25–26 липня в Одесі та Здолбунові Рівненської області паралельно відбувся IV тур чемпіонату України з волейболу сидячи серед учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни сезону 2026 року. Змагання пройшли за підтримки Одеської обласної державної адміністрації.
Кореспондентці інтернет-порталу «Новини Ветеранів» вдалося побувати безпосередньо на спортивному майданчику в Одесі, де протягом двох сонячних липневих днів вирували емоції, точилася безкомпромісна боротьба та народжувалися нові спортивні історії.
У чемпіонаті взяли участь 13 команд. Сім із них змагалися в Одесі: «Вільні Воїни» (Одеса), «ВРЦ Інваспорт – ХНУВС» (Вінниця), «Незламні Суми», «Північний форпост» (Чернігів), «Умань», «Честь» (Дніпро) та «Нескорені» (Кривий Ріг). Ще шість команд визначали найсильніших у Здолбунові: «МСК Дніпро МХП», «ВолейБразерс», «Яструби МХП», «Рівненщина», «МХП – Титани» та «Сталеві Лицарі».
Метою чемпіонату стало не лише визначення найсильніших команд, а й популяризація адаптивного спорту, створення простору для фізичної та психологічної реабілітації ветеранів і військовослужбовців, зміцнення побратимських зв’язків. І, звісно, підготовка до фінального етапу Всеукраїнських змагань «Ігри ветеранів».
Тут не грають заради участі
На майданчику з перших хвилин відчувалося: жодна команда не приїхала просто відзначитися у турнірній таблиці. Фраза «Головне — участь, а не перемога» цього разу звучала б недоречно. Кожен розіграш м’яча, кожен прийом і кожен удар були наповнені максимальним бажанням перемогти.
У залитій літнім сонцем Одесі атмосфера чесної спортивної боротьби поєднувалася із взаємною повагою. Азарт, напруга, дружнє суперництво та підтримка побратимів стали головними рисами цих двох ігрових днів. Остаточне рішення щодо результатів кожної зустрічі ухвалювала головна суддівська колегія, а спортсмени демонстрували, що справжній характер вимірюється не лише силою удару, а й умінням підтримати товариша по команді.
Директорка чемпіонату Сніжана Макаревич зізнається, що саме такі моменти найбільше мотивують організаторів. «Дуже надихаюсь тим фактом, що наразі адаптивний спорт в Україні має тенденцію до зростання, незважаючи на контекст повномасштабної війни. Це дуже круто. Сьогоднішній чемпіонат — яскрава демонстрація сили духу кожного із учасників, їхньої відданості. Усі спортсмени змагаються пліч-о-пліч, заряджаються прекрасними емоціями і є справжніми побратимами», – зазначає Сніжана в коментарі для «Новини Ветеранів». «Підготовка до змагань зайняла близько місяця. Звісно, без труднощів не обійшлося. Але коли бачиш заряджені очі військових і ветеранів, розумієш, що результат точно вартував усіх докладених зусиль!».
Її слова повністю підтверджувалися тим, що відбувалося на майданчику. Попри спортивний азарт, кожен учасник залишався частиною великої ветеранської спільноти, де суперники після фінального свистка щиро тиснули один одному руки.
Спорт, який повертає до життя
Особливо емоційною стала розмова з військовослужбовицею Лілією — гравчинею одеської команди «Вільні Воїни». Попри те, що господарям майданчика цього разу не вдалося пройти до наступного етапу, спортсменка не приховувала емоцій: «Сьогоднішня гра була надзвичайно цікавою й емоційною. Був драйв, азарт, адреналін. Звісно, хотілося б здобути кращий результат. Я завжди прагну бути кращою і отримувати найвищі результати. Із останніх сил, останньої миті, але бути кращою. Люблю перемагати. Участь заради участі — не моя філософія».
Лілія розповідає, що спорт був частиною її життя ще зі шкільних років, однак сім’я та повсякденні турботи змусили тимчасово відкласти захоплення. «Військова служба повернула мене до моєї пристрасті. Я почала постійно працювати над фізичною формою і дуже цьому радію. Спорт загартовує, мотивує, надихає. Участь у таких змаганнях окриляє, дарує душевне тепло, радість та енергію, єднає. А цього потребує будь-яка людина».
Для спортсменки волейбол — це значно більше, ніж медалі. «Спорт для мене — стиль життя. Маю особисту мрію — передати своїм нащадкам усе, що вдалося здобути: цінності, навички, внутрішню силу, гідність і характер. Хочу зробити це на максимум».
Побратимство, що народжується на спортмайданчику
Ветеран війни Тимур Миргородський із команди «Умань» переконаний: спорт допомагає знайти новий сенс життя після фронту. «Сьогодні на полі зібралися дуже сильні й достойні команди. Але ми налаштовані рішуче — тільки перемога. Просто участь нас не влаштовує», — говорить він із посмішкою.
Працюючи вчителем фізичної культури у школі, Тимур щодня бачить, наскільки важливий спорт для дітей. «Я пояснюю школярам, що спорт — це розвиток характеру, комунікації та здоров’я. Для мене участь у таких турнірах — це особистісний розвиток, тепле спілкування з побратимами і формування нових життєвих цілей. На жаль, багато хлопців повертаються з фронту і не знають, що робити далі, не розуміють подальший вектор руху… Саме спорт допомагає знайти новий напрямок».
Свої мрії він формулює просто: «Найбільше хочу перемоги України у війні, щоб усі хлопці повернулися живими. А ще — створити родину та реалізувати себе як реабілітолог».
Подібної думки дотримується й ветеран війни Кирило, який представляє команду «ВРЦ Інваспорт – ХНУВС»: «Сьогоднішньою грою я задоволений. Але завжди хочеться демонструвати ще кращі результати. Завжди хочеться перемагати. Для цього потрібні підтримка всередині команди, довіра, емпатія. У нас усе це є».
За словами спортсмена, командне життя не завершується після фінального свистка. «Ми спілкуємося і поза майданчиком, можемо разом відпочивати, підтримати один одного морально, побутово чи навіть фінансово. Ми — справжня опора один для одного», – говорить Кирил. Хлопець переконаний, що спорт і життя нерозривно пов’язані: «Між словами “спорт” і “життя” можу сміливо поставити знак дорівнює. Коли ми рухаємося — ми живемо, ми відчувамо життя на повну. Хочу бути корисним суспільству і мрію одного дня виграти чемпіонат світу».
Результати змагань: в цифрах і обличчях
За підсумками відбіркового етапу найкращі результати продемонстрували:
- «ВолейБразерс» — 12 перемог із 12 матчів (!);
- «Яструби МХП» — 11 перемог;
- «Сталеві Лицарі» — 9 перемог;
- «ВРЦ Інваспорт – ХНУВС», «МХП – Титани» та «Нескорені» — по 8 перемог;
- «МСК Дніпро МХП» — 6 перемог;
- «Рівненщина» — 5 перемог;
- «Честь» (Дніпро) — 4 перемоги;
- «Незламні Суми» та «Північний форпост» — по 3 перемоги;
- «Умань» — 1 перемога;
- «Вільні Воїни» — без перемог.
До наступного етапу Всеукраїнських змагань «Ігри ветеранів» вийшли 12 команд. Єдиною командою, яка цього разу не змогла продовжити боротьбу, стали господарі турніру — одеські «Вільні Воїни». Дату проведення фінального етапу організатори повідомлять пізніше.
Серед найкращих гравців чемпіонату відзначено наступних спортсменів: Андрій Козупиця, Назар Тимочко, Дмитро Федько, Юрій Бабій, Василь Базюк, Сергій Гурдуза, Олександр Линник, Владислав Матвіюк, Олександр Барбінягра, Дем’ян Дудля, Олексій Князєв, Артем Лигус, Євгеній Корінець.
Фінальний етап чемпіонату ще попереду, а отже боротьба за медалі триває. «Новини Ветеранів» і надалі стежитимуть за перебігом змагань та інформуватимуть своїх читачів про нові спортивні перемоги українських сміливців. Адже такі турніри — значно більше, ніж боротьба за очки чи місце в турнірній таблиці. Це простір, де народжується довіра, зміцнюється побратимство, повертається віра у власні сили та відкриваються нові життєві горизонти. І поки ветерани, військовослужбовці та цивільні разом виходять на спортивний майданчик, вони вкотре доводять: справжня перемога починається там, де люди не припиняють боротися. Боротися за себе, побратимів і майбутнє України.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)