Понад 50% ветеранів в Україні вважають, що держава порушує їхні права. Такі результати показав моніторинг Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів омбудсмен Дмитро Лубінець, який назвав головними проблемами бюрократію, застарілі закони та ставлення чиновників до колишніх військових.
За словами Лубінця, зараз в Україні вже понад два мільйони ветеранів і ветеранок. Після завершення війни, за його прогнозом, їхня кількість може зрости до 5–6 мільйонів. Водночас результати моніторингу показують, що значна частина людей, які захищали країну, не відчуває належної підтримки від держави.
“Уявляєте, один мільйон громадян України, які віддали частину свого життя та здоров’я — а без втрати здоров’я зараз неможливо демобілізуватися… Тобто це апріорі люди, які отримали поранення і звільнилися з військової служби саме за станом здоров’я. І мільйон таких громадян вважають, що держава нічого не зробила і не робить для захисту їхніх прав!”, — говорить Лубінець.
Одна з найбільших проблем — “абсолютний бюрократичний хаос та роздробленість”. Ветеранам доводиться звертатися до різних установ, збирати довідки та витрачати місяці на вирішення питань, які мали б розв’язуватися значно швидше. За словами омбудсмена, державні відомства часто працюють окремо, а їхні електронні бази не обмінюються необхідною інформацією. Як приклад Лубінець навів історію захисника Маріуполя, який повернувся з російського полону. Чоловік кілька місяців не міг оформити довідку внутрішньо переміщеної особи. Через те, що державні системи не обмінювалися даними, йому довелося збирати велику кількість паперових документів.
Ще одна проблема — застаріле законодавство. Основний закон, який регулює соціальний захист ветеранів, ухвалили ще у 1993 році. На думку Лубінця, чинна система потребує змін, оскільки не враховує всіх потреб людей, які повертаються з повномасштабної війни.
Омбудсмен також звернув увагу на проблеми з виплатами, лікуванням і реабілітацією. За його словами, деякі військові після важких поранень отримують компенсації, які можуть становити лише кілька сотень гривень. Крім того, ветерани стикаються з труднощами під час отримання медичної допомоги та повернення до цивільного життя.
Однак навіть там, де державні програми працюють, ветерани можуть зіткнутися з байдужістю працівників установ.
“Втім, найболючішим фактором залишається чиновницька байдужість на місцях. Навіть найкраща державна програма чи залучений бюджет можуть бути перекреслені людським фактором в конкретній громаді”.
Лубінець розповів про випадок, який зафіксували під час перевірки в одній із громад. До кабінету чиновниці зайшов поранений ветеран на милицях, щоб оформити документи. Працівниця почала вимагати в чоловіка довідку. Коли він намагався дістати документи з папки, його милиці впали, а самостійно відкрити папку він не міг. За словами омбудсмена, чиновниця не запропонувала допомоги, тому втрутилися представники моніторингової групи, які принесли ветерану стілець і допомогли з документами.
«Ви можете побудувати супермегасистему, виділити купу коштів, але одна конкретна особа може зруйнувати ставлення ветерана до всієї держави просто своїм ганебним ставленням», — наголосив Дмитро Лубінець.
Омбудсмен вважає, що Україні потрібно змінювати не лише законодавство та порядок надання допомоги, а й підхід до спілкування з ветеранами. Адже після повернення з фронту або полону люди не повинні витрачати місяці на оформлення документів і доводити своє право на підтримку.
Лубінець попереджає, що без змін у системі проблеми можуть загостритися, особливо з огляду на майбутнє зростання кількості ветеранів.