Сили та засоби протиповітряної оборони на Херсонщині тренувалися виявляти та знищувати безпілотні літальні апарти умовного ворога. Про це повідомляє служба зв’язків з громадськістю Командування об’єднаних сил ЗС України на сторінці у Фейсбук.
Фото: Цензор.нет
Повідомляється, що тренування проходили за наказом командувача об’єднаних сил Збройних Сил України генерал-лейтенанта Сергія Наєва. Мета навчань – вдосконалення готовності підрозділів виконувати завдання за призначенням.
“Розрахунки зенітно-ракетних комплексів “Оса-АКМ” вчасно здійснили марш на стартові позиції, розгорталися на місцевості, виявляли, класифікували та супроводжували умовні повітряні цілі. У даному випадку це були ударні безпілотні летальні апарати. При їх підході на дистанцію ураження – вони були умовно знищені розрахунками ЗРК, – зазначив Наєв.
Фото: Цензор.нет
Як розповів командувач об’єднаних сил, тренування пройшло в умовах моделювання повітряної обстановки з практичним відпрацюванням дій операторів систем управління зброєю. Наєв також додав, що “військовослужбовці вчергове відпрацювали алгоритм дій з бойового застосування зенітно-ракетних комплексів при відбитті атаки противника, а також продемонстрували свої навички та вміння будувати багаторівневу систему протиповітряної оборони в районі виконання бойових завдань.
Капітана Олександра Войтенка і солдата В’ячеслава Олексієнка з 5 БТГр 81-ї окремої аеромобільної бригади, які 14-го лютого загинули під час виконання бойового завдання в зоні проведення ООС, поховали на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у Кременчуці сьогодні.
Траурна церемонія прощання пройшла у Міському палаці культури. Віддати останню шану полеглим Захисникам України прийшли тисячі кременчужан, рідні та близькі, бойові побратими, ветерани АТО/ООС, військовослужбовці з 5-ї батальйонно-тактичної групи та керівники міста. Панахиду за загиблими воїнами відслужили у Свято-Миколаївському соборі Православної церкви України.
Олександр Володимирович ВОЙТЕНКО народився у 1974 році, закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище у 1995 році, військову службу проходив на офіцерських посадах у складі 23-го окремого прикордонного загону спецпризначення у Кременчуці, потім в «Альфі» СБУ та МВС. Звільнився у запас. А у березні 2018 року поновився на військовій службі та добровільно пішов на фронт у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Пізніше перевівся до 5 БТГр 81-ої окремої аеромобільної бригади. Одружений.
В’ячеслав Сергійович ОЛЕКСІЄНКО народився у 1987 році в Кременчуці. Був єдиним сином у родині. Воював в АТО у складі третьої хвилі мобілізації у 2014-2015 роках. Після демобілізації та недовгого цивільного життя повернувся на війну – уклав контракт на проходження військової служби у 5 БТГр 81-ї ОАЕМБр, яка постійно перебувала на фронті. Одружився півтора року тому. Дітей народити не встиг…
Нагадаємо, троє військовослужбовців-десантників близько 9:30 14-го лютого в районі села Новолуганське Донецької області підірвалися на вибуховому пристрої під час переміщення з вогневої позиції. Третім загиблим був старший солдат 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр Дмитро МИРОНЕНКО з Харківщини.
Пізніше з’ясувалося, що вони підірвалися на пристрої з 5-ти протитанкових мін ТМ-62, розміщені у шаховому порядку вздовж дороги, по якій пересувалися військовослужбовці. Як підірвали ці міни, було це зроблено дистанційно чи хтось з загиблих зачепив розтяжку, належить з’ясувати слідчим ДБР, які проводять розслідування у рамках відкритого кримінального провадження у зв’язку з загибеллю військовослужбовців.
Зазначимо, що в зоні проведення ООС наші військові доволі часто підриваються на вибухових пристроях. Зокрема, 6-го лютого через це загинули двоє військових. За даними Міноборони, станом на 2019 рік на підконтрольній Україні території Донбасу було заміновано близько 700 тисяч гектарів території.
«Вони загинули вранці в День святого Валентина так і не встигнувши привітати своїх коханих. Саме завдяки таким воїнам мільйони українців сьогодні можуть жити мирним та спокійним життям. Вони захищали нас від війни та віддали своє життя за Україну. Це справжні герої, яких ми будемо пам’ятати завжди. Сумно, що сьомий рік на фронті гинуть мої бойові побратими», – відзначив кореспонденту «Нова: новини ветеранів» перший командир 5 БТГр, який формував військову частину на початку 2015 року, а наразі є Представником Уповноваженого у справах захисту прав військовослужбовців Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, полковник запасу Олег ЧУЙКО.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Олександра Войтенка, В’ячеслава Олексієнка та Дмитра Мироненка… Вічна пам’ять Героям!
11-го лютого поблизу окупованої Горлівки від кулі снайпера загинув водій-електрик інженерно-саперного взводу 5-ї БТГр 81-ї ОАЕМБр Олександр ГЛУШКО з Полтавщини.
http:///na-donbasi-zahynuv-ukrainskyi-zakhysnyk/
“НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Президент Володимир Зеленський увів до складу Ради національної безпеки й оборони міністерку у справах ветеранів Юлію Лапутіну. Про це йдеться в указі №56/2021, опублікованому на сайті президента.
В указ набирав чинності з дня його опублікування – 17 лютого 2021 року.
Юлія Лапутіна працювала в СБУ і увересні – грудні 2014 року була командиром оперативної групи СБУ в зоні АТО (зараз – ООС) на Донбасі. У складі групи вона виконувала завдання із затримання учасників проросійських терористичних бандформувань. Була керівницею Директорату комунікацій та інформполітики Міністерства з реінтеграції тимчасово окупованих територій. 18 грудня 2020 року Юлію Анатоліївну призначили міністеркою у справах ветеранів.
Лапутіна друга в історії України жінка, яка 26 березня 2020 року отримала звання генерала.
Пресслужба Об’єднаних сил повідомляє, що 17 лютого 2021 року було зафіксовано чотири порушення режиму припинення вогню.
Російські окупаційні війська обстрілювали позиції ЗСУ з мінометів 82-го калібру та станкових протитанкових гранатометів неподалік Новомихайлівки.
Поблизу населеного пункту Славне противник застосував проти наших воїнів автоматичні станкові та станкові протитанкові гранатомети.
Біля Південного російські загарбники вели вогонь з ручних протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів, а неподалік Шумів окупанти здійснили обстріл наших позицій з автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та снайперської зброї.
На обстріли зі сторони противника українські захисники змушені були відкривати вогонь у відповідь.
Про факти порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.
Бойових втрат серед наших воїнів немає, інформує пресслужба Об’єднаних сил.
Команда ракетного есмінця USS Winston S. Churchill (DDG 81), що патрулює цей район у Червоному морі в міжнародних водах неподалік узбережжя Сомалі виявила і перехопили незаконну партію зброї. Про це інформує mil.in.ua з посиланням на пресслужбу П’ятого флоту США.
Незаконний вантаж виявили під час перевірки цивільного судна, огляд якого проводили відповідно до міжнародного права в міжнародних водах.
Корабель транспортував декілька тисяч автоматів Калашникова, легких кулеметів, снайперських гвинтівок, ручних протитанкових гранатометів, також виявлено запасні частини до зброї, оптичні приціли. Партію зброї, яку доправляли у незаконний спосіб, було вилучено.
Джерело походженні зброї та місце призначення вантажу наразі встановлюються.
Посол Російської Федерації в Турецькій Республіці Олексій Єрхов під час прес-конференції 17 лютого заявив, що російські експерти стурбовані можливістю застосування Україною турецьких безпілотних апаратів Bayraktar TB2 на Донбасі проти російських військ.
Про це повідомляє агенція “Крылья” з посиланням на місцеві ЗМІ.
“Ми повинні визнати, що російські експерти висловлюють побоювання з приводу того, що Київ не зможе встояти перед спокусою використовувати свою перевагу, яку дає йому володіння турецькими безпілотниками. Я не знаю, чи виправдані ці побоювання. Ми не хочемо, щоб такий сценарій стався. Ми постараємося цьому запобігти”, – вказав Єрхов.
Раніше стало відомо, що окрім наявних 6 одиниць безпілотників Bayraktar TB2, до Збройних сил України має надійти ще 5 одиниць літальних апаратів для потреб Військово-морських сил.
