36-річний Георгій Кирія родом із Грузії, але вже дев’ять років живе в Україні. У 2016 році він переїхав на Волинь, оселився у Ковелі, а після початку повномасштабного вторгнення став на захист України у складі «Волинської сотки». Службу завершив після важкого поранення у 2024 році, внаслідок якого втратив ногу.
Про це йшлося він розповів у програмі «Обличчя війни: Герої серед нас» на телеканалі «Конкурент TV».
Після поранення Георгій пройшов лікування та реабілітацію. Повернутися до звичного життя йому допомогли спорт та спілкування з іншими ветеранами. Нині він займається петанком і разом із побратимами розвиває ветеранський спортивний клуб «Сталевий легіон».
«Я чесно скажу, уже дев’ять років тут живу в Ковелі… У мене в Ковелі дуже багато друзів, побратимів. Це і є мій другий дім», — говорить ветеран.
Попри роки життя в Україні та службу в українському війську, Георгій досі не має українського громадянства. За його словами, для отримання громадянства необхідно скласти іспити, але через численні контузії та наслідки поранень йому складно готуватися до тестування й проходити його. Він зазначає, що раніше, коли був здоровим, міг би без проблем підготуватися до іспиту.
«Для мене трохи стало тяжко за того, що я дуже багато разів контужений. Здавання іспиту треба дуже багато переучити — Конституцію, історію», — пояснює Георгій.
Окремою проблемою для ветерана є вартість іспитів. Георгій розповів, що кожен іспит коштує 10 тисяч гривень, що для нього є значною сумою. За його словами, він уже звертався по допомогу та писав звернення до президента, але відповіді на них поки не отримав.
Ветеран хоче залишатися в Україні та мати українське громадянство, адже без громадянства стикається з обмеженнями, зокрема коли хоче займатися власною справою або розпочати бізнес. За його словами, у нього є плани на майбутнє, і він не хоче жити лише на пенсію чи державну допомогу.
Повернутися до Грузії Георгій також не може. Він стверджує, що після участі у війні на боці України його оголосили в розшук у Грузії, а повернення туди може загрожувати йому ув’язненням. Саме тому він пов’язує своє майбутнє з Україною.
Георгій зазначає, що має державні нагороди за службу, поранення та виконання бойових завдань. Але питання громадянства залишається невирішеним. Ветеран сподівається, що його ситуацію почують і він зможе отримати українське громадянство без необхідності проходити процедуру, яка через наслідки поранень стала для нього особливо складною.