Програма «Реінтеграція ветеранів» на всеукраїнському рівні містить велику кількість цікавих і корисних заходів. Це психологічна, медична та фізична реабілітація людей, що повернулися із фронту, юридична підтримка та соціальні консультації, допомога при проходженні ВЛК і МСЕК. Але буває й так, що дізнаємося про такі напрямки діяльності, які навіть у нас викликають захоплення й подив.
Приміром, нещодавно нам стало відомо, що існує навчання для ветеранів із підготовки державних службовців. Тобто викладають необхідні дисципліни, щоб слухачі отримали певний рівень знань, який дозволив би їм працювати в державних структурах. «Спілка ветеранів АТО» завжди відстоювала позицію, що ті, хто захищав державу зі зброєю в руках, мають нести відповідальність за неї й у цивільному житті. Захисники заслужили довіру людей і повинні представляти державну владу та владу місцевого самоврядування. Більш того, сам кістяк країни у вигляді державної служби має поступово створюватися з тих, хто відчув і розуміє постійну агресію північного сусіда. Бо коли фронт і тил є різними й незалежними один від іншого світами, мрії щодо перемоги все більше видаються примарними.
Тому ініціатива навчати ветеранів основам державної служби нас дуже зацікавила й ми вирішили проаналізувати ситуацію в цій сфері. Адже така ідея вже усвідомлюється суспільством і вимагає невідворотних і необхідних змін. Так нашим співрозмовником став виконавчий директор ГО «Школа врядування» та керівник проєкту програми «Урядування в умовах воєнного стану» Павло Булгак.
ШКОЛА ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ
Про себе Павло говорить, що має значний досвід урядової служби, працював у Кабінеті Міністрів і Верховній Раді. До громадської організації, яку він очолює, входять переважно випускники Києво-Могилянської школи врядування імені Андрія Мелешевича.
– Зараз ми допомагаємо ветеранам оволодіти базовими навичками державної служби, – розповів Булгак. – Такою діяльністю вирішили займатися два роки тому, коли виграла грант від «Програми реінтеграції ветеранів», яка реалізується IREX за підтримки Державного департаменту США. Спільно з викладачами Києво-Могилянської школи врядування ми розробили власну програму й набрали дві групи ветеранів і ветеранок у кількості 53 осіб. А в поточному році було здійснено другий набір, відібрано сорок чоловік і в квітні почалося навчання, яке триває й зараз. Навчання відбувається в режимі онлайн. Термін – близько двох місяців.
Виявилося, що така діяльність користується великим попитом, оскільки на сорок місць було подано 117 заявок від ветеранів і організатори мусили здійснювати конкурсний відбір. Основним критерієм відбору стали мотиваційні листи, які кандидати подавали до конкурсної комісії. Мається на увазі, що кандидат повинен обґрунтувати, з якою метою він хоче присвятити себе службі в державних органах чи структурах місцевого самоврядування.
– Для тих ветеранів, хто вже знаходиться на державній службі, – продовжує Павло Булгак, – програма офіційно зараховується як підвищення кваліфікації. Слухачі «Школи врядування» вивчають, як влаштована влада в сучасній державі, що таке фінанси й гроші, яка їхня роль в суспільній політиці, які бувають економічні концепції врядування, як функціонує місцева й державна політика в умовах воєнного стану. Є в нас модулі щодо європейської інтеграції, електронного врядування, є блоки загально-адміністративної процедури і взаємодії із громадськістю. Викладаються вони досвідченими викладачами Києво-Могилянської академії та Києво-Могилянської школи врядування.
ЛЕКТОРІЙ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ
Про реалізацію ще одного проєкту із надання необхідної бази знань ветеранам і членам їхніх родин для працевлаштування на державній службі розповів начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО» Влад Якименко:
– Проєкт «Державна політика щодо підтримки ветеранів в Україні та за кордоном» ми починали розробляти ще до широкомасштабної війни. Це онлайн-навчання скероване на те, щоб надавати необхідні знання слухачам про державні програми для ветеранів, права й пільги, які ці програми реалізують. Під час навчання відбулося знайомство з ветеранськими політиками таких країн як США, Ізраїль, Хорватія, Швейцарія. Крім цього, досвідчені фахівці з Харківського інституту державного управління знайомили наших слухачів із основними засадами й умовами державної служби.
На курс, тривалістю шість місяців, записалося близько тисячі осіб, але до його завершення дійшло менше сотні. Ветерани розуміють, що без докорінних змін у структурі державної служби наша країна не має майбутнього. Найголовніша проблема – це відсутність патріотів, які мають представляти державу. При цьому патріотів справжніх, а не ситуативних.
– Ще у 2017 році, – продовжує Якименко, – ми проводили схожу програму занять для ветеранів під назвою «Патріоти до влади». Сумно, що така ініціатива не стала трендом в українському суспільстві. Якби це трапилося, може й не настав би лютий 2022 року. Логічно й закономірно, що державою, яка знаходиться у стані війни, тоді це було АТО/ООС, не можуть керувати абсолютно байдужі люди, які навіть не цікавляться тим, що відбувається на фронті. Ми сподіваємося продовжити наш проєкт, розширити кількість ветеранів, що мають стати фундаментом нової української державності за прикладом того ж Ізраїлю. Гадаю, що тепер значно більше людей розуміють, що в тяжкі часи на першому місці має буть обороноздатність!..
У ТЕОРІЇ
Але під час розмови із засновниками навчальних програм нас більше цікавило питання, наскільки можливо й реально ветеранові, що отримав певні знання, влаштуватися на державну службу?
– Через якийсь час після випуску перших двох груп, – розповів Павло Булгак, – ми опитували наших випускників щодо працевлаштування. І виявилося, що деякі з них пройшли конкурсний відбір до резерву працівників державних органів для роботи на деокупованих територіях. Минулого року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів «Про реалізацію експериментального проєкту щодо створення резерву працівників державних органів для роботи на деокупованих територіях України». За останніми даними до цього резерву офіційно зараховано 2265 кандидатів. Серед них є й наші випускники.
Слухав я пана Павла й розмірковував: «А куди поділися ті державні службовці, що працювали на цих територіях до окупації агресором? Правдами й неправдами виїхали за кордон, щоб ніколи не повертатися в Україну? Чи радо пішли на співпрацю з окупантом і продовжують працювати на ворога?..»
А ще керівник проєкту розказав, що в країні дуже бракує фахівців. Про це говорила навіть голова Національного агентства з питань державної служби Наталія Алюшина. Зараз конкурси на посади тимчасово скасовані й потрапити на державну службу можна завдяки особистій ініціативі, відслідковуючи наявність вакансій в тій чи іншій структурі. Але найближчим часом ці конкурси мають бути поновлені, оскільки це вимога Євросоюзу, до якого ми прагнемо…
НА ПРАКТИЦІ
Щоб визначитися, наскільки державні проблеми є характерними для Харківщини, ми вирішили звернутися до Обласної військової адміністрації. Перевірити, чи можливо ветерану, якщо він є фахівцем у певній галузі й пройшов підготовку у «Школі врядування», потрапити на роботу до цих, здавалося б, абсолютно закритих структур? Як це відбувалося, слід розповісти детальніше.
Нам уже було відомо, що в Управлінні у справах ветеранів військової адміністрації працевлаштований і працює аж один ветеран! Таку інформацію надав керівник управління ще на початку року. Скільки всього ветеранів працює в адміністрації, ми не знаємо й досі.
Коли свого часу ми намагалися отримати коментар щодо обласної програми підтримки захисників і захисниць, журналістам обіцяли, що ситуацію прокоментує керівниця Департаменту соціального захисту Тетяна Печура. Цілий тиждень ми чекали, але нарешті отримали коментар від адміністрації!
Керівництва прес-служби нам прокоментувало це таким чином: треба написати офіційно усі питання, а вона підкаже, кому буде краще на них відповісти. Звичайно, все це було зроблено і ми очікуємо відповідь. Але попередні виводи вже можна зробити: ветеранів на державній службі ніхто не чекає. І під час війни, і після неї. Демобілізованим воїнам – пораненим, хворим, калікам тут не знайдеться місце.
Адже, здається, ветерани не в змозі належним чином здійснювати оборудки з гуманітарною допомогою, дербанити кошти на захисні фортифікаційні споруди чи відправляти псевдоволонтерів за кордон, звідки ті потім не повертаються. У добровольців-захисників України є совість та відчуття відповідальності за рідну країну. Що є, на наш погляд, неприйнятим зараз на державній службі…
Все ж таки – чекаємо на відповідь…
Микола ПАРХОМЕНКО
«НОВА: новини ветеранів»