Стратегічна система «Свій-Чужий»

Система радіолокаційного розпізнавання «Свій-Чужий» – набір технічних засобів для коректної ідентифікації військових об’єктів (розрізнення своїх сил і ворожих), які взаємодіють в єдиному полі синхронізації.  Вказана система є однією з стратегічних систем в збройних силах  будь-якої держави, на рівні з автоматизованою системою керування військами (наприклад, «Маневр», «Полет-К», «Созвездие», C4). Комплекси системи використовуються у Військово-Повітряних Силах, Військово-Морських Силах, Військ протиповітряної оборони. Апаратно-програмну основу системи складають «запитувач» і «відповідач».  Відповідачі літаків бувають двох типів:

– відповідачі УВС (управління повітряним рухом);

– відповідачі державного розпізнаваня («Свій-Чужий»).

 

Винищувач Су-27

Авіоніка військових літаків містить ЛРЗВ (літаковий радіолокаційний запитувач-відповідач), цивільна авіація – ЛРВ (літаковий радіолокаційний відповідач). Важливо підкреслити ключову роль системи в забезпеченні повітряного простору: правильна ідентифікація об’єкта (у штатному режимі) для ракетних комплексів протиповітряної оборони (таких як C•300, Бук, Тор і т. д.). В загальному вигляді, система працює наступним чином: запитувач (повітряний, наземний, морський) відсилає об’єкту запит “Ти хто?”, об’єкт повинен відповісти “Свій” (набір відповідних кодів) для виключення можливого вогню.

 

Наземна радіолокація

 

Перші дослідні зразки радіовідповідачів з’явилися ще до початку Другої світової війни, серійні авіаційні радіовідповідачі  СЧ-1 були прийняті на озброєння з початку 1943 року. Перша загальновійськова система «Кремний-2» була створена до 1955 року зусиллями НДІ-17 (науково-дослідний інстиут), але існував суттєвий недолік – невелика кількість кодів. Ворожа радіорозвідка здатна була дешифрувати їх. Збільшення кількості кодів (до мільйона) не вирішувала проблеми, з урахуванням обчислювальних потужностей. Надалі КБ-294 (конструкторське бюро, яке стало головним інститутом СРСР) розв’язало проблему з використанням криптографічних методів кодування. В 1977 році були завершені державні випробування модернізованої системи «Кремний-2» – «Пароль», в 1980 році – загальновійськові. В системі «Кремний-2» сигнал від відповідача являв собою радіоімпульси з робочою частотою 668 Мгц, які були промодульовані відеоімпульсами. У сучасних системах використовується цифрове кодування.

На момент розпаду СРСР, тільки два блока мали на озброєнні систему «Свій-Чужий»: ОВД (Організація Варшавського Договору) і НАТО (Система MK12(15)). На сьогоднішній момент, до цього переліку долучилася  Республіка Індія; Китайська Народна Республіка активно продовжує створення власної системи. Безумовно, володіння вказаною системою і ядерним потенціалом, ставить державу на рівень наддержави (як в свій час СРСР і США).

Важливо відмітити ключові історичні віхи, які пов’язані з системою «Свій-Чужий». В 1966 році радянський літак впав на території Німеччини, апаратура опинилась в руках англійців – і система була розсекречена. У вересні 1976 року радянський військовий льотчик Беленко В. І. втік до Японії на сучасному (на той момент) винищувачі МіГ-25, апаратура системи опинилася в американських руках. Втеча завдала збитків у розмірі 2 млрд. руб. СРСР був змушений прийняти необхідні заходи, проте нова радянська система «Пароль» вже була створена. Після вказаного інциденту, на військових літаках з’явилася так звана «беленковська кнопка»: свій льотчик міг відкрити вогонь по своєму. Варто згадати нештатні ситуації під час війни в Персидській затоці, коли льотчики НАТО відкривали вогонь по своїм об’єктам. Трагічною датою для світової спільноти був збитий Boeing 777 над Донбасом в 2014 році.

З 1991 року Україна є оператором радянської системи «Пароль». Проте з 2014 року,  в тому числі після виводу наших військових літаків з Бельбеку, актуальною є задача комплексної модернізації системи. Навіть будучи членом НАТО, використання власної системи у республіканському масштабі – запорука сильної держави.    

Відмовостійкість системи «Свій-Чужий», її функціонування у штатному режимі, є гарантами мирного неба і самого дорогого – людських життів. 

 

Дмитро Топчий