Танк Т-64 був створений харківськими конструкторами заводу Малишева в шістдесятих роках минулого століття і став бронемашиною нового класу, яка дотепер вірно служить українським танкістам. Цей основний танк показував високі характеристики, однак ще на початку 90-их років минулого століття вимоги військових до бойових машин зросли.

  Різні країни-оператори, які мали на озброєння сотні одиниць таких танків, почали їх модернізувати. Так в середині двохтисячних років українські конструктори створили два оригінальних проекти бронетехніки на базі Т-64А. Це проекти важких БТР/БМП, на кшталт БТР «Ахзарит» ізраїльської армії (які будувалися на базі трофейних радянських танків Т-55).

  Проект БМПВ-64, створений Харківським бронетанковим ремонтним заводом, передбачав великі зміни в конструкції танка, хоча в ньому використовується значна кількість його вузлів і агрегатів: зокрема, силова установка і ходова частина.

  Броньований корпус бойової машини піхоти БМПВ-64 пропонувалося робити з відповідного агрегату танка Т-64А. Моторно-трансмісійне відділення перенесли в передню частину корпусу, що дозволило віддати середню і кормову частину під єдиний простір для екіпажу. Фактично українські конструктори розгорнули корпус базового танка задом наперед і оснастили його набором устаткування, властивого бойовим машинам піхоти.

  Важка БМП виявилася помітно легшою за танк – 34,5 тонни, але з рівнем захисту, який можна порівняти з Т-64А. Комбіноване бронювання лобової частини забезпечує захист від бронебійних підкаліберних снарядів 105-мм гармат. Бортова броня здатна витримати влучання 30-мм снаряда. При переробці танка в БМП на днище корпусу встановлюється додаткова броня, яка підвищує рівень захисту екіпажу і агрегатів машини від мін та фугасів. Також живучість бойової машини підвищується за рахунок використання системи динамічного захисту. Стверджувалося, що за бажанням замовника БМПВ-64 може оснащуватися системою активного захисту.

  Перший прототип БМПВ-64 зберіг більшу частину агрегатів силової установки базового танка. У передній частині його корпусу встановили дизельний двигун 5ТДФ потужністю 700 к.с. При потужності близько 20 к.с. на тонну ваги БМП могла розганятися на шосе до 60 км/год. Запасу палива вистачає на подолання 600 км. При необхідності на машину міг встановлюватися двигун 6ТД потужністю 1000 к.с., що відповідним чином позначається на її рухливості.

  За моторно-трансмісійним відділенням розміщене відділення управління з робочими місцями механіка-водія і командира. Третій член екіпажу знаходиться за ними і керує наявним бойовим модулем. Середня і кормова частини корпусу віддані під велике десантне відділення. На лавках уздовж бортів машини можуть розміститися 12 бійців з озброєнням. Для посадки і висадки десанту в кормовому листі корпусу передбачені двостулкові двері.

  Прототип БМПВ-64, побудований в середині двохтисячних років, ніс дистанційно керований бойовий модуль. Озброєння дослідної БМП складалося з автоматичної гармати калібру 30 мм і спареного з нею 7,62-мм кулемета. В якості основної зброї могли застосовуватися гармати КБА-2 і ЗТМ-2; стверджувалося, що за бажанням замовника машина може отримати додатковий бойовий модуль з дистанційним управлінням, з крупнокаліберним кулеметом. На бойовому модулі і на кормовій частині машини встановлені димові гранатомети.

 Важка бойова машина піхоти БМПВ-64 могла стати основою для техніки декількох класів. Використання агрегатів танка Т-64А дозволяло встановлювати на БМП різне спеціальне обладнання і озброєння вагою до 20-22 тонн.

