У 2000 році Указом Президента України День залізничника почали відзначати щорічно 04 листопада. Головним аргументом перенесення свята з літо на осінь було те, що перший потяг з Австрії на залізничний вокзал Львова прибув 04 листопада 1861 року. І саме з чого часу сьогодні веде відлік залізничне сполучення в Україні.
Але сама перша залізниця в Україні – Grand Crimean Central Railway (Велика Кримська Центральна залізниця) — військово-польова залізниця стандартної колії, загальною довжиною близько 23 км, була побудована в першій половині 1855 року під час «Кримської» або «Східної» війни (1853-1856 р.р.).
Встановивши контроль над Азовським морем, Кримським півостровом, Північним Причорномор’ям і частиною Північного Кавказу в кінці 18 – першій половині 19 століття, Російська імперія спробувала розпочати вирішення «Східного питання» по захопленню проток Босфор і Дарданелли, які дозволили б кораблям Чорноморського флоту Російської імперії без “зайвих перешкод” виходити із Чорного моря в Егейське та Середземне.
«Кримська війна» розпочалася «на Дунаї». Так як тоді ще не було “російськомовного населення”, то Російська імперія почала вимагала від Османської імперії права на встановлення протекторату над 12 млн. православних жителів Балканського півострова. «В силу обставин» бойові дії перемістилася з Балканського на Кримський півострів. Кульмінаційним моментом війни стала осада і захоплення Севастополя (бази ЧФ Російської імперії) військами союзних держав: Великобританії, Сардинського Королівства, Франції і Туреччини.
Після висадки союзних сил на Кримському півострові британські війська обладнали базу в порту Балаклави, яка знаходилась за 13 км від Севастополя. Велика частина суші між Балаклавою і Севастополем розташована на плато з висотами приблизно 180-185 м над рівнем моря. Балаклаву із Севастополем з’єднувала вузька ґрунтова дорога.
Облога Севастополя затягнулася довше, ніж планували союзники. Ситуацію погіршило наближення зими та відсутність нормальних доріг. Гостро постало питання про постійне і безперебійне постачання військ продовольством і боєприпасами.
Про погіршення умов ведення бойових дій у Великобританії стало відомо завдяки кореспонденту газети «The Times» Вільяму Говард Расселу. Дізнавшись про це один з провідних будівельників-підрядчиків залізниць того часу Самуель Мортон Пето зі своїми партнерами запропонував будівництво залізниці без всяких комерційних умов. Пропозиція була прийнята і флот з матеріалами і робітниками 21 грудня 1854 року попрямував до берегів Криму. На початку лютого 1855 року вантаж британські кораблі доставили в Балаклаву 1,8 тисяч рейок, 6 тисяч шпал, 300 тон дощок та 2 локомотиви.
Головним інженером будівництва був призначений Джеймс Бітті. Вибір місця прокладання колії здійснював Дональд Кемпбелл. Прокладання залізничної колії Кемпбелл вирішив здійснити із урахуванням мережі існуючих доріг. Він також визначив місця вивантаження матеріалів та створення бази для будівництва колії.
Будівництво самої залізниці почалося 08 лютого 1855 року. За сім тижнів були побудовані перші 11 км колії і залізниця досягла підніжжя Сапун-гори. В травні 1855 року будівництво було повністю завершено.
Залізниця проходила по обох берегах Балаклавської бухти, та через село Кадикой повертала на північ. Далі вона розгалужувалася: одна гілка була прокладена до Воронцовської дороги і закінчувалася біля Сапун-гори в розташовані британських військ. Інша гілка залізниці була проведена до Федюхіних висот, де були розташовані війська Сардинського королівства.
Скоріше за все на залізниці використовувалося п’ять паровозів. Але крім паровозу «Swan» /тип 1-1-1/ (на фото), побудованого на заводі Кру, про решту майже не залишилося відомостей. Перші локомотиви були недосконалі і були неспроможні витягнути потяг вгору на підйомі. На цей випадок була передбачена допомога у вигляді коней та мулів, які допомагали паровозу на підйомі тягти потяг вгору. У зворотному напрямку потяги котилися згори за інерцією.
Grand Crimean Central Railway (Велика Кримська Центральна залізниця) відігравала значну роль в успішній облозі союзниками Севастополя. Вона використовувалася для постачання армій союзників продовольством, озброєнням, боєприпасами, транспортування військ, які брали участь в облозі Севастополя. Вперше в історії на цій залізниці було сформовано санітарний поїзд.
У липні 1855 року для функціонування дороги замовили нові паровози, 130 вагонів та 40 машиністів. Вони прибули до Балаклави морем і використовувалися для будівництва нової гілки від Кадикоя на схід до військового табору сардинців на Воронцовському шосе. Цю гілку добудували тільки в листопаді 1855 року. Звідти до Балаклави почали ходити паровози типу «Old Crow». Французи також хотіли побудувати свою гілку до Камишової бухти, але цей проект так і не був реалізований через закінчення війни.
Загалом за період бойових дій по залізниці перевозилося по 250–300 тон вантажів щоденно. У грудні 1855 року на залізниці працювало 4 паровози (3 стаціонарні паровози), 190 вагонів, 215 коней, 17 мулів. Поїзд вирушав щогодини з Балаклави з 07-00 до 19-00 і доставався стаціонарної станції паровоза за 48 хвилин.
Прокладання системи залізничних колій, які вели від Балаклави до Севастополя, під час війни мало лише тактичне значення. Але воно продемонструвало, що за допомогою залізничного сполучення можна досить суттєво полегшити постачання військ, переміщення до передової особового складу, озброєння, спорядження, боєприпасів, а з лінії фронту вивезти поранених солдат у тиловий шпиталь.
Читайте також:
Будівництво системи такої складності як залізниця, та ще й на ворожій території, зайвий раз продемонструвало високий рівень технічної оснащеності союзників, та відставання у цьому напрямі промисловості, а звідси й армії Російської імперії.
Після закінчення війни в 1856 році російський уряд розібрав залізничні колії і продав їх Османській імперії. Інше обладнання, у тому числі паровози й вагони, було вивезене союзниками і в подальшому продано в Аргентину.
У жовтні 1861 року у Львові завершилося будівництво вокзалу і 04 листопада із Відня, столиці Австрійської імперії, через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд. Але про це згодом…
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: