження, щиток контрольно-вимірювальних приладів, апарати управління, радіостанція, переговорний пристрій.
Силовий блок – в задній частині корпусу і ізольований від бойового герметичною перегородкою. У ньому, зокрема, розміщені двигун зі зчепленням і коробкою передач, водяні і масляні радіатори, теплообмінники, паливні баки, генератори та інше обладнання. Двигун – КаМАЗ-7403, восьмициліндровий, чотиритактний, рідинного охолодження; його використання дозволило збільшити запас ходу порівняно з БТР-70 без збільшення обсягу баків. Також це спричинило значні зміни в системі трансмісії.
Однією з переваг БТР-80 над більш старими моделями стала мобільність: вона забезпечується потужним двигуном, приводом на всі вісім коліс, їх незалежною торсіонною підвіскою, великим кліренсом, централізованою системою регулювання тиску повітря в шинах, завдяки який транспортер може слідувати за танками, долати окопи і траншеї.
Штатне озброєння машини складають 14,5-мм крупнокаліберний кулемет КПВТ і спарений з ним 7,62-мм кулемет ПКТ. В баштовій установці розміщені також денний приціл, два оглядових прилади і ручні приводи механізмів наведення; на підвісному сидінні під вежею – місце навідника.
Вогневі можливості БТР-80, за задумом, можна посилити завдяки тому, що бойовий розрахунок може вести вогонь з особистої зброї безпосередньо з машини. З цією метою БТР обладнаний сімома амбразурами і приладами спостереження по бортах корпусу і на даху. Для утворення димових завіс є шість установок для запуску димових гранат ЗД6.
Бронетранспортери БТР-80 активно використовувалися в ході бойових дій в Афганістані. Зараз вони перебувають на озброєнні ЗСУ, а також в армії країни-агресора.
Попри свою порівняну ефективність, БТР-80 в нинішніх умовах для української армії не є найбільш вдалим рішенням. Причина очевидна – БТРи і БМП радянського виробництва нині ледь можна назвати бронетехнікою через низьку захищеність екіпажу та десанту. Ці моделі найчастіше не виконують свого безпосереднього завдання, а слугують машинами вогневої підтримки, машинами високої прохідності, або просто тягачами. Адже не слід чекати високої захищеності від бойового транспортера масою всього 10-15 тонн, коли найтехнологічніші світові зразки сягають 40-50 тонн.
Так, 7-міліметрові борти БТР-80 не завжди тримають постріли навіть з ручної стрілецької зброї; а кулемет ДШК гарантовано пробиває таку «броню» з дистанції півкілометра. Бійці вважають за краще сидіти верхи на БТР, сподіваючись, що куля пролетить повз них, ніж бути гарантовано убитим в бойовому відділенні в разі підриву машини. Таким чином, гранично слабке бронювання нівелює будь-які інші переваги.
Так само є великі проблеми і з економічною складовою: виробництво і ремонт цих апаратів, як йшли, так і нині йдуть за технологією, освоєною ще за часів Радянського Союзу: вона вкрай застаріла і вимагає величезної трудомісткості.
Слід зауважити, що це стосується ремонту всіх без виключення радянських бронетранспортерів (БТР-60, БТР-70) та виробництва своїх власних за радянськими лекалами (БТР-4). Зважаючи на величезну потребу ЗСУ у таких машинах, на українських заводах просто нікому виконувати обсяг замовлень. Так, в грудні 2020 року стало відомо, що Київський бронетанковий завод передав ЗСУ лише 4 відновлених БТР-80, які пройшли капремонт та часткову модернізацію.
“Наші фахівці провели капітальний ремонт машин з суттєвим відновленням корпусів, відновили роботу всіх агрегатів та вузлів, а також виконали часткову модернізацію. На бронетранспортерах, зокрема, встановлено нові сучасні засоби зв’язку, навігаційне обладнання, прилади радіаційної розвідки, нові колеса – все українського виробництва”, – повідомив директор КБТЗ Володимир Синявський.
Військові експерти та безпосередньо армійці тим часом натякають, що керівництву вже час задуматися над появою принципово нового бронетранспортера в ЗСУ – тим паче, нині на ринку достатньо варіантів за помірні ціни.
“Найперспективнішим бачиться шлях співпраці з іноземними виробниками в плані локалізації бронетранспортера спільного виробництва з широким використанням вітчизняних напрацювань, а також вузлів і агрегатів. Адже очевидно, що перебудувати виробництво під нинішню конструкцію просто нереально…
Тому всі проблеми, що виникають у виробництві БТРів, як у краплі води відбивають усі перекоси вітчизняної оборонки – починаючи від браку кваліфікованих кадрів до технологічної відсталості виробництва” – пише військовий експерт Михайло Жирохов.
Відтак, проблема якісної та кількісної модернізації бронетехніки досі вкрай актуальна для Збройних сил України; в контексті бронетранспортерів на її вирішення могло би піти щонайменше 5-7 років. Однак жодних рішень для поступу в цьому напрямку поки не ухвалено.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
16 січня 2021 року було зафіксовано чотири “порушення режиму припинення вогню”.
Позиції наших захиснків були обстріляні зі стрілецької зброї поблизу Талаківки. Поруч із населеним пунктом Луганське російські терористи вели вогонь з гранатометів різних систем та великокаліберного кулемета. Неподалік Південного загарбники використовували підствольний гранатомет та великокаліберний кулемет. А в районі населеного пункту Зайцеве окупанти трохи постріляли зі стрілецької зброї та великокаліберного кулемета.
