Восени 2025 року я виграв суд у власної військової частини. Вінницький окружний адміністративний суд стягнув на мою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Рішення набрало законної сили, виконавчий лист я отримав і передав частині, і вона навіть письмово визнала борг. Минув рік від ухвалення рішення — грошей досі немає.
Суд виграно — що далі?!
«Рішення суду ухвалили 7 жовтня 2025 року, законної сили воно набрало 8 грудня, а виконавчий лист я отримав 8 січня 2026-го. Здавалося б, після цього виплата — справа кількох тижнів. Минув рік, а я досі чекаю…», — коментує юрист, учасник бойових дій Андрій Коптюх.
Така історія, на жаль, – не виняток. Сотні ветеранів виграють суди проти військових частин, а потім роками тримають виконавчий лист у шухляді. Часто — тому, що несуть його не туди або не знають, які інструменти тиску на боржника дає закон.
Військова частина — державна бюджетна установа. Тому рішення про стягнення з неї коштів виконує не державна виконавча служба, а Казначейство. Для таких випадків діє окремий механізм: Закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 03.08.2011 року №845. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснює виключно Державна казначейська служба.
У своїй справі я спершу дав частині можливість виконати рішення добровільно й надіслав їй оригінал виконавчого листа. Частина листом від 11 серпня 2026 року визнала борг, але не виплатила його, пославшись на очікування фінансування від Міністерства оборони. Тобто держава в особі частини письмово погоджується, що винна гроші, і водночас не платить.
«Найбільше обурює не сама затримка, а те, що частина письмово визнає борг і при цьому відповідає: чекайте фінансування. Для ветерана це звучить як «держава тобі винна, але колись потім». Так не має бути. Я свідомо дав частині шанс заплатити добровільно, без Казначейства. Це зберегло мені сильний аргумент для суду: виконавчий лист у боржника, борг визнано письмово, а грошей немає. Але й ціна цього вибору — місяці очікування», — говорить Андрій Коптюх.
Шлях через Казначейство: крок за кроком
- Дочекайтеся набрання рішенням законної сили та отримайте виконавчий лист в адміністративному суді, який розглядав справу.
- Підготуйте заяву про виконання рішення. Додайте оригінал виконавчого документа, реквізити свого рахунку (IBAN), копії паспорта та РНОКПП.
- Подайте заяву до органу Казначейства. Адресу та порядок подання заздалегідь уточніть у територіальному управлінні Казначейства у вашій області.
- Збережіть копію заяви з відміткою про прийняття або поштову квитанцію з описом вкладення. Від цієї дати рахуються всі подальші строки.
Після цього Казначейство надсилає частині вимогу, а частина має протягом місяця повідомити, які заходи вжила для виконання рішення. Кошти списуються в межах бюджетних призначень частини. Якщо їх немає, рішення виконується за рахунок окремої бюджетної програми «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою». Чесно скажу: саме тут рішення часто й «зависають», бо коштів за програмою на всіх не вистачає.
Ще один урок із власного досвіду: для звернення до Казначейства потрібен оригінал виконавчого документа. Якщо ви вже передали його частині, звернутися до Казначейства без нього не вийде. Вирішуйте заздалегідь, куди саме його подавати.
«Оригінал виконавчого листа я надіслав частині 24 липня 2026 року, а в описі вкладення на пошті його записали як копію. Перевіряйте опис, перш ніж віддати конверт: потім такі дрібниці доводиться пояснювати в суді», — радить юрист.
Якщо держава зволікає: інструменти тиску
Відсутність фінансування, зміна командира чи передислокація частини не скасовують обов’язку виконати рішення суду. Визнання боргу без фактичної виплати теж не означає, що рішення виконане. Закон дає ветерану кілька інструментів:
- Компенсація за затримку. Закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає компенсацію стягувачу, якщо рішення не виконано протягом трьох місяців після надходження документів до Казначейства.
- Судовий контроль. Суд, який ухвалив рішення, може зобов’язати частину подати звіт про його виконання (ст. 382 КАС України).
- Оскарження бездіяльності. Бездіяльність частини або органу Казначейства можна оскаржити до адміністративного суду.
- Скарга до Міноборони. Звернення можна подати через сайт міністерства, зокрема до Управління захисту прав військовослужбовців.
Я пішов саме цим шляхом: подав скаргу до Міноборони, направив частині повторну вимогу і звернувся до суду із заявою про судовий контроль за виконанням рішення. Моя позиція проста: брак фінансування — внутрішня проблема боржника, а не підстава не виконувати рішення суду. Держава, яка вимагає від нас дисципліни на службі, має так само дисципліновано платити за своїми зобов’язаннями.
«Заяву про судовий контроль я подав через Електронний суд 5 жовтня 2026 року. Її передали тій самій судді, яка розглядала мою справу, тож процес не починається з нуля. Тепер частині доведеться пояснювати суду, чому визнаний борг досі не виплачено.
Європейський суд з прав людини ще в пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» визнав: держава не може виправдовувати невиконання рішень власних судів браком коштів. Ця позиція повністю стосується і моєї справи, і справ тисяч інших ветеранів. Не обмежуйтеся одним листом і не чекайте мовчки. Кожна заява, скарга чи запит мають бути письмовими й із доказом відправлення. Тоді в суді у вас буде не розповідь про те, як вас “годували обіцянками”, а документи», — радить Андрій Коптюх.
І резюмує: «Перемога в суді — це лише половина шляху. Ветеранська організація може підказати наступний крок, допомогти скласти скаргу чи запит і не дати справі заглохнути. Ветеран не повинен залишатися з державою-боржником сам на сам».
Андрій Коптюх, учасник бойових дій, юрист
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)