Після понад чотирьох років військової служби запоріжець Сергій Шевчук повернувся до цивільного життя та разом із дружиною Інною відкрив сімейний центр. Для цього подружжя викупило обладнання дитячого центру, який закривався, власним коштом оновило приміщення та наприкінці серпня запустило новий заклад у Запоріжжі. Тепер тут працює велика ігрова зона для дітей, проводять дні народження та майстер-класи, а в майбутньому планують додати нові соціальні напрямки.
Історію Сергія Шевчука розповідає Перший Запорізький.
Сергій та Інна Шевчуки за першою освітою економісти. До повномасштабної війни Сергій працював у банківській сфері та на «Дніпроспецсталі», де займався імпортними закупівлями, а Інна близько десяти років працювала у банку. Познайомилося майбутнє подружжя також завдяки роботі: у 2012 році Сергій приїжджав до Запоріжжя у відрядження, де працювала Інна.
Після початку повномасштабного вторгнення життя родини змінилося. 27 лютого 2022 року Сергій разом із сусідами прийшов до військкомату, після чого потрапив до 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади та переважно служив в артилерії. За час служби він побував на Запорізькому напрямку, брав участь у звільненні Херсона, працював поблизу Бахмута та Часового Яру, служив на Харківщині й останній рік провів на Лиманському напрямку. У січні 2026 року в родині народилася третя дитина, після чого Сергій подав документи на звільнення і в березні завершив службу.
Думка про власний бізнес з’явилася ще під час навчання в університеті, але реалізувати її Сергій довго не наважувався. У липні він разом із родиною побував у Миргороді на програмі відновлення для сімей військових, де знову повернувся до цієї ідеї. Після розмови з психологом чоловік вирішив, що після звільнення зі служби потрібно шукати себе у цивільному житті та не відкладати задумане.
Невдовзі можливість для старту знайшла сама родина. Інна побачила у соцмережах повідомлення про закриття дитячого центру «Пальма» на вулиці Василя Сергієнка, 9, куди Шевчуки раніше часто приходили з дітьми. Подружжя зв’язалося з власницею, домовилося про купівлю обладнання та вирішило продовжити роботу закладу вже у новому форматі. Договір оренди приміщення Сергій підписав наприкінці липня, а вже в серпні подружжя викупило обладнання та почало готувати центр до відкриття. Капітального ремонту не робили: перефарбували стіни, оновили освітлення, відремонтували плитку та привели до ладу ігрові зони.
Відкриття відбулося 29 серпня, а з 1 вересня заклад почав працювати у звичайному режимі.
Загальна площа сімейного центру становить близько 400 квадратних метрів. Більшу частину приміщення займає ігрова зона з лабіринтом, батутом, поролоновою ямою, сухим басейном із кульками та великим конструктором. Окремі кімнати призначені для проведення днів народження, майстер-класів та інших заходів, а основна аудиторія закладу — діти віком до 12 років.
Центр розташований на другому поверсі, а найближче укриття — приблизно за 100 метрів від будівлі. Коли оголошують тривогу, відвідувачів попереджають, а якщо сім’я вирішує залишити заклад, невикористаний час можна буде догуляти під час наступного візиту.
Обов’язки у сімейному бізнесі подружжя розподілило між собою. Сергій відповідає за фінанси та щоденну роботу центру, а Інна займається соціальними мережами, маркетингом і новими ідеями.
Для Інни цей бізнес — не лише про дитячі розваги. У 2023 році вона пройшла навчання для фасилітаторок груп підтримки дружин військових, а згодом долучилася до благодійного фонду «Єдність та сила», де працювала з родинами військових і проводила заняття для дітей, зокрема з інвалідністю. У січні 2026 року вона також захистила диплом за напрямом реабілітаційної психології.
Попри близькість фронту та регулярні російські атаки, Сергій не хотів переїжджати заради бізнесу в інше місто. Він планує розвивати справу саме у Запоріжжі та показувати іншим ветеранам власним прикладом, що після служби можна починати новий етап життя.
Надалі Шевчуки планують розвивати сімейний центр і додавати нові формати роботи. Сергій сприймає відкриття бізнесу як продовження свого життя після служби, а Інна закликає ветеранів та їхніх близьких не залишатися зі складнощами сам на сам і звертатися по підтримку. Подружжя також готове ділитися власним досвідом із тими, хто після військової служби лише шукає свій шлях у цивільному житті.