Історія Міжнародний день кота «по-італійські» розпочалася в 1990 році, коли італійська журналістка Клаудія Анджелетті в журналі “Tuttogatto” запропонувала читачам відзначати день кота. Оскільки в країні велика кількість бездомних котів, на таку пропозицію відгукнулися передусім люди, які займаються допомогою тваринам.
Починаючи з 1992 року це народне і громадське свято відзначають у цей день в різних містах Італії, проводять різноманітні благодійні акції на користь котів.
Проте це не єдина дата, коли відзначають аналогічну подію. В Японії домашніх пухнастиків вітають 22 лютого. 01 березня вважається «Днем котів» в Російській Федерації. Вперше це свято було організовано Московським музеєм кішки та редакцією журналу і газети «Кіт і пес» в 2004 році. Фонд захисту тварин у Великій Британії у 2002 році вирішив, що «Міжнародний день кота» потрібно щорічно святкувати 08 серпня. А в США «котячий день» припадає на 29 жовтня. Тому тим, хто не встиг з якоїсь причини привітати свого улюбленця не варто засмучуватися – можна обрати найближчий день, – було б бажання святкувати.
На сьогоднішній день в світі налічується близько 600 мільйонів домашніх котів. Домашня кішка (Felis catus) входить в сімейство котячих, в якому розрізняють 2 підродини, 4 роди і близько 36 видів.
Спочатку дикі кішки були одомашнені людьми на Близькому Сході та в Межиріччі приблизно 9500 років тому. В Єгипті ці витончені тварини з’явилися в тільки 4000 років тому і одразу стали об’єктами поклоніння.
Єгиптяни захоплювалися граціозністю, м’якістю і безтурботністю цих тварин, але перш за все цінували їх за охорону комор із зерновими від дрібних гризунів. Ще більшої поваги серед місцевого населення кішки домоглися завдяки полюванню на щурів, які були переносниками збудників багатьох хвороб, а вбиваючи змій, кішки робили прилеглі території більш безпечними для проживання людей.
Саме в Єгипті вперше в історії, кішок наділяли божественними і сакральними якостями. З часом, коли кішок стали уособлювати з богинею Бастет, їх стали забальзамовувати і муміфікувати. Коли у єгиптян помирав домашній кіт, вони збривали собі брови в знак трауру.
Мумія кішки (Музей Лувр)
Серйозного релігійного становлення культ кішок досяг на зорі становлення Нового Єгипетського царства – в 1550-1069 роках до нашої ери. Фараон лівійського походження Шешонк I звів місто Бубастіс, яке стало головним місцем поклоніння богині Бастет
У Стародавньому Єгипті котів тримали у храмах як священних тварин. Богиня світла Баст завжди поставала у вигляді кішки, а верховний бог Ра на кількох знайдених барельєфах у котячій подобі бореться з силами темряви. Вбивство кішки прирівнювалося до вбивства людини. За легендою, цим культом у 525 році до нашої ери скористалися перські війська. Воїни персів у бій пішли несучи на руках котів. Єгиптяни, щоб не заподіяти котикам ушкоджень просто не чинили загарбникам спротиву. Ще за сто років Геродот опише, як під час пожежі в Єгипті спочатку рятують котів, а потім майно.
В 390 році нашої ери культ Баст і культ кішок були офіційно заборонені імператорським указом. Таким чином, обожнювання кішок в Єгипті почало поступово згасати. Але любов до цих тварин залишалася серед місцевого населення Єгипту і згодом розповсюдилася по всьому світу.
Та не зважаючи офіційну заборону «культу кішок» вбивство цих милих тварин в Єгипті продовжувало вважатися страшним злочином і каралося стратою. Давньогрецький історик Діодора Сицилійського описав побачений ним у 60 році до нашої ери випадок: римський візник, випадково возом переїхав кота, за що одразу був убитий єгипетським солдатом.
В Середньовічній Європі котів то любили, то ненавиділи і знищували.
Початком гонінь на котів у Західній Європі вважають 1233 рік, коли Римьский Папа Григорій ІХ написав послання Vox in Ram. В ньому засуджувалося люцеферіанство і детально описувався ритуал поклоніння групи єретиків статуї чорного кота. На початку 14 століття король Франції Філіп IV Красивий розпустив орден тамплієрів, приписавши їм зв’язок із Сатаною. Від деяких лицарів під час катувань вимагали зізнання в поклонінні котоголовим ідолам.
З того часу у котів, особливо чорних, по всій Єврпі почали серйозні проблеми. Їх почали нещадно топити в мішках, спалювати на вогнищах, кидати з міських веж, вішати. Збереглися численні документи інквізиції, в яких жінка звинувачується у відьомстві разом зі своєю кицькою. Як правило, такі процеси завершувалися летально для обох. Врятувати чорну кішку від страти могла лише біла плямка на хутрі, так звана «мітка янгола», що знімала з тваринки підозри у чаклунстві.
Пік антикотячої кампанії в Західній Європі в 14 столітті призвів до спалаху епідемій, що й не дивно. Поїдаючи щурів, коти оберігали не лише продуктові запаси, а й здоров’я господарів.
На противагу єврпейським католикам, іудейські общини не підтримали «антикотячий терор». У поєднанні із замкненим способом життя та купою релігійних приписів щодо гігієни, смертність від чуми у іудейських общинах була в рази меншою, ніж у католиків. У зачумлених містах поширювалися чутки, що євреї навмисно заражають християн. Навесні 1348 року з французького Тулону розпочалася хвиля єврейських погромів. Загалом у Європі, через любов до котів, було знищено кількасот іудейських общин.
Зовсім інше ставлення до котів в Середні Віки було у мусульман. Згідно з ісламськими переказами (хадисами) кішку на прізвисько Муесса мав сам пророк Мухамед. Вона любила відпочивати на одязі власника. Одного разу, коли Пророка покликали на молитву, він не бажаючи турбувати сплячу кицьку, відрізав частину свого одягу на якому та спочивала. Таке ставлення до тварин викликало і відповідну реакцію з їхнього боку.Якось кішка врятувала від укусу змії одного з найвідоміших соратників Мухамеда, який одержав ім’я Абу Хурайрі, в перекладі з арабської — «Батько котів».
Про любов мусульман до котів говорить також той факт, що ця тварина в арабській мові має аж 19 найменувань, поступаючись за кількістю тільки левові. Втім, коти мають привілей: вони можуть заходити до мечеті, а левам це робити заборонено.
У православ’ї чітко дотримуються канонів Старого Заповіту і вважають кота «чистою» твариною. Це єдиний звір, якому дозволено заходити до храму. Тому, на думку середньовічних католиків, православні є ідолопоклонниками.
Ставлення до котів почало поступово змінюватися протягом 19 століття. «Антикотячий терор» закінчується і вони поступово знову стають домашніми улюбленцями.
12 лютого з’явилось повідомлення, що при Харківській обласній державній адміністрації планують утворити “підрозділ щодо роботи з ветеранами”. Принаймні так його називають у повідомленні про створення цієї організації на сайті ХОДА.
Під час засідання, на якому обговорювалися питання про створення ветеранської організації, голова Харківської обласної державної адміністрації Айна Тимчук говорила що для неї “дуже важливо вирішити проблемні питання ветеранів”. Також вона наполягала на тому, що вже через кілька місяців відбудеться нова зустріч і вона планує підбивати перші підсумки.
Все це дуже красиво і правильно. Подібні організації існують, наприклад, в Дніпропетровській, Полтавській, Вінницькій та інших областях. Вони дійсно збираються та обговорюють нагальні питання та проблеми. Чи буде так і в Харківській області?
Обговорення в Харківській облдержадміністрації. Жодного представника ветеранської спільноти учасників війни з Росією. Лише учасники локальних конфліктів та ті хто їх представляє.
Як можна прочитати у повідомленні про нараду, в ХОДА вирішили, що понад 12 тисяч учасників АТО/ООС не варті уваги шановної адміністрації і її голови Айни Тимчук. На обговорення про створення “підрозділу щодо роботи з ветеранами” чомусь взагалі не запросили учасників війні з Росією, а ветеранська спільнота була представлена виключно представниками “афганських” організацій. Дивний збіг, чи не так?
1 лютого 2021 року в при Полтавській обласній державній адміністрації запрацювала Консультативної ради у справах ветеранів, сімей загиблих захисників України. Тут особливу увагу треба звернути на назву цієї організації, яка подібна назві всеукраїнській Консультативній раді у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України. Крім того, саму раду в Полтавській області зробили на зразок консультативно-дорадчого органу, який діє при Президентові України. Всеукраїнською радою керує такий собі пан Куніцин, який жодного дня не брав участь у війні з Росією та який нагороджений російським орденом Дружби. Існує точка зору, що такі консультаційні ради планують створити по всіх областях України або перейменувати ті що вже існують, хоч про це офіційної інформації ніде не опубліковано. Такі дії влади можна пояснювати тим, що в майбутньому всі ці обласні консультативні ради будуть підпорядковуватися всеукраїнській Консультативній раді.
Перше засідання Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих захисників України. 7 червня 2020 року. Цікаво, а шановний пан Куніцин принципово не одягає український однострій?
Таким чином виходить, що в Києві вирішили просто нівелювати ветеранів війни з Росією шляхом створення ручних консультативних рад. Ці організації будуть займатися нічим або відстоювати позицію чинної влади. А позиція чинної влади, як ми писали раніше, це рішення про обмеження пільг у ветеранів. Яскравим прикладом такої політики, відносно до учасників війни з Росією, і стало обговорення в Харківській облдержадміністрації, куди ветеранів АТО/ООС просто не запросили. Тож виходить, що в майбутньому нашими інтереси будуть представляти призначені з Києву афганці?
На сайті Мінсоцполітики з’явився проект постанови Кабміну “Деякі питання надання пільг з оплати проїзду окремим категоріям громадян у готівковій формі”. У ній вказано, що обсяг компенсації проїзду у громадському транспорті ветеранам АТО/ООС відтепер визначатимуть місцеві органи влади.
“Сільські, селищні, міські ради територіальних громад або їхні виконавчі органи затверджують розмір грошової виплати та компенсації, періодичність і строки їх виплати” – вказано в пункті 4 Порядку надання пільг.
Відтак трактування закону про “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відтепер лягає… на місцеві ради, вважає почесний голова “Спілки ветеранів АТО Харківської області” Павло Федоров. Нагадаємо, що згідно з законом проїзд для ветеранів має бути безкоштовним, а кількість пільгових поїздок – безлімітною.
“Місцеві органи влади часто порушують закон і вводять обмеження на пільговий проїзд. Зараз же виходить, що якщо умовна міськрада захоче обмежити ветеранів у їх законному праві на пільговий проїзд, то зможе посилатися на цю постанову” – відзначає Федоров і додає, що “ситуація, коли загальноукраїнські закони трактує не Верховний чи Конституційний суд, а селищний голова – це перший крок до федералізації і розпаду країни”.
Обговорення проекту постанови Кабінету міністрів триватиме з 11 Лютого 2021 року по 18 Лютого 2021 року.
У Харкові на “Алеї слави” кладовища №18 поховали старшого солдата бійця 122 ОАеМБ, що входить до складу 81-ї аеромобільної бригади. Про це повідомляє кореспондент «Нова: новини ветеранів».
Дмитро Мироненко народився у Харкові в 1994 році. До 9-го класу навчався загальноосвітній школі №38. У червні 2015-го закінчив Коледж управління та інформаційних технологій Харківського інституту управління. З 2017-го хлопець проходив службу у ЗСУ.
Дмитро загинув від підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час виконання службових обов’язків поблизу села Новолуганське Донецької області. разом з капітаном Олександром Войтенком та солдатом В’ячеславом Олексієнком. Попрощатися з хлопцем прийшли матір та сестра, побратими зі «Спілки ветеранів АТО» та представники «Європейської солідарності».
«Вони загинули під час виконання службових обов’язків у зоні бойових дій 14 лютого, в той час, коли мирний тил святкував День святого Валентина. Кожне романтичне побачення в цей день було можливе лише завдяки таким, як Дмитро. Саме такі хлопці як він, не пускають війну в наші міста та селища. І Україна завжди пам’ятатиме ваш подвиг, і обов’язково помститься за вас, хлопці!» – відзначив депутат міськради від ЄС ветеран АТО/ООС Юрій Корсунов.
