З Путіним чи без нього Москва не припинить реалізацію проєкту СРСР 2.0: українська розвідка

Служба зовнішньої розвідки (СЗР) України підготувала інформаційний бюлетень під назвою «Біла книга». У цьому документі, опублікованому на сайті відомства, стверджується, що у Путіна спостерігаються очевидні проблеми зі здоров’ям.

 

«На тлі все більш очевидних проблем зі здоров’ям Володимира Путіна,… в Росії де-факто почався період трансферу влади», – йдеться в розділі «Загрози походженням з РФ».

 

Також наголошується, що незалежно від конкретного варіанту переходу влади: «Путін – довічний президент», «Путін – лідер нації», «Путін – тандем», «наступник Путіна» і т.п., базовий сценарій на середньострокову перспективу передбачає збереження в Росії державної моделі «путінізму» з Путіним чи без нього.

 

На думку аналітиків СЗР України, швидких змін позиції Кремля щодо основних напрямів російської зовнішньої політики не варто очікувати. В найближчі роки РФія залишиться основним джерелом загроз безпеки Україні і навколо.

 

На стратегічному рівні цілі РФ щодо України залишаться незмінними. Росія і надалі буде намагатися втримати Україну в орбіті виключно російського впливу та недопущення спроб її «відхилення» в європейському та євроатлантичному напрямку.

 

На думку Служби зовнішньої розвідки, серед стратегічних цілей Кремля на найближчу перспективу – інтеграція України або частини її території в якусь наддержавну структуру під безумовним головуванням Москви під умовною назвою «СРСР 2.0». Щоб цього досягти РФія має за будь-яку ціну не допустити збільшення темпів економічного розвитку України, якості та рівня життя її населення . РФ і надалі буде намагатися вирішувати свої системні демографічні проблеми за рахунок людських ресурсів України, відзначають аналітики розвідслужби.

 

На думку Служби зовнішньої розвідки, мета Росії – це інституційна слабкість України, підрив її державності, федералізація, прихід до влади в Україні проросійських сил. Також у відомстві впевнені, що Москва має намір не допустити США до участі у врегулюванні ситуації навколо Донбасу і Криму.

 

У доповіді стверджується, що на ці задуми РФ не вплинуть ні несприятливий для Кремля загальний міжнародний фон, ні виникнення ряду нових факторів, таких як перемога Джо Байдена на президентських виборах в США, турбулентність на ринках вуглеводнів, деструктивні явища в російській економіці, а також, навіть, можлива зміна влади в РФії.

 

Серед тактичних цілей Росії щодо України в «Білій книзі» перераховані наступні:

 

  • інституційна слабкість України і підрив основ української державності;
  • федералізація України (в ідеалі – створення конфедерації), де фактично контрольований Москвою суб’єкт федерації буде грати роль «якоря», гальмуючи рух України в бік Заходу;
  • отримання проросійськими силами в Україні контролю над законодавчою і виконавчою гілками влади;
  • ослаблення міжнародної підтримки України;
  • недопущення безпосередньої участі США у врегулюванні ситуації навколо України та її територій;
  • перекладання на Україну тягаря змісту тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей з одночасним збереженням фактичного контролю РФ над цими територіями;
  • недопущення реінтеграції тимчасово окупованих територій за українськими сценаріями;
  • зняття Україною в односторонньому порядку економічної блокади Донецької та Луганської областей, а також Криму;
  • скасування «українського» пакета західних санкцій проти РФ в сферах торгівлі, фінансів і технологій, а також персональних обмежень.

 

У доповіді СЗР України стверджується, що саме існування незалежної, унітарної і західно-орієнтованої України становить загрозу для «режиму Путіна». Однак на нинішньому етапі у Росії недостатньо ресурсів для «остаточного вирішення українського питання» силовим способом.

 

Тому політика Кремля щодо України орієнтована на системну реалізацію довгострокової стратегії руйнування «українського державного проекту», на застосування проти неї гібридного впливу – одночасного застосування внутрішніх і зовнішніх військових засобів, засобів безпеки, політичного впливу, фінансово-економічного, торгового, енергетичного, а також інформаційного тиску і використання «п’ятої колони».

 

Служба зовнішньої розвідки України вважає, що Росія при нинішній владі ніколи не відмовиться від контролю над «зоною власних стратегічних інтересів», до якої Кремль досі відносить держави – колишні республіки СРСР. В цьому і полягає ключова загроза з боку Москви, яка зробила ставку на реалізацію в Україні сценарію «керованого хаосу, що розчищає дорогу реваншу».

 

За задумом Кремля, в Україні повинні бути закладені основи для реваншу проросійських сил, які матимуть чітко сформовану політичну вертикаль, здатну взяти під контроль законодавчу і виконавчу гілки влади в республіці.

 

Основними передумовами до реалізації цього проекту є «внутрішній розбрат, слабкість українських державних інститутів і втрата підтримки з боку Заходу».

 

Аналітики СЗР попереджають, що вибори до місцевих органів влади, що відбулися в Україні восени 2020 року, були лише початковим етапом реалізації плану Москви, а зараз РФ прагне створити необхідні умови для позачергових парламентських виборів. І в рамках практичної реалізації даного сценарію Росія активно діє відразу по декількох напрямках:

 

  1. Розмивання інститутів української державності.

 

Тут особливий акцент робиться на поглиблення протиріч між центром і регіонами, крім того, РФ продовжує роздмухувати етнічний автономізм і регіональний сепаратизм в різних регіонах України, зокрема в Закарпатті, Галичині, Бессарабії, а також провокує міжетнічну і міжконфесійну ворожнечу.

 

Росія переслідує конкретну політичну мету – дестабілізувати суспільно-політичну українське життя до такого рівня, коли «допомога Кремля» стане єдиним можливим варіантом для «виживання» України. Фактично мова йде про спроби розпалювання на території країни «війни всіх проти всіх» і проведення на цьому тлі політично-диверсійної або, навіть, силової операції по зміні керівництва України.

 

  1. Ослаблення міжнародної підтримки України.

 

В рамках цього напрямку Кремль намагається на Заході створити ефект «втоми від України». Тут лобістська і підривна антиукраїнська діяльність проросійських сил в західних країнах вміло накладається на об’єктивні труднощі в проведенні євроінтеграційних реформ в Україні і поглиблення кризових явищ всередині ЄС, що відволікають увагу Брюсселя від східноєвропейської проблематики. «Деактуалізація» українського питання в міжнародному аспекті має особливе значення для Москви, як і винесення «кримського питання» за його рамки.

 

Для реалізації цих завдань Росія через дипломатичні та інші канали доводить до іноземних політиків і представників банківських та ділових кіл дані про нібито нецільове використання Україною кредитних коштів, а також технічної, гуманітарної і взагалі – будь-якої іноземної допомоги.

 

  1. Маніпулювання щодо тимчасово окупованих територій.

 

Ставлення Кремля до «тимчасово окупованих територій» в Донецькій і Луганській областях передбачають їх швидку інтеграцію в політико-правове поле України із забезпеченням з боку офіційного Києва «Особливого статусу» цих підконтрольних Кремлю територій. Фактично мова йде про їхню суверенізацію, що передбачає повну амністію функціонерів і бойовиків «ДНР / ЛНР», проведення виборів на умовах і за участю представників самопроголошених республік і багато чого іншого. В цьому випадку Росія має намір перекласти саме на Україну значну частину, а при кращому розкладі –  весь тягар утримання і відновлення республік, всю відповідальність за соціально-демографічні проблеми.

 

У Службі зовнішньої розвідки України вважають, що Росія буде використовувати такі важелі впливу на ситуацію на «тимчасово окупованих територіях»:

 

Силові – присутність там так званих «радників» і обмеженого контингенту військовослужбовців практично всіх силових/спеціальних структур РФ чисельністю 2-3 тисячі чоловік, причому російська сторона здатна в стислі терміни істотно збільшити цю присутність через неконтрольовану Україною ділянку державного кордону з РФ.

 

Фінансові – наповнення здебільшого бюджету ДНР і ЛНР засобами федерального бюджету РФ і через посередницькі структури, я то ЗАТ «Внешторгсервіс», механізми «гуманітарної допомоги».

