Коли держава втрачає слух, або Чи допоможуть 7 кроків?

Станіслав Дубина – громадським діяч і звільнений боєць, який провів на фронті майже два роки. Ми зустрілися з ним у Києві, щоб поговорити про те, про що сьогодні частіше мовчать. Про втому суспільства, про надлом, який відчувають військові, а ще про те, що кожен із нас може зробити просто зараз. Зробити, аби країна не скотилася в небезпечну зону байдужості.

Станіслав привіз із передової не лише бойовий досвід, а й ініціативу, яку назвав «7 кроків до перемоги». Це прості, але дієві правила підтримки армії та один одного.

ЗАГРОЗА КОЛАПСУ

За два місяці його ініціатива зібрала понад сім тисяч підписів і перетворилася на тему гарячих дискусій – від щирої підтримки до звинувачень у «розхитуванні ситуації». Станіслав погодився детально пояснити, що саме його підштовхнуло до публічності, кому адресовані ці кроки і чому бездіяльність може стати загрозою безпеці країни.

– Станіславе, ви достатньо довго були на фронті. Що найбільше запам’яталося та що ви для себе зрозуміли за цей час?

– Найголовніше, що я зрозумів: війна – це не лише протистояння. Війна – це люди. Я служив під Бахмутом, на Куп’янському напрямку, ми заходили в сірі зони, витягували поранених. І коли ти бачиш, як хлопці стоять до останнього, ти по-іншому дивишся на те, що відбувається в тилу. Там, на нулі, немає зайвих слів – є робота, і від неї залежить життя. А тут, у цивільному житті, інколи здається, що люди живуть у паралельній реальності.

– Що мало відбутися, що стало тією відправною точкою, після якої ви вирішили діяти публічно?

– Я усвідомив, що хаос в управлінні шкодить обороноздатності. Я сам це бачив. Якщо держава не реагує швидко – ми втрачаємо людей. На фронтія спостерігав, як важливі рішення губляться по дорозі, як відповідальні намагаються заховатися за процедурами. Це не про політику – це про життя солдатів!

– Ви говорите про системні помилки чи свідоме ігнорування?

– Я говорю про комплекс того й іншого. А ще про непрофесійність, корупцію, неформальне управління. Але головна причина – влада перестала чути суспільство!

– У своїй ініціативі ви використовуєте термін «сірі кабінети». Що мається на увазі?

– Це коли рішення ухвалюють не інституції, а неформальні групи впливу. Держава втрачає керованість, а суспільство –  контроль… У нас немає критичної маси людей державного мислення – ні в уряді, ні в суспільстві. Ми отримали велику країну, але рівень свідомості не співпадає з масштабами держави. Почали скорочуватися – економічно, демографічно, комунікаційно. І цим скористався ворог. Ми отримали війну не тому, що він сильний, а тому що ми стали слабкими.

– Які сигнали вказують на загрозу управлінського колапсу?

– Рішення місяцями «висять», документи губляться, логістика тріщить, відповідальних немає. У війні це означає лише одне – втрати!

– Що станеться, якщо нічого не змінювати й залишити так як є?

– Ми скотимося у кризу, де рішення не працюють, а хаос стає нормою. Війна такого не пробачає…

ГОЛОСИ ІЗ ФРОНТУ

Ініціатива Станіслава Дубини активно обговорюється серед військових. Їхні позиції різні за тоном, але однакові за змістом: система має змінитися. Один із командирів Територіальної оборони Андрій Горшков говорить жорстко:

– Це правильна ініціатива. Якби її підтримали раніше, багато що могло б змінитися. Влада корумпована й непрофесійна. Люди вимагають перезавантаження, а влада робить вигляд, що не чує».

Військовослужбовець Олексій Бурмак дивиться на ситуацію дещо інакше, але не менш конструктивно:

– 7 кроків, запропоновані Дубиною, мають логіку. Нам треба не множити конфлікти, а шукати механізми контролю влади. Наприклад, як у Швейцарії. Бо зараз вплив громадян – це або вулиця, або фейсбучний шум. Для країни, яка воює, це нецивілізовано й цього недостатньо!..

Дві різні інтонації, але сенс один: держава потребує не косметичних, а системних змін!

ПОКРОКОВА ІНІЦІАТИВА

Станіслав стверджує, що «7 кроків» – то не політичний маніфест, а спроба повернути логіку в державне управління.

Із семи він виділяє три першочергові кроки:

Повернути інституційну спроможність.

Сформувати уряд народної довіри – не політичний, а професійний.

Відновити легітимність влади через чесні та безпечні вибори, але лише після наведення порядку.

Станіслав Дубина наголошує:

– Без цього – ніяк. Можемо змінювати обличчя на Банковій хоч кожні півроку, але, якщо система не працює, результат буде той самий.

– Але ж вибори під час війни – це великий ризик і загроза не отримати об’єктивних результатів?

– Ризик – це відсутність виборів. Бо вибори відновлюють домовленість між державою і громадянами.

– Як ви вважаєте, чому влада ігнорує вашу ініціативу?

– Тому, що бо будь-який контроль суспільства – є незручний для влади. Але ігнорування проблеми не робить її меншою.

– Чи достатньою є підтримка цих кроків і вашої ініціативи?

– Понад сім тисяч голосів – це не флешмоб. Це запит суспільства, яке втомилося жити в хаосі.

Розмова зі Станіславом Дубиною вийшла не про політику. Скоріше за все, він поділився досвідом людини, яка воювала, бачила хаос зблизька й розуміє, що війна виграється не лише зброєю, а й мудрим управлінням.

Ініціатива «7 кроків до перемоги» не є ідеальною чи остаточною. Але вона стала точкою, де зійшлися голоси фронту, волонтерів, експертів та громадян, яким не байдуже. То ж ініціатива має право на життя! Бо вона формулює питання, на які держава давно уникає відповідей. А мовчати зараз – небезпечно.

Якщо ми хочемо перемогти, нам потрібна держава, яка буде чути своїх людей…

Спілкувалася Анастасія БОЙЧЕНКО

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

Останні записи

Зараз читають: