Брайан Кларк – старший науковий співробітник Гудзонівського інституту, глава Центру оборонних концепцій і технологій США опублікував на сторінках Forbs матеріал, присвячений війні нового типу, до якої, на його думку, американці не готові, в Росія і Китай фактично вже ведуть цю війну .
Експерта непокоїть те, що США готуються до старомодної війні: з боротьбою на виснаження, кораблями і великими з’єднаннями. А треба готуватися вбивати ворогів в цивільному одязі, громити комунікації ворога, оберігаючи свої – треба готуватися до «гібридної війні нового типу».
Пропонуємо скорочений варіант статті.
Щоб обійти військову міць США китайські і російські військові прагнуть перетворити на основне поле битви майбутнього конфлікту інформацію та прийняття рішень.
Під час «війни за знищення системи» (Народно-визвольна армія Китаю) або «війни нового покоління» (російські збройні сили) зусилля зосереджують на електронному або фізичному псуванні джерел інформації і засобів зв’язку ворога. Вони можуть ввести в наші системи неправдиві дані, які дезорієнтують захист і ускладнюють розуміння ситуації.
У своїх гібридних кампаніях або кампаніях «сірої зони» китайські і російські збройні сили і воєнізовані формування поєднують інформаційні операції з ізоляцією противника, не допускаючи при цьому значного загострення конфронтації. Уникаючи дій, за якими неминуче настане відповідна протидія США, китайські і російські збройні та озброєні формування забезпечують собі перевагу в прийнятті рішень і позбавляють американське командування доступних варіантів протидії.
Операції, орієнтовані на прийняття рішень, на зразок тих, що здійснюють уряди КНР і Росії, скоріше за все, стануть важливою формою військового протистояння у майбутньому, особливо коли зіткнення вийде з рамки контексту великомасштабної битви за виживання, де колись вирішальним фактором було виснаження сил противника.
Під завісу «Холодної війни» революційний підхід збройних сил США до високоточної війні ґрунтувався на сучасних, як на той час, технології передачі даних, непомітності і керованій зброї. А противник готується до війни, орієнтованої на прийняття рішень. Така війна може виявитися ефективнішим способом використання штучного інтелекту і автономних систем у військових цілях – на сьогоднішній день це, мабуть, найбільш передові технології.
Виграшні фактори в операціях, орієнтованих на прийняття рішень, не збігаються зі старими сценаріями ведення війни на виснаження, які лежать в основі сьогоднішнього стратегічного планування Пентагону. У конфліктах, де основні напрямки зусиль визначає інформація та прийняття рішень, перевагу забезпечує не смертоносність зброї по відношенню до противника, а власна пристосованість і стійкість. В інформаційному протистоянні найкращі рішення прийме командир, чия здатність робити усвідомлений вибір тактики збережеться протягом найбільш тривалого часу і чиї сили швидше пристосуються до нових умов. В той же час потрібно утруднити краще пристосовуються силам противника і зіпсувати процес прийняття рішень його командирам.
Ситуації, які міністерство оборони розглядає на сьогоднішній день – це, наприклад, короткі, інтенсивні вторгнення на Тайвань. А також набіги/удари РФ і КНР по території прибалтійських союзників НАТО чи Південній Кореї. Всі вони не містять в своїй основі ні пристосованість, ні стійкість, такі необхідні в конфліктах, заснованих на прийнятті рішень. У цих сценаріях перевага віддається добре озброєним і потужно захищеним кораблям, літакам і військовим формуванням.
Це потужні ударні сили, але їх доволі витратно купувати, та й підтримувати в бойовому стані дуже недешево. Через свою вартість ці сили недоступні в великих кількостях. Оскільки ми маємо справу з автономними багатоцільовими одиницями, їх нелегко перекроїти або перекомпонувати. У підсумку, будучи розраховані на масштабні битви на театрі бойових дій, нинішні сили США не відповідають конфлікту за участю нерегулярних військ. А саме такий конфлікт можуть Китай і Росія нав’язати США.
В умовах розбіжності між стратегічним плануванням США і мінливим характером війни міністерству оборони потрібен новий набір сценаріїв. Причому виходити вони повинні з гіршого для США варіанту.
Міністерство оборони має підвищити пріоритет сценаріїв, зосереджених на інформації і прийнятті рішень – таких, як тривала блокада або карантин союзної території або островів. Таких, як дії противника в сірій зоні проти наших союзників або партнерів. Можливі й так звані «заборонені операції» у міжнародних водах або повітряному просторі.
Замість того, щоб швидко вилитися в класично-канонічне вторгнення, ці сценарії можуть передбачати поєднання епізодичних посилень з послабленнями протягом тривалого періоду часу, поки воюючі сторони намагаються вирішити проблеми конфронтації «шляхом переговорів». З цієї точки зору, конфлікт що сьогодні триває на Сході України набагато актуальніший, ніж перспектива блискавичного вторгнення російських танків у Латвію.
Оскільки атрибути конфлікту, орієнтованого на прийняття рішень, не настільки широко представлені в сьогоднішніх збройних силах США, ці сценарії дійсно представляються найгіршими для міністерства оборони. Перехід до сценаріїв, орієнтованих на прийняття рішень, спонукає американських військових переорієнтуватися з великих монолітних платформ і формувань на більш дрібні, здійснити розукрупнення підрозділів і створювати автономні системи.
Мало того, що їх дешевше купувати і утримувати, розукрупнені сили легше перегруповувати на театрі військових дій – а це, в свою чергу, підвищує їх пристосованість і дає командирам більше можливостей.
Якщо Міністерство оборони не переосмислить свої сценарії і не перерозподілить свої сили, недавні успіхи Китаю і Росії в «сірій зоні» в Південно-Китайському морі або на Криму можуть стати нормою – і американські військові юудуть прогорвати. Це було б прикро. Адже це буде програш через неврахування дрібниць «терплячим противником». Все перевага цих противників в тому, що вони готувалися до затяжної партії заздалегідь.
Нагадуємо:
