Лише одне судове засідання: прикордонниця має відповісти за СЗЧ

Армія, ще за радянських часів, завжди прагнула до скорочень та абревіатур. Цей процес триває й нині. Так страшне слово із трьох літер – СЗЧ, яке є злочином і передбачає кримінальну відповідальність, означає не що інше як «самовільне залишення частини». Відповідний закон пояснює цей термін наступним чином: «Відсутність військовослужбовця в розташуванні частини або на місці служби без дозволу на те командира (начальника) з приводу законних (надзвичайних) підстав, які виправдовують цю відсутність». 

І тут виникає маса питань, враховуючи той факт, що до нас вторгся агресор і почалася повномасштабна війна. Якщо командир чи начальник сам залишив частину, а підлеглих про це не повідомив? Якщо евакуювався весь підрозділ, а бійці лишилися в оточенні чи на окупованій території? Якщо командування в повному складі втекло під час наступу ворога, залишивши підлеглих на лінії фронту? Чи є це СЗЧ і кому слід інкримінувати злочин – бійцям чи командуванню?

Відповісти на такі складні питання, в кожному конкретному випадку, має суд. І, як показує практика, в переважній більшості випадків перед судом постають саме бійці. Тому, що командир на підлеглого може ініціювати відкриття провадження, а підлеглий на командира – ні!

СЗЧ БЕЗ ЗАЛИШЕННЯ ЧАСТИНИ

Сьогоднішня наша розповідь всього про один випадок, один кримінал та одне засідання суду. Суду, який за майже два роки, із якоїсь невідомої причини, не може провести навіть підготовчого засідання.

Напередодні Свята весни й жіночності, що символізує боротьбу прекрасної статі за власні права й гендерну рівність, у комінтернівському районному суді міста Харків судили дівчину-військовослужбовця. А чоловіки-військовослужбовці та ветерани – колишні військовослужбовці – прийшли підтримати захисницю в її праві на справедливе й неупереджене судочинство. І зібралося їх не дуже багато – не більше десяти чоловік, але й така кількість, як виявилося, у змозі вивести прокурора й представників судової гілки влади із зони комфорту. Їм куди простіше працювалося б, якби в залі засідань, окрім підсудної, нікого більше не було…

А тепер познайомимося з нашою героїнею. Тетяна Сидоренко, прикордонниця 4 прикордонного загону. Підписала контракт 20 січня 2022 року й понад рік служила в цьому підрозділі, аж поки на неї не було відкрите кримінальне провадження із звинуваченням у СЗЧ.

 – Я б і далі служила, – розповіла нам Тетяна, – якби не прихід нового командування, а саме начальника штабу, першого заступника, начальника відділу інспекторів. Почалося з того, що начальниця відділу Юлія Ковальська дорікнула, чи не соромно мені було отримувати зарплату? На що я спитала, де була вона в перші дні повномасштабного вторгнення? Звичайно, таке питання виглядало неприємним, оскільки всім у підрозділі відомо, що тоді командування залишило підлеглих напризволяще і в повному складі переїхало в безпечне місце в сусідню область. Використовуючи зв’язки у внутрішній безпеці, де працює чоловік Юлії Ковальської, мені вирішили помститися та зробити з мене особливо небезпечну злочинницю…

Без її відому, як розказала далі Тетяна, було проведене службове розслідування, а її саму, навіть не попередивши, вивели поза штат підрозділу. У цей час прикордонниця знаходилася на військовій базі в Харківському гарнізоні, а командування стверджувало, що вона не виконала наказ і зникла в невідомому напрямку. Однак Тетяна неодноразово телефонувала до чергової частини, цікавилася, коли буде залучена до служби, повідомляла про місце свого знаходження, та ніякої конкретної відповіді так і не отримала. Оскільки їй нічого не було відомо про службове розслідування, про виведення поза штат, то вона й не могла цього оскаржити.

