Володимир Зеленський нічого не зупинив. Він просто передав ініціативу в руки супротивника. Повністю.
Зараз найманці спокійно приймають рішення: коли стріляти по нашим військам, з яких видів озброєння, коли, скільки і куди копати, куди, яку і як переміщати техніку, де мінувати, коли закидати наші позиції мінами дистанційного мінування ПОМ-2. Куди спрямувати ДРГ, а куди снайперів.
Зеленський за два роки, крок за кроком, дозволив російським найманцям повністю домінувати на фронті.
Ні, звичайно, окремі підрозділи і навіть бригади розуміють небезпеку такої поведінки і не дивлячись на позбавлення премій, продовжують нав’язувати противнику свої правила гри.
У вигляді анекдоту передається розмова одного комбрига з начартом:
– У нас ще лишився запас премій: скільки ми там вже настріляли?
– Нічого не залишилося – без премій в цьому місяці ми всі.
– Ну, то й добре! Не жили заможно, нічого й починати. То, висувай мінометну батарею на позиції…
Я не дуже великий прихильник загострення бойових дій на фронті. Це завжди важко, завжди втрати, завжди дуже погано. Я швидше за вдумливе, методичне вибивання особового складу бойовиків при домінуванні нашої артилерії, розвідки і снайперів. Позиційна війна – це війна на виснаження. Це війна нервів, вміння і витримки. Хто втомився або розслабився – програв і помер. У кого рівень професіоналізму нижче, той загинув.
А ось так зване “всеохоплююче перемир’я” при якому бойовики нічого не бояться і ПТУРами розстрілюють навіть машини розмінування – це повна протилежність. Це розслабляє. Змінюється свідомість, коли розповідають про перемир’я, а командирам забороняють проявляти активність. Люди по суті не воюють, а сидять та кукурудзу охороняють. І їх уразливість зростає в рази. Каски, Броники ніхто не носить, бродіння по деяких позиціях в повний зріст. Копати і обладнати позиції? Заборона, та й не навіщо.
Такі “расслабухи” завжди закінчуються втратами. Завжди! Тому що Росія своїх планів не змінила. Росія готується і продовжує посилювати та готувати своїх найманців на Донбасі.
За час “повного та всеохоплючого перемир’я”, яким так пишаються прихильники Зеленського, ми практично втратили контроль над силами противника. До цього знали про них практично все: де, який підрозділ, озброєння, що робить, на що здатне. Аж до прізвищ і позивних всіх командирів взводів і рот. Знали де копають, що зміцнюють, які позиції готують, куди і яку техніку переміщують. Як тільки починали нахабніти, відразу включалася мінометка або арта і точковими ударами, повертали бойовиків до реалій життя.
Зараз такої картини немає. На окремих ділянках, деякі підрозділи, силами ентузіастів, за підтримки волонтерів продовжували весь цей час контролювати дії противника, не дивлячись на всі заборони. Але навіть ця робота не приносить результатів, тому що це розрізнені шматочки інформації. Вони локальні. А загальну картину дає саме зібрана мозаїка з усіх цих шматочків. Але цього немає, тому що навіть цю інформацію вищі штаби не обробляють і не аналізують. Тому що офіційно її, як би, немає. А навіщо робити те, чого, як би, немає? Краще в інсті” посидіти і дівуль полайкати. І премія буде ціла.
Більш того, коли Зеленський приїжджає на фронт, РЕБом тиснуть всіх: і чужих, і своїх, повністю вимикаючи слух і зір своєї армії теж.
Тому, коли Зеленський говорить, що його слова про те, що Путін вбивця “можуть коштувати життя нашим захисникам”, він відверто бреше. Він деморалізує армію. Він боїться. Він жертва, яку вже ґвалтують, але яка сподівається, що покорою, вона уникне ще більшого зґвалтування. Чи не уникне. Тактика неопору може працювати проти внутрішньої влади, але ще нікому не вдалося перемогти у війні підставляючи праву щоку після удару по лівій. А війна йде. Восьмий рік йде. І Росія не відмовиться від своїх планів.
Я це пишу не для того, щоб “додати зради”. Її у нас і так вистачає. Я пишу це для того, щоб не було ілюзій з приводу “міротворчесті” Зеленського. По суті Зеленський активно робить нам “Придністров’я”, але на нашому утриманні та за кордоном повністю прозорим для бойовиків, але закритим для нас. Донбас перетворюється на «сіру зону» беззаконня в складі України.
І так, армія воює. І ми з армією! До перемоги!
Блогер Роман Донік
Переклад – “НОВА: новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Нагадуємо: