Мені наснився сон чудовий – Москва згоріла ціляком… – співає Сергій Шнуров. (https://www.youtube.com/watch?v=Rvgmw2WxHnw).
Те, що сталося в 1547 році, було точно не уві сні: Москва дійсно згоріла повністю. А все почалося з того, що молодий правитель Московського князівства, яке на той час було улусом Кримського ханства, захотів одружитися. Нормальне бажання нормального чоловіка у такому віці. Але перед одруженням йому наполегливо запропонували спочатку здійснити «вінчання на царство» – так би мовити «обвінчатися з державою своєю».
16 січня 1547 в Успенському соборі Московського Кремля відбулася урочиста церемонія вінчання на царство Івана 4 Грозного. Митрополит Макарій поклав на Івана знаки царської гідності: хрест Животворящого Древа, барми і «шапку Мономаха» (подарунок хана Узбека своєму вірному васалу Івану 1 «Калиті» в кінці 13 століття – ред.). Далі Іван 4 Васильович (Грозний) був помазаний миром, а потім митрополит «благословив царя на царство».
Роздроблення Золотої Орди на окремі ханства призвело до ослаблення тиску «центру» на улуси, які починають потроху проводити самостійну внутрішню і зовнішню політику. Новий титул «цар» дозволяв зайняти іншу позицію в дипломатичних стосунках із Західною Європою, бо титул «цар» в монархічній ієрархії стояв нарівні з титулом «імператор».
Московська пожежа 1547 року розпочався через три місяці після того, як Московське князівство стало йменуватися Московським царством, в середині квітня, і тривала з перервами до кінця червня 1547 року. Згідно з офіційною версією, викладеною в літописах, пожежі виникли через тривалу посуху. Існує також і версія підпалу (у вигляді диверсії), щоб у такий спосіб підірвати авторитет царя та ідею проголошення «царства».
Як би там не було, а середини 16 століття в Москві було чому горіти в достатній кількості. Після закінчення епідемія чуми в 16 столітті кількість жителів в Москві та інших містах неухильно зростала, збільшувалася щільність їх розселення з переважанням дерев’яної забудови.
12 (25) квітня в Москві виникло перше велике загоряння. Вранці загорілася лавка, яка торгувала дьогтем і фарбами в Москотінном ряду (між вулицями Ільїнка і Варварка). Загоряння також виникли в Зарядді і Китай-городі, де згоріло понад дві тисячі торгових лавок, гостинних дворів і житлових будинків. Від вогню постраждав Богоявленський монастир у Ветошному провулку, а також інші церкви і будівлі, що розташовувалися від Іллінських воріт до Кремля і Москви-ріки.
Читайте також:
В результаті пожежі вибухнула одна з кріпосних башт Китай-міста, в якій був облаштований пороховий склад: «размєта кєрпічі по брєгу рєкі», – написано в літописі. Також повідомлялося, що зруйнована башта і частина Китайгородської стіни впали в річку Москву. І під час вибуху загинуло багато людей (але хто там колись рахував людські втрати).
20 квітня (03 травня) стався нове загоряння, в результаті якого повністю вигоріла Яузська вулиця. Під час нової пожежі постраждала церква Спаса в Чігасові. У цей день вогонь знищив близько 8000 будинків і тисячі москвичів залишилися без даху над головою.
«Велика пожежа» 21 червня (04 липня) 1547 року розпочалася в «храмі Воздвиження Чесного Хреста за Неглинній, що на Арбатній вулиці Хрестовоздвиженського монастиря, від палаючої свічки. Пожежа виникла під час сильного буревію, який сприяв швидкому поширенню вогню: «бисть буря вєлика і потече вогонь, якоже молнія». Від церкви загорілися споруди на Арбатській вулиці, горіли Китай-місто і Великий посад. Ніконівський літопис повідомляє, що «Безліч народу сгорєша. 1700 чоловічого пола, і женска, і немовля». Ряд джерел допускають,що кількість жертв могла досягати 4000 чоловік – хто їх точно рахував, це ж Москва.
“До вечора буря стихла, і о третій годині ночі, згасло полум’я, хоча руїни диміли кілька днів,… Люди з обпаленим волоссям, чорними обличчями, бродять, немов ті тіні серед жахів великого попелища: шукали дітей, батьків, залишки маєтків; не знаходили й вили як дикі звірі”.
Через сильний вітер вогонь перекинувся на Кремль, після чого загорілися великокнязівські стайні і хороми. На царському дворі пожежа охопила дерев’яні палати Івана 4 Грозного. Постраждали також і кам’яні споруди, наприклад, «збройова» палата та Казенний двір, де зберігалася царська скарбниця і корсунські ікони. Вибухнула ще одна порохова вежа Кремля.
«Вигоріло чимало скарбу государя великого, цінного перлами і всяких інших каменів дорогоцінних; і оксамити. І камки, і сукно, і тафта і іншого добра незліченного, як і личить бути в царському будинку».
Читайте також:
З Кремля вогонь перекинувся на інші частини міста: горіли двори в Китай-городі, на Волхонці, Арбаті, Воздвиженській вулиці. Потім пожежа перекинулась на Нікітську, Леонтійовську і Тверську вулиці. Незабаром у вогні опинилася вся східна частина міста: Кулішкі, Воронцовський сад, Старі Сади біля церкви Володимира. Був також знищений Гарматний двір на річці Неглинній.
Митрополита Макарія вогонь застав під час молебню в Успенському соборі. Коли митрополита, який «вінчав Івана Грозного на царство», почали спускати на мотузці з «тайника» до Москви-ріки, щось пішло не так і Макарій впав і трохи «розбився». Ледве живого його відвезли в Новоспаський монастир, списавши отримані травми на «особистий героїзм під час пожежі».
«Велика пожежа» змусила народ задуматись – за що це нам? Літописи того часу писали, що «зло сіє за умножєніє грєхов наших». До того ж 03 червня з Благовіщенської дзвіниці впав дзвін «Благовісник», що також було сприйнято в народі як погана звістка.
Після вторгнення військ Російської Федерації в Україну, анексії Криму і окупації частини районів Донеччини, Россіюшку також «навідала велика пожежа». Але якось «не помітили». Та це вже трохи інша історія…
Олександр Вікторович, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасников АТО / ООС”.
Нагадуємо: