Один день із життя мешканців окупованого Енергодара - лист мешканки міста

Міський голова Енергодара Дмитро Орлов у своєму Телеграм-каналі на умовах анонімності опублікував листа мешканки міста, яка розповіла, як вона прожила один день.

У листі міститься фіксація жахливих подій в місті та на атомній станції. Цей лист – документ. Свідчення очевидця.

“Ми живі. Вчора було пекло. Сьогодні тиша. Навіть уночі. Востаннє стріляли близько 10-ої вечора. Ще доведеться порахувати і оплакати всіх загиблих, натягнути плівку і вставити фанеру на всі вибиті вікна, помахати вслід усім, хто поїхав учора і поїде найближчими днями… Сподіваємося, що вчорашній жах не повториться.

Стріляли з 5-ої ранку з різних видів зброї і з різних місць. Плюс гроза над містом. Спочатку били по станції, промзоні, гаражах та садах.
Лісу більше нема. Його спалили з усіх боків. Годині о 6-ій гроза припинилася, але почали бити по місту.

Чоловік на телефоні зі своїми співробітниками. Усі пишуть хто що бачить та чує і як розуміє. Вони збиралися на роботу, але чоловік зупинив їх до з’ясування обставин.

Годині о 10-ій трохи притихло і деякі люди побігли хто куди. Хто з собаками на вулицю, хто у справах (хоча які могли бути справи в цьому пеклі?!).

Прийшли перші офіційні повідомлення про руйнування та загиблих. Потім знову почалося. Над містом літали гелікоптери та стріляли. Години о 2-ій (близько 14:00 – ред.) у місто увійшли танки. Ми самі їх не бачили, але вони проїхали Курчатовим до водозабору і там десь сховалися.

Потім приїхала комісія (МАГАТЕ – ред.), і шоу затихло. Ми поїли й повернулися до коридору – витягли шафу з консервацією, щоб можна було там спати вдвох. Виявилось, що консервації так багато! Не очікувала.

Весь вечір пролежали на ліжку з мобілками – діти дзвонили навперебій та новини. Такі «дрібниці» як зупинка блоку №5, знеструмлення блоку №2 та зниження навантаження на №6 вже не лякали. Зникла ненадовго вода. Потім з’явилась. Ніч була тиха. Взагалі тиха.

Чоловік пішов працювати. Я вдома. Коти ходять у збруї, щоб їх можна було пристебнути до поводків. Все.

Я не скаржусь і не чекаю, що хтось нас пошкодує. Йде війна і люди гинуть щодня і щогодини. Щохвилини руйнуються чиїсь будинки, горять машини, на які люди збирали гроші роками.

Вже 191 день (01 вересня 2022 року – ред.). Мирні дні вони такі однакові. Так схожі один на інший: робота, домашній клопіт, вечір у родинному колі… Це не запам’ятовується, зливається в тижні, місяці, роки спокійного життя. Щось тішить, щось засмучує, більшість проходить непомітно. І ось війна. І все. І вже ніколи не буде, як було! І приходить запізніле розуміння того, як чудово ми жили, навіть коли було нудно і здавалося, що все не зовсім так іде, як хотілося б. Тепер все негаразд! І розумієш, що раніше було чудово добре! Але цього вже нема. І кожен наступний день страшний за попередній.

Я знаю, що маріупольці жили в пеклі місяцями, Харків під обстрілом півроку. Багато міст та сіл… – їх просто немає. Поруч із цим наше вчорашнє пекло – лише страшний епізод.

Але… Є одне маленьке “але”. Все це, вся ця перехресна стрілянина з усього (озброєння – ред.) і на всі боки, відбувалася без (присутності – ред.) противника, без населення, що чинить опір, – просто “fire show” для залякування комісії МАГАТЕ і для відеоролика рашистським ЗМІ.

Не було жодної диверсійної групи, жодних дронів, жодних партизанів і навіть жодної групи мешканців, які хотіли б «відкрити» очі тій самій комісії. Наше місто лежить під ними (знаходиться в окупації – ред.) вже півроку і, знаючи, що воно лежить на гігантській бомбі, – не ворухнеться. У цьому мені бачиться особливий жах та нелюдяність! Тепер точно все”.

Переклад “НОВА: новини ветеранів АТО/ООС”. З оригіналом можна познайомитись, перейшовши за посиланням:

http:///chasopys-viiny-192-doba/

Статус учасника бойових дій – отримання у 2025 році

2 тижні назад автором seo_nova менше 1 хв читання Без коментарів

Статус учасника бойових дій - як отримати

Коли служба у Збройних силах визнається державою як необхідність, це водночас — акт поваги. Статус учасника бойових дій (УБД) — офіційне підтвердження участі людини у захисті незалежності України. Він закріплений законом, передбачає соціальні гарантії та має свою історію становлення.