  На початку 2012 року з’явилися повідомлення про створення нової версії машини – БМП-К-64. Вона отримала оновлений корпус і ряд нових систем. При цьому збереглася висока ступінь уніфікації з базовим основним танком. Було встановлено новий комплекс озброєння: 30-мм автоматична гармата, кулемет і автоматичний гранатомет, а також протитанковий ракетний комплекс «Бар’єр».

  Свого часу ці БМП дійсно були в міру прогресивними для парку бойових машин ЗСУ (2010-2012 рр.), і на них покладалися великі сподівання. Військові мали надію, що вони поступово замінять застарілі БМП інших моделей. Але до теперішнього часу Харківський бронетанковий ремонтний завод зібрав лише два зразки перспективних БМП (один базової версії, другий – модернізованої) і провів їх випробування. Складна економічна ситуація в країні і політичний курс на зближення з Росією не передбачали розвитку бойового автопарку ЗСУ.

  Ще однією причиною припинення реалізації цього проекту стала відсутність єдиного вектора руху в питаннях переозброєння в оборонних відомствах.

  “У нас поки інтереси Міноборони та «Укроборонпрому» не завжди збігаються. Як приклад – виключення з ДОЗа цього року (2013 – ред.) проекту створення важкої БМП та модернізації Т-64. Через відсутність грошей – це частина пояснень з боку «Укроборонпрому»; через небажання ХКБМ (Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова – ред.) брати на себе цю роботу – це вже пояснення Міноборони”, – писали тоді військові експерти.

   Також необхідно зазначити, що використання в якості основи танка Т-64 значно скорочувало експортний потенціал нової машини. У великій кількості ці танки збереглися лише в кількох країнах: в Росії, Казахстані, Узбекистані та Придністров’ї. Нині всі вони з політичних причин не можуть розглядатися як партнери, та і Т-64 в Україні отримали нове життя – з початком війни на Донбасі вони стали головною ударною силою наших танкових частин.

  Крім того, з часом деякі конструкторські рішення, що були втілені в важких БМП, отримали нову оцінку, яка вже не була настільки оптимістичною.

  “Переднє розташування двигуна – це надмірна маса на ніс, а відтак, неможливо забезпечити охолодження і достатнє бронювання машин. Тепер це рішення визнано як тупиковий напрям”, – говорили в ЗМІ експерти вже у 2014-му.

  Попри це, обидва українські проекти важких бойових машин піхоти і зараз виглядають цікаво і оригінально. Використання в якості бази для нової техніки старих танків дозволяє одночасно підвищити живучість перспективних БМП і знизити їх вартість, оскільки чимала частина агрегатів танка залишається без серйозних змін.

  Однак бойові машини піхоти БМПВ-64 і БМП-К-64 до сих пір існують тільки у вигляді дослідних зразків. Замість них Україна давно зробила ставку на «профільні» розробки – той же БТР-4 на сьогодні є більш сучасною і ефективною зброєю, яка, до того ж, відповідає актуальним вимогам і має перспективу на десяток років.

Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.

Нагадуємо:

  На засіданні РНБО ухвалено рішення про ведення санкцій щодо 10 колишніх керівників військових, силових і правоохоронних органів, які зрадили присязі та сприяли окупації Криму і Донбасу у 2014-му. Всього у санкційному списку опинилися 10 осіб:

1. Березовський Денис Валентинович, ексконтр-адмірал
2. Шапортов Станіслав Володимирович, колишній генерал-майор
3. Нянчев Сергій Миколайович, ексгенерал-майор
4. Котовський Юрій Олександрович, колишній генерал-майор
5. Якименко Олександр Григорович, в ексгенерал-майор, колишній голова СБУ
6. Тоцький Юрій Володимирович, ексгенерал-майор
7. Ганжа Сергій Валентинович, колишній генерал-майор
8. Єлісєєв Сергій Станіславович, колишній віце-адмірал
9. Шакуро Дмитро Олександрович, колишній контр-адмірал
10. Захарченко Віталій Юрійович, ексгенерал внутрішньої служби України

  Проти вказаних осіб застосований максимальний пул санкцій, зокрема їхня власність та активи, які розташовані на території України. За словами секретаря РНБО, цих людей позбавлять усіх державних нагород та військових звань.

