Волинянин Павло Скшетуський — ветеран батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Його шлях — це Революція Гідності, бойові дії в зоні АТО, поранення, повернення до цивільного життя і створення власної справи.
Сьогодні його ковальська майстерня — це не просто бізнес. Це місце, де робота з металом стала способом відновлення після війни і водночас інструментом підтримки інших ветеранів.
Історією коваля з Волині поділилося Західне територіальне управління Національної гвардії України.
Службу Павло почав під час подій на сході України. Разом із підрозділом він брав участь у боях поблизу Слов’янська, обороняв Дебальцево, Попасну, Станицю Луганську та Світлодарськ. Після кількох років служби та поранення він залишив армію і повернувся до цивільного життя. Але, за його словами, потрібно було знайти справу, яка допоможе відновити внутрішню рівновагу.
Поштовхом до нового етапу стала проста річ:
«При звільненні за станом здоров’я мені хлопці подарували сокиру. Мене зацікавив цей виріб, вирішив зайнятися ковальською справою», — пригадує ветеран.
Спочатку це було просто хобі. Павло виготовляв ножі, сокири та мечі у невеликому приміщенні. Згодом виклав роботи в соцмережі — і почали з’являтися перші замовлення. Так захоплення переросло у повноцінну справу. Ветеран планував розвивати власну майстерню і навіть придбав земельну ділянку. Але початок повномасштабного вторгнення змінив ці плани. Павло знову долучився до оборони — цього разу на Волині та Київщині, зокрема у складі самооборони та сил оборони.
«Згуртувалися люди, сформували загони Самооборони і разом із Силами оборони України налагодили справи тут на Волині», — розповідає він.
Після участі у звільненні населених пунктів на Київщині чоловік повернувся до ковальства. І на сьогоднішній день вироби Павла неодноразово ставали лотами благодійних аукціонів. Завдяки цим зборам купували автомобілі, спорядження та медичне забезпечення для військових. Так, одна сокира коваля допомогла придбати позашляховик для ЗСУ.
Окремі роботи стали символічними подарунками для благодійників. Один із найбільш відомих випадків — коли його сокиру подарували колишньому прем’єр-міністру Великої Британії Борісу Джонсону.
«Коли дізнався, то відчув не лише гордість за свою працю, а й за всю Україну», — каже майстер.
У 2023 році Павло став переможцем програми Українського ветеранського фонду “Варто почати власну справу”. Отримані кошти він використав для будівництва нової майстерні за технологією “глиночурка” та закупівлі професійного обладнання.
Сьогодні майстерня Павла — це не лише ковальський простір. Він планує розвивати його як реабілітаційний хаб для ветеранів. Тут військові зможуть працювати з металом, спілкуватися та відновлюватися після служби. Окрему роль у цьому відіграє і контакт із тваринами — Павло придбав коня породи Турієць, якого назвав Малюк.
«Після війни людині дуже важливо знайти себе… Мені допомогло ковальство, а ще спілкування з тваринами», — каже він.
Історія Павла Скшетуського — це приклад того, як бойовий досвід не закінчується після демобілізації. Для когось він стає важким тягарем, а для когось — точкою, з якої починається нова справа, що допомагає і самому ветерану, і тим, хто поруч.