Проєкт “Пам’ять мого роду” стартував у Державному архіві Хмельницької області. Його головна мета — допомогти ветеранам російсько-української війни та їхнім родинам у процесі адаптації до мирного життя. В рамках проєкту учасники досліджують історію рідного краю та України через створення власного родового дерева.
Як зазначила директорка архіву Катерина Бурдуваліс в ефірі Українського Радіо Хмельницького, ідея виникла після спостережень за військовими, які під час відпусток зверталися до архіву, щоб скласти своє генеалогічне дерево чи дослідити важливі історичні події.
Як зародився проєкт?
За словами пані Бурдуваліс, необхідність створення такого проєкту стала очевидною під час форуму ветеранів, організованого Хмельницькою обласною військовою адміністрацією. Архівісти вирішили допомогти військовим через вивчення власного коріння, адже це може стати формою психологічного розвантаження. До ініціативи долучилися управління ветеранської політики, військова адміністрація, музейний заповідник “Межибіж” і навіть бізнес-структури, які забезпечили комфортні умови для проведення досліджень.
Як проєкт допомагає ветеранам?
Робота з генеалогією організована так, щоб бути цікавою й доступною. Учасники працюють в архіві разом із фахівцями, збираючи інформацію про своїх предків: прізвища, дати народження, місця проживання. Архівісти перевіряють наявність таких даних у базі або ж звертаються до інших установ. Вже після першого дня роботи учасники мають основу для свого родового дерева, яке за потреби доопрацьовується. Ветерани також отримують архівні довідки, що містять записи про народження, шлюб, смерть чи інші документи.
Окрім генеалогічних досліджень, учасники мають змогу провести час у спокійній обстановці та поспілкуватися з психологами, що сприяє їхній емоційній стабільності.
Скільки родин залучено?
Щомісяця до проєкту долучаються п’ять ветеранських родин. Такий підхід дає змогу приділяти увагу кожному учаснику. Наразі вже понад 50 родин подали заявки, тож попереду ще багато роботи.
Як долучитися до ініціативи?
Щоб стати учасником проєкту, необхідно звернутися до управління ветеранської політики Хмельницької обласної військової адміністрації або до відповідних районних відділів, наприклад, у Шепетівці чи Кам’янці-Подільському. Після обробки заявки з родиною зв’яжуться для подальшої співпраці.
Чи є вже якісь історії чи відгуки, які вас особливо зворушили?
Однією з найбільш емоційних історій стала розповідь однієї з родин-учасниць. Дружина ветерана, працюючи з архівними документами, знайшла інформацію про свою покійну матір. Вона дізналася, що її мама була прийомною дитиною, що допомогло жінці зрозуміти багато деталей про ставлення до її матері в сім’ї. Це відкриття стало для неї водночас і шоком, і полегшенням, оскільки відповіло на давні запитання.
Ви згадували, що проєкт також включає роботу психологів. Що це за складова?
Робота психологів є невід’ємною частиною проєкту. На початковому етапі, під час дослідження родоводу, ветерани проходять спеціальні тренінги, які проводить коуч Альона Маримонська. У другій частині, під час ретритів у Меджибожі, до роботи долучаються психологи районних адміністрацій. Вони допомагають учасникам впоратися з емоційними труднощами, зокрема через групові та індивідуальні сесії.
Чи плануєте масштабувати цей проєкт на інші регіони?
Так, ми дуже зацікавлені в тому, щоб ініціатива охопила всю країну. Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов підтримує наш проєкт, тому ми сподіваємося, що найближчим часом такі дослідження стануть доступними у всіх областях.
Чи можуть інші громадяни долучитися до генеалогічних досліджень?
Так, ми запрошуємо всіх бажаючих скористатися послугами нашої читальної зали в Хмельницькому обласному архіві. Самостійне дослідження в читальній залі є безкоштовним. Однак, якщо вам потрібна допомога архівістів, така послуга надається на платній основі. Крім того, значна частина матеріалів доступна в онлайн-форматі.
Що б ви порадили людям, які хочуть почати досліджувати історію свого роду?
Перш за все, варто зібрати якомога більше достовірної інформації про своїх предків. Найважливіше — знати повні імена, включаючи дівоче прізвище матері, а також роки та місця народження. Для записів, датованих до 1921 року, важливо врахувати віросповідання, оскільки це суттєво полегшить пошук у церковних документах. Ця підготовка збільшує шанси знайти необхідні дані.