– Так тривало до того часу, – продовжує Тетяна, – аж поки мене не викликали до ДБР. А там прямо з порогу: «Підписуйте обвинувачення!» А слідча Оксана Осадча почала розповідати, що мені світить і десять, і дванадцять років позбавлення волі. У цей час на допитах постійно перебували представники внутрішньої безпеки нашого загону, слухали все, що я кажу, тиснули на слідство. Вони були присутні й на минулому суді. А сьогодні чомусь не прийшли…

ДИСКРЕДИТАЦІЯ ЯК НОРМА

Для встановлення істинного перебігу подій мені довелося ставити уточнюючі питання. І як виявилося, в лютому 2022 року, зі слів особового складу, командування прикордонного загону терміново виїхало до міста Дніпро. А всіх підлеглих, які знаходилися під Куп’янськом, Вовчанськом чи в тому ж Харкові, вони чомусь забули попередити. Коли ж восени Харківську область звільнили, командири повернулися з відрядження й почали розбиратися, а де поділися їхні бійці, чим підлеглі займалися весь цей час?

Приміром, Тетяна Сидоренко, протягом півроку відсутності командування, з’являлася до Харківського гарнізону, отримувала бойові завдання й несла службу на блокпостах…

До речі, вона була не єдина, хто постраждав від свавільних дій командирів та начальників загону. Ще дві дівчини, яких покинули командири, опинилися на окупованій території. А коли повернулися до Харкова, їм обрали запобіжний захід – тримання під вартою та примусили підписати обвинувачення.

І слідча ДБР, і внутрішня безпека загону були впевнені, що з Тетяною вийде так само. Але помилилися. Дівчина вирішила йти до кінця! Спочатку вона не підписала обвинувачення. Тоді їй сказали, що слід з’явитися до ленінського районного суду, щоб «поговорити з суддею». Коли вона приїхала, виявилося, що говорити немає про що. Бо суддя Пашнєв, за клопотанням слідчої, швидко провів засідання та обрав запобіжний захід – тримання під вартою. І її прямо з суду відвезли до сізо.

Там Тетяна перебувала біля двох тижнів, поки за неї не внесли заставу. Після виходу з ізолятора, командування загону мало визначитися з її подальшим місцем служби. Однак слідча Осадча сказала, що командири прикордонників не хочуть цього робити, й завірила, що в Тетяни в подальшому з цим ніяк проблем не буде. Уже з адвокатом вони подали кілька рапортів на службу, але всі вони ігноруються й залишаються без відповіді.

СВІЙ ДО СВОГО…

Прокурор Юрій Рихлюк із Харківської спеціалізованої прокуратури має неабиякий досвід – він керував провадженням і клопотав про тримання під вартою не лише у справі Тетяни. Прокурор практикував це й для іншої дівчини із прикордонного загону, що потрапила під окупацію у Вовчанську. Єдине, чого не має Рихлюк – досвіду військової служби. Чи проходив він її взагалі – невідомо. А зараз, під час повномасштабної війни, має бронювання від мобілізації.

– Коли я звернувся до його декларації, – каже ветеран війни Богдан Мелешко, – то зрозумів, що до захисту держави цей державний службовець не має жодного стосунку. Чоловік, який не служив, намагається засудити дівчину, що з перших днів повномасштабної війни взяла до рук зброю й стала на захист тієї держави, яка зараз надала роботу Рихлюку в тилу та тримає його подалі від бойових дій. Можете уявити собі більш цинічну ситуацію?! Я не можу!..

Розповів Богдан, як поводив себе прокурор, коли з’явився до суду. Вільні слухачі намагалися примусити його зняти в залі капелюха. Що той зробити категорично відмовився. Тоді помітили в нього ніж, який Рихлюк приніс до суду. Вимагали, щоб охорона затримала порушника. Але охоронці чомусь не реагували, а прокурор вимушений був утікати з будівлі суду як налякане хлопченя.

– Хочу також сказати про суддю, – зазначив Мелешко, – яка розглядає це провадження. Вона досить добре себе почувала до того часу, поки ми не приїхали підтримати Тетяну. А далі почалося перенесення засідань з одного дня на інший. Суддя замикалася в кабінеті, її неможливо було знайти. А коли з’являлася, то ставила питання, хто ми такі, чому сюди приїхали? Намагалася заборонити зйомку. Думаю, вона вже зараз розуміє, що за всі неправомірні дії їй обов’язково доведеться відповідати…  

ТАК ХТО Ж ЗЛОЧИНЦІ?

Захист переконаний, що на суд і особисто суддю Ірину Зелінську здійснюється тиск представниками внутрішньої безпеки. Але для командування спливла ще одна неприємна деталь – прикордонниця Сидоренко, підписавши контракт, так і не прийняла присягу! Спочатку в підрозділі вирішили, що спішити немає куди, а потім почалося повномасштабне вторгнення, термінове відрядження й було вже не до цього…

– Для слідчої та прокурора зараз єдиний вихід, – говорить Тетяна, – щоб я підписала власну провину. Без цього кримінальне провадження і тримання мене під вартою не мало жодних підстав! Але ж я не скоювала ніякого військового злочину! А якщо я не скоїла, то злочин скоєно проти мене і здійснили його саме вони. До цього слід додати прострочене подання обвинувального акту до суду та порушення права на захист. Ми з адвокатом подали клопотання: спочатку про відсутність складу злочину, потім щодо прострочення терміну подання. Який ще слід мати доказ судді, щоб закрити цю справу?

Адвокат підсудної Юрій Вишневецький не хоче до засідання розкривати нюанси захисту, однак про деякі моменти все ж погодився розповісти:

– Захист уважає, що неприйняття присяги моєю підзахисною фактично свідчить, що вона не набула статусу військовослужбовця. Тому в цьому складі злочину, якби він навіть був доведений, відсутній суб’єкт. Але головне, на думку сторони захисту, що належних доказів щодо самовільного залишення частини в обвинувачення немає. Також під час досудового розслідування були допущенні суттєві порушення процесуальних норм, які є підставою для закриття провадження. Це – якщо коротко. Більш детально будемо розбиратися під час судового розгляду…  

Ще один красномовний штрих до цієї маразматичної ситуації, яку створили командири прикордонного загону. Оскільки Тетяні відмовлено в продовженні військової служби, вона звернулася до районного ТЦК з надією, може вони могли б зарадити їй із такою проблемою? А там сказали, що такого вони ще не бачили! У той час, коли величезна кількість ухилянтів чоловічої статі переховуються від мобілізації, дівчина оббиває пороги й просить надати їй можливість продовжити службу. А їй відмовляють!..

– Сьогодні командуванню невигідно, – констатує прикордониця, – щоб я поверталася на військову службу. Їхнє завдання – зробити з мене злочинця! Уявіть собі, я прийду на службу, нарешті прийму присягу й відразу виникне питання: як без присяги військова знаходилася на бойових чергуваннях?.. Я вже думала, може це планомірна диверсійна діяльність декого з командирів для підриву обороноздатності армії. Час від часу ми дізнаємося, що викритого того чи іншого військового начальника, який працював на ворога. Чому в цьому випадку не може бути такого?..

…У той день судове засідання так і не відбулося. Спочатку повідомляли, що відсутній інтернет-зв’язок. Потім – що ось-ось має з’явитися… за півгодини… за двадцять хвилин… Присутні поцікавилися, як прокурор дізнається, що засідання почалося? Секретарка хитро посміхнулася й сказала, що прокурор із ними на зв’язку. Хоча в залі суду він так і не з’явився…

Це розповідь усього про один випадок, одне кримінальне провадження та одне засідання суду. А таких проваджень – безглуздих і надуманих – маса! І виникає питання: а для чого це потрібно, якщо головним завданням не є дискредитація захисників і знецінення їхніх заслуг в очах громадськості?..

Артем ПРАВДЮК

Читайте також:

Останні записи

Зараз читають: