За роки роботи зі зверненнями ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин жодного посадовця не притягнули до відповідальності за порушення їхніх прав.
Про це заявив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час презентації Спеціальної доповіді «Про стан реалізації ветеранської політики в Україні».
За словами омбудсмана, Офіс уповноваженого неодноразово встановлював конкретних посадовців, дії яких призводили до порушення прав ветеранів. У таких випадках Офіс звертався до керівництва міністерств та військових частин із проханням притягнути винних до дисциплінарної відповідальності. Лубінець зазначив, що йдеться, зокрема, про посадовців військових частин, територіальних центрів комплектування, консульських установ, військово-лікарських комісій та міністерств.
«Ми з року в рік порушуємо це питання, але досі не запропонували систему відповідальності конкретного посадовця, який порушив право ветерана чи ветеранки або членів їхніх сімей», — сказав омбудсман.
За його словами, у багатьох випадках дії посадовців мають ознаки щонайменше адміністративних правопорушень. Лубінець закликав керівників реагувати на такі випадки та застосовувати дисциплінарні стягнення.
«Жодного посадовця не притягнено до відповідальності. Жодного», — наголосив він.
Омбудсман також розповів про результати моніторингових візитів Офісу уповноваженого у 2023–2026 роках. За цей період провели 119 візитів у 13 областях України. За словами омбудсмана, моніторинги показали значний розрив між державною ветеранською політикою та реальною підтримкою ветеранів. Однією з проблем він назвав нестачу фахівців із супроводу ветеранів у громадах. У частині громад таких спеціалістів недостатньо або їх немає взагалі.
Ще одна проблема — місцеві програми підтримки ветеранів. Лубінець зазначив, що в окремих громадах їхнє затвердження стає формальністю. На реалізацію програм можуть не виділяти кошти або виділяти недостатньо. Частина передбачених коштів при цьому залишається невикористаною.
Також, за словами омбудсмана, доступ до послуг відрізняється залежно від місця проживання. Найбільші труднощі мають ветерани із сільських, віддалених та прифронтових територій. Серед системних проблем Лубінець назвав відсутність мінімального уніфікованого пакета послуг, який був би обов’язковим для кожної громади, а також недостатню комунікацію про доступні програми та можливості отримання допомоги.
У своїй доповіді він також звернув увагу на нестачу реабілітаційних центрів у громадах. За його словами, через різний рівень доступності допомоги ветеран після повернення з фронту фактично залежить від того, де він живе.
«У результаті після фронту ветеран потрапляє не в систему підтримки, а в лотерею за місцем проживання», — сказав Лубінець.
Він наголосив, що така ситуація є неприйнятною для людей, які захищали Україну, та потребує змін.
Також Лубінець зазначив, що в Україні вже понад 2 млн ветеранів, а їхня кількість надалі зростатиме. За його словами, ветеранська політика впливатиме на українське суспільство та державу щонайменше наступні 30 років.