Володимир Тарасенко добровільно пішов до війська під час третьої хвилі мобілізації у 2014-му. Потрапив до 79-ї окремої аеромобільної бригади. У районі проведення АТО він командував ротою вогневої підтримки. Здебільшого офіцер-десантник виконував бойові завдання на Приморському напрямку, та іноді його підрозділ перекидали і в інші гарячі точки.
— Я лягав спати, приміром, неподалік селища Малоянісоль. Після підйому за тривогою зустрічав світанок уже десь під Волновахою, а на захід сонця дивився, перебуваючи на околицях Маріуполя, — пригадує Володимир. — Наш колектив здебільшого становили добровольці, учасники подій на Майдані чи просто хоробрі хлопці.
…А після демобілізації чоловік долучився до формування загонів територіальної оборони при Куп’янському об’єднаному міському військкоматі.
— Уже за місяць після звільнення з військової служби я став думати про повернення до армійських лав. Процес відновлення на службі дещо затягнувся, і до того часу я робив те, що підказувало серце: зміцнював регіональну оборону та боровся з проявами місцевої «вати», якої тут тоді вистачало, — розповів Володимир.
Так, він та інші ветерани АТО, а також просто патріоти України у вільний час займалися армійською підготовкою військовозобов’язаних. Більшість їхніх підопічних навіть не бачили бойової зброї. Але було головне — патріотизм та бажання навчитися військовій справі.
Нині Володимир Тарасенко — командир одного з батальйонів окремої бригади ТрО, що дислокується на Харківщині. І за підсумками 2019 року його батальйон став найкращим у бригаді.
Окремий батальйон ТрО було сформовано влітку 2018-го. Окрім Куп’янського, новий підрозділ розширив зону своєї відповідальності ще на кілька районів Харківщини. Збільшилась і кількість важливих об’єктів, які тероборонці в разі необхідності повинні захищати.
У досвідченого десантника є чому навчитися…
Два роки комбату довелося починати все з «нуля». Спочатку «вибив» робочий кабінет у тісному приміщенні райвійськкомату. Під приміщення для зберігання чималої кількості військового майна добре підійшов гараж РВК.
За два роки Володимиру вдалося створити відповідну навчально-матеріальну базу та вдосконалити методику індивідуальної підготовки резервістів.
— Десантники навчили швидко пересуватися, завдавати ворогові влучних та раптових ударів, продумувати різні сценарії розвитку подій. Нині ділюся бойовим досвідом з іншими воїнами, навчаю як проводити розвідку, долати перешкоди, робити засідки та ставити інженерні загородження. Акцент робимо на використанні методів контрдиверсійної і диверсійної боротьби, — розповів офіцер Збройних Сил України.
У своєму робочому кабінеті комбата рідко коли можна побачити. З електрозваркою в руках, молотом чи пилкою він часто працює над покращенням навчально-матеріальної бази.
— Армійський принцип: «роби як я» — сприяє зміцненню авторитету серед підлеглих, та спонукає їх також всіляко допомагати. Мені особисто неважко на одну-другу годинку відірватися від документів та зробити новий стенд, макет міни чи відремонтувати саперні лопатки, — каже офіцер.
У вільний від служби час майор Тарасенко шукає в колишніх військових польові сумки, протигази, елементи бойового спорядження та інші важливі речі, необхідні для організації служби. Адже розуміє, що нині основні ресурси направляються на Донбас до бойових частин, а він може трохи почекати.
— Навіть ізолюючі протигази ІП-5 — віднедавна маємо у своєму арсеналі. Їх я випадково знайшов в одному із сільських господарств і попросив для потреб тероборони. Тож відтепер вчитимемось долати водні перешкоди по дну річки. А декілька макетів протитанкових мін нам подарували в одній із військових частин. До речі, матбаза із інженерної та розвідувально-диверсійної підготовок у нас найкращі в бригаді, — розповідає офіцер.
Своїх підлеглих комбат навчає, насамперед, оперативно ухвалювати рішення.
— Більшість занять ми проводимо далеко від міста. Часто виконуємо марш-кидок на 4–5 кілометрів до місця, де помічено умовних диверсантів. Далі я лише вказую ділянку, де треба поставити загородження. Коли ж час, відведений на норматив, виходить, то оцінюю спочатку кмітливість, а потім — якість роботи, — ділиться методами роботи армієць. — Протягом дня перевіряємо і підривну роботу, і порядок знешкодження боєприпасів.
«Для виховання та навчання молоді завжди має бути час…», – про це часто говорить майор Володимир Тарасенко. Тому його зазвичай можна побачити зі шкільною молоддю. Він давно налагодив дружні зв’язки майже з усіма викладачами предмета «Захист України» місцевих шкіл.
Торік було проведено десятки різних заходів із юнаками та дівчатами як на базі підрозділу, так і в різних населених пунктах.
Цим літом, після завершення в регіоні противірусних заходів, Володимир планує провести низку польових занять зі старшокласниками в рамках спеціальних зборів допризовників.
Також комбат вже традиційно входить до складу суддів під час проведення змагань із вихованцями місцевих осередків Українського скаутського руху «Пласт» та «Джура».
— Важливою є і співпраця з регіональним центром зайнятості. Разом проводимо інформаційно-роз’яснювальні заходи із мешканцями Куп’янська, а також виїжджаємо до віддалених селищ Харківщини. Після таких відряджень до підрозділу ТрО приходять чимало нових воїнів. Отже, поступово змінюємо потенціал нашого батальйону, — розповів комбат.
А ще Володимир Тарасенко — батько трьох синів: Дмитра, Максима та Іллі.
— Мої сини тільки-но стають на шлях дорослого життя. І саме в такому віці я намагаюся закласти їм все те, що мені свого часу прищепив мій батько — Микола Тарасенко — нащадок слобідських козаків. Наш рід у цих краях проживає сотні років. І всі чоловіки завжди захищали землю від ворогів і ніколи не ховались у важку годину. Такою є і моя життєва позиція. Сподіваюсь, що і діти візьмуть це за правило, — зазначив Володимир Тарасенко.
За матеріалами АрміяInform