У громадській раді при Мінветеранів наголошують: слово “годувальник” знецінює заслуги не лише учасників бойових дій, а і їхніх дружин
“Захисник“ або “годувальник“ – саме так вирішили розділити учасників бойових дій після завершення “Великої війни за незалежність” в Міністерстві у справах ветеранів. Однак така ідея не сподобалася ні самим військовим, ні їхнім рідним. Чому не слід оголошувати такий поділ? І чому статус ветерана-захисника чи ветерана-годувальника може призвести до знецінення?
Після перемоги частина військових повернуться до мирного життя, а частина залишаться в лавах ЗСУ. У Міністерстві ветеранів уже навіть придумали класифікацію: “захисники“ та “годувальники“.
“Захисники, які продовжуватимуть захищати, і годувальники, які мають потім забезпечувати свої родини, платити податки, працевлаштовуватися і створювати умови для того, щоб розвивалася громада”, – зазначила міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.
Така заява від Мінветеранів обурила учасників бойових дій. Бо ж навіть за умови, що людина повертається до цивільного життя і починає заробляти гроші – це не означає, що вона перестає бути Захисником.
“Фактично там до закінчення життя, або там до 60 років у нас тепер за теперішнім законодавством кожен захисник не перестає бути захисником. Дуже багато учасників бойових дій, які до 24 лютого були успішними підприємцями, а після 24 лютого і далі стали до лав Збройних сил України або інших підрозділів оборони”, – пояснює експерт з реінтеграції ветеранів Костянтин Татаркін.
Один із таких ветеранів – 48-річний власник фінансових компаній Сергій. Він брав участь у російсько-українській війні від 2014 до 2016 року. Потім демобілізувався. І повернувся у бізнес. А ще став допомагати іншим ветеранам відкривати власну справу. Очолив Асоціацію підприємців-ветеранів АТО.
“Відсутня відповідь на корінне запитання: навіщо? Що переслідує, яку мету переслідує оцей розподіл. Усі до одного члени Асоціації наразі на фронті. 150, десь до 200 учасників”, – пояснює військовослужбовець, підприємець Сергій Позняк.
Сам Сергій 24 лютого одразу повернувся на фронт. До квітня боронив із підрозділом Київську область, потім хлопці поїхали на схід.
“Поїхали на Ярову – це перед Святогірським, лівіше Святогірська. 40 днів там рубались добре. В активі нашої групи, якщо пам’ятаєте, є підняття прапору над Артемом. І вже друга ротація, ми ще більше просунулись в Луганську область за Лиман, за Сєрєбрянку. Дістав поранення я 13 листопада. Складна була рана, я наступив на міну і мені відірвало стопу”, – розповідає пояснює військовослужбовець, підприємець Сергій Позняк.
Поки Сергій воював, його бізнес продовжував працювати завдяки налагодженій системі.
“Ветерани – це майбутня бізнес-еліта, тому що вони вже взяли на себе відповідальність, тому що еліта – це спроможність і бажання і прагнення брати на себе відповідальність, щоб змінити щось на краще”, – наголошує пояснює військовослужбовець, підприємець Сергій Позняк.
Водночас, що “захисники“, що “годувальники“, сплачуватимуть податки та фінансово допомагатимуть своїм рідним. Але, коли про перших українці говорять з гордістю, то про других лунає стереотипна думка:
- “Годувальник – ну, це людина, яка кормить свою сім’ю, підтримує, забезпечує”, – каже житель Києва Володимир.
- “Той, хто забезпечує свою родину, хто піклується про свою родину і віддає все для того, аби його родина жила добре”, – каже жителька Києва Олександра.
Експерти наголошують: такий статус ветерана-годувальника може призвести до суперечок.
“Розділення громадян на певні категорії не призведе ні до чого доброго. Насправді це, в тому числі, певні російські наративи для того, щоб розділити українське, громадянське суспільство, яке 24 лютого мобілізувалося, об’єдналося”, – наголошує експерт з реінтеграції ветеранів Костянтин Татаркін.
У Громадській раді при Мінветеранів наголошують: слово “годувальник” знецінює заслуги не лише учасників бойових дій, а й їхніх дружин.
“Якби мого чоловіка назвали годувальником – це в першу чергу образило б мене, тому що я повноцінна особа, яка працює, яка може саму себе, свої потреби забезпечити, тобто не треба прямо жертовність включати. Це знецінення статусу ветеран, його взагалі прибирають з риторики і я не розумію чому”, – обурена дружина ветерана, заступниця голови Громадської ради при Мінветеранів Богдана Левицька.
Тому ветерани та їхні близькі закликають не розділяти, хто є хто.
Матеріал для публікації наданий ГО ” Простір можливостей”.
Ветерани: розвінчуємо міфи. Міф №1 – Чи всі військові після повернення з фронту переживають ПТСР?
Ветерани: розвінчуємо міфи. Міф 2 – Як героїзація образу може зашкодити військовослужбовцям?
Міф 3. Де протезуватися краще – в Україні чи за кордоном?