Коли ветерани повертаються додому, найважче має бути позаду. Але для багатьох українських захисників реальна «війна» тільки починається — цього разу в кабінетах із паперами. Журналісти видання «Галицький кореспондент» розповіли історії двох молодих ветеранів з Івано-Франківщини, які замість спокійної реабілітації штурмують суди, щоб забрати те, що держава їм гарантувала за законом.
Шість судів Євгена Боринця: від невиданої форми до ремонту квартири
Євген зайшов до редакції з палицею — з нею він тепер ходитиме завжди. У 2022 році на Запорізькому напрямку чоловік дістав тяжке поранення: у нього перебитий нерв на лівій нозі, стопа просто не тримається, тому доводиться носити спеціальний фіксатор (ортез).
Але найбільшим шоком для бійця стала не травма, а ставлення військової частини (78-й батальйон 102-ї бригади).
Плутанина з документами
Довідку про обставини поранення Євгену видали з запізненням на два тижні. Через це ВЛК спочатку взагалі не визнала, що травма отримана під час захисту Батьківщини. Ба більше, у документі написали, що це був «обстріл», а не «штурм». Вісім місяців скарг та нервів знадобилося, щоб просто довести очевидне.
Далі Боринцю відмовили в одноразовій виплаті за поранення, бо він уже отримував схожу допомогу у 2019 році після АТО. Тепер він у суді доводить, що це два абсолютно різні поранення.
Проте Євген виграв суд за те, що держава за півтора року служби не видала йому жодного комплекту форми й мала компенсувати гроші. Але поки йшов процес, батальйон розформували — рішення суду є, а грошей немає з 2023 року.
Окрема проблема — це нарахування пенсії. Євгену її порахували за заниженим прожитковим мінімумом 2018 року, хоча мали брати цифри за 2023 рік. Цей суд ветеран уже виграв. Тепер він готує новий позов: за законом 1994 року особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на безкоштовний капітальний ремонт житла. Мерія Франківська відмовила, зіславшись на брак бюджету, тож попереду чергове судове засідання.
Після 2,5 років полону — вивели поза штат і «загубили» документи
Другий ветеран, Ігор Гуменяк, повернувся з російського полону, де пробув два з половиною роки. Здавалося б, людину мають носити на руках. Натомість Ігор теж збирає документи до суду, бо держава суттєво «прорахувалася» з його грошима.
«Після лікування мені надали законні 90 днів оплачуваної відпустки. Але замість нормальних грошей на картку прийшло всього 5000 гривень. Коли я прийшов розбиратися, мені заявили: “Вас вивели поза штат, бо через ваше довге лікування десь зникли документи”», — ділиться Ігор.
Окрім цього, військовому «забули» виплатити 100 тисяч «бойових» щомісячно, які за законом нараховуються під час реабілітації після полону, компенсацію за невикористані відпустки за період з 2022 по 2026 роки (при звільненні в травні 2026-го виплатили лише мізерну частину) та гроші за речове майно, яке йому не видавали протягом чотирьох років (армія просто не дала речовий атестат).
Навіть у військовому квитку Ігоря — суцільний безлад. Там не записали ні його поранень, ні часу, проведеного на «нулі». Дійшло до абсурду: Головнокомандувач Олександр Сирський нагороджує Ігоря грамотою як «молодшого сержанта», а в інших армійських паперах він досі значиться як звичайний «солдат».
Обидва хлопці пішли на фронт добровольцями в перші дні повномасштабної війни. Вони віддали своє здоров’я на полі бою, а тепер змушені витрачати роки життя на суди, апеляції та доведення очевидних фактів. Ветерани розуміють, що паперова тяганина затягнеться надовго, але відступати не збираються — бо це питання не лише грошей, а й людської гідності.