Головне управління нацполіції у Хмельницькій області оприлюднило інформацію про стрілянину, яка вночі сталася в селі Олешин Хмельницької територіальної громади.
За версією поліції, до якої є дуже багато “запитань”, патрульні зупинили автомобіль місцевого жителя для перевірки причин руху під час комендантської години.
Під час “розмови” з’ясовувалося, що водій перебував за кермом у стані алкогольного сп’яніння, так як пристрій «Драгер» засвідчив наявність 1,27 проміле алкоголю в організмі.
Згідно з повідомленням поліції, правоохоронці склали на “порушника” протокол за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння).
Далі починаються “незрозумілі моменти” затримання.
Після “складання протоколу” водій, який мешкав неподалік, пішов додому, як сказано – “для вирішення питання з транспортним засобом”. І тут виникає питання: якщо патрульні складали протокол за відсутності “порушника” – як «Драгер» зміг засвідчити наявність 1,27 проміле алкоголю в організмі водія, який був, скоріше за все, відсутній “на місці злочину” в момент складання протоколу?
“Після цього водій, який мешкає неподалік, пішов додому начебто для вирішення питання з транспортним засобом, при цьому залишивши в автомобілі свого товариша. Повернувся він до місця події уже з автоматом Калашникова та почав стріляти у правоохоронців. Поліцейські відкрили вогонь у відповідь та викликали допомогу”, – інформує ГУ нацполіції у Хмельницькій області.
І тут одразу виникає наступне запитання: можливо, патрульні відправили порушника “додому по гроші”, які б допомогли “парєшать” наявність чи відсутність алкоголю в крові порушника?
Порушник коменданської години із “незрозуміло як визначеною кількістью проміле алкоголю в крові” повернувся з дому з автоматом і розпочав “встановлювати справедливість на свій власний розсуд”.
“В результаті стрілець поранив одного з працівників поліції та пасажира свого ж автомобіля. Їх госпіталізували до лікарні для надання медичної допомоги. Правоохоронець перебуває у важкому стані. Також пошкоджено два службових авта: одне екіпажу, який зупинив зловмисника, інше – бійців спецпідрозділу, які прибули за викликом на допомогу колегам.В результаті проведення спецоперації бійці поліцейського спецпідрозділу КОРД затримали стрільця”, – інформує пресслужба нацполіції.
Враховуючи, що на місці пригоди знайшли більше півсотні стріляних гільз, виходить, що по правоохоронцям і своєму товаришу сріляв виключно правопорушник? Працівники патрульної поліціі і КОРДу лише “умовляли” розбишаку не стріляти?
“Наразі за даним фактом відкрите кримінальне провадження за статтею 348 Кримінального кодексу України (Посягання на життя працівника правоохоронного органу). Процесуальне керівництво здійснює спецпрокуратура. Триває огляд місця події”, – інформує пресслужба нацполіції.
З того, що сталося вночі, нам всім варто зробити необхідні висновки.
Перший – необхідно домогтися свідомого дотримання чинного законодавства України всіма громадянами, незалежно від того, яку посаду обіймає особа, чи які заслуги перед країною вона має. Закон один для всіх!
Другий. У подібних випадках потрібно одразу говорити правду, як воно було насправді, а не видавати “бажане за дійсне”, вигороджуючи одних учасників “інциденту” та “навішувати ярлики” на інших. Ну, дуже вже помітні, навіть “неозброєним оком”, “певні нестикування”…
Третій. Події останніх місяців в різних областях України підштовхують до “поганих думок” про те, що “оновлена поліція”, оговтавшись від шоку перших місців повномасштабного рашистського вторгнення, знову почала “згадувати корупційне минуле” своїх “папєрєдніков”.
Четверте. Останні років десять (а то й більше) в суспільстві обговорюється питання про “вільне володіння зброєю громадянами України”. І тут, на мій погляд,проблема – а що робити “товаришу водія”, який несподівано для себе опинився “в секторі стрільби”? Хто буде оплачувати йому лікування і реабілітацію, сплачуватиме кошти “через втрату працездатності”? Хто і у який спосіб має відшкодувати сім’ї чи рідним у разі “випадкової загибелі” непричетної до перестрілки людини та пошкодженні майна?
П’ятий ( і далеко не останній). Наші захисники, які зараз перебувають “на нулі”, дуже сильно потребуют ротації. А в тилу ми маємо не один тесяток тисяч добре навчених і гарно вгодованих патрульних поліціянтів, для яких, схоже, “війна – це десь там…”. Можливо, потрібно більш активно залучати партульних поліцейських, та їхніх екс-колег, які перебувають сьогодні на пенсії “по вислузі”, до захисту України на фронті, а не тільки в тилу.
Звичайно, кількість висновків можна продовжити. Але найголовніше – наскільки оперативно і розумно на “стрілянину в селі” відреагують наші можновладці та законотворці. Обмежитись лише рішеням суду в цій справі недостатньо.
Олександр Вікторович, “Новини ветеранів”