Міністерство у справах ветеранів України планує змінити підхід до оцінювання допомоги військовим після служби. Тепер хочуть враховувати не лише кількість консультацій, а й те, чи вдалося людині отримати необхідну допомогу. Однак поки незрозуміло, хто саме визначатиме, що проблему ветерана справді вирішено.
На це звернув увагу адвокат і ветеран війни Олег Поліщук у своїй колонці для «Цензор.НЕТ». Він проаналізував звіт Мінветеранів за перші сто днів роботи оновленої команди та плани міністерства. На його думку, новий підхід може покращити підтримку ветеранів, але для цього потрібні чіткі правила оцінювання результатів.
За даними міністерства, протягом липня–жовтня 2026 року роботу отримали 1325 ветеранів. Станом на 1 жовтня в Україні працював 2931 фахівець із супроводу ветеранів. Ці спеціалісти допомагають військовим та їхнім родинам із документами, лікуванням, працевлаштуванням та іншими питаннями. Однак, як зазначає Поліщук, запис до лікаря ще не означає, що ветеран отримав необхідне лікування. Так само працевлаштування не гарантує, що людина зможе зберегти роботу через кілька місяців.
Водночас у Мінветеранів планують створити Державну службу супроводу ветеранів. Вона відповідатиме за роботу фахівців, оплату їхньої праці та перевірку якості допомоги. Спочатку нову систему хочуть випробувати у Харківській та Миколаївській областях.
Потребу в змінах підтверджують і результати перевірки Рахункової палати. Аудитори виявили проблеми з визначенням необхідної кількості фахівців, фінансуванням та можливостями громад організувати їхню роботу. За 2024 рік і дев’ять місяців 2025 року було перерозподілено 84% передбаченої субвенції — 5,7 млрд гривень.
У міністерстві вже почали змінювати систему фінансування та перевіряти нові інструменти для роботи з ветеранами. Зокрема, у 14 областях тестують CRM-систему, яка має допомогти вести облік звернень. Також у планах на 2027 рік — підвищити кваліфікацію щонайменше 70% фахівців із супроводу та запровадити оцінювання якості роботи для всіх таких спеціалістів.
Окреме питання — участь самих ветеранів у прийнятті рішень. У липні 2026 року розпочала роботу Рада ветеранів за незалежність України, яка має представляти інтереси ветеранської спільноти.
Однак, за словами Поліщука, з оприлюднених документів незрозуміло, які саме пропозиції Ради врахували під час підготовки нових планів.
Автор також звертає увагу на необхідність перевіряти результати допомоги через певний час. Наприклад, через три–шість місяців можна з’ясувати, чи зберіг ветеран роботу, чи отримав лікування та чи вдалося остаточно вирішити його питання. При цьому важливо враховувати не лише звіти фахівців, а й оцінку самої людини.
На думку Поліщука, перед запуском нової служби Мінветеранів має пояснити, як вона працюватиме, скільки коштуватиме та хто відповідатиме за незавершені звернення. Також необхідно визначити, як ветеран зможе оскаржити рішення, якщо його питання вважатимуть закритим, хоча допомоги він так і не отримав. Головна ідея запропонованих змін — оцінювати не кількість виконаних дій, а реальний результат для ветерана.