Бойових втрат серед наших захисників немає, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
Про факти порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.
Від початку поточної доби, 17 січня 2021 року, “порушень режиму припинення вогню” поки що не зафіксовано.
Міністерство оборони Румунії повідомляє, що уряд країни 13 січня направив в румунський парламент для термінового прийняття законопроект про схвалення закупівлі в США лінії американської програми міжурядових іноземних військових продажів Foreign Military Sales (FMS) двох батарей берегового рухомого противокорабельного ракетного комплексу Coastal Defense System (CDS).
До нього планують долучити ракети Kongsberg NSM , включаючи чотири пускові установки.
Планована вартість 286 млн дол, поставка комплексів Румунії планується до 2024 року. Раніше в жовтні 2020 року Агентство міністерства оборони США з військової співпраці (Defense Security Cooperation Agency – DSCA) направило Конгресу США відповідне повідомлення, там ціна поставки Румунії була позначена в 300 млн дол.
Уперше в Україні розроблено бронежилет за стандартами НАТО. Про це кореспондентам “АрміяInform” повідомив начальник управління розробки речового майна ГУ РСМЗ ЗС України підполковник Віталій Рябов.
“Перші випробування відбулись у 2019 році. Торік випробування завершилися. У вимогах до бронежилета було визначено, щоб він відповідав 4-му та 6-му класам захисту. Модель, що розроблена, це передбачає за рахунок заміни жорстких бронежилетів. Відповідно до потреб ми вставляємо ту плиту, яка нам потрібна” − розповів журналістам підполковник Віталій Рябов.
Для перевірки оцінки відповідності якості бронежилета стандарт армії США. Зокрема, бронежилет зберігає балістичні властивості після замочування – як на 1 годину за ДСТУ, так і відповідно до STANAG 2920 – на 24 години в морській воді.
“Це − загальновійськовий бронежилет, призначений для виконання повсякденних бойових завдань. Його основний споживач − Сухопутні війська. Для виконання завдань спецпризначенцями або десантниками у 2021 році ми розробимо полегшену модель, − прокоментував новину Міністр оборони України Андрій Таран.
Наразі в Українській армії впроваджені ще три натовські стандарти. Перший стосується дизайну та вимог до матеріалів. Другий стосується вимог до протикульного й протиосколкового захисту. Третій стосується небалістичних випробуваннь шоломів.
Міжнародна компанія “Global Firepower”, яка щорічно складає рейтинг найкращих армій світу, цього року помістила Україну на 25-те місце. Всього в рейтингу оцінюють 138 країн.
Україна знаходиться між В’єтнамом і Таїландом.Перше місце у рейтингу традиційно посідають Сполучені Штати Америки. На другому йде Росія, а трійку замикає Китай.
Також до першої десятки входять Індія, Японія, Південна Корея, Франція, Велика Британія, Бразилія й Пакистан. Про це пише «Укрінформ» з посиланням на сайт компанії.
У мережі з’явилося фото унікального водного судна – екраноплана РФ. Росіяни вирішили перетягнути його в музей… по суші.
Варварське перетягування ударного екраноплана-ракетоносця 903 проекту в Дербент для установки в якості пам’ятника в місцевому парку «Патріот» далося взнаки.
Поки незрозуміло як буде відбуватися ремонт і відновлення корабля (і чи буде взагалі), але, очевидно, що подібне ставлення до єдиного в світі і унікальному твору людського генія не має нічого спільного зі словом «патріотизм».
Ще минулого року з’явилися фотографії того, як екраноплан перетягнули з Каспійська і кинули на узбережжі недалеко від Дербента.
США внесли китайську компанію Skyrizon Aircraft Holdings Limited в підсанкційний список “кінцевих військових користувачів” MEU (Military End-User).
Skyrizon є власником контрольного пакета акцій запорізького АТ “Мотор-Січ”. Тим часом, як повідомляють ЗМІ, АТ “Мотор-Січ” підписало контракт на поставку в Китай ще 400 двигунів АІ-322, які використовуються на китайських навчально-бойових літаках L-15.
Орієнтовна вартість контракту – близько 800 млн дол. “Мотор-Січ” вже тривалий час поставляє двигуни сімейства АІ-222 / АІ-322 для китайських літаків L-15 – зокрема, в 2019 році було відправлено в КНР на адресу AVIC International Holding Corp. 49 двигунів АІ-322, що сформувало значну частину завантаження і виручки підприємства.
Міністерство оборони Російської Федерації прийняло рішення про масове постачання в військові частині російських збройних сил невеликих легких квадрокоптерів. Ними планують озброїти розвідувальні роти і батальйони сухопутних військ ЗС РФ, повідомляє видання “Известия” з посиланням на джерела в Міноборони Росії.
Квадрокоптери плануть використовувати для ведення розвідки. Вони доповнять развідувальні БПЛА “літакового типу”, яких в російській армії вже біля двох тисяч. Про це повідомляє Ukrainian Military Pages.
Відзначається, що експеримент із застосування невеликих і відносно недорогих коптеров вертолітного типу проходив в російських військах з 2019 року в основному на базі підрозділів і частин Східного військового округу, швидше за все на Донбасі.
В кінці 2020 року було підведено підсумки використання цих БПЛА і експеримент визнано успішним.