Нагадуємо:

У п’ятницю, 26 лютого, Національній гвардії України передано партію спеціалізованих броньованих автомобілів “Новатор”, виготовлених КВП “Українська бронетехніка” в рамках державного контракту. Машини виготовлені відповідно до умов укладеного контракту згідно з технічним завданням замовника.

Про це повідомляє видання Автоцентр.

Процедура передачі відбулася на технічній базі “Української бронетехніки” у Нових Петрівцях за участю генерального директора компанії Владислава Бельбаса.

“Для нас передача замовлення силовим відомствам України – урочиста подія. З одного боку, затребуваність наших машин свідчить про їхню надійність, функціональність і відповідність вимогам до колісної броньованої техніки, що експлуатується в НГУ і ЗСУ. З іншого, кожна партія підвищує обороноздатність українського війська. Пишаємося тим, що броньована техніка нашого підприємства рятує життя захисників України”, –зазначив пан Бельбас.

За рахунок оптимізації виробничих процесів команді “Української бронетехнік” вдалося досягти економії коштів, які – за домовленістю з Нацгвардією – будуть використані для виготовлення додаткового бронеавтомобіля «Новатор» в рамках діючого державного контракту.

Нагадаємо, що поточна партія бронемашин є вже третьою, виготовленою в інтересах Національної гвардії України. Попередній контракт з НГУ було виконано у травні 2020-го, коли “Українська бронетехніка” за рахунок оптимізації виробничих процесів поставила замовникові на одну одиницю техніки більше, аніж передбачалося контрактом.

Нагадуємо: 

Мешканці Харкова вийшли сьогодні на вулиці міста на підтримку громадського активіста Сергія Стерненка. В акції приймали участь представники організацій “Спілка ветеранів АТО”, “Громадська самооборона”, “Голос” та “Європейська солідарність” та інші. Усього підтримати Стерненка вийшло близько п’ятисот осіб.

Читайте також:

Місцева влада вивісить прапори ОУН на кордоні з РФ (ФОТО)

Акція розпочалася о 14.00 центрі Харкова, на Майдані конституції. Мітингарі висловлювали гасла на підтримку Стерненка а також стверджували, що його арешт та засудження були здійснені у незаконний спосіб. Після мітингу на Майдані конституції, відбулася хода до будівлі Головного управління національної поліції в Харківській області. Там активісти також провели мітинг та висловили своє невдоволення вироком суду Стерненку.

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

Акція відбулася мирно та без провокацій.

Цього вівторка, 23 лютого, в Одесі оголосили вирок громадському активісту Сергію Стерненку. Його визнали винним у викрадені людини та засудили до семи років позбавлення волі. Крім того, суд постановив конфіскувати половину майна засудженого.

Нагадаємо:

Сьогодні неподалік населеного пункту Луганське, що в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ», внаслідок підриву на протипіхотній осколковій міні натяжної дії (ПОМ-2) зазнав поранення військовослужбовець зі складу Об’єднаних сил. Про це повідомляє ОТУ «Північ».

За словами прес-служби відомства, воїну оперативно надано медичну допомогу та доправлено до лікувального закладу.

На місці події вже працює керівний склад військової частини та робоча група військової служби правопорядку. Обставини з’ясовуються.

Нагадаємо:

У США виставлено на продаж шалено рідкісний передсерійний F4H-1F. Цей McDonnell F4H-1F (BuNo 145310, s / n 150310) є 11-м побудованим «Фантомом». Він був поставлений в ВМС США в 1959 році. Загалом, літак встиг налітати всього 461 годину. 

