14 березня 2022 року дуже відома народна депутатка від «Слуги народу», голова «соціального» Комітету Верховної Ради України Галина Третьякова зареєструвала законопроект №7160 “Про ЗВУЖЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ УКРАЇНЦІВ НА ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ”.
Законопроєкт пройшов через комітети Верховної Ради України: з питань національної безпеки, оборони та розвідки (Завітневич О.), з питань бюджету (Арістов Ю. Ю.), з питань антикорупційної політики (Радіна А. О.), з питань інтеграції України до Європейського Союзу (Климпуш-Цинцадзе І. О.).
23 березня 2022 року відповідний Закон України підписав Президент України Володимир Зеленський.
На те, що Закон містить кілька “цікавих нюансів”, звернув увагу Адвокат Права.
Отже:
1) у разі неможливості виплати заробітної плати через військові дії виплата зарплати може бути призупинена до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.
2) На період дії воєнного стану роботодавець отримав право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, та БЕЗ згоди працівника.
3) У період дії військового стану норми ст.32 Кодексу законів про працю (КЗпП) про 2-місячний термін попередження працівника про зміну істотних умов праці НЕ застосовуються.
4) Підприємство отримало право розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого терміну попередження (за винятком примусового залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, які віднесені до критичної інфраструктури).
5) На період дії військового стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця “в період тимчасової непрацездатності працівника” (!!!), а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки з догляду за дитиною.
6) На період дії військового стану норми статті 43 КЗпП НЕ застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ чи організацій, обраних до профспілкових органів.
7) Нормальна тривалість робочого дня працівників у період воєнного стану неспроможна перевищувати 60 годин на тиждень. Тобто людину можна “зайняти роботою” 12 годин на день при 5-денному тижні.
8) Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу НЕ може перевищувати 50 годин на тиждень.
9) П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
10) Час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
11) Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочено до 24 годин.
12) На період дії військового стану НЕ застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих та вихідних днів), частина 1 статті 65, частини 3–5 статті 67 та статті 71–73 (святкові та неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
Було б дуже доречно відповідно до цього Закону не виплачувати зарплату та інші “передбачені ЗУ платежі” депутатці Третьяковій, та її колегам, які за цей закон проголосували, “до завершення військових дій на території України”.
