В Україні вже налічується понад 1,2 мільйона ветеранів, які повертаються до цивільного життя, шукають роботу та реалізують себе в різних професійних сферах, включно з підприємництвом. З 26 лютого цього року в Україні вступає в дію закон про ветеранське підприємництво — документ, який має створити можливості для ветеранів, які хочуть започаткувати або розвивати власний бізнес після служби.
Народний депутат України, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Анатолій Остапенко наголошує, що закон про ветеранське підприємництво від початку розглядався як рамковий. Під час його ухвалення було багато дискусій, однак у підсумку парламент вирішив запустити механізм і доопрацьовувати його надалі. За словами депутата, нинішня редакція закону має низку обмежень. Зокрема, він орієнтований переважно на ветеранів, які повернулися з фронту після 2022 року, і не повною мірою враховує ситуацію сімей загиблих захисників та питання спадковості бізнесу.
Окремо Остапенко звертає увагу на те, що закон не передбачає податкових пільг, оскільки це регулюється податковим законодавством.
«Цим законом ми не могли врегулювати питання податкових пільг, бо вони визначаються податковим кодексом. Але моя позиція проста: для ветеранського бізнесу потрібно переглядати, зокрема, військовий збір – або зменшувати його, або скасовувати, щоб ці кошти залишалися в бізнесі й працювали на розвиток», – коментує Остапенко.
Сергій Позняк, голова Асоціації підприємців-ветеранів, зазначає, що ухвалення закону про ветеранське підприємництво стало важливим стартом, адже вперше почала формуватися системна нормативна база – як на рівні уряду, так і Міністерства у справах ветеранів. Представники ветеранської бізнес-спільноти брали участь у робочих групах і вже бачать, як під закон створюються підзаконні акти.
Водночас, за його словами, закон і до ухвалення, і після нього потребує суттєвого доопрацювання. Ключовою проблемою Позняк називає норму, за якою 100% власності компанії має належати ветерану, щоб бізнес отримав ветеранський статус:
«Основна вада закону — це вимога, щоб сто відсотків власності компанії належали ветерану. Це перекриває багато можливостей для тих, хто повертається і вже має бізнес-партнерів, а також ставить ветеранські компанії у невигідне становище при залученні інвестицій», – підкреслює ветеран.
Сергій Позняк називає чотири ключові правки, які ветеранська спільнота вважає принциповими: зменшення обов’язкової частки власності ветерана, надання права успадкування статусу сім’ям загиблих захисників, створення незалежного органу контролю за дотриманням статусу ветеранського бізнесу та визначення чіткої перспективи дії закону після завершення воєнного стану.
В Українському ветеранському фонді зазначають, що закон про ветеранське підприємництво є достатньо зрозумілим і не створює складних бар’єрів для ветеранів. Про це говорить Зівер Ісрафілзаде, юристка фонду, яка багато років працює з ветеранським бізнесом.
За її словами, для фахівців цей закон передусім означає чітке визначення статусу ветеранського підприємництва на загальнодержавному рівні. Для самих ветеранів — це про державну підтримку, стимулювання та пільги.
Першим практичним кроком для ветерана, який уже має бізнес або планує його створити, стане внесення до єдиного реєстру ветеранського підприємництва. Після цього бізнес офіційно отримує відповідний статус і може розраховувати на додаткові можливості:
«Ми говоримо про пріоритет при оренді комунального чи державного майна, а також про переваги під час участі в тендерах. Важливо, що держава говорить не лише про створення бізнесу, а й про навчання, менторство та перекваліфікацію, щоб ветеранський бізнес був успішним», – зазначила Зівер Ісрафілзаде.
Масі Найєм, ветеран, адвокат і співзасновник громадської організації Принцип, вважає, що ключовий ризик закону про ветеранське підприємництво полягає не в самій ідеї, а в механізмах його реалізації. На його думку, нинішній підхід до визначення ветеранського бізнесу – з вимогою 100% власності ветерана – суперечить самій логіці реінтеграції. Він переконаний, що держава має стимулювати ветеранську зайнятість не формальним статусом, а економічними інструментами:
«Було б правильно, якби держава сказала: якщо ветеран має, наприклад, тридцять відсотків власності, то компанія отримує податкові стимули. Але ці кошти мають бути спрямовані на реальні виплати ветерану – заробіток, а не формальний статус», – коментує ветеран.
Водночас Найєм висловлює обережний оптимізм щодо майбутнього закону. Він переконаний, що провал можливий лише за умови бездіяльності, адже сьогодні існує активне громадянське суспільство, суб’єктні ветеранські організації та ефективна команда Міністерства у справах ветеранів.
Кирило Кузьмінов, ветеран і підприємець з Харківщини, вважає, що головною сильною стороною закону про ветеранське підприємництво є державна підтримка як системний інструмент реінтеграції ветеранів у цивільне життя.
За його словами, у цьому процесі зацікавлені всі сторони – держава, ветеран і суспільство. Ветеранський бізнес, наголошує Кузьмінов, – це не «звичайна робота», а повна залученість, яка дозволяє ветерану бути соціально та економічно активним. Водночас це проєкт, у який держава має інвестувати ресурси, адже кінцевий результат — створення робочих місць і зростання економіки.
Серед потенційних ризиків Кузьмінов називає роль органів місцевого самоврядування, від яких значною мірою залежить практична реалізація закону:
«Слабке місце – це те, як саме відреагують органи місцевого самоврядування. Саме вони формують предмет закупівель і визначають, який відсоток можуть надати ветеранським підприємствам. Одна громада може запустити цей механізм за кілька днів, а інша – загальмувати процес. Тут усе залежить від взаємодії і готовності працювати», – пояснює Кузьмінов.
Закон про ветеранський бізнес – це новий етап в українському законодавстві, і наразі ще складно оцінити, як саме він працюватиме в реальних умовах. Важливо, що цей процес включає активну участь ветеранської спільноти, що надає певні сподівання на реальну ефективність цього закону. Однак, на даному етапі залишається багато питань щодо його практичної реалізації. Час покаже, наскільки дієвим буде цей механізм, і чи здатен він відповісти на всі виклики, що стоять перед ветеранським бізнесом в Україні.