«145310» був першим Фантомом, на який були встановлені підвіски з можливістю установки бомб. 22 квітня 1961 року саме цей літак підняв в повітря двадцять дві 500-фунтові бомби Mk.83 і точно скинув їх під час демонстрації для ВПС США на полігоні в Форт-Брегге, Північна Кароліна. Саме це в підсумку переконало ВВС замовити ці Фантоми для своїх власних потреб. Також він брав участь в операції «SAGEBURNER» з встановлення нового рекорду швидкості на малих висотах.

Ціна рідкісного «Фантома» і комплекту обладнання, включаючи запасні двигуни, безумовно, кусюча – 2950000 доларів. За заявою продавця це єдиний приватний «Фантом», який може літати. Також літак є четвертим за старшинством збереженим «Фантомом».

Нагадаємо:

Як повідомляють у Міністерстві оборони Україні, нарешті вирішена остаточна доля навчального корвета “Вінниця”. Корабель, який було збудовано більше 45 років тому, розмістять на  8-му причалі Миколаєва у якості музейного експонату. Зараз опрацьовується питання передачі корвета до філії Національного військово-історичного музею України – Центрального військово-морського музею.

“Створення на базі бойового судна музейної експозиції дозволить перетворити його в один із потужних центрів військово-патріотичного виховання молоді. Тут популяризуватимуть традиції українського військового флоту, а причал стане одним із осередків туризму міста-корабелів”, — зазначив Міністр оборони України Андрій Таран.

Таким чином буде збережено для історії одного з останніх представників корветів проекту “1124”, як зразка кораблебудування 70-х років минулого століття.

У світі існує кілька сотень кораблів-музеїв, на яких розміщена експозиція, присвячена історії, екіпажу та подіям судна. Найвідоміші із них вітрильний лінійний корабель “Вікторі” у британському Портсмуті чи американський лінійний корабель “Айова” в Лос-Анджелесі. В Україні своя історія військових кораблів. Корвет “Вінниця” стане першим таким об’єктом військово-морської спадщини.

Корвет “Вінниця” –  багатоцільовий корабель прибережної дії, який було спущено на воду у 1976 році. Виконував завдання в акваторії Чорного моря. У складі ВМС ЗС України брав участь у багатьох багатонаціональних навчаннях.

Нагадуємо: 

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

  26 лютого 1829 в німецькому містечку Буттенгайм (Баварія), в єврейській родині народився майбутній винахідник джинсів, американський промисловець, засновник компанії «Levi Strauss & Co.» Льооб Штраус (нім. Löb Strauß)

  В 1845 його батько помирає від сухот і в 1847 році Льооб із матір’ю та двома сестрами емігрує до США. Там він змінює своє ім’я на «американський манер» Лівай (Levi) і у прізвищі замість німецького «ß» починає використовувати подвійне «S».

 Лівай Стросс в 1848 році переїздить до Кентуккі, де працює комівояжером – торгував галантереєю та інструментами. Коли в 1849 році в Каліфорнії були відкриті родовища золота і почалася золота лихоманка, на Західне узбережжя США потягнулися тисячі людей.

  В 1853 році Стросс «пішов за покупцями» і повіз товар своїх братів до Сан-Франциско. Ще до заходу в порт весь товар був розкуплений прямо із корабля. Залишилася непроданою тільки парусина, з якої Стросс замовив у кравця штани. На ідею тепер вже Леві Штрауса наштовнула скарга одного із золотошукачів, який поскаржився йому, що значно легше знайти золото, ніж пару міцних та зручних штанів. І пошити із тканини, що не продалася штани миттєво розкупили.

  Перші джинси нагадували комбінезон і були скроєні з коричневої тканини, яку використовували для пошиву наметів і тентів. Цю тканину відправляли з італійського порту Генуя, і на тюках ставили штамп місця відправлення «Genes». Американські отримувачі читали штамп на свій манер — «Джінс». Але аж до середини 20-го століття джинси називали «комбінезон без верхньої частини».

