В Україні створено багато центрів з реабілітації ветеранів, але майже ніхто не займається абілітацією та адаптацією до цивільного життя учасників бойових дій. Війна сильно змінює людей, більшості ветеранів важко повернутися до минулого життя. За даними Інституту Соціальних Досліджень, серед військових 30-45% не мають наміру повертатися до професії, яку вони мали до служби, при цьому 71% опитаних висловили бажання продовжити кар’єру в середовищі «своїх». Багато військових хотіли би працювати у бізнесах, заснованих ветеранами. Проєкт «Пункт Постійної Дислокації» («ППД») передбачає проживання ветеранів у сільській місцевості та дає змогу залишатися в безпечному для них середовищі і знайти підтримку серед побратимів.
Ідея проєкту
Керівник ГО «Пункт Постійної Дислокації» Дмитро Довженко двічі пройшов шлях абілітації після звільнення зі служби, тому хоче допомогти побратимам реінтегруватися до мирного життя. Після участі в АТО Дмитро виїхав з родиною за кордон і побудував успішний бізнес в Польщі. Але з початком повномасштабного вторгнення не зміг залишатися за кордоном і повернувся боронити Батьківщину до рідної бригади морської піхоти.
Наразі Дмитро Довженко допомагає ветеранам створювати нові бізнеси і займається реалізацією проєкту «Пункт Постійної Дислокації». Ідея проєкту орієнтована на реабілітацію ветеранів і повернення до цивільного життя шляхом створення аграрно-промислового кооперативу в сільській місцевості, націленого на спільне ведення господарства та виробництва. Дмитро планує придбати в селі на Полтавщині 10 будинків, де будуть проживати ветерани з родинами. У спільноті ветеранів планується створення промислово-виробничого комплексу, який забезпечить людей роботою.
До проєкту закладена діяльність з виробництва комбікормів, вирощування та переробки власної сировини та продукції, виробництва сучасних будівельних матеріалів. Також Дмитро мріє про створення дитячого будинку сімейного типу, освітнього та IT-кластерів.
– Я не вигадав велосипед. Це робоча модель, схожа на комуни, але люди об’єднані не за релігійним принципом, а за спільними цінностями і досвідом. Це комуна, яка буде виробляти, продавати, реалізовувати продукцію, де люди будуть отримувати зарплати. Вже на сьогоднішній день мої 10 будинків не охоплюють навіть частково кількість людей, які хотіли би в цьому брати участь. Що я пропоную? Я надаю житло і роботу. Через 10 років, якщо ти ці 10 років відпрацьовуєш, це житло переписується на тебе, – ветеран пояснює привабливість проєкту.
За соціологічними опитуваннями, від 10 до 30% ветеранів втратили житло за час війни. Багатьом немає куди повертатися після звільнення з Сил оборони. Цей проєкт дозволить забезпечити родини ветеранів одночасно і житлом, і роботою. Учасникам бойових дій комфортніше буде жити в середовищі своїх побратимів. Також перевагами проєкту є збільшення надходжень до місцевого бюджету, покращення соціального сприйняття та престижності проживання в сільській місцевості.
Команда ветеранів
До команди проєкту приєдналися представники різних родів військ та силових підрозділів з родинами. Станом на 2026 рік у складі команди налічується 29 повнолітніх та 16 неповнолітніх осіб. Серед ветеранів 9 ФОП, що є переможцями грантових національних та міжнародних програм, 3 представники громадських організацій та благодійних фондів. 14 Родин готові до переїзду «в проєкт» негайно – решта потребує на переїзд від 30 до 90 діб.
До участі в бойових діях кожен ветеран мав цивільну спеціальність, яка стане в нагоді при реалізації проєкта. Ветеран морської піхоти на позивний «Директор» до війни мав багаторічний педагогічний досвід. Чоловік 10 років займав посаду директора навчального закладу і зараз продовжує викладацьку діяльність. Він виїхав з окупації з Херсонської області, йому немає куди повертатися, тому проєкт для нього – це можливість отримати житло і почати життя заново на новому місці.
– Ветеранів, які втратили все, дуже багато, і людям треба повертатися кудись. Це шанс за виконання певних норм і правил отримати житло на майбутнє. В проєкті я себе бачу в освіті, враховуючи мій багаторічний педагогічний і адміністративний досвід. Дуже великий плюс проєкту – це однодумці. Це ті люди, які завжди підтримають, до будь-якого зі своїх побратимів я можу повернутися спиною, бо довіряю їм, – «Директор» розповідає про свою зацікавленість та роль в проєкті «Пункт Постійної Дислокації».
Євгеній Упоров звільнився з ЗСУ за віком, але досі продовжує працювати на оборонно-промисловий комплекс і виконує бойові задачі в складі Полтавського ДФТГ. Чоловік також допомагає розвивати ветеранський бізнес і підтримує проєкт «Пункт Постійної Дислокації». Євгеній пояснює переваги проєкту:
– Це буде майданчик для людей, де вони зможуть самореалізуватись, створювати родини і повернутись до мирного життя. Це гарна можливість для підтримки військових, збереження ветеранської єдності та гідності. Зараз багато ветеранів мають інвалідність. Коли буде спільнота, то ногу одного буде компенсувати інший. Один буде цілою лівою рукою тримати дошку, а другий цілою правою її пиляти. Відсутність можливостей однієї людини компенсують можливостями іншої.
В селі планується створення інклюзивної інфраструктури, щоб люди з обмеженими можливостями мали змогу вільно пересуватися. Також великою перевагою проєкту є спільне ведення господарства. Родина може залишити господарство, поїхати у відпустку і бути впевненою, що за худобою та будинком приглянуть побратими.
Ветеран морської піхоти Анатолій Пархомчук займається інформаційною підтримкою проєкту. Він називає основним плюсом «Пункту Постійної Дислокації» – відчуття захищеності і створення комфортного середовища в колі побратимів.
– Я вірю в успішність проєкту. Щоб не відбувалося у нас, люди їли, їдять і будуть їсти, а варіант Дмитра – це невелике фермерське господарство, яке має стати самодостатнім. І, відповідно, це виробництво харчових продуктів, що завжди буде затребувано і актуально, – говорить Анатолій.
Наразі Дмитро з дружиною Олександрою вже тримають невеличке господарство, у них на подвір’ї живуть кози, кури, свині. Подружжя також обробляє город, де вирощують помідори, огірки, кукурудзу, перець. Село знаходиться в екологічно-чистому регіоні Полтавщини, де відсутні військові та промислові об’єкти, поруч лише ліс та річка. Для ветеранів, які прагнуть відпочити від великих міст та соціуму, село на Полтавщині – гарний спосіб реабілітації та відновлення ментального здоров’я.
Пошук фінансування
Повна реалізація проєкту розрахована на 15 років, коли він має вийти на рівень стабільного динамічного розвитку. Планується створення 7 кластерів в різних регіонах України, що дозволить забезпечити житлом понад 150 родин ветеранів і працевлаштує близько 600 людей. Першим етапом запланована пілотна реалізація проєкту з метою показати реально-діючу модель за 2,5 роки в обсязі 5% від запланованої мети.
Дмитро Довженко шукає інвесторів та спонсорів, які готові підтримати його ветеранський проєкт. На першому етапі планується придбання 10 будинків в сільській місцевості та створення фермерських господарств, які забезпечать родини ветеранів роботою та прибутком. Реалізація проєкту покращить економічну та соціальну ситуацію в регіоні, принесе додаткові надходження в бюджет громади, сприятиме реінтеграції ветеранів до цивільного життя.
Дмитро має готову бізнес-модель, команду ветеранів, які вже працюють над проєктом. Чоловік також має досвід в бізнесі та впевнений в успішності та важливості проєкту. Він вже веде перемовини з потенційними інвесторами і говорить, що навіть якщо не знайде надійного спонсора, то реалізує проєкт власними силами, але це займе значно більше часу. Впевненості в успіху розвитку «Пункту Постійної Дислокації» Дмитру додають побратими. Ветерани завжди готові прийти на допомогу, підставити плече, підтримати і в горі, і в радості. Спільнота ветеранів має величезний потенціал і досвід, а реалізація проєкту – гарний спосіб реінтеграції учасників бойових дій до мирного життя.
Ольга КУРШЕВСЬКА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)