Національний військовий меморіал: що змінилося за рік?

Ситуація навколо Національного військового меморіального кладовища поблизу Мархалівки на Київщині тривалий час залишається у центрі суспільної уваги. Будівництво комплексу викликало спротив частини місцевих жителів, екологічних організацій і ветеранів, а суперечка щодо обраної земельної ділянки перейшла у судову площину.

Наша редакція стежить за розвитком цієї історії з минулого року. У червні 2025-го ми досліджували обставини будівництва та приїздили до Мархалівки. Потрапити безпосередньо на закриту територію тоді не вдалося. Водночас вдалося оглянути доступну частину лісу, зафіксувати вирубування дерев та поспілкуватися з місцевими мешканцями.

На той момент у межах окремої цивільної справи діяла ухвала про забезпечення позову, яка забороняла вирубувати дерева без спеціального дозволу. У липні 2025 року суд скасував ці заходи забезпечення позову. Відтоді на території завершили перший етап робіт і розпочали поховання. З’явилися нові судові рішення, змінилося законодавство, однак остаточної крапки у суперечках навколо землі та подальшого будівництва досі не поставлено.

На території кладовища розпочали поховання

29 серпня 2025 року на Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася перша церемонія поховання. З військовими почестями там поховали п’ятьох невідомих Захисників і Захисниць України. На облаштованій частині підготовлено приблизно шість тисяч місць. Увесь комплекс у перспективі має вміщувати понад 120 тисяч поховань. Станом на 7 липня 2026 року адміністрація НВМК повідомляла, що на кладовищі поховано понад 300 Захисників і Захисниць, чиї імена на той момент не були встановлені. Дані про відкриття оприлюднило Мінветеранів⁠.

Наслідки зливи зафіксували на оприлюднених фото і відео

У липні 2026 року в медіа та соціальних мережах з’явилися фото і відео, на яких було видно просідання ґрунту на окремих могилах після сильної зливи 3 липня.

Активістка ГО «Support Markhalivka» Вікторія Чеченкова вважає, що зафіксована після опадів ситуація підтверджує необхідність додаткових досліджень.

«Звичайна людина має знати перше, що це експериментальний проєкт. Він проєктувався без оцінки великої кількості ризиків. Він будувався за спрощеною процедурою», – говорить активістка.

Представники НВМК натомість заявили, що через сильні опади на деяких могилах відбулося природне осідання неущільненого ґрунту, а не зсув. За інформацією установи, рівень секторів поховань не змінився, а просідання оперативно усунули. Таку позицію адміністрація НВМК оприлюднила 7 липня⁠.

Активісти закликають тимчасово не розширювати територію поховань до проведення незалежної перевірки.

«Я не кажу зараз про закриття і повну зупинку, хоча б зупинитися тимчасово, все це дослідити і розібратись», – зазначає Вікторія Чеченкова.

Ветерани закликають знайти рішення

Окремо ми запитали представників ветеранської спільноти, як вони оцінюють вибір ділянки, судові рішення та подальшу долю меморіального комплексу.

Голова Ради ветеранів війни за незалежність України при Мінветеранів Володимир Ферцович наголошує, що для родин полеглих і всієї країни меморіал повинен бути сакральним місцем.

«Ну, вдумайтеся, там лежать наші сини, наші доньки. Вони захищали нас з вами, наш край, нашу національну ідентичність, нашу свободу. Для нас має бути ця могила сакральною», – говорить Володимир Ферцович.

На його думку, до контролю за реалізацією проєкту потрібно залучити ветеранів, місцевих мешканців і родини загиблих.

«Безвихідних ситуацій нема, треба просто зробити правильний інженерний підхід. Правильно зробити дренажні системи, щоб ця вода десь виходила і виходила не людям у доми і на поля. Це треба все зважити», – говорить Володимир Ферцович.

Ветеран Сергій Янюк вважає, що родини полеглих повинні знати про дискусію навколо технічного стану та вибору ділянки.

«Єдине, що можливо, це проінформувати майбутні сім’ї загиблих воїнів, що там є така проблематика», – говорить Сергій Янюк.

Він закликає родини ознайомлюватися з позиціями фахівців, перш ніж ухвалювати рішення щодо місця поховання.

«Подумайте, спитайте спеціалістів, гідрологів та екологів, котрі розуміються на цьому».

Голова ГО «Ветеранська січ» Юрій Свистун, син якого загинув у 2022 році, підтримує саму ідею створення національного місця пам’яті, але критикує спосіб вибору та підготовки ділянки.

«Ви розумієте, в мене у двадцять другому році загинув син, і от з двадцять другого року я живу похованнями військових. Це дуже добре, що нарешті було вирішено зробити НВМК. Але те, як його зроблено і які були умови, – це не є нормально», – говорить Юрій Свистун.

Він закликає оцінювати не лише нинішній вигляд комплексу, а й можливі довгострокові наслідки.

«Зараз красиво, все зроблено достойно, красиво. Але подумайте трошки про те, що буде пізніше, після нас».

За рік Мархалівка пройшла шлях від будівельного майданчика до місця, де вже ховають українських Захисників. Але разом із першими похованнями не зникли питання, які звучали тут ще до початку робіт. Суди визнали незаконними ключові рішення щодо землі, екологи й місцеві жителі продовжують говорити про ризики, а частина ветеранської спільноти вимагає від держави чітких відповідей. І тепер ціна помилки значно вища, адже йдеться вже не просто про гектари лісу чи будівельний проєкт. Йдеться про місце національної пам’яті, яке мало б від самого початку не залишати сумнівів – ані в законності, ані в безпечності, ані в гідному ставленні до тих, кого тут ховають.