  Леві і його зять Девід Стерн відкрили в Сан-Франциско галантерейний магазинчик. В 1853 році Стросс заснував фірму «Levi Strauss & Co.». Коли у Штрауса закінчилися запаси наметового брезенту, він закупив щільну саржу в Німі, Франція. Звідси пішла назва бавовняної тканини denim («денім») –  тканина з міста Нім, що в Південній Франції, де її спочатку виготовляли.

  У 1867 році корабель, на якому перебувала партія тканини, замовлена Леві Штраусом, потрапив у сильний шторм. Бочки з фарбою «індиго» розбилися й кілька рулонів залило синьою фарбою. Ощадливий підприємець вирішує і зіпсованої тканини теж пошити штани, які раптом миттєво розійшлися серед покупців. Чи то правда, чи це легенда – сьогодні довести це неможливо, але майбутні джинси одержали свій знаменитий синій колір «індиго».

  Згодом було помічено недолік: під вагою інструментів та золотих самородків швидко обривалися кишені. У 1873 році Джейкоб Девіс (Jacob Davis) — кравець з міста Рено (Невада), написав Леві лист з пропозицією партнерства. Суть придуманої Девісом технології полягала в тому, що б зміцнювати кишені заклепками для кріплення кінської збруї. 20 травня 1873 року Лівай Стросс (Леві Страус) та емігрант із Російської імперії Джейкоб Девіс отримують патент на штани з металевими заклепками на кишенях.  Так з’явилися “Оригінальні Проклепані Джинси Levi’s”. Міцні, комфортні та практичні штани швидко сподобалися лісорубам, фермерам та ковбоям. Навіть індіанці почали носити Levi’s.

  Тепер вони відомі всьому світу, як джинси моделі 501. Вони коштували 1 долар 46 центів. У перший же рік Стросс (Страус) продав 21000 штанів і курток із мідними заклепками. Із задніх кишень заклепки незабаром зникли, бо псували сідло і меблі, а їх замінив посилений шов.

   Спочатку шили джинси в домашніх умовах. Проте в 1873 році попит на джинсові штани значно виріс, і компанія, незважаючи на депресію в економіці країни, створила фабрику, керівником якої став Джейкоб Девіс.

  У 1877 році фабрика Levi Strauss & Co. розширилася, а фірмові риси штанів марки Levi’s — темно-синя бавовняна тканина, заклепки, стібки й рядок, а також гарантія якості — перетворилися на американський стандарт.

  Логотип Levi’s винайшли в 1886 році. У той час це був шкіряний лейбл із зображенням двох коней, які намагаються розірвати джинси. Картинка зображувала реальний експеримент, який був проведений, після того як машиніст паровоза повідомив про те, що використав пару джинсів замість зламаної зчіпки вагонів і благополучно довів поїзд до станції. Після такої рекламної кампанії джинси Левіс або Лівайс повністю підкорили Америку.

   З 1890 року компанія починає присвоювати номери моделям своєї продукції, і знаменитий номер «501» було присвоєно саме джинсам із заклепками.

   26 вересня 1902 в Сан-Франциско Леві Страус помер. Але мода на джинси продовжила набирати оберти. В 1912 році у продажу з’являється дитячий комбінезон Koveralls, дизайнером якого виступив Саймон Девіс (Simon Davis) — син Джекоба Девіса, який надалі придумав ще кілька моделей нового одягу з «деніму». Одночасно з цим запускається рекламна компанія і одяг Levis виходить на міжнародний ринок.

   Перша світова війна ніяк не вплинула на бренд, бо компанія не укладала ніяких договорів з військовими. З 1922 року  Levis дещо скорочує виробництво всіх своїх продуктів, не пов’язаних з виробництвом джинсів: продаж джинсів приносить левову частку доходу компанії. В цей же час на джинсах, крім ґудзиків для підтяжок, з’являються петлі для ременя.

