Правоохоронні органи на Донеччині повідомляють про виявлення великого схрону зброї та боєприпасів. Серед вилученого понад 1600 гранат, 62 пістолети Макарова, 124 ящика патронів та інші вибухонебезпечні предмети.
Повідомляється, що схрон було знайдено в одній з покинутих будівель міста у Приморському районі.
На місці правоохоронці знайшли понад 1600 гранат РГД-5 та Ф-1, 2000 освітлювальних ракет, 1060 запалів УЗРГМ, 2 крупнокаліберних стволи кулеметів, 61 пістолет Макарова, а також 124 ящика патронів калібру 7,62 та 14,5.
Наразі тривають першочергові слідчі дії, встановлюються особи, причетні до скоєння кримінального правопорушення.
Північноатлантичний Альянс у відповідь на стратегічні виклики та загрози продовжує підтримувати присутність в регіоні Чорного моря й отримує у цих зусиллях потужну підтримку від країн-партнерів – України та Грузії.
Про це під час телефонного інтерв’ю під егідою Брюссельського медіа-хабу США заявив командувач Європейським командуванням Збройних сил США, верховний головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал ВПС США Тод Волтерс (Tod D. Wolters), повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Спільні навчання та патрулювання посилюють обізнаність НАТО з ситуацією та безпеку у морському просторі. Нещодавно, зокрема, у регіоні Чорного моря, ми зміцнили наші морські позиції із чудовою підтримкою Грузії й України. Бойові кораблі USS Porter та USS Donald Cook (есмінці – ред.) нещодавно здійснили багаторівневі операції разом із літаками НАТО AWACS та P-8s (Boeing P-8 Poseidon ) у Чорному морі, що продемонструвало, як ми вдосконалюємо нашу взаємосумісність», – сказав американський генерал.
Відповідаючи на запитання журналістів, він зауважив, що активність НАТО в регіоні Чорного моря є складовою військової стратегії та політики НАТО у стримуванні та обороні усього Євроатлантичного простору.
«Ми називаємо це широкою та спільною відповіддю у сфері оборони. Ми в НАТО хочемо забезпечити всеохоплюючу політику стримування за всіма географічними напрямками у широких секторах. Там, де ми бачили, що була невідповідність у ресурсах, в певних регіонах кілька років тому, ми провели стратегічну оцінку, як забезпечити ці ресурси, щоб ми могли ефективно здійснювати політику стримування й оборони у регіоні Чорного моря, як ми це зробили в Арктиці, як це відбувається у Східному Середземномор’ї, на Балтиці та у центральній частині Атлантичного океану», – зауважив верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі.
Відповідаючи на запитання щодо того, чи занепокоєне НАТО ймовірністю загострення безпекової ситуації у зв’язку зі зростанням внутрішньої напруги у Російській Федерації, генерал Волтерс зауважив, що НАТО уважно слідкує за розвитком подій, але поки не бачить ознак, що російське керівництво вдаватиметься до якихось зовнішніх авантюр.
«Ми робимо цілісний огляд активності Росії. Я, безумовно, вивчаю все, що вони зробили з 2014 року і по теперішній час. Ці пригоди за кордоном – це те, чому ми приділяємо пильну увагу. Безумовно, це відбувається зараз, коли ми говоримо про випадок з Навальним, ми дуже стурбовані цим. Росія має тенденцію бути дещо авантюрною в такі моменти, а в інші часи вони не мають такої тенденції. Виходячи з наших спостережень, зараз ми не бачимо ознак авантюризму від Росії внаслідок напруги, яку вони переживають у зв’язку з інцидентом з Навальним», – сказав він.
Росія визначається країнами НАТО, як джерело найглибшого геополітичного виклику для усього Альянсу. Ця країна продовжує агресію проти України та у Грузії, нарощує військову присутність у високих широтах Півночі та у Північній Атлантиці, а також військово-повітряні та військово-морські спроможності у Баренцевому морі, на Балтиці, у Чорному та Середземному морях.
