30-річний ветеран Ігор Сіряченко, який брав участь в обороні Чернігова, нині пересувається на кріслі колісному, займається бджільництвом та веде блог у TikTok. Разом із родиною він живе у Гончарівському, а пасіку облаштував в Отрохах. Чоловік зробив усе так, щоб самостійно доглядати за бджолами та працювати на пасіці без зайвої допомоги.
Історію Ігоря Сіряченко розповідає Суспільне Чернігів.
Ігор Сіряченко родом із Миколаївщини. До Збройних сил України він долучився у вересні 2015 року, після медичного обстеження поїхав на навчання до Десни та опановував спеціальність механіка-водія танка. Згодом чоловік підписав контракт і продовжив службу у 1-й окремій танковій бригаді в Гончарівському, де служив до 2022 року.
У Гончарівському Ігор одружився, у подружжя народився син. У ніч на 24 лютого 2022 року ветерану зателефонував командир взводу та наказав прибути до військової частини. Ігор долучився до оборони Чернігова, а 21 березня 2022 року зазнав поранення. Того дня військовий разом із заступником командира батальйону мав відвезти рації. Після того, як вони виконали завдання, дорогою назад автомобіль потрапив на групу ДРГ, машину розстріляли, а Ігор отримав поранення у плече. Після цього на ветерана чекала тривала реабілітація.
«Хотілося б 100% ходити, але вже пройшов великий термін, поранення було 2022 року. З тим, що в мене залишилося, — я радий тому, що в мене є. Бо я знаю хлопців, у яких схожі поранення, в них все набагато гірше. У мене залишилася чутливість, я трохи відчуваю ноги», — розповідає Ігор.
Займатися бджолами родина почала близько двох років тому, причому сталося це випадково. Після смерті дядька дружини в сім’ї залишився вулик, і взимку Ігор вирішив забрати його, щоб бджоли не загинули. Так у родини з’явилася перша бджолосім’я, а згодом пасіка почала розростатися.
На початку не всі знайомі вірили, що ветеран зможе самостійно займатися бджолами. Йому казали, що навіть один-два вулики можуть бути надто важкими для людини на кріслі колісному, однак Ігор продовжив працювати. Нині він планує розширювати пасіку, а бджільництво називає справою для душі та додатковим джерелом доходу для родини.
«Багато мені хто казав, що один-два вулики. “Ти не потягнеш — це дуже важко, ти на візку”. В принципі, так дивлюсь по собі, що я справляюся, і ще будемо розширювати», — каже ветеран.
Пасіку в Отрохах Ігор облаштував з урахуванням своїх можливостей. Вулики розміщені на такій висоті та відстані, щоб чоловікові було зручно під’їжджати до них на кріслі колісному та самостійно обслуговувати бджіл. Дружина Ігоря допомагає з окремими справами, зокрема може принести рамки або подати необхідні речі, адже сама трохи боїться бджіл.
Наразі ветеран готує пасіку до зими. Цього сезону він планує залишити зимувати 15 бджолосімей, а надалі хоче займатися розведенням бджіл та маток породи Бакфаст. Також Ігор планує продавати бджолопакети, відводки та бджолосім’ї, адже, за його словами, з ними працювати дещо простіше.
Про свою пасіку та роботу з бджолами Ігор розповідає у TikTok. Ідея вести блог з’явилася після того, як його син почав знімати та публікувати власні відео на YouTube. Хлопчик запропонував батькові теж показувати свою роботу, і ветеран почав знімати ролики про пасіку та повсякденне життя. У своїх відео Ігор також показує, як самостійно майструє вулики.
Для нього блог — це не лише розповідь про бджільництво, а й спосіб показати іншим ветеранам та людям із інвалідністю, що після поранення життя не закінчується. Чоловік хоче на власному прикладі показати, що крісло колісне не заважає працювати, займатися улюбленою справою та розвивати власну справу.
«Найперша ідея, яка була, — щоб люди бачили, що візок не є вироком. І хочеться показати, що немає нічого неможливого, що візок — не вирок, можна працювати і на візку, і тримати пасіку», — говорить Ігор Сіряченко.