Помаранчева революція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, яка стала наслідком фальсифікацій і підтасовок під час виборів президента України.
Вона була організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді-грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник – Віктор Янукович.
22 листопада 2004 року, наступного дня після другого туру президентських виборів, у Києві та інших містах України почалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основним місцем народного невдоволення став київський Майдан Незалежності. За п’ять хвилин до дев’ятої ранку мітингувальники перекрили рух на Хрещатику і зайняли місце під майданівською сценою, яку спорудили напередодні. Більше з цього місця, до завершення протестів, вони не зійшли. Завершувався ранковий мітинг уже 40-тисячним зібранням. Увечері на Майдан прийшли майже 150-тисяч людей.
Наступного дня почали повсюдно з’являтися помаранчеві стрічки – символ тих революційних подій. Акції громадянської непокори набирали обертів і тривали до 26 грудня 2004 рок, коли у ході другого туру голосування стало відомо, що переміг Віктор Ющенко.
Спроба прихильників Віктора Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого туру виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання Віктор Ющенко був офіційно визнаний обраним Президентом України.
23 січня 2005 року він офіційно склав присягу і заступив на посаду Президента України.
На Віктора Андрійовича Ющенка народ України покладав багато надій і сподівань. Але досить скоро ілюзії суспільства щодо змін у країні розвіялися. Реформи захлинулися так і не розпочавшись, вся влада сконцентрувалася в руках «любих друзів» новообраного, хоч і ліберального, президента.
З а п’ять років президентства Ющенка ставлення людей змінилося на протилежне. Практично всі українці вважають цей час часом втрачених можливостей.
Через дев’ять років громадяни України знову вийшли на площі та майдани, але цього разу привід для масових виступів був серйозніший: на порядку денному вже стояла незалежність України, яку відстоювати довелося ціною власного життя.
Нагадуємо: