По всій Україні проходять пам’ятні заходи на честь загиблих українських воїнів на території інших держав. В Україні, в першу чергу, ця дата асоційована з днем остаточного виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого 1989 року.
Підсумок, майже десятирічного перебування радянських військ в Афганістані, став цілком закономірний – вивід Обмеженого контингенту військ з країни. Ця подія стала доленосною не лише в історії СРСР, але і для всього світу. Імідж могутньої військової держави, сформований після Другої світової, був остаточно підірваний. Протистояння яке тривало з 1979 року нарешті було завершено.
Введення Обмеженого контингенту радянських військ до Афганістану поклало початок найкривавішому військовому протистоянню, у якому брав участь СРСР, після закінчення Другої світової війни. Рішення про інтервенцію було прийнято 12 грудня 1979 політбюро ЦК КПРС і у той же день Леонід Брежнів підписав відповідне рішення.
Першими військовими формуваннями, які 25 грудня переткнули кордон з Афганістаном, стали розвідники та десантники. До кінця дня 27 грудня радянські війська взяли під свій контроль Кабул.
Причиною рішення про інтервенцію стало те, що маріонеткові керівники Афганістану хоч і декларували на словах свою прилеглість радянському режиму, насправді охоче вирішували свої внутрішні проблеми. Так, після подій Саурської революції, коли у квітні 1978 року в Афганістані було проголошено прорадянський соціалістичний режим, очільником країни став Нур Мухаммед Таракі. Але пробув він при владі недовго, бо вже у вересні 1979 року його місце зайняв новий диктатор. Хафізулла Амін вирішив взяти владу країни у свої руки, а тому спочатку змістив, а потім вбив свого попередника. Таке рішення стосунків дуже не подобалося Брежнєву та Андропову, адже це борсало тінь на імідж СРСР. Рішення було прийняте однозначне – замінити Аміна на більш лояльного Барака Кармаля.
27 серпня радянські спецпризначенці штурмували резиденцію Хафізулли Аміна де його було вбито. Замість нього до влади прийшов Бабрак Кармаль, який керував Афганістаном до 1986 року, коли передав владу свому наступнику Мухаммеду Наджибуллі.
Існуюча завдяки радянським військам номінальна Демократична Республіка Афганістан припинила своє існування як соціалістична країна в 1992 році, практично одразу після виведення радянських військ.
Афганська війна тривала 3340 днів. Вона забрала житті 15 тис. військових, ще 53 тис. були поранені. Для України ця війна обійшлася дорого. Приблизно 150 тис. наших співвітчизників було направлено до Афганістану. З них загинули більше 4 тис. українців, 10 тис. отримали поранення. Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли понад 4 тисяч українських учасників радянської авантюри в Афганістані.
Вивід радянських військ став символічною датою для “Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав” в Україні та інших країн колишнього СРСР. Останні радянські солдати перетнули “Міст дружби”, який розташований на кордоні двох країн, 15 лютого 1989 р. Так закінчилася Афганська війна, яка стала одним з цвяхів у кришку труни Радянської імперії.
Для самого Афганістану ця війна коштувала ще більшу ціну. Загальні втрати населення Демократичної республіки Афганістан, за різними оцінками, становлять від 680 тис. до 2 млн осіб загиблих. Політична та економічна криза залишаються в цій зруйнованій постійною війною країні й сьогодні.
У часи незалежної України наші військові не брали участі в окупаційних контингентах на території інших держав. Уся присутність українських військ на закордонних територіях носить виключно характер миротворчих місій. Усього українські миротворці брали участь у 26 миротворчих місіях на територіях інших країн.
За весь час, у миротворчих операціях, взяло участь 44 000 українських військовослужбовців. Нажаль, не завжди зусилля українських військових зі встановлення миру закінчуються безкровно. За часів незалежної України 55 воїнів віддали своє життя заради миру в інших країнах. Найбільше наших бійців загинуло в Іраку (18) та на території колишньої Югославії (15).
Діденко Данила, журналіст агенції “НОВА – новини ветеранів”
Нагадуємо: