Уже шість років працює «Veterans HUB ODESA» — простір, що став опорою для тих, хто повертається до мирного життя після військової служби. Хаб створили в 2019 році, коли серед ветеранів Одеси гостро відчувалася потреба в місці, де вони могли б отримати психологічну та юридичну допомогу, знайти однодумців і відповіді на свої запити. Попри повномасштабну війну та відсутність підтримки з боку місцевої влади, організація не лише вистояла, а й розширилася.
«Старт був непростим: ми шукали приміщення, ресурси, команду. Але нам вдалося – перший грант від Посольства Великої Британії дав старт розвитку, і з того часу ми не зупинялись. Зараз, у 2025 році, Хаб має велику команду. Попри повномасштабну війну, ми не лише зберегли роботу, а й виросли. Частина нашої команди пішла на фронт, я теж мобілізувався, але завчасно передав повноваження, і організація продовжила працювати безперервно. За шість років ми реалізували 14 проєктів міжнародної технічної допомоги. Нас підтримували Державний департамент США, USAID, посольства Великої Британії та Швейцарії, організації IREX, Chemonics, German Marshall Fund, “Відродження”, “Східна Європа” та інші. І водночас ми майже не маємо підтримки від місцевої влади – ні приміщень, ні фінансування. Це важко, але саме незалежність дозволяє нам зберігати суб’єктність ветеранського руху», — розповів голова правління Хабу Олександр Голопотелюк.
Сьогодні Хаб реалізує програми з реабілітації, підтримки родин загиблих та зниклих безвісти, займається військово-патріотичним вихованням, а також допомагає ветеранам знайти роботу або створити власний бізнес.
Команда продовжує працювати завдяки міжнародним партнерам та донорським проєктам, без залежності від будь-яких політичних чи бізнесових структур. Саме незалежність, за словами керівництва, дозволяє зберігати суб’єктність ветеранського руху в регіоні.
Серед найбільш чутливих напрямків роботи «Veterans HUB ODESA» — супровід родин, які опинилися в найважчій невизначеності: коли військовий зник безвісти, потрапив у полон або загинув. Тут сім’ям пояснюють, куди звертатися, як правильно формувати запити, що може пришвидшити пошук і які державні структури відповідають за кожен із цих етапів. Олег Літвиненко прийшов до Хабу після того, як у 2022 році зник безвісти його 23-річний син Микита, що воював під Тошківкою на Луганщині. Протягом двох з половиною років велися пошуки хлопця, проте згодом виявилося, що він загинув. Пройшовши весь шлях пошуку, чоловік створив алгоритм дій для інших родин, що опинилися в такому ж становищі. Сьогодні Олег — кейс-менеджер напрямку, він щоденно приймає все нові й нові звернення:
«До мене звертаються телефоном, приходять особисто, лишають заявки онлайн. Це люди не лише з Одеси чи області — звернення надходять з усієї України й навіть з-за кордону. Коли я почав пошуки, не існувало жодного чіткого алгоритму дій для родин. Ми його фактично створили з нуля. Узгодили з представництвом Уповноваженого з питань зниклих безвісти, з ТЦК, військовими частинами, Координаційним штабом. Тепер цим алгоритмом користуються родини по всій Україні, і він реально працює. Звернень дуже багато — у середньому 30–50 на місяць. Майже щодня з’являються нові», — комент Олег Літвиненко.
Відновлення після служби — це не лише про лікування поранень, а й про щоденну роботу з тілом, яке тривалий час перебувало під надмірним навантаженням. У «Veterans HUB ODESA» військовим та родинам загиблих надається безкоштовний масаж, який Хаб реалізує спільно з благодійним фондом місцевого підприємця Олександра Казаренка та «R Clinic».
У межах однієї з ініціатив Хабу презентували серію інтерв’ю з військовослужбовцями, які до війни були науковцями. Це спільний проєкт із Чорноморським жіночим клубом та німецькими партнерами:
«Наш захід — це презентація невеликого фільму, створеного з інтерв’ю військовослужбовців, які до війни були науковцями, а потім добровільно стали на захист України. Таких історій у нас багато, але ми зробили першу коротку добірку, щоб показати українській та європейській аудиторії, наскільки сильними й гідними є українські вчені, які свідомо поставили служіння країні вище за власну наукову кар’єру. Ми хочемо показати, наскільки різноманітною є українська армія, і продовжити роботу над тим, щоб ці історії знали і в Україні, і в Європі. Це важливо — показувати, яких неймовірних людей має наша країна», — розповіла організаторка заходу та представниця ГО «Чорноморський жіночий клуб» Лілія Гричулевич.
За словами Олександра Голопотелюка, після завершення війни ветеранська спільнота в Україні може сягнути 5–6 мільйонів осіб — це не лише ті, хто носив зброю, а й їхні родини. За таких масштабів запити на підтримку та наявність просторів, подібних до «Veterans HUB ODESA», мають бути не винятком, а нормою в кожному місті й кожному регіоні:
«Сьогодні існує ризик, що ветеранські організації намагатимуться використати політичні сили або бізнесові групи. Ми категорично цьому протидіємо, тому що ветерани – це суб’єкти, а не інструменти. Один із наших головних напрямків – розвиток незалежного ветеранського середовища. Ми переконані: саме ветерани після перемоги стануть рушійною силою змін у країні — у питаннях боротьби з корупцією, розвитку громад, економіки та інфраструктури», — підкреслює ветеран.
«Veterans HUB ODESA» показує, якою може бути сучасна ветеранська інфраструктура – доступною, професійною та побудованою на довірі. Хаб поєднує різні напрямки підтримки та залишається чи не єдиною ветеранською організацією в Україні, що веде повністю відкриті публічні звіти, демонструючи прозорість у своїй роботі.