Російська армія в спадок від Радянської отримала таке явище, як «нестатутні взаємовідносини між військовослужбовцями» або, простіше кажучи, дідівщину. З цим явищем боролися більшість армій пострадянських держав, але в Росії дідівщина сягнула величезних розмірів, бо була ще й помножена на інше негативне явище – так зване зємлячество.
Це найвідвертіша форма нестатутних взаємин, коли військовослужбовці об’єднуються в етнічні групи, щоб гнобити інших, хто до цих груп не входить. «Зємлячества» представників кавказьких народів (інгуші, дагестанці), буряти, чуваші та інших народів федерації траплялось, що брали «під контроль» не лише підрозділи, де служили, а й цілі військові частини з офіцерами, прапорщиками та контрактниками. Казармове хуліганство, бійки, знущання та поножів’я охоплювали чималу кількість російських гарнізонів і військових містечок.
У Росії цю «земляцьку дідівщину» назвали «феноменом» і замість того, щоб ефективно з нею боротись, почали її вивчати з наукової точки зору. Чого лише варті такі «наукові дослідження» армійських фахівців, цитую: «Сучасна військова служба не користується престижем серед призовників і солдат строкової служби – вони розглядають її як неминучий примусовий обов’язок. Основою для солдатської солідарності служать не патріотизм, вірність батьківщині і інші чинники консолідації, а регіональні земляцтва і етнічні спільноти, серед яких особливо виділяється кавказьке. Земляцтва грають суперечливу роль. Вони вважаються джерелом агресії і конфліктів». Міжетнічні сутички в армії і оцінка досвіду служби в опитуванні демобілізованих солдатів і офіцерів
Кілька років тому в російських збройних силах навіть пропонували створити «моноетнічні формування», в яких би служили виключно «зємлякі». Але від цієї ідеї відмовились. Земляцтво в армії, проблема потребує вирішення
Інший вихід російські військові чиновники побачили в тому, щоб взагалі не брати на строкову службу вихідців з північного Кавказу або хоча б зменшити їхню кількість. Наприклад, чеченців чи тих, хто мав чеченську реєстрацію, з 1994 року по 2014-й взагалі не призивали на строкову службу в лави російської армії. Чому чеченці не проходять службу в російській армії?
Потім призов відновили, хоча він був досить лімітованим – до 500 юнаків, а у 2016 році на певний час його навіть припиняли. Відтоді й до сьогодні розмір квоти не змінювався при тому, що загальний призовний контингент у Чечні перевищує 80 тисяч осіб.
У 2017 році представник російського Генштабу Євген Бурдінський оголосив, що на Північному Кавказі введений так званий інститут поручителів за призовників, які гарантують сумлінну службу підопічних. За його словами, перші поручителі з’явилися у 2014 році в Чечні. За кожним чеченським призовником є поручитель з-поміж старійшин і чиновників, який гарантує, що новобранець буде гідно нести службу, повідомило 31 грудня 2017 року РІА «Новости». Популярність армійської служби підкреслила соціальну нерівність в Чечні
Кілька останніх років у російських медіа інформація про міжетнічну дідівщину майже зовсім не з’являлась. Сумніваюсь, що інцидентів узагалі не траплялось, але про них розповідали під іншим кутом зору, наприклад, як про випадок у Забайкаллі, де строковик рядовий Раміль Шамсутдінов розстріляв вісім своїх співслужбовців. Солдат який розстріляв товаришів по службі пояснив свої дії загрозою згвалтування
В інтерв’ю російським і світовим медіа причиною цієї трагедії батьки солдата називають дідівщину, але ЗМІ приховують невеликий аспект, що все це відбувалось на етнічному підґрунті. Акценти подій зміщують для того, щоб приховати справжні причини. Сьогодні для Кремля потрібно, щоб російська армія мала вигляд монолітної, у якій вже викорінили дідівщину і «землячєство».
Росія відряджає своїх військових на декілька воєн, які тривають на цей час у світі, вихваляючись бойовою міццю і «брязкаючи зброєю» перед іншими державами. Але всередині її збройних сил і надалі існують нестатутні відносини. Це підтверджують відеокадри, які з’явились 30 квітня 2020 року в інтернеті на YouTube-каналі «Подъём».
Під відео уточнюється, що воно зняте в одній з військових частин Калінінградської області. Йдеться про те, що під час шикування уродженці Чечні змушували солдатів інших національностей скандувати різні гасла та називати їх «товариші чеченці». При цьому повідомляється, що де і коли було знято це відео невідомо.
На кадрах відео помітно, що на рукаві одного з молодиків, що стоять навпроти шеренги, крім прапора Росії, є нашивка, що нагадує прапор Чеченської республіки. При цьому інший юнак, одягнений у спортивний костюм, вітає стрій, що стоїть у коридорі, тримаючи руки в кишенях. Після цього на відео було показано, як група військовослужбовців проходить по плацу. Там повторилося все те ж саме: «Кому служите?» – «Служимо Ічкерії!»
Також там зазначено, що, згідно із законодавством РФ, органи влади невизнаної Чеченської Республіки Ічкерія (ЧРІ) внесено до списку терористичних організацій, а участь у них є кримінальним злочином.
На появу цього відеоролика в мережі миттєво відреагувала влада республіки в особі міністра з національної політики, зовнішніх зв’язків, преси та інформації Чечні Джамбулата Умарова: «Справжність цього відео з нібито військовослужбовцями-чеченцями ще треба встановити, воно цілком може бути постановочним. По-перше, звідки впевненість, що це взагалі не фейк. По-друге, чому всі тут же вирішили, що це чеченці, а не військовослужбовці інших національностей, які вирішили пожартувати таким невдалим способом? По-третє, з чого ви взяли, що цим має займатися керівництво Чеченської Республіки, а не командування цієї військової частини?» Умаров закликав не турбувати Кадирова через відео з “службовцями Ічкерії”
Від міністерства оборони РФ реакції в ЗМІ поки немає, проте медіапростір та інтернет-спільнота жваво підхопили обговорення і самого відеоролика й реакції на нього чеченської влади, тим більше, що не все гладко в стосунках глави російського уряду та лідера Чечні Рамзана Кадирова. Деякі з російських політичних і військових експертів узагалі пророкують ймовірний початок нового російсько-чеченського протистояння на північному Кавказі. І поява цього відеоролика – це, можливо, один з початкових ходів нової інформаційної війни.
За матеріалами АрміяInform