 

Інституційні – забезпечення функціонування на окупованій території такої владної моделі, яка є видозміненою копією діючу пенсійну систему РФ і в той же час ґрунтується на тотально корумпованих політико-суспільних відносинах (численні «сірі» схеми дозволяють збагачуватися владним групам в Москві і в нових республіках).

 

У СЗР підкреслюють, що «окуповані території Донбасу важливі для РФ не як такі, а перш за все як інструмент дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні».

 

Як говориться в доповіді, Росія прагне маргіналізувати ці території, перетворити їх в «сіру зону» в самому найширшому розумінні: відмивання коштів частини російської еліти, в т.ч. керівництва силового блоку, збут низькоякісної продукції російських виробників, апробація політичних технологій контролю над населенням. РФ вже випробовує на «тимчасово окупованих територіях» нову військову техніку, яка ще не пройшла всіх етапів випробувань, а також відчувати і тестувати на населенні «республік» нові медичні препарати та вакцини, які не пройшли всіх необхідних етапів випробувань в РФії та Світі.

 

  1. Створення загрозливого військового фону.

 

Російський військовий потенціал, зосереджений біля кордонів з Україною, дає можливість без додаткової мобілізації людських сил і ресурсів, при мінімальних підготовчих заходах провести силами трьох угруповань будь-яку за формою військову операцію проти України. У той же час найбільш вірогідним є маніпулювання Росією саме можливістю військового вторгнення, а також використання з цією метою численних військових навчань поблизу кордонів України, наприклад, запланованих у 2021 році стратегічних командно-штабних навчань «Захід-2021».

 

  1. Економічний тиск, в тому числі енергетичний.

 

Цей напрямок передбачає ведення широкомасштабної торгово-економічної війни проти України, в тому числі як елемент тиску для отримання політичних дивідендів, вважають в українській розвідці. На її думку, Росія буде розширювати санкції проти України, посилювати фінансовий тиск, енергетичний шантаж, транзитно-транспортну блокаду, продовжить витісняти українських товаровиробників з традиційних ринків збуту, буде і далі дискредитувати українські підприємства на міжнародних ринках, продовжить інвестиційне проникнення на ринки України через підставні структури.

 

В інформаційному бюлетені «Біла книга» стверджується, що Азово-Чорноморський регіон розглядається Москвою як важливий плацдарм для експансії в країни Середземномор’я, Близького Сходу і Африки. А мілітаризація Криму грає ключову роль як фактор зміни військово-політичного балансу сил в Чорноморському регіоні, зокрема шляхом створення тут системи обмеження свободи дій НАТО.

 

СЗР України посилається на численні розвідувальні дані, зібрані за роки «окупації», що підтверджують, що Москва ніколи і не розглядала Крим з точки зору його економічного потенціалу: індустріального, аграрного, туристичного або гуманітарного. Навпаки, Кремль розглядає Крим насамперед в концепції військового плацдарму, так званого «непотоплюваного авіаносця», нехтуючи економічними, гуманітарними та екологічними факторами.

 

На Кримському півострові Росія активно нарощує військові ударні угруповання, збільшує чисельність військ і оснащує їх новими зразками озброєння та військової техніки, з одночасним формуванням умов для посилення на цій території свого ядерного потенціалу. Головна мета Росії, за твердженням СЗР, за допомогою Криму стати домінуючим державою в Чорноморському регіоні. Там вже створене потужне військове  угруповання (наземні, повітряні та морські частини) яке налічує близько 32,5 тис. осіб.

 

Розгортання на Криму засобів протиповітряної оборони, модернізація Чорноморського флоту і його масового оснащення крилатими ракетами морського базування типу «Калібр-НК» і «Калібр-ПЛ» вказують на те, що Москва планує забезпечити так звані «зони заборони доступу» не тільки в Чорноморському регіоні, а й в Середземному морі, що дозволить Росії агресивно домінувати на Чорноморському, Середземноморському та Європейському театрах військових дій.

 

Все це загрожує безпеці і національним інтересам не тільки України, але і її стратегічних партнерів, відзначають аналітики Служби зовнішньої розвідки України.

 

Нагадуємо: