У Львові 14 червня відбулася акція на підтримку українських полонених. Рідні військових, ветерани та небайдужі вимагали публічності та дій, аби визволити наших захисників із російського полону.
У центрі міста зібралися родичі, ветерани, митці та небайдужі, щоб нагадати: полон – не забутий, а боротьба за кожного триває, повідомляє 24 Канал.
Матері, дружини, діти та ветерани, які перебували у російських катівнях, ділилися болем і надією. Поряд – стенди з іменами та обличчями, символічні ілюстрації й наліпки, які роздавали всім охочим за донати на потреби бригади «Азов».
Біль і історія кожної родини, яка чекає. А чекати можна не лише рідних і близьких – чекання об’єднує сотні тисяч українців. Ми мусимо бути голосами тих, кого зараз катують, поки кожен з них не повернеться додому,
– сказала журналістка та культурна діячка Алевтина Швецова.
На запитання: «Хто у тебе в полоні?, ми відповідаємо: «”У нас там усі». Ми досі не бачимо наших «азовців». Почесний полон, тривалістю кілька місяців, переріс у три роки пекла»,
– наголосила Алевтина.
Серед присутніх були й ветерани, звільнені з полону, які власними свідченнями підтвердили жахи перебування в неволі. Один із них – Михайло Чапля з позивним “Южний”. Він показав фотографію свого побратима Ігоря Хая, якому лише 23 роки. Ігор зараз важкопоранений і досі перебуває в полоні.”Ми чекали обміну важкопоранених, але Ігоря там не було – бо він азовець. Сьогодні я тут, бо вижив. І тому мушу говорити про тих, хто там”,
– сказав Чапля.