Місце, де повертають надію

Цей медичний заклад по-справжньому вражає. Затишок і комфорт, сучасний дизайн і ретельність у створенні зручностей для кожного кидаються в очі вже в холі. Враження лише посилюється, коли потрапляєш у внутрішні приміщення – в царину сучасної медицини, яка повертає шанс на нормальне життя для поранених захисників України.

Це – Національний реабілітаційний центр UNBROKEN, що в перекладі з англійської означає «незламні». Пацієнти тут отримують повний курс лікування та реабілітації, від надання екстреної допомоги до протезування та психологічного відновлення. Людям, чию долю змінила війна, повертають надію на повернення до нормального й повноцінного життя.

За час повномасштабного вторгнення в центрі врятували понад 20 тисяч поранених українців. Серед них є й постраждалі цивільні, й обпалені війною діти. Однак основний контингент, що перебуває в закладі, це поранені в боях військовослужбовці.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Про історію та діяльність центру розповів заступник керівника, лікар із фізичної реабілітаційної медицини Ярослав Зелізко:

– Ідея створення зародилася з початком повномасштабної війни. Почали працювати на базі лікарні святого Пантелеймона, одночасно шукаючи можливості для розвитку. Після отримання фінансування було прийнято рішення реконструювати приміщення міської поліклініки поруч із лікарнею. І вже у квітні 2023 року відкрили першу частину закладу. Зараз, окрім 170 стаціонарних пацієнтів, близько 80 відвідують центр амбулаторно. Над їхніми лікуванням і реабілітацією працюють 140 працівників.

Оскільки головною категорією пацієнтів є військовослужбовці, зрозуміло, що їхній шлях сюди лежить безпосередньо з району бойових дій. Вони потрапляють у клінічні відділення лікарні, а після завершення гострої фази лікування переводяться на реабілітацію. Медики розділяють процес реабілітації на три періоди: гострий, післягострий і довготривалий. Робота реабілітологів, каже лікар Зелізко, має починатися саме на гострому етапі, протягом першої доби після появи пацієнта у клінічному відділенні.

Основний контингент пацієнтів центру – люди з ампутацією кінцівок. Протезування та реабілітація тих, хто втратив на війні руки чи ноги – один із головних напрямків роботи центру.

ПОВЕРНЕННЯ ДО НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Тарас Якимович, військовий із бригади спецпризначення «Азов», був поранений у січні минулого року внаслідок нічного мінометного обстрілу позиції в селі Катеринівка на Костянтинівському напрямку.

– Ми вчотирьох, – розповів Тарас, – були на позиції. Разом із побратимом вийшли з укриття, щоб запустити безпілотник, як почули різкий свист. Я не встиг ніяк зреагувати, бо метрах у п’яти від мене розірвався снаряд. Свідомості не втратив, але побачив, що рука обвисла й бовтається. Також було роздроблене стегно, тож самостійно рухатися я не міг. Хлопці підбігли, занесли в укриття, наклали турнікет. Евакуації я майже не пам’ятаю – почав втрачати свідомість, бо втратив багато крові. Прокинувся у Дніпрі, в реанімації, з ампутованою рукою та перебинтованими ногами.

У Дніпрі йому повідомили, що переведуть до Львова. Тарас спочатку опирався, бо хотів лікуватися вдома – в Луцьку. Але воїна переконали, що лікарів потрібної кваліфікації там немає. Погодився й тепер не шкодує… Кілька місяців Тараса лікували у травматологічному відділенні, зробили операцію на нозі, а потім перевели до реабілітаційного центру. Про цей етап лікування Якимович згадує:

– Спочатку я переміщався на кріслі-каталці. Певний час займався з фізіотерапевтами й уже всередині липня почав ходити на милицях. А тепер обходжуся й без них. Мені відновили ногу й я можу нормально ходити. Що стосується руки, то спочатку в мене був механічний протез, тепер уже маю біонічний.

У ЦЕ ВАЖКО ПОВІРИТИ!..

Реабілітація – процес тривалий і в короткі терміни його вкласти вкрай важко. Законодавство для кожного виду травми передбачає чітко визначену кількість курсів. Скажімо, ураження нижньої кінцівки – 8 курсів, верхньої – 2. Множимо ці цифри на 14 днів і отримуємо результат. Саме на такі терміни гарантоване державне фінансування.

Протези для пацієнтів тут виготовляють власними силами. Роблять їх ще з початку повномасштабної війни. Тоді протезна майстерня містилася в морському контейнері, де було облаштовано лише два робочих місця. Зараз при центрі UNBROKEN працює сучасний Центр протезування та ортезування. Його площа становить понад 1000 квадратних метрів, де над створенням протезів працюють 12 майстрів-протезистів. У минулому році центр виготовив протези для 483 осіб. Всі вони зроблені під потреби кожного конкретного пацієнта.

Важливим напрямком роботи центру є психологічна підтримка пацієнтів. Адже важкі поранення й усвідомлення того, що спосіб життя змінився безповоротно, чинить серйозний вплив на людську психіку.

Підрозділ під назвою «Центр ментального здоров’я» було створено у 2022 році. Нині тут працює команда з 50 висококваліфікованих спеціалістів: лікарів-психіатрів, психотерапевтів, психологів і нейропсихологів.

Не можна не згадати про ще один важливий аспект діяльності центру. Його спеціалісти максимально стимулюють фізичну активність пацієнтів. Ідеться про вправи у водному середовищі, тобто басейні, які є дієвим методом відновлення пацієнтів із важкими травмами й ампутаціями.

Проте водними процедурами справа не обмежується. Близькі до повного відновлення пацієнти беруть участь у марафонах і півмарафонах, безбар’єрних забігах, випробовують свої сили у змаганнях із плавання, стрільби з лука, ампфутболу, парахокею, волейболу, карате, боротьби та інших видів спорту.

СПРАВДІ НЕЗЛАМНИЙ

Микола Шот, уродженець Новояворівська, що на Львівщині, особисто мене вразив найбільше. Він підійшов доволі впевненою ходою, усміхнений, у накинутій поверх тіла куртці. Обмежившись побіжним поглядом, не відразу помітиш, що обидві йоги ноги закінчуються протезами, а з під куртки звисає культя правої руки. Як виявилося, й ліва рука також була ампутована.

В одному з боїв Микола потрапив під мінометний обстріл і в результаті втратив усі чотири кінцівки. Йому ампутували ноги на рівні гомілок і руки до передпліччя. Це означало повну втрату можливості самообслуговування. Тобто життя закінчилося? Для Миколи Шота – аж ніяк! До UNBROKEN він потрапив уже після проведених операцій та протезування, здійснених у США.

– Протези я мав, – розповів Шот, – але ще потрібно було навчитися ними користуватися. І потрібна була реабілітація. Мені дуже рекомендували цей центр, казали, що тут хороші спеціалісти. Тому я вибрав саме його й не помилився. Той стан, в якому ви мене бачите сьогодні – це все, завдяки центру.

Щодо цього пацієнта лікар Ярослав Зелізко каже:

– Ми прагнули надати йому індивідуальні можливості, виконуючи ті завдання, які не ми ставили перед ним, а він перед нами. Перше з них: я хочу самостійно їсти й одягатися. Далі – хочу не просто ходити, а ходити швидко, долати перешкоди. Потім – бігати, все швидше і швидше…

Звичайно, що процес реабілітації проходив важко. Спочатку постійно доводилося жити в умовах дискомфорту. Але з часом усе нормалізується.

– Тепер я можу нормально ходити, – каже Микола, – керую автомобілем, бігаю марафони. Про таке навіть мріяти не міг. Тепер сам із легкістю можу поміняти звичайні протези на бігові, щоб брати участь у змаганнях.

Микола Шот у центрі UNBROKEN виконує ще й функції своєрідного ментора. Він особистим прикладом демонструє іншим пацієнтам, що не варто впадати в розпач, бо навіть при найскладніших травмах є можливість повернутися до нормального життя.

І на підтвердження цієї тези ментор Шот повідомив, що найближчими днями, разом із лікарем-фізіотерапевтом, збирається в Буковель, аби спробувати кататися на лижах:

– Мабуть складно буде без допомоги рук і лижних палок. Нічого, впаду – встану. Ще раз впаду – знову встану!..

І дивлячись на непереможний оптимізм цієї людини, яка щодня перемагає своє каліцтво, розумієш – у нього все вийде!..

Юрій ЛОБАН

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

Останні записи

Зараз читають: