Після повернення з військової служби перед ветеранами постає просте, але непросте питання: що ж робити далі. Хтось повертається до професії, яку мав до війни, а хтось через поранення чи зміну життєвих обставин уже не може працювати так само, як раніше. До того ж частина захисників пішла на війну ще зовсім молодими й узагалі не встигла здобути цивільну професію.
Про те, чого очікувати ветеранам після повернення до цивільного життя, чому багато з них не хочуть працювати за наймом і що варто змінити роботодавцям, розповіла керівниця напрямку «Можливості для ветеранів» Одеського осередку Громадсько-військового руху Світлана Балинська.
В Одесі організація проводить зустрічі для ветеранів, військових, їхніх родин і представників бізнесу. Такі заходи дають можливість поспілкуватися, обговорити проблеми та знайти нові професійні контакти. За словами Балинської, одна з головних проблем полягає в тому, що ветерани часто не хочуть повертатися до звичайної роботи за наймом. Причина не лише у зарплаті чи зміні професійних планів. Багато підприємств поки не готові змінювати умови роботи та враховувати потреби людей, які повертаються з війни.
Ветеранам, за словами фахівчині, простіше працювати з побратимами або у компаніях, які вже мають досвід повернення своїх співробітників із військової служби. Важливими для них є нормальні відносини в колективі, повага до бойового досвіду та зрозумілий професійний розвиток.
Також ветеранам може бути потрібен куратор або людина, яка допоможе адаптуватися на новому місці роботи та пояснить, як можна розвиватися далі.
Є й інша проблема — фізичні наслідки війни, які не завжди видно з першого погляду. Наприклад, ветеран може зовні виглядати здоровим, але мати поранення спини чи ноги та не могти багато годин перебувати за кермом або виконувати важку фізичну роботу. Тому роботодавцям доведеться враховувати такі обставини та адаптувати робочі місця, а не просто шукати ветерана на конкретну вакансію.
Балинська наголошує, що брати ветерана на роботу лише через те, що його менше перевірятимуть на блокпостах чи не мобілізують із робочого місця, неправильно. Працевлаштування має враховувати можливості та потреби конкретної людини.
Водночас, за її словами, роботодавцям уже зараз варто готуватися до того, що ветеранів на ринку праці ставатиме більше. Для роботодавців в цьому є і фінансові можливості, адже Державна служба зайнятості пропонує програми компенсацій за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю, зокрема ветеранів. Розмір компенсації може становити до 120 тисяч гривень для людини з інвалідністю І групи та до 80 тисяч гривень — для ІІ групи.
Хоча наразі значна частина ветеранів розглядає не найману роботу, а власний бізнес. За словами Світлани Балинської, багато ветеранів говорять про бажання відкрити власну справу, а можливостей для цього зараз є чимало: гранти, програми Центру зайнятості, «Дія.Бізнес» та інші навчальні й фінансові програми. Але отримати грант — не означає, що бізнес автоматично запрацює. Одна з головних порад ветеранам, які хочуть отримати грант, — не перекладати написання заявки повністю на когось іншого. Підприємець має сам розуміти свою ідею, знати, на що витратить гроші, і бути готовим пояснити, як працюватиме його бізнес.
За словами Балинської, власна справа потребує не лише фінансів, а й часу, сил та постійної участі самого власника.
Серед напрямів, які зараз обирають ветерани, Балинська називає логістику, перевезення та енергозбереження. Фахівчиня зазначає, що цей досвід переважно стосується спілкування з чоловіками, тому серед ветеранок популярними можуть бути інші сфери. Але якісна бізнес-ідея може мати шанси на грантову підтримку незалежно від сфери, та працювати над її реалізацією все одно доведеться. В Одесі для ветеранів уже створюють можливості не лише отримати консультацію, а й навчатися разом із молоддю. Одеський осередок Громадсько-військового руху, Простір громадських спільнот «На Часі» та Одеський національний економічний університет запустили навчально-практичну програму Veteran Business Lab. У її межах ветерани та студенти разом працюють над бізнес-ідеями, а студенти допомагатимуть учасникам підготуватися до запуску власної справи.
Ще один важливий момент — спілкування та нові знайомства. У Громадсько-військовому русі проводять заходи для ветеранів приблизно один-два рази на місяць, де вони можуть зустрітися з іншими ветеранами, представниками бізнесу та громадськістю. За словами Балинської, для людини після повернення зі служби навіть перший вихід на таку зустріч може стати початком нового етапу.
Частина ветеранів після повернення воліє залишатися вдома й не відвідувати жодних заходів. Певний час на відпочинок після служби справді потрібен, але згодом важливо поступово повертатися до спілкування та суспільного життя. В Одесі ветерани можуть починати з ветеранських спільнот, де легше зробити перший крок у нове коло знайомств.
Одеський осередок Громадсько-військового руху допомагає не лише ветеранам, а й військовослужбовцям та членам їхніх родин. Тут можна звернутися з юридичними питаннями, щодо психологічної підтримки, професійного розвитку, спілкування та участі в різних активностях. Кожен запит розглядають окремо, а якщо безпосередньо відповісти на нього не можуть, підказують, куди звернутися по допомогу.