09 листопада, саме у День української писемності та мови, з міста Бахмут, що на Донеччині, надійшла тривожна звістка: єдиний у 80-тисячному міст магазин української книги «Еней», після шести років роботи, доживає останні дні. Вже розпочато розпродаж книг, персонал книгарні готується до найгіршого розвитку подій, адже наприкінці листопада вона зачиняється…
Власник магазину 69-річний Володимир Дериведмідь сподівається, що йому та міській спільноті бахмутців, які виступають за збереження крамниці, що стала ледь не єдиним містком, який зв’язує місто у буремному регіоні з українською літературою і мовою, таки відстоїть свого «Енея». Сил та наснаги колишньому «афганцю» та «атовцю» у боротьбі за збереження магазину, вистачить, переконані його друзі та однодумці. Людина цікавої долі, яка поклала собі за обов’язок захищати все українське у регіоні, за який сьомий рік точаться бої, В. Дериведмідь, вчора відзначив свій день народження. Правда, свято вийшло з гірким присмаком через метушню, пов’язану з боротьбою хазяїна «Енею» з місцевою владою.
«Мені легше було і в Афганістані, де я воював в 1980-1981 роках, і в зоні АТО, куди пішов у 62 роки захищати Україну, ніж останні роки воювати з чиновниками, котрим байдужа доля української книги. Як, до речі, і всього українського…, – розповів «НОВА» власник «Енею». – Книгарню я відкрив шість років тому в пам’ять про моїх побратимів, полеглих в зоні АТО. А назвав крамницю на честь бійця батальйону «Донбас», де я служив, полтавця Антона Цедіка, який загинув на Донбасі з книгою в руках. Він саме читав «Енея» свого земляка І.П. Котляревського…».
Змінивши благополучний Київ, де він жив до вступу добровольцем в батальйон «Донбас» на неспокійний Бахмут, обпалений війною, майор у відставці, котрий служив у зоні АТО на посаді… старшини, В. Дериведмідь, з великими потугами взяв у оренду кімнату площею у 25 кв. метрів і облаштував там дім книги «Еней».
Читайте також:
«Знаєте, було дуже важко починати цю справу, бо на перешкоді стояли не тільки організаційні, але і матеріальні проблеми, – пригадує сьогодні «атовець». – Тоді у мене пенсія була 4,5 тисячі гривень, а плату за оренду мені встановили 100 грн. за кв. метр. Перший рік я взагалі був у великому програші: навіть не було грошей на харчування… Добре, що підтримали знайомі, які влаштували мене в гуртожиток і купували харчі… А зважте, що ще потрібно було наповнювати книгарню «товаром». Книги українські видавництва почали мені давати на реалізацію лише після того, як переконалися, що я прийшов «всерйоз і надовго». Потроху ситуація виправлялася і українська книга почала продаватися в Бахмуті…».
Проте, зазначає ветеран, міська влада не тільки не виявила інтересу до книгарні, але робила вигляд, що взагалі не помічає «Енея». Більш того, під різними приводами намагалася чинити перешкоди торгівлі книгами. За підрахунками власника лише електрику в книгарні відключали три рази, а чиновники відділу освіти та культури виконкому міської ради за ці шість років, які в Бахмуті працює українська книгарня, жодного разу її не відвідали. Як, до речі, і сам міський голова.
А тим часом «Еней» спинався на ноги і ставав єдиним в прифронтову місті осередком української культури. В книгарні з’явилася навіть окрема полиця, де виставлено книги українських авторів з дарчими написами – Ліни Костенко, Василя Шкляра тощо. Бахмут розташовано за 27 км. від лінії зіткнення, але з обох сторін люди перетинають КПП. Приходять, зокрема, до Бахмуту не тільки провідати рідних чи отримати пенсію, але і … купити в магазині В. Дериведмідя українську книгу. Таких, підрахував його власник, щодня приходить 20-27 чоловік. Коли ситуація стабілізувалася, фронтовик навіть заснував спеціальний приз «Сіль землі», який в «Енеї» присуджували найвідданішим шанувальникам української книги. Уже 27 прихильників красного українського слова отримали цю відзнаку.
«Я завжди кажу нашим можновладцям, котрі ледь не щодня вигадують все нові і нові варіанти повернення Донбасу: – Давайте наступати на культурному фронті, що значно ефективніше, ніж припиняти тимчасово обстріли…, – ремствує В. Дериведмідь. – За умов, коли війна на Донбасі набуває останнім часом характеру гібридної, пропаганда всього українського, в тому числі і української книги, стануть вирішальними. За таких умов слід не знищувати поодинокі острівці українського слова в регіоні, за який бореться Україна. А, навпаки, вести наступ на культурному фронті…».
Стривожений перспективами закриття «Енею» його власник налаштований рішуче і готовий їхати до столиці, щоб там довести посадовцям важливість мати на буремному Донбасі осередок української культури. Правда, розповідає він, все попередні зустрічі з міністрами культури і освіти результату не дали. Урядовці не хочуть втручатися в ситуацію навколо книгарні, вважаючи це прерогативою місцевої влади.
«Поїду до Києва, щоб на самому вищому рівні спробувати довести помилковість політики згортання осередків культури на Донбасі. Регіоні, у боротьбі за який вже загинули тисячі наших захисників, – ділиться планами фронтовик. – В адміністрації президента повинні зрозуміти, що не тільки зброєю можна повернути цей регіон…».
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: