У межах проєкту громадської організації «Вибір» «Підвищення спроможності ОГС надавати соціальні послуги ветеранам/кам та їх сім’ям» проведено оцінювання актуальних проблем і потреб ветеранів.
Про це пише Leopolis.news.
Як повідомили у ГО, у межах дослідження було проведено 4 фокус-групи, кожна з груп складалась з десяти осіб:
- Ветерани віком від 36 років, що мають досвід АТО та ООС.
- Ветерани повномасштабного російсько-українського військового конфлікту віком від 25 до 35 років.
- Дружини ветеранів та члени їх родин. Зокрема 20% фокус-групи склали матері ветеранів.
- Стейкхолдери, тобто зацікавлені особи у створенні та функціонуванні системи соціальної адаптації ветеранів та членів їх родин.
За результатами анкетування, 50% ветеранів (учасники двох фокус-груп) акцентують увагу на потребах в сфері підтримки фізичного здоров’я. 20% звертають увагу на необхідність підтримки ментального здоров’я ветеранів. Варіанти відповідей «Соціальний супровід» та «Адаптація до умов цивільного життя» набрали по 15%. Аналізуючи зазначені потреби ветеранів, дослідники констатувати те, що пріоритетом ветеранів є саме фізичне здоров’я через велику кількість механічних поранень, фізичних, травм та загострень хронічних захворювань.
За результатами анкетування учасників фокус групи, що складалася з членів ветеранських родин, ми прийшли до наступних висновків. 40% наголошували на підтримці ветеранів в сфері ментального здоров’я. 30% опитуваних віддали перевагу варіанту відповіді «фізичне здоров’я», 20% схилились до варіанту «Адаптація до умов цивільного життя» та лише 10% респондентів вибрали варіант відповіді «Соціальний супровід».
Результати аналізу відповідей засвідчили те, що на думку членів ветеранських родин у першу чергу ветерани потребують підтримки ментального здоров’я, що суттєво відрізняється від думки самих ветеранів, а думка членів ветеранських родин є проєкцією зі сторони учасників малих соціальних груп в яких ветерани беруть активну участь.
Як зазначається, досить несподіваним є той факт, що члени ветеранських родин досить низько оцінюють актуальність проблем ветеранів в сфері організації соціального супроводу ветеранів. На думку авторів дослідження, такий низький рівень актуалізації системи соціального супроводу ветеранів виходить з двох факторів. Перший полягає в тому, що на сьогодні зазначений напрямок знаходиться в процесі становлення і дисфункціональна взаємодія соціальних інституцій українського суспільства на стадії його трансформації в період активної фази військових дій.
Відповіді на питання анкети учасників фокус-групи, що складалася зі стейкхолдерів, отримали наступні результати.
Варіанти відповідей «Соціальний супровід» та адаптація до умов цивільного життя отримали підтримку 30% стейкхолдерів. Водночас варіанти відповідей «Підтримка ментального здоров’я» та «Підтримка фізичного здоров’я» отримали по 20%. Зазначені результати свідчать про те, що стейкхолдери, як зацікавлені особи в успішній реалізації програм у сфері соціальної реінтеграції ветеранів та членів їх родин, в своїй більшості вважають найбільш актуальними потребами ветеранів саме в сфері соціального супроводу та соціальної реінтеграції ветеранів, що суттєво недооцінюється іншими респондентами, що брали участь в дослідженні в рамках інших груп. 35% всіх учасників фокус-груп вважають, що рівень обізнаності ветеранів про консультаційні і інформаційні послуги в сфері соціальної реінтеграції ветеранів є недостатнім, а 20% опитаних вважають його поганим. Рівень обізнаності ветеранів в сфері соціальної інтеграції як достатній оцінюють 22,5% опитаних, в той час, як 12,5% опитаних вважають його чудовим. І лише 10% опитаних оцінюють його як посередній.
Загалом результати дослідження свідчать проте, що більшість ветеранів та членів їх родин мають потребу в інформаційних і консультативних послугах в сфері соціальної реінтеграції та адаптації до умов цивільного життя.
На думку 90% ветеранів їх долученість до суспільного життя є мінімальною. 70% членів родин ветеранів вважають, що суспільство не готове до активної співпраці з ветеранами в рамках сучасного українського в цілому та окремих громад зокрема. Однак 60% стейкхолдерів переконані, що ветерани зважаючи на високий рівень де соціалізації та отримані під час бойових дій фізичних та психологічних травм не готові до активного залучення до соціальних практик. Зважаючи на результати опитування можемо зробити припущення з проводу того, що ветерани і ветеранки мають потребу у активному залученні до соціальних практик.
Водночас як самі ветерани, так і члени їхніх родин відзначають значну кількість бар’єрів, що заважають їм в цьому, починаючи від втрачених навичок соціальної взаємодії і закінчуючи негативним ставленням як від різних соціальних груп, так і суспільства в цілому.
Разом з тим наявною є проблема відсутності психологічної готовності до таких активних дій самих ветеранів і ветеранок та членів їх родин або умов для їх прояву. Розв’язання зазначеної проблеми вимагає активної взаємодії ветеранської спільноти зі спеціалістами центрів ветеранського розвитку, що функціонують як на території Львівської області, так і більшості регіонів України.