Стосовно Росії НАТО проводить двоєдину політику: з одного боку – стримування та оборони, а з іншого, – залишає і підтримує відкритими канали зв’язку для уникнення непорозумінь чи нещасних випадків.
Командний корабель сил протимінної оборони Kontradmirał Xawery Czernicki повернувся до порту постійної дислокації Свіноуйсьце 4 лютого після ретельного ремонту. Про це повідомляє у Twitter Генеральне командування Збройних сил Польщі.
За останні кілька місяців він пройшов капітальний ремонт на судноремонтній верфі у Гдині.
Kontradmirał Xawery Czernicki командне судно протимінного захисту ВМС Польщі. До складу флоту його було зараховано у 2001 р. Судно побудовано на верфі у Гданську і зараз це найбільший військовий корабель побудований в інтересах польського флоту у самій Польщі.
Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування розглянули законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення Національного військового меморіального кладовища».
За результатами розгляду парламентаріями прийнято рішення винести законопроєкт на розгляд народних депутатів України у перше читання.
За словами заступника міністра у справах ветеранів України Олександра Терещенка, документ розроблений з метою закріплення на законодавчому рівні поняття Національного військового меморіального кладовища та особливостей його правового статусу.
Під час пікету проти діяльності проросійських телеканалів біля приміщення в якому розташовується телеканал НАШ, відбулася перепалка між громадським діячем Євгеном Карасем та журналістами каналу. Редактори прямої трансляції, яку вів цей канал, вирішили, що доречно назвати Карася фашистом.
Сьогодні відбувається акція націоналістів поблизу телеканалу НАШ.Вони закликають закрити канал і називають його проросійським та таким, який сприяє розв’язанню війни проти України.
Пізніше редактори виправили помилку та назвали активіста Карася нарешті нацистом
Полтавський літератор Віталій Запека , котрий гострив своє творче перо і вчився красному слову не за письменницьким столом у затишному кабінету, а на передовій в зоні АТО, отримав престижну Міжнародну премію «Воїн світла».
«Воїном світла» талановитий 52-річний фронтовик став завдяки своєму воєнно-сатиричному роману «Герої, херої та не дуже», написаному на основі реальних подій, яким автор, котрий три роки воював у складі добровольчого батальйону, був безпосереднім свідком. В книзі, яка розійшлася серед читачів буквально за чотири місяці і наразі готується її перевидання, полтавець в сатиричному стилі описує армійське життя, службу на передовій, стосунки, ілюзії та сподівання, котрі розбилися о сувору правду фронтових буднів своїх героїв – патріотично налаштованих наших співвітчизників. Різних за професією і соціальним статусом, які за покликом серця влилися до складу добровольчих батальйонів. І сповна занурилися у тривожну і непевну атмосферу перших місяців війни на Донбасі.
загашку В. Запеки вже понад півтора десятки книжок, які вийшли з-під його пера під враженнями від фронтових буднів, роздумів автора над сьогоденням, реаліями, з якими стикаються вчорашні учасники бойових дій після повернення з передовій до дому тощо. Варто зазначити, що здібність «атовця» писати про серйозне з певною долею гумору знаходить вдячний відгук у серцях його шанувальників. Більш того, його сатиричний роман покладено в основу сценарію п’єси, котра вже почали своє сценічне життя. Зокрема, торік – на роковини пам’яті Героїв Крут, Дніпровський національний академічний театр ім. Т. Г. Шевченка за сценарієм роману фронтовика поставив виставу «Пригоди небравого вояка Шрамка».
Вручення премії відбулося У Києві біля пам’ятника М. Жизневському 26 січня 2021 року – в день його народження. За положенням премію вручають одному білоруському і одному українському письменникам за твір у прозі, у якому автор через своїх героїв відстоює ідеали свободи і справедливості. Те, за що боровся і загинув на Майдані білорус М. Жизневський.
«Про те, що мою книжку, яку я написав ще 2017 року, номіновано на Міжнародну премію, я не знав до останнього дня, – розповів кореспонденту «НОВА» В. Запека. – Конкурсний комітет з власної ініціативи «промоніторив» художні твори українських письменників останнього часу і зупинив свій вибір на моєму романі. Про що мене сповістили і запросили до столиці на вручення диплому лауреату і пам’ятної статуетки. Номінантам вручають і грошову премію, але то чисто символічна сума. Лауреатів відзначають щороку 26 січня на день народження Михайла Жизневського. Першим на Майдані загинув Сергій Нігоян, а другим, кого настигла куля снайпера, був двадцятирічний білорус. Я пишаюся тим, що мені вручено цю премію, яка символізує прагнення українських і білоруських народів до свободи. І письменники цих країн в міру своїх можливостей і творчих здібностей пропагують загальнолюдські цінності…».
Повернувшись із столиці до Полтави В. Запека дізнався ще одну приємну для себе новину: він став ще і лауреатом Всеукраїнської премії імені Якова Гальчевського – подвижника української ідеї, полковника УНР, бойового отамана, який очолював збройну боротьбу українських повстанців проти більшовицької окупації на Правобережній Україні. Премію засновано до дня Соборності 1995 року і відтоді організаційний комітет щороку рейтинговим голосуванням визначає її лауреатів. Цього року у номінації «За літературну діяльність» відзначено і письменника-фронтовика Віталія Запеку.
«Мені повідомили з оргкомітету премії, що за традицією урочиста церемонія вручення відзнак конкурсу багато років проходить під час поетичного-мистецького фестивалю «Віршень» у Києві. Але, цього року через карантинні обмеження процедуру вручення премії лауреатам буде змінено. Її проведуть онлайн та під час особистих зустрічей з лауреатами, – розповів фронтовик. – Я гордий з того, що став лауреатом цїєї премії…»
Сьогодні уже напевне можна стверджувати, що фронтовик із Полтави по-праву поповнив лави відомих українських письменників. У літературну творчість новітньої України він вписав свій особистий рядок завдяки власному життєвому досвіду, в тому числі і бойовому, оригінальному висвітленні проблем державотворення та подвижницькому служінні українській ідеї.
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Напередодні в штаті Айдахо впав військовий вертоліт UH-60 Black Hawk. Через катастрофу загинули 3-є американських військових. Інформацію про інцидент опубліковано командування Національної гвардії штату Айдахо у Twitter.
Вертоліт проводив тренувальний політ у гірській місцевості. Як повідомили у Нацгвардії штату, імовірно, що вертоліт впав через сильний снігопад, який йшов під час польоту. Перед падінням, екіпаж вертольота який розбився, ніяких повідомлень про неполадки або проблеми з машиною не передавав.
Наразі все польоти авіації Національної гвардії штату зупинено на невизначений термін
Мaкiївкa. Шкoлa. “Вiцe-пpeм’єp ДНP” вiтaєтьcя з дiтьми – “Привєт дєті!” А у вiдпoвiдь нecпoдiвaнe: «Слава Україні!».
Якщо ще хтось не знає, бути пaтpіoтoм Укpaїни в oкyпованому PФією Дoнeцьку набагато складінше, ніж у Львoві. Так було дo вoйни, тaк є і зараз. Я нa кoнкpeтнoму пpикладі з окупованих територій пoкaжy де саме проблема. І це не для того, щоб кинути кaмінь в бік Львoва, ні. Просто це те, що незручно і що болить. Вcім.
Сонячний годинник та палац піонерів у м.Макіївка
Отже, oкyпaційна влaда та ЗМІ намагались приховати страшну звістку з Мaкіївки, та у них з цього нічого не вийшло. Зараз розповім, що сталося.
Такий собі віце-прем’єр «динирії» на прізвище Aнaнчeнкo в понеділок відвідав одну зі шкіл Макіївки «з офіційним візитом». Все йшло за планом «в найкращих традиціях»: диpeктop, зaвyч і вчитeлі xoдили пo команді «Струнко», посміхались «улибальниками» в oб’єктиви пpoпaгaндиcтcкиx ЗМІ і т.п.
Та раптом сталося непередбачуване. Коли “тіпa-віцe-пpєм’єp” зaйшов привітатися з дітьми одного із випускних класів і сказав «Пpівєт, дєті”, у відповідь на привітання другої посадової особи в ієрархії «динирії», як залпом із танка прямо в вуха продажного колаборанта, четверо майбутніх випускників гучно і чітко відповіли: Слава Україні!
Те що колаборант-динирієць, м’яко кажучи ах*ів – це все одно, що нічого не сказати. Він почервонів і вилетів із класа тієї ж секунди. За “тіпa-віцe-пpєм’єpом” слідом помчали вчителі та завуч, а в класі настала гробова тиша. Це було шоком для всіх: і для «тіпа-вчителів», і для колаборанта-динирійця в дорогущому піджаку, і для директора школи.
Наступного дня батьків учнів у авральному порядку викликали до «емгебе динирії». І вчителів. І диpeктopa шкoли. І зaвyчa. Вaтниx чeкіcтів, нy, дуже цікавила пpичинa життєвої пoзіції дeтeй, які, чомусь, не бажають бути дeбілaмі.
Пpaвдa, пocля pозмов зі всіма yчacниками «інциденту», емгебіcти дійшли досить невтішного висновку: понад 60% yчнів нe збираються продовжувати навчання нa oкyпованих рашистами землях України піcля випycкниx екзaмeнів. Приблизно 40-45% плaнують отримати диплoм Xyнти, ще 15-20% збираються зробити теж саме нa Рoccії. Інші учні банально не можуть отримати освіту за межами окупованих українських територій через фінансові проблеми батьків. Або у них є непереборні обставини, які змушують їх залишитися нa територіях, де порушуються елементарні пpaва людини. І коли б їм нічого не заважало, то відсоток дітeй, які не мають бажання жити нa окупованих територіях після завершення навчання у школі, перевалив би за 90 відсотків.
Росіяни зараз, як зазвичай вони це роблять, почнуть верещати, що все це неправда, такого бути не може, та щось подібне. Ні, може! На дворі 21-ше століття, коли хто забув. Кордони, як такі, в інтернеті стерті, діти мають змогу спокійно спілкуватися із однолітками в соцмережах і бачити різницю між пародією на життя на окупованому рашистами Донбасі і життя в тій самій «Хунті».
Уявіть собі свою юність з комендантською годиною. І неважливо, в шкільні чи студентські роки, потім уявіть, що «так склалися обставини». Ну, що, подобається? Уявіть собі патрулі на вулицях, обстріли, озброєних дебілів. А це найкращі роки вашого життя! Поклавши руку на серце – ви хотіли б щоб у вашої дитини була така юність?
Дyмaю, що ні. Бо це – бyтaфopія. Це пapoдія на життя. Це фapc, a нe дитинство чи юність. І не дивно, щo діти нa окупованому Дoнбacі не мають бажання залишатись жити в цьому територіальному непорозумінні принципово. Вони прагнуть спокійно xoдити пo вyлицям, гyляти з дpyзями, закохуватися і влаштовувати своє життя, а не поспішати з випускного додому через те, що незабаром має розпочатися комендантська година.
A тeпep уявіть собі які у майбутніх випускників на окупованих територіях залізні нерви. І яйця. І це поки що тільки діти. Вони добре розуміли можливі наслідки своєї витівки, добре розуміли, що батьків викличуть на допити «тіпо-чєкісти». Також вони розуміли, що їх за таке «на раз-два» можуть «кинути на підвал» чи забрати на облаштування шанців. Але діти не злякались і смачно плюнути в обличчя окупанту. Публічно.
Уявіть як їм набридло, а точніше – осто*ло, жити в умовах фарсу через недолюдей, які ніяк не можуть у своїй уяві «поховати СРСР».
Як на мнe, то це крик дyші дeтeй. І з кожним днeм нa oкyпoвaниx PФією тeppітopіяx тaкиx вигуків бyдe більшe. Саме зa тaкиx дітeй і триває війнa, бо вoни – майбутнє Укpaїни. Ті, хтo нe має бажання жити в минулому з піонерськими гaлcтyкaми, пapтійними зборами, ідoлaми радянської доби, вони ті, хто не має бажання «пересуватись cтpoєм».
Мopaль дуже пpocтa. Бути пaтpіoтoм нa oкyпованих землях набагато складніше, ніж у Києві. Пам’ятайте про це.
Aвтop: блoгep Фaшик Дoнєцкій
Переклад: “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Зазвичай ветеранів уявляють собі як таких-от брутальних чоловіків, загартованих в горнилі війни. А на фоні обов’язково – підбиті ворожі танки і потоптані прапори терористів. А тепер спробуйте відійти від цього кліше і уявити собі цих людей з пензлем і фарбами, коли вони обережно вимальовують лінії акриловою фарбою на полотні. Десь так виглядає арт-терапія у “Ветеранському хабі” в Одесі.
Арт-терапія – це напрям в психотерапії та психологічній корекції, заснований на застосуванні для терапії мистецтва і творчості. У вузькому сенсі слова під арт-терапією зазвичай мається на увазі лікування образотворчою творчістю, що має на меті вплив на психоемоційний стан пацієнта.
У хабі нам пояснили, що такий своєрідний спосіб терапії там практикують давно. Для ветеранів створюють умови, в яких вони могли б виразити свої переживання через малювання. Стримувати творчий порив атовців доводиться психологам – вони уважно слідкують за ходом роботи ветеранів і час від часу направляють їх мистецькі інтенції.
Юлія – одна з цих психологів. Вона займається проблемами ветеранів з далекого 2015-го року. Каже: колись познайомилася з одним з ветеранів у онлайн-грі на військову тематику. Після недовгого спілкування зрозуміла, що комп’ютерна іграшка стає для атовців спробою виплеснути зайву агресію в Інтернеті замість того, аби зриватися на близьких та рідних. З того часу вона зрозуміла, що допомога захисникам України – її покликання. Саме цей поклик свого часу і привів її до «Ветеранського хабу».
Психолог зазначає, що вона – одна з першопрохідців у сфері терапії посттравматичних розладів за допомогою мистецтва. Вона пояснює – терапії передує обговорення певних особистих проблем у колі атовців. Потім вона демонструє їм спеціальні картки з зображеннями, ґрунтуючись на яких атовці і мають творити власні картини.
«Там просто малюнок, і людина, обираючи малюнок, обирає свій стан. А далі її підсвідомість вибудовує ту подію, яка є травматичною» – ділиться механізмом роботи арт-терапії Юлія. Наразі вона планує внести зміни в існуючу практику. «Я зараз розробляю колоду з такими-от картинками спеціально для ветеранів. Саме під їх запити» – зазначає жінка.
Задача психолога у цій ситуації – детально проаналізувати роботу, виокремити переживання ветерана, а потім – спробувати звернути його увагу на приємні, дійсно важливі спогади. «Він малює темними кольорами… а потім картина поступово світлішає» – говорить Юлія.
Олександр, командир відділення у 59 бригаді з 2016 по 2018 роки, – один з учасників програми арт-терапії. Чоловік бився з ворогом під Золотим та Павлополем, а тепер воює з власними переживаннями. І не сам, а разом з дочкою, яка відвідує заняття разом з татом.
«Свої враження, які пережили на війні, ми відображаємо на папері і це дуже допомагає. Я це от навіть не тільки на своєму прикладі скажу, а й на прикладі доньки» – відзначає ветеран. Чоловік пояснює, що коли вона тільки почала ходити на заняття, то одразу вибирала собі сірі, темні й бліді тони. Проте вже дуже скоро все змінилося, і картини любої донечки Олександра стали наповнюватися яскравими барвами. «Вона почала більше розкриватися, розумієте, і я разом з нею» – ділиться з нами Олександр.
Треба відзначити, що результат таких заходів буде не тільки терапевтичним. Справа в тому, що цілком ймовірно, що багато хто з ветеранів отримані навички продовжить вдосконалювати. І тоді арт-терапія призведе не тільки до відновлення душевного здоров’я, але й до віднайдення своїх прихованих талантів. Тож може незабаром нас чекає цілий бум військових живописців, що вийшли з окопів війни на Донбасі.
Андрій Несміян, спеціально для «Нова: новини ветеранів»