  Депресія 1930-х років компанія Levis, на відміну від багатьох інших, здолала досить успішно. Цьому посприяла рекламі джинсів, як справжньої культури ковбоїв Дикого заходу з вестернів, і скоріше за все невелика ціна і непогана зносостійкість.

  У 1936 році до логотипу бренду додалася ще маленька червона етикетка, пришита до правої задньої кишені, що б джинси Левіс стали більш упізнавані.

  Під час Другої світової війни компанія підсуєтилась і  уклала контракт з військовими. Це дозволило не тільки утримати виробництво, а й допомогло підвищити впізнаваність марки у Європі. В 1950 році компанія сфокусувала свою рекламу на молоді й фактично створила нову культуру джинсового одягу. Тут Голлівуд допоміг компанії знову, знамениті актори Марлон Брандо й Джеймс Дін з’явилися в кадрах молодіжних фільмів, одягнені в джинси.

  Компанія починає експериментувати. В 1954 році з’явилася лінія одягу стилю casual. У джинсах з’явилася модель із застібкою-блискавкою замість п’яти традиційних ґудзиків. У 1960 році Левіс випустила потерті джинси, а також джинси різних кольорів, які в той час не прижилися. В 1963 році з’являються джинси з вельвету та стрейчу.

  Однак конкуренти не дрімали. Невелика фірма Вранглер (Wrangler) зуміла підкорити сільську частину США, яка вважала джинси Левіс суто міською маркою. Уперше джиниси Wrangler засвітилися в ковбойських фільмах і водночас стали улюбленцями Голлівуду.

  В 60-х роках 20 століття між джинсовими марками Lee, Wrangler і Cooper вибухнула справжня війна не за аудиторію як таку, а за те, хто перетягне на себе «дух справжньої Америки».

  У 1970 році мода на джинси досягла свого піку. Levi Strauss & Co. довелося розділити виробництво на чотири основних напрямки: джинси, Levi’s для жінок, дитячий одяг і чоловічий спортивний одяг. До 1977 Levi Strauss & Co. стала найбільшим виробником одягу у світі. Продажі невпинно зростали і на кінець 1979 року оборот компанії склав $2 мільярди доларів.

  У 80-ті до модельного ряду джинсів Levi’s додалися вицвілі й пофарбовані джинси. Оборот компанії в 1990 році подвоївся і склав $4 мільярди.

  В 90-х роках 20 століття  компанія втратила більше половини джинсового ринку, що їй належав. Levi Strauss & Co. продовжувала випускати класичні вузькі джинси, тоді як серед молоді в моду ввійшли широкі штани. З 1996 по 1999 рік обсяг продажів компанії скоротився майже на третину.

  Та на середину «нульових» прибуток  Levi’s перевершив $4 мільярди. Сьогодні продукція компанії продається в 110 країнах. Штат компанії складається з 10 тис. співробітників. Акції Levi Strauss належать нащадкам засновника і не продаються на фондовій біржі.

Олійник Олександр, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”

Нагадуємо:

В райцентрі на Харківщині поряд з державним прапором України використовуватимуть червоно-чорний прапор ОУН. Напередодні із заявою про це звернувся «Об’єднання Добровольців». 

На сесії міської ради Богодухова прийняли рішення про використання червоно-чорного прапора ОУН на території Богодухівської міської територіальної громади. Треба сказати, що місто знаходиться за 30 кілометрів від кордону з РФ.

Читайте нас також у Телеграмі

Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку

“Коли повернувся з фронту – часто розчаровувався, задався питанням що змінилося поки ми воювали, коли сесія прийняла це рішення я зрозумів – таки змінилося багато, за 30 км до російського кордону буде майоріти червоно-чорний стяг. Так саме за це я воював” – заявив керівник “Об’єднання Добровольців” Харківської області Артур Трепелець для “MyKharkov”.

